Ухвала суду № 114320807, 19.10.2023, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 364/1215/17

Номер провадження 1-в/948/122/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника Машівської ВК (№9) ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» стосовно засудженого:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городище-Пустоварівське Володарського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта професійно-технічна, раніше не судимого,

про умовно-дострокове звільнення

відповідно до ч.2 ст. 376 КПК України в судовому засіданні 19.10.2023р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали

в с т а н о в и в :

Суть справи

у вересні 2023 року до суду надійшло вказане подання, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 вироком Володарського районного суду Київської області від 16.11.2018р. засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Станом на 18 вересня 2023 року відбув строку покарання, характеризується позитивно, як особа, що довела своє виправлення, а тому комісією установи 22.09.2023р. прийняте рішення, що до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.

Позиції учасників судового розгляду

В судовому засіданні прокурор проти задоволення подання заперечував, з огляду на неналежну процесуальну поведінку засудженого під час досудового розслідування, що виразилося у відмові підписувати процесуальні документи, а також під час судового розгляду, де він вину не визнавав. Крім цього, протягом 8 років з часу вчинення злочину він не вжив жодних заходів для полегшення страждань потерпілих та не вибачився. Під час відбування покарання у 2022 році йому було відмовлено у застосуванні ст. 82 КК України, тоді як через рік внесено подання про умовно дострокове звільнення. Засуджений дійсно має два заохочення, але вони не доводять того факту, що він остаточно виправився, оскільки він виявив бажання працювати лише у липні 2023 року, тобто безпосередньо перед вказаним строком.

Представник ВК-9 подання підтримав та просив його задовольнити, вказав, що засуджений не був працевлаштований, бо не було роботи, в той час постійно залучався до робіт по благоустрою. Що стосується відмови у заміні покарання більш м`яким, то на той час засуджений не мав заохочень, а тому було прийняте саме таке рішення.

Засуджений з поданням погодився та повідомив, що шкодує про вчинене, кається, після судового розгляду переосмислив свою поведінку і вину визнає повністю. Збитки не відшкодував, оскільки не мав змоги. Зазначив, що має неповнолітню дитину та хвору матір, яким потрібно допомагати, а також планує на волі погашати збитки.

Захисник засудженого з поданням погодився та просив його задовольнити, оскільки засуджений під час відбування покарання здобув професію, але працювати не має змоги за відсутності роботи, не перебуває на профілактичному обліку, бере участь у соціально-виховній роботі, кається. Як зазначив представник ВК характеризується виключно позитивно, дотримується позитивної поведінки, підтримує комунікації з різними особами, добросовісно відбув строку покарання. Щодо доводів прокурора про те, що засуджений не підписував документи вважає це позицією захисту.

Докази, на підтвердження доводів подання

Судом установлено, що ОСОБА_6 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 18 березня 2021 року, кінцевий строк 18 березня 2026 року, прибув до Машівської ВК (№9) 17.05.2021р.

Згідно характеристики засудженого, за період відбування покарання в місцях позбавлення волі стягнень він не мав, двічі був заохочений, шляхом оголошення подяки, за сумлінну поведінку та ставлення до праці 01.02. та 03.08.2023р., в установі не працевлаштований, у зв`язку з відсутністю робочих місць, не конфліктний, підтримує зв`язки з особами позитивної спрямованості, не допускає порушення режиму відбування покарання, дотримується правомірних відносин та ввічливого ставлення з персоналом, вину в скоєному злочині визнає, покарання вважає справедливим, має низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства (а.с.2-4).

За висновком щодо ступеня виправлення засудженого він довів своє виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення (а.с.5-7).

22.09.2023р. комісія установи прийняла рішення № 24 про подання матеріалів до суду відносно засудженого, як такому, що відбув строку покарання та довів своє виправлення, із залишенням додаткового покарання (а.с.8).

З вироку Володарського районного суду Київської області від 16.11.2018р. вбачається, що засуджений вчинив злочин 26.05.2013р. в тверезому стані та внаслідок його дій одна людина загинула. Свою провину не визнавав, за результатами розгляду справи з нього на користь потерпілої стягнута шкода в загальному розмірі 134 310, 00 грн (а.о.с.14-60).

Як видно з витягу із протоколу засідання комісії установи № 31 від 21.11.2022р. засудженому було відмовлено в поданні матеріалів до суду на заміну покарання, як такому, що не став на шлях виправлення (а.о.с.32), а відповідно до характеристики від 21.11.2022р. засуджений не працевлаштований, виконує роботи по благоустрою, але під контролем адміністрації (а.о.с.26).

03.07.2023р. засуджений звернувся до установи з заявою про бажання працювати із врахуванням спеціальності та стану здоров`я (а.о.с.42).

За довідками бухгалтерії засуджений в установі не працевлаштований, виконавчі листи не надходили (а.о.с.62-63).

Мотиви суду

Згідно п.1 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Таким чином, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Тобто доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що, відсутня необхідність повного відбування призначеного судом покарання та він може повернутися до суспільства і це буде безпечним, як для нього, так і для інших.

Як видно з матеріалів справи засуджений відбуває покарання з 18 березня 2021 року, водночас почав отримувати заохочення лише з 01.02.2023р., тобто маже через 1 рік та 10 місяців перебування в місцях позбавлення волі, а тому процес позитивних змін до дня звернення до суду з поданням становить лише 9 місяців.

Через відсутність послідовного й необхідного процесу виправлення засудженого, комісією установи від 21.11.2022р., тобто менше ніж 1 рік тому, було відмовлено в поданні матеріалів про застосування щодо останнього заміни покарання більш м`яким, а згідно доданої характеристики засуджений офіційно не працевлаштований, виконує роботи по благоустрою, але під контролем адміністрації, тоді як, з доданої суду характеристики вбачається, що вона взагалі не містить відомостей про виконання засудженим робіт по благоустрою.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, з часу вчинення злочину до виконання вироку пройшло майже вісім років, протягом яких засуджений перебував на волі, але жодної дії на відшкодування, хоча б частково, шкоди для полегшення страждань потерпілої не вчинив.

Таким чином, із аналізу наведених вище даних і обставин у їх сукупності, вбачається, що в ставленні до праці засудженого спостерігаються позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, що не свідчить про систематичне здійснення процесу виправлення.

Суд наголошує, що в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку та ставлення до праці саме за увесь строк відбування покарання, а не конкретно обраного часу.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1-2 ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Таким чином, відбуття певної частини покарання є лише формальною умовою умовно-дострокового звільнення, в той час, як фактичною, обов`язковою підставою є доведеність виправлення засудженого та його ставлення до праці не в певний період часу, а протягом всього строку відбування покарання.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що хоча засуджений за час відбування покарання був двічі раз заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці, але ці заохочення мали місце лише за дев`ять місяців до настання пільги, тоді як до цього 1 рік і 10 місяців сумлінного ставлення до праці не відбувалося, і хоча в Машівській ВК (№9) відсутні офіційні робочі місця, але матеріали справи, зокрема і характеристика засудженого, свідчить, що він до 2023 році хоча і виконував роботи по благоустрою, але під контролем адміністрації, заяву про залучення до праці написав лише в липні 2023 року тобто безпосередньо перед настанням пільги, протягом восьми років перебування на волі після вчинення злочину не вжив жодного заходу для полегшення страждань потерпілої, шляхом сплати, хоча б частини, коштів а відтак дійшов висновку, що подання є необґрунтованим, а тому у його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні подання Державної установи «Машівська виправна колонія (№ 9)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено о 14 год. 00 хв. 20 жовтня 2023 року

Суддя ОСОБА_1