Ухвала суду № 114333155, 20.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 жовтня 2023 року Справа № 160/24662/23 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- ухвалити рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 40108866), що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік у кількості 20 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 40108866) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік у кількості 20 діб;

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1073,60грн., сплаченого в установленому порядку, або доказів на підтвердження обставин звільнення від сплати судового збору.

Копія ухвали від 22.05.2023 скерована позивачу засобами електронного зв`язку на електронну пошту, зазначену у позові як адреса для листування, та доставлена 04.10.2023 (довідка про доставку електронного листа).

10.10.20223 на адресу електронну пошту суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій просить її звільнити від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», долучивши фотокопію паспорту громадянина України № НОМЕР_2 .

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд доходить висновку про його необґрунтованість та наявність підстав для повернення позову позивачу з наступного.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом, а не представника.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Згідно з ч. 2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення у її сплаті, згідно з ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк. Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач повторно посилається на п.1 ч.1 ст.5 Закону України, згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак, предмет спору, що переданий на вирішення суду у поданій позовній заяві, не є таким, на який поширюються пільги щодо сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем заявлено вимоги немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік у кількості 20 діб, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію.

Позовних вимог про стягнення заробітної плати та/або поновлення на роботі не заявлено.

При цьому, доказів неможливості сплати судового збору через фінансові труднощі позивачем не надано.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору фактично містить ідентичні доводи, зазначені в позові, яким вже надана правова оцінка судом в ухвалі від 02.10.2023.

З огляду на викладене, враховуючи, що доказів на підтвердження наявності обставин звільнення від сплати судового збору позовні матеріали не містять та до клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не надано, а предмет спору, що переданий на вирішення суду у поданій позовній заяві, не є таким, на який поширюються пільги щодо сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає, що заявлене позивачем клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Станом на 20.10.2023 в матеріалах справи відсутні докази усунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п.1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позов разом із усіма долученими документами слід повернути позивачеві.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова