Рішення № 114326839, 22.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року Справа № 160/17120/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

14.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 20.04.2023 року №045650015502;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, що позивач досягла пенсійного віку 45 років та має більше 7 років 6 місяців пільгового стажу на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, що є достатнім для призначення пенсії за Списком №1, на умовах пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом 213-VІІ.

В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує, що пенсійним органом протиправно відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через недосягнення відповідного віку, а також протиправно не враховано довідку про підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії з причини наявності лише одного підпису, що не відповідає додатку 5, затвердженого ПКМУ №637 від 12.08.1996 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

14.08.2023 року представником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

20.08.2023 ро ОСОБА_1 через систему «Електронний суду» подала відповідь на відзив, в якому викладені аргументи, аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

22.09.2023 року на адресу електронну адресу суду надійшов відзив від ГУ ПФУ у Волинській області, яким просить відмовити у задоволенні позову, так як позивач не досягла 50-ти річного віку.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої прийнято рішення №045650015502 від 20.04.2023 року, відповідно до змісту якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки остання не досягла необхідного віку (50 років); довідка про підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії містить один підпис, що не відповідає вимогам додатку 5 затвердженого ПКМУ №637 від 12.08.1996 року.

У рішенні також зазначено, що страховий стаж особи становить 27 років 04 місяці 05 днів, Вік заявника повних 45 років.

З відзивів відповідачів встановлено, що не визначено пільговий стаж роботи за Списком №1.

Незгода позивача із вищезазначеним рішенням стала підставою звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Як визначено ст. 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1) частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII (в редакції до 01.04.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яким також внесені зміні до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, зокрема, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Конституційний Суд України 23.01.2020 року за результатами розгляду справи № 1-5/2018(746/15) прийняв рішення №1-р/2020 та вирішив таке:

- визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII;

- стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

При цьому спір між сторонами виник також і з приводу недосягнення, на думку відповідачів, необхідного віку для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.

При вирішенні питання про застосовність до спірних правовідносин положень Закону №1058-IV чи Закону №1788-XII, суд враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 року за результатами перегляду зразкового рішення №360/3611/20 від 21.04.2021 року: […] Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

При прийнятті цього рішення суд враховує, що у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року Конституційний Суд України вказав таке: статтею 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років. Отже, у статті 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті „а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років. У Законі №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а»- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах „б-„з - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік). Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням наведеного рішення Конституційного Суду України, чинною є редакція пункту а) частини першої статті 13 Закону №1788-XII, відповідно до якої право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому на момент звернення із цією заявою позивач мала вік: повних 45 років.

Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла визначеного пунктом а) частини 1 статті 13 Закону №1788-XII пенсійного віку.

З матеріалів справи судом встановлено, що у позивача не визначено пільговий стаж за Списком №1.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійним органом до пільгового стажу позивача не враховані періоди, що вказані у довідці про підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії містить один підпис, що не відповідає вимогам додатку 5, затвердженого ПКМУ №637 від 12.08.1996 року. Оскільки підпис належить ліквідатору ПАТ «ДТЗ», тому виникла необхідність проведення перевірки. З приводу цього суд зазначає таке.

У матеріалах справи наявні наступні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній:

1) №17/2 від 20.03.2023 року: ОСОБА_2 працювала повний робочий день у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод»:

- за період з 01.05.2003 року по 08.01.2006 року (02 роки 08 місяців 08 днів) за професією машиніст крану металургійного виробництва на гарячій ділянці 3.4а, виробництво трубне (цех безшовних труб), що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підроздід 4 пункт а. Підстава: ПКМУ №36 від 16.01.2003 року, атестація проведена згідно Постанови №82 від 28.12.1995 року та узгоджена з Головним держ. експертом з умов праці О.І. Просандєєвим (термін дії Постанови продовжено згідно з листами №003/07-1-179 від 27.08.2001 року №003/07-1-520 від 09.11.2005 року), Наказу №211 від 21.08.2003 року та узгоджена з Головним держ. експертом з умов праці О.І. Просандєєвим;

- за період з 09.01.2006 року по 28.02.2010 року (00 років 06 місяців 02 дні). З 09.01.2006 року по 15.05.2006 року знаходилась на лікарняному листі у зв`язку з вагітністю та пологами; з 16.05.2006 року по 13.03.2009 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років. Професія: машиніст крану металургійного виробництва на гарячій ділянці 3.4а, виробництво трубне (цех безшовних труб), що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підроздід 4 пункт а. Підстава: ПКМУ №36 від 16.01.2003 року, атестація проведена згідно Наказу №211 від 21.08.2003 року, наказу №196 від 30.05.2008 року та узгоджена з Головним держ. експертом з умов праці О.І. Просандєєвим;

- з 01.03.2010 року по 31.12.2012 року (02 роки 10 місяців 00 днів) за професією машиніст крану металургійного виробництва на гарячій ділянці 3.4а, виробництво трубне (цех безшовних труб), що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підроздід 4 пункт а. Підстава: ПКМУ №36 від 16.01.2003 року, атестація проведена згідно Наказу №196 від 30.05.2008 року та узгоджена з Головним держ. експертом з умов праці О.І. Просандєєвим.

