Рішення № 114329320, 20.10.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3021/23

20 жовтня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним рішення Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області щодо повернення без розгляду декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства, зобов`язати Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації від 01.06.2023 та оформити і надати йому постійний паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 30.06.2021 позивач є громадянином України на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», тобто таким, що набув громадянство України за територіальним походженням. Позивач зазначив, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України ним було подано зобов`язання припинити іноземне громадянство. Вказав, що іноземним громадянством для позивача є громадянство російської федерації. Просить врахувати, що відмовитись від такого громадянства позивач з 24.02.2022 року не може, оскільки, існують незалежні від нього обставини, що перешкоджають отриманню документа про припинення російського громадянства, а саме: нездійснення процедури припинення громадянства консульствами російської федерації внаслідок призупинення прийому громадян в Україні. Однак відповідачем було повернуто декларацію про відмову від іноземного громадянства, оскільки відсутня актуальна незалежна причина для її подання. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують права позивача, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2023 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що подання ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства без актуальної, незалежної причини для її подання, є необґрунтованим, передчасним заходом. Звернув увагу суду на тому, що позивач зобов`язався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання ним з незалежних причин документа про припинення громадянства рф, зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави, однак жодних дій до виконання зобов`язання реально не вчинив, а подана ним декларація про відмову від іноземного громадянства від 01.06.2023 подана без актуальної незалежної причини для її подання. Відтак, на думку представника відповідача, в даному випадку дії УДМС у Тернопільській області підпадають під норми Конституції України, а саме положення статті 19, якою передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що позивачу 07.04.2021 позивачем подано заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Разом з вказаною заявою позивачем подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, згідно якого позивач зобов`язувався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство (підданство) російської федерації, і подати органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. Також, позивач зазначив про те, що у разі неотримання ним з незалежних причин документа про припинення громадянства (підданства) російської федерації, позивач зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

Згідно довідки №67/2021 про реєстрацію особи громадянином України, позивач набув громадянства України на підставі частини першої ст. 8 Закону України "Про громадянство України" з 30.06.2021.

Судом встановлено, що позивачу видане тимчасове посвідчення НОМЕР_1 , яке відповідно до Закону України "Про громадянство України" посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.

01.06.2023 позивач звернувся до Управління ДМС у Тернопільській області із заявою, в якій повідомив про те, що ним було взято на себе зобов`язання після набуття громадянства України відмовитись від громадянства російської федерації, однак отримати документ про припинення громадянства російської федерації, він не може з незалежних від нього причин, а тому просив прийняти відповідну декларацію про відмову від іноземного громадянства.

До вказаної заяви позивачем долучено Декларацію про відмову від іноземного громадянства (форма 45, затверджений Наказом МВС України 16.08.2012 №715).

Листом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області №О-31/6/6101-23/6101.2.1/5212-23 від 06.06.2023 позивача повідомлено про наступне. Зазначено, що статтею 1 Закону України «Про громадянство України» визначено правові підстави, за наявності яких особа може подати декларацію про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. За наявності вищевказаних причин відповідно до абзацу шістнадцятого статті 1 Закону особа, яка набула громадянство декларацію про відмову від іноземного громадянства. Відповідач вказав, що ураховуючи те, що ДМС є центральним органам виконавчої влади, який відповідно до статті 6 Конституції України здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, ДМС в своїй діяльності може керуватися виключно офіційною інформацією отриманою в порядку визначеному законодавством України та чинними міжнародними угодами. А тому, відповідач дійшов висновку, що декларацію позивача про відмову від іноземного громадянства від 01.06.2023 слід повернути без розгляду, оскільки відсутня актуальна незалежна причина для її подання.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оформленим листом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо вказаного питання суд враховує, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі Закон №2235-III).

Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону №2235-III встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Згідно частини 5 статті 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1статті 1 Закону №2235-III).

Згідно частини 1 статті 1 Закону №2235-III декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Поряд з цим, частиною 1 статті 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

В той же час, згідно частини 1 статті 1 Закону №2235-III незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури частина.

Відтак, суд вважає, що незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Також частиною 6 статті 8 Закону №2235-III встановлено, що для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано: 1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; 2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства; 3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

У спірному випадку, повертаючи без розгляду декларацію позивача про відмову від іноземного громадянства, відповідач покликається на те, що відсутня актуальна незалежна причина на її подання.

При цьому, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмовитись від російського громадянства з 24.02.2022 року не може, оскільки, існують незалежні від нього обставини, що перешкоджають отриманню документа про припинення російського громадянства, а саме, нездійснення процедури припинення громадянства консульствами російської федерації внаслідок призупинення прийому громадян в Україні.

З листа Міністерства закордонних справ України від 12.04.2023 №202/36-149-41462 вбачається, що 23.02.2022 Міністерство отримало ноту російської сторони про евакуацію цього ж дня персоналу свого посольства та консульських установ рф на території України у зв`язку із ухваленням відповідного рішення керівництвом російської федерації. Відповідно, 23.02.2022 всі консульські посадові особи та консульські службовці установ рф на території України, які були акредитовані МЗС, виїхали з України.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи в суді дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.

У зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил російської федерації в Україну 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією.

Це означає, що посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність, що підтверджується також вищевказаним листом Міністерства закордонних справ України від 12.04.2023 №202/36-149-41462, наявного в матеріалах справи.

Крім цього, згідно листа акціонерного товариства "Укрпошта" від 10.04.2023 за №103.003.-2829-23, з 24.02.2022 Укрпошта не здійснює пересилання відправлень до російської федерації, в тому числі шляхом транзиту через інші країни.

Суд вважає, що у спірному випадку відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку обставинам, зазначеним у зверненні позивача до відповідача при поданні декларації, в тому числі щодо розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією та відсутності посольств та консульств російської федерації в Україні, та можливості пересилання поштової кореспонденції.

При цьому, відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює реалізацію права особи з огляду на неможливість де-факто ним скористатися, незважаючи на його проголошення де-юре та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом №2235-III.

Отже, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від нього причин, відтак суд вважає, що позивачу кореспондує право звернення з Декларацією про відмову від іноземного громадянства, яким, у даному випадку, позивач і скористався.

Однак, відповідачем подана Декларація по суті не була розглянута, а повернута позивачу без розгляду.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до ст. 9 КАС України.

Відтак, на думку суду, рішення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, оформлене листом №О-31/6/6101-23/6101.2.1/5212-23 від 06.06.2023 щодо повернення без розгляду ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства слід визнати не лише протиправним, а й скасувати його.

Таким чином, суд приходить до переконання, що належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2023 про прийняття Декларації про відмову від громадянства російської федерації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача оформити і надати позивачу постійний паспорт громадянина України, суд зазначає, що позов у цій частині не підлягає до задоволення з огляду на передчасність такою позовної вимоги, так як суд вважає, що паспорт громадянина України, серед іншого, видається лише після припинення особами іноземного громадянства або в разі подання, прийняття та розгляду відповідним територіальним органом ДМС України декларацій про відмову від іноземного громадянства.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до частини третьої ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, оформлене листом №О-31/6/6101-23/6101.2.1/5212-23 від 06.06.2023 щодо повернення без розгляду ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 536 (пятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 жовтня 2023 року.

Реквізити учасників справи:позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ;відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 10, м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:37839038).

Головуюча суддяДерех Н.В.