Ухвала суду № 114315722, 17.10.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4417/20

Провадження № 1-кп/346/129/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 01.04.2020 року за № 12020090180000285, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263КК України,

ВСТАНОВИВ :

вказане клопотання захисник обґрунтовуєтим,що ухвалоюслідчого судді Коломийського міськрайонного судуІвано-Франківськоїобластівід16.07.2020 рокузадоволено клопотання слідчого та накладено арешт на грошові кошти, які були вилучені 14.07.2020р. в житловому будинку по АДРЕСА_1 , а саме: 119 770 грн., 1990 Євро, 726 доларів США, 150 польських злотих. Підставою для накладення арешту слідчим суддею визначено необхідність забезпечення збереження речових доказів відповідно до ч.2 ст.170 КПК України.

Однак, дані вилучені кошти належать матері обвинуваченого ОСОБА_6 , яка проживає в зазначеному житловому будинку, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, яка є в матеріалах даного провадження (т.2 а.с.96). Крім того, дані грошові кошти не мають у цьому провадженні жодного доказового значення та не відповідають ознакам речових доказів, а були збереженнями її життя матері обвинуваченого та є необхідні для забезпечення її життєдіяльності та лікування,

Вказані грошові кошти були вилучені під час огляду місця події без попереднього дозволу слідчого судді в порядку ст. 233 КПК України у зазначеному господарстві, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть, копія якого долучено до даного клопотання.

Захисник також зазначає, що в даному випадку наявна істотна невідповідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту грошових коштів і його метою, що також спричинило негативні наслідки для власника цих коштів ОСОБА_6 , яка не працює, не має стабільних доходів та протягом тривалого часу не має можливості використовувати власні кошти для задоволення найбільш особистих потреб. Тому захисник просить скасувати даний арешт та повернути вказані грошові кошти їх власнику ОСОБА_6 .

В судовомузасіданні захисник та його підзахисний підтримали подане клопотання. Вони пояснили, що вказані грошові кошти не належать обвинуваченому та не можуть бути конфісковані у разі ухвалення судом обвинувального вироку та призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна засудженого. Тому сторона захисту просить дане клопотання задовольнити, скасувати арешт цих коштів та передати їх ОСОБА_6 яквласнику даного майна.

Прокурор заперечила щодо скасування арешту вказаного майна та вважає подане клопотання передчасним, оскільки питання щодо долі речових доказів слід суду вирішувати при ухваленні вироку в даному провадженні, адже в останньому залишається лише провести судові дебати та стадію останнього слова обвинуваченого. При цьому прокурор також зазначила, що санкціями ч.2 та ч.3 ст.307 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Оскільки доказів про те, що мати обвинуваченого є власником вказаних грошових коштів, то останні можуть вважатися власністю обвинуваченого та підлягати конфіскації. Тому прокурор просить відмовити в задоволенні розглядуваного клопотання захисника.

Суд, заслухавши вказаних учасників судового розгляду, вивчивши надані матеріали, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено,що ухвалою слідчогосудді Коломийськогоміськрайонного судуІвано-Франківськоїобласті від16.07.2020року накладеноарешт нагрошові кошти:

-гривні, а саме: номіналом по 1000 грн. в кількості 22 купюр; номіналом по 500 грн. в кількості 125 купюр; номіналом по 200 грн. в кількості 170 купюр; номіналом по 100 грн. в кількості 3 купюри; номіналом по 50 грн. в кількості 3 купюри; номіналом по 20 грн. в кількості 41 купюра. Загальна сума складає 119 770 грн.;

-євро, а саме: номіналом по 100 євро в кількості 2 купюри; номіналом по 50 євро в кількості 35 купюр; номіналом по 20 євро в кількості 1 купюра; номіналом по 10 євро в кількості 2 купюри. Загальна сума складає 1 990 євро;

-долари США, а саме: номіналом по 100 доларів США в кількості 6 купюр; номіналом по 50 доларів США в кількості 2 купюри; номіналом по 20 доларів США в кількості 1 купюра; номіналом по 1 долару США в кількості 6 купюр. Загальна сума складає 726 доларів США;

- польські злоті, а саме: номіналом по 100 польських злотих в кількості 1 купюра;

номіналом по 50 польських злотих в кількості 1 купюра. Загальна сума складає 150

польських злотих.

Підставою для накладення арешту слідчим суддею визначено необхідність забезпечення збереження речових доказів відповідно до ч.2 ст.170 КПК України .

Відповідно до ч.3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії ( Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 цієї статі арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Суд при вирішенні клопотання враховує, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 11.04.2020 року незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту психотропної речовини (амфетаміну) у великих розмірах, за що він отримав грошові кошти в сумі 7500 грн.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 05.06.2020 року незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту вказаної психотропної речовини у особливо великих розмірах, за що він отримав грошові кошти в сумі 13 000 грн.

Інші обвинувачення не стосуються грошових коштів, тому суд їх не наводить.

Отже, в даному провадженні фігурують дві суми грошових коштів (7500 грн. та 13000 грн.), які використовувалися з метою контрольованих закупок психотропної речовини.

Згідно з положеннями ч.1 ст.98 вказаного Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні даного клопотання суд також враховує, що прокурором як стороною обвинувачення подано суду всі докази, які, на переконання прокурора, доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки прокурор особисто заявила про це в судовому засіданні 17.10.2023 року.

Однак, оцінюючи надані прокурором докази в межах, необхідних для вирішення розглядуваного клопотання захисника, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б свідчили, що грошові кошти, вказані в даному клопотанні, мають ознаки речових доказів, наведені в ч.1 ст.98 та (або) в ч.1 ст.170 КПК України. Зокрема, відсутні будь-які докази про те, що ці грошові кошти зберегли насобі сліди інкримінованих злочинів абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження, атакож те, що ці грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом. Крім того ,відсутні будь які докази на підтвердження підстав чи розумних підозр вважати,що вказані в клопотанні захисника грошові кошти є доказомзлочину,підлягають спеціальній конфіскації обвинуваченого, третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст.174КПКУкраїни підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження -судом.Арешт майнатакож можебути скасованоповністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що арешт на вказані в клопотанні грошові кошти грубо порушує протягом тривалого часу (понад 3 роки) права ОСОБА_6 як власника цих коштів. При цьому суд враховує, що спору про належність цього майна з будь-якою іншою особою не виникає, а чинним законодавством не передбачено документа на підтвердження власних заощаджень фізичної особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Тому клопотання захисника підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.3ст.41Конституції України, керуючись ст. 98, 100, 170, 174, 309, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

клопотання задовольнити.

скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 року на такі грошові кошти:

-гривні, а саме: номіналом по 1000 грн. в кількості 22 купюр; номіналом по 500 грн. в кількості 125 купюр; номіналом по 200 грн. в кількості 170 купюр; номіналом по 100 грн. в кількості 3 купюри; номіналом по 50 грн. в кількості 3 купюри; номіналом по 20 грн. в кількості 41 купюра. Загальна сума складає 119 770 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень;

-євро, а саме: номіналом по 100 євро в кількості 2 купюри; номіналом по 50 євро в кількості 35 купюр; номіналом по 20 євро в кількості 1 купюра; номіналом по 10 євро в кількості 2 купюри. Загальна сума складає 1 990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) євро;

-долари США, а саме: номіналом по 100 доларів США в кількості 6 купюр; номіналом по 50 доларів США в кількості 2 купюри; номіналом по 20 доларів США в кількості 1 купюра; номіналом по 1 долару США в кількості 6 купюр. Загальна сума складає 726 (сімсот двадцять шість) доларів США;

- польські злоті, а саме: номіналом по 100 польських злотих в кількості 1 купюра;

номіналом по 50 польських злотих в кількості 1 купюра. Загальна сума складає 150

(сто п`ятдесят) польських злотих.

Зобов`язати Коломийський РВП ГУ НП в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків:НОМЕР_1 , жительці АДРЕСА_1 , вказані грошові кошти.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2023 року о 15 год.

Суддя: ОСОБА_1