Рішення № 114323876, 16.10.2023, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/12275/23

Провадження №2/592/2764/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Онайко Р.А., з участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - ІНЖИНІРИНГ» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, згідно якого просить стягнути на користь позивача розрахункову суму заробітної плати в розмірі 44370,17 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11 липня 2023 року по час ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.07.2023 позивач звільнилася з роботи за власним бажанням у зв`язку з систематичною невиплатою відповідачем заробітної плати. Відповідач повідоми її про нарахування 44370,17 грн розрахункової суми заробітної плати, але вказану суму не сплатив. Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП відповідач повинен виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Позивач обізнана, що її середній заробіток становить 592,16 грн, а тому на момент подачі позову відповідач затримав виплату сум на 25 днів і його заборгованість становить 14804 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2023 позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, слухання справи призначено на 11:00 16.10.2023.

02.10.2023 до суду надійшов відзив від представника відповідача згідно якого частково визнає позов щодо нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати в сумі 35565,37 грн, оскільки саме така заборгованість існує станом на 27.09.2023, не заперечує щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 592,16 грн, вказує, що на підприємстві встановлений дводенний робочий тиждень, тому до дня пред`явлення позову минуло тільки 9 робочих днів і стягненню з підприємства підлягає сума 5329,44 грн, крім того вказує, що , що в країні введено воєнний стан, що вплинуло на роботу підприємства, у зв`язку з чим заробітна плата виплачувалася з запізненням не з вини роботодавця, вважає що в стягненні з відповідача середнього заробітку слід відмовити в повному обсязі, оскільки заборгованість виникла у зв`язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

У судове засідання призначене на 16.10.2023 належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - ІНЖИНІРИНГ» з 17.02.2020 та 11.07.2023 за власним бажанням (ст.39 КЗпП України) (а.с. 4, 7).

Згідно довідки № 16-07/481 від 10.08.2023 станом на цей день сума заборгованості із заробітної плати складала 44370,17 грн.

Згідно довідки № 16-07/659 від 27.09.2023 сума заборгованості із заробітної плати станом на цей день складала 35655,37 грн. Середньоденна заробітна плата без відрахування ПДФО та військового збору становить 592,16 грн.

Відповідно до положень ст. 22, 94, 97 КЗпП України, ст. 1, 21, 24 ЗУ «Про оплату праці», на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Згідно із ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно довідки № 16-07/659 від 27.09.2023 сума заборгованості із заробітної плати станом на цей день складала 35655,37 грн. Позивач будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості станом на 27.09.2023 не надав.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 35655,37 грн.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Доводи відповідача про необхідність розрахунку середнього заробітку виходячи з дводенного робочого тижня не заслуговують на увагу.

Згідно абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Ст. 52 КЗпП України встановлено, що для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п`ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX п`ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

Ст. 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Зважаючи на вимоги п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати про те, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, та вимоги ст. 56 КЗпП про те, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, та права роботодавця встановити неповний робочий час тільки за індивідуальною угодою з працівником, суд приходить до висновку про необхідність розрахунку середнього заробітку виходячи з п`ятиденного робочого тижння.

Тобто затримка виплати заробітної плати (з наступного робочого дня після звільнення по день ухвалення судового рішення (12.07.2023 16.10.2023), враховуючи п`ятиденний робочий тиждень, склала 69 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток, за час затримки розрахунку становить 40859,04 грн (592,16 грн*69 днів).

Доводи представника АТ «СМНВО - Інжиніринг» з приводу того, що товариство звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, адже це порушення допущено саме внаслідок військової агресії Росії проти України, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2021.02.0-7 є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), не заслуговують на увагу, так як роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Крім того, вимоги закону не змінювалися, діюче законодавство зобов`язує роботодавця своєчасно виплачувати працівнику заробітну плату.

Надані представником АТ «СМНВО - Інжиніринг» копії сертифікатів Сумської торгово-промислової палати стосуються зобов`язань відповідача, які не є предметом даного судового провадження та містять конкретні відомості про неможливість виконання конкретних зобов`язань, як то обмеження права виїзду за кордон військовозобов`язаних осіб чи заборона у здійсненні певних валютних операцій. Разом з тим, зазначені обставини жодним чином не свідчать про неможливість виконання зобов`язання із виплати заробітної плати. Відповідачем не надано жодних доказів неможливості виконання саме цього зобов`язання, як то відсутність грошових коштів та неможливість їх залучення чи то неможливість використання наявних грошових коштів.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи конкретні обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Позивач був працевлаштований у відповідача та був звільнений за власним бажанням (що не оспорювалось позивачем), на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 44370,17 грн, з яких 8804,8 грн яка були виплачені протягом двох з половиною місяців після звільнення, а 35565,37 грн залишаються несплаченими протягом 3 місяців. Крім того, позивачем не вказано яких майнових втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку, він зазнав.

В той же час, відповідач заявляє що має складний фінансовий стан та заборгованість перед значною кількістю контрагентів та працівників.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно, щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З вищевикладеного, вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат в меншому розмірі, ніж середній заробіток за вказаний період.

При цьому суд також враховує, що постанови Сумського апеляційного суду на які посилається відповідач стосувались правових відносин влітку 2022 року, коли внаслідок збройної агресії була набагато складніша економічна ситуація. В той же час відповідачем не надано доказів неможливості залучення обігових коштів, а несплата працівникові заробітної плати не повинна перетворюватись в джерело безкоштовного кредитування підприємства.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання -ІНЖИНІРИНГ» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10000 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідач визнав позов за позовною вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати до початку розгляду справи по суті, тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, що становить 536,80 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 262,76 грн (10000*1073,60:40859,04), з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір за даною позовною вимогою у розмірі 810,84 грн.

Керуючись ст. 116,117 КЗпП України, ст. 2, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ІНЖИНІРИНГ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за станом на 27.09.2023 в розмірі 35565,37 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ІНЖИНІРИНГ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10000,00 грн, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ІНЖИНІРИНГ» на користь держави судовий збір в сумі 799,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 810,84 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - ІНЖИНІРИНГ», місцезнаходження м. Суми, вул. Іллінська,13, код ЄДРПОУ 00205618.

Суддя Р.А. Онайко