2) 17/3 від 20.03.2023 року ОСОБА_2 працювала повний робочий день у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод»:

- за період з 01.01.2013 року по 02.08.2016 року (02 роки 07 місяців 05 днів) за професією машиніст крану металургійного виробництва на гарячій ділянці 3.4а, виробництво трубне (цех безшовних труб), що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підроздід 4 пункт а. Підстава: ПКМУ №36 від 16.01.2003 року, атестація проведена згідно Наказу №185 від 27.05.2013 року та узгоджена з Головним держ. експертом з умов праці О.І. Просандєєвим.;

- за період з 03.08.2016 року по 28.12.2021 року (02 роки 09 місяців 11 днів) за професією машиніст крану металургійного виробництва на гарячій ділянці 3.4а, виробництво трубне (цех безшовних труб), що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підроздід 4 пункт а. Підстава: ПКМУ №461 від 24.06.2016 року, атестація проведена згідно Наказу №185 від 27.05.2013 року, Наказу №130 від 27.04.2018 року та узгоджена з Головним держ. експертом з умов праці О.І. Просандєєвим.

Також, суд зазначає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у листі №32726-24981/Л-01/8-0400/23 від 12.07.2023 року повідомило про необхідність здійснення перевірки вказаних довідок, оскільки вони містять лише підпис ліквідатора ПАТ «ДТЗ».

У матеріалах справи наявний лист ліквідатора ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», Ю.М.Павлової №27 від 23.05.2023 року щодо надання документів, які містять одноособовий підпис ліквідатора, у якому зазначено, що відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2021 року по справі №904/7022/20 ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута визначено арбітражного керуючого Павлову Юлію Михайлівну. На даному етапі ліквідаційної процедури саме ліквідатор виконує повноваження органів управління підприємства-банкрут.

Разом з тим, статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки позивача, підтверджується, що позивач у вказані вище періоди працювала машиністом крану металургійного виробництва на гарячій ділянці.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, а саме довідками №17/3 та №17/2 від 20.03.2022 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що у зазначені вище періоди, посади, на яких працювала позивач, передбачені Списком №1, містяться відмітки про проведення атестації робочого місяця позивача та підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Тому пенсійним органом протиправно не враховано до пільгового стажу позивача такі періоди: з 01.05.2003 року по 08.01.2006 року (02 роки 08 місяців 08 днів), з 09.01.2006 року по 28.02.2010 року (00 років 06 місяців 02 дні), з 01.03.2010 року по 31.12.2012 року (02 роки 10 місяців 00 днів), з 01.01.2013 року по 02.08.2016 року (02 роки 07 місяців 05 днів), з 03.08.2016 року по 28.12.2021 року (02 роки 09 місяців 11 днів), які у сукупності явно перевищують необхідний пільговий стаж (07 років 06 місяців) за Списком №1 для призначення пенсії.

Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла визначеного пунктом а) частини 1 статті 13 Закону №1788-XII пенсійного віку при наявності необхідного пільгового стажу. Тому суд, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин релевантних норм права, дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тож, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року, зарахувавши при цьому вказані періоди до її пільгового стажу.

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлена свого права на призначення пільгової пенсії, оскільки вона зі свого боку вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала всі документи для призначення їй пенсії за Списком №1.

Одночасно, суд вказує, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в рамках даної справи.

Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останньою має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Таким чином, суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє позов частково:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 20.04.2023 року №045650015502;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року, зарахувавши при цьому до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 такі періоди: з 01.05.2003 року по 08.01.2006 року, з 09.01.2006 року по 28.02.2010 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 02.08.2016 року, з 03.08.2016 року по 28.12.2021 року згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №17/2 та №17/3 від 20.03.2023 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 72-77, 139, 241-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, б. 22В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 20.04.2023 року №045650015502.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року, зарахувавши при цьому до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 такі періоди: з 01.05.2003 року по 08.01.2006 року, з 09.01.2006 року по 28.02.2010 року, з 01.03.2010 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 02.08.2016 року, з 03.08.2016 року по 28.12.2021 року згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №17/2 та №17/3 від 20.03.2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко