Рішення № 114320547, 20.10.2023, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2-о/235/43/23

Справа №204/12289/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 рік Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Величко О.В.

при секретарі Гришай О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,заінтересованаособа Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви вказав, що він є пасинком померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території в м.Донецьк Донецької області. ОСОБА_2 був чоловіком матері заявника, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших родичів у ОСОБА_2 немає. Після його смерті заявник отримав на тимчасово окупованій території України лікарське свідоцтво про смерть, довідку про причину смерті та свідоцтво про смерть. Розуміючи, що ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України та видані документи не мають юридичної сили на території України, він вимушений звернутися до суду з вищезазначеною заявою. Просить встановити факт смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк Донецької області.

Заявник в судове засідання не з`явився, за змістом поданої заяви просить справу розглянути без його участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Заявник ОСОБА_1 є пасинком ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження заявника НОМЕР_1 від 16.03.1979 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу матері заявника НОМЕР_2 від 14.12.1982 року, довідкою про підтвердження прізвища матері заявника з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » від 05.03.2004 року, свідоцтвом про шлюбі матері заявника НОМЕР_3 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №1608 від 05.09.2017 року, яке видано Республіканським бюро СМЕ так званої ДНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Донецьк.

Згідно довідкипро причинусмерті №1608від 03.09.2017року,виданої Республіканськимбюро судовомедичної експертизи так званої ДНР ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарди.

Згідно свідоцтво про смерть НОМЕР_4 , яке видано Кіровським відділом ЗАГС м.Донецьк так званої ДНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис №60.

Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно доПравил державноїреєстрації актівцивільного станув Україні,затверджених наказомМіністерства юстиціїУкраїни 18.10.2000№52/5, державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого за їх зверненням в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацамип`ятим,сьомимпункту 3 глави 1 розділу II цих Правил.

У разі направлення судом рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення без звернення будь-якої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, визначені підстави для державної реєстрації смерті:

а)лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);

б)фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);

в)лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У випадку проведення державної реєстрації смерті на підставі рішення суду, отриманого у спосіб, передбаченийабзацом п`ятимпункту 3 глави 1 розділу II цих Правил, примірник рішення суду в електронній формі роздруковується та додається до другого примірника актового запису про смерть.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.08.2006 №545а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов`язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров`я.

Згідно ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» тимчасово окупованою територію є вся територія Донецького району Донецької області.

Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громададян.

Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, які визначені відповідними нормативно-правовими актами, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема, ту обставину, що факт смерті ОСОБА_2 саме ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Донецьк Донецької області підтверджений вказаними доказами (свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про причину смерті), суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315, 317 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Київ, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце смерті місто м.Донцьк Кіровський район Донецької області, Україна; причина смерті гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.

Суддя: