Рішення № 114328584, 19.10.2023, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/1062/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2023 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Герасименко М.М.

за участі секретаря Рассказової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 жовтня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0246/82/0261159, відповідно до умов якого банк відкрив останньому картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 88713,14 грн строком до 06 жовтня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 39,9% річних. 20 вересня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з договором відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за договором № 014/0246/82/0261159 від 06 жовтня 2016 року. Внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, його заборгованість станом на 05 квітня 2023 року становить 169631,64 грн і складається з: 71855,57 грн заборгованість за тілом кредиту, 74 731,02 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 6 676,66 грн заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 16 368,39 грн заборгованість по пені. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 014/0246/82/0261159 від 06 жовтня 2016 року в розмірі 169631,64 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 11 травня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

05 липня 2023 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач визнав позовні вимоги частково. Зазначив, що між ним і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0246/0261159 від 06 жовтня 2016 року, за умовами якого він ( ОСОБА_1 ) отримав у користування кредитні кошти в розмірі 80000,00 грн зі сплатою 39,9% річних, строком кредитування 72 місяці до 06 жовтня 2022 року. Відповідач сплачував кредит, проте в липні 2019 року його було звільнено з роботи, в зв`язку з чим він не міг вчасно вносити платежі, а сплачував частково по можливості. 20 вересня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19Е, згідно з яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 014/0246/82/0261159 від 06 жовтня 2016 року. 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Коллект Центр» відповідно до умов договору № 10-01/2023, про що його повідомлено не було. Щодо нарахування заборгованості в розмірі 169631, 64 грн зазначив, що частково не погоджується із розрахунком нарахування відсотків, оскільки такий розрахунок містить нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Вважає, що оскільки кінцевим терміном кредитування є 06 жовтня 2022 року, то позовні вимоги в частині стягнення відсотків за період з 07 жовтня 2022 року по 09 січня 2023 року у розмірі 7226,50 грн та за період з 10 січня 2023 року по 05 квітня 2023 року у розмірі 6676,66 грн не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не було враховано сплачені ним кошти у розмірі 18700 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення пені відповідач вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також вважає, що умови договору є несправедливими. Щодо сплати професійної правничої допомоги, відповідач зазначив, що вважає суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн неспівмірною і такою, що не підлягає стягненню, оскільки договір про надання правової допомоги не містить конкретного предмету правової допомоги, а платіжне доручення № 0358540000 від 16 січня 2023 року не є доказом того, що витрати пов`язані зі справою за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до нього ( ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості. Вважав, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 120660,09 гривень.

У судовому засіданні представник позивача Старча А.В. позов підтримав і просив його задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у сьогоднішнє судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач не повідомив про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у суду наявні відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце цього засідання, тому причин для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає і вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0246/82/0261159, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 88731,14 грн, строком на 72 місяці з 06 жовтня 2016 року до 06 жовтня 2022 року, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 39,9% річних і сплатою пені за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, визначивши збільшений строк позовної давності (а.с. 6-10, 11-13, 14-15, 16-17, 20).

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, за умовами якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 014/0246/82/0261159 (а.с. 38-44, 45, 46-50, 51, 52).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, в тому числі за кредитним договором № 014/0246/82/0261159 (а.с. 53-63, 64, 65-67, 68).

Згідно розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0246/82/0261159 від 06 жовтня 2016 року становить 169 631,64 грн і складається із: 71855,57 грн заборгованість за тілом кредиту, 74 731,02 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 6 676,66 грн заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 16 368,39 грн заборгованість по пені (а.с. 37).

Відповідно до наданих відповідачем копій квитанцій, сума сплачених ним коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором становить 18000,00 грн (а.с. 131-140).

Як вбачається з виписки по рахунку, сплачені ОСОБА_1 кошти були враховані в рахунок погашення заборгованості, крім коштів, сплачених останнім відповідно до квитанцій від 30 травня 2020 року та від 30 червня 2020 року на загальну суму 3500,00 грн; станом на 06 жовтня 2022 року (дата остаточного строку повернення кредиту) заборгованість відповідача за договором становить 155414,35 грн і складається із: 71855,57 заборгованість за тілом кредиту, 67190,39 грн заборгованість по відсоткам, 16368,39 заборгованість по пені (а.с. 166-183).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між банком і відповідачем кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 06 жовтня 2022 року.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 06 жовтня 2022 року, після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих відсотках включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому вимога про стягнення заборгованості по нарахованих відсотках за період з 07 жовтня 2022 року по 05 квітня 2023 року є безпідставною і задоволенню у цій частині не підлягає.

Як вбачається з виписки по рахунку (а.с. 166-183) заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 71855,57 грн; заборгованість за відсотками, нарахованими станом на 06 жовтня 2022 року становить 67190,37 грн; заборгованість зі сплати пені, яка нарахована першим кредитором у межах строку дії кредитного договору (16 січня 2020 року), становить 16368,39 грн.

У виписці не враховані сплачені відповідачем кошти 30 травня 2020 року та 30 червня 2020 року на загальну суму 3500,00 грн (а.с. 131, 132).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 151914 гривень 35 копійок (71855,57 (тіло кредиту) + 67190,39 грн (відсотки за користування кредитом станом на 06 жовтня 2022 року) + 16368,39 грн (пеня) 3500,00 грн (невраховані кошти, які були сплачені відповідачем відповідно до квитанцій від 30 травня 2020 року та від 30 червня 2020 року)).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості зі сплати пені, відповідач послався на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, де вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проте такі доводи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки пеня нарахована кредитодавцем до введення в Україні воєнного стану.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зч.1,2ст.141ЦПК України, судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 5 від 05 березня 2023 року, копію витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 09 березня 2023 року та копію платіжної інструкції № 0366670000 від 27 березня 2023 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 20 000,00 гривень (а.с. 91 101).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 5000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене,з відповідачана користьпозивача необхідностягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн і 5000,00 гривень за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 27, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 014/0246/82/0261159 від 06 жовтня 2016 року в розмірі 151 914 (сто п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот чотирнадцять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 19 жовтня 2023 року.

CуддяМ.Герасименко