Рішення № 114311020, 05.09.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.09.2023Справа № 643/21391/21 Провадження № 2/554/3415/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовні вимоги мотивує тим, що 29.09.2010 року з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_3 підписав заяву № б/н, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Однак, свої зобов`язання за умовами кредитного договору ОСОБА_3 виконував не належним чином та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на дату смерті ОСОБА_3 розмір його заборгованості за кредитним договором становив 17610,64 грн. та складав заборгованість за тілом кредиту.

Разом з тим, як було встановлено, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які в силу приписів ч. 1 ст. 1282 ЦК України, є правонаступниками спадкодавця у зобов`язаннях, які виникли у нього на підставі кредитного договору, згідно заяви №б/н від 29.09.2010 року.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.09.2010 року в розмірі 17610,64 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтава від 01.02.2023 року прийнято до провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

31.01.2022 року від представника відповідача поданий відзив в обґрунтуванні якого вказував, що боржник ОСОБА_3 - батько відповідача ОСОБА_2 та чоловік відповідача ОСОБА_1 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тоді ж у вересні 2018 року відповідачі надали до відділення АТ КБ «Приватбанк» копію свідоцтва про смерть, що підтверджується тим, що копія вказаного свідоцтва подана позивачем в якості доказу. Іншого шляху для отримання копі свідоцтва, крім як отримати його від відповідачів, у позивача не було.

Відповідачі повідомили позивача про смерть боржника у вересні 2018 року, про що опосередковано свідчить наявна серед доказів копія паспорту відповідача ОСОБА_1 , яка посвідчена представником банку 10.09.2018 року, тобто в день видачі свідоцтва про смерть.

Як повідомив позивач в позовній заяві, 03.07.2020 року ним була направлена претензія кредитора на адресу нотаріуса. Таким чином, вимога спадкоємцям була заявлена позивачем лише 03.07.2020 року, хоча дізнався він про смерть ОСОБА_3 і отримав копію свідоцтва про смерть у вересні 2018 року.

Позивач не надав суду жодних доказів щодо переліку та вартості майна, одержаного відповідачами у спадщину.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №332/2936/16-1 визначено, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов?язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це свідчить про відсутність спадкового майна після смерті боржника ОСОБА_3 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій на момент смерті разом із відповідачами мешкав ОСОБА_3 є неприватизованою і надавалась за ордером від 18.12.1979 року родині відповідача ОСОБА_1 (її матусі, бабусі та їй) ще до шлюбу з ОСОБА_3 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про таке майно ОСОБА_4 також відсутні.

15.02.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив в обґрунтуванні вказували, що в даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, є в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_2 .

Місце реєстрації особи за однією адресою із спадкодавцем дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу ї відкриття. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Відсутність реєстрації вищезазначеного нерухомого майна, а саме, об?єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - можливо є наслідком того, що Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не передало ще своєчасно документи на вищезазначене нерухоме майно на реєстрацію до Державного реєстратора.

21.02.2022 року від представника відповідачів надійшло заперечення на відповідь на відзив, де виклали свої пояснення аналогічні у відзиві, просять відмовити у задоволенні позову.

20.02.2023 року надійшли пояснення від представника відповідачів, аналогічні висвітлені у відзиві та додані додаткові докази по справі.

10.03.2023 року від представника позивача надійшло пояснення на заперечення, аналогічні у відзиві.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою повідомлено, що заведено спадкову справу №169/2020 на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» від 06.07.2020 року. При появі спадкоємців їм буде доведено вимоги.

За змістом ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Згідно наведених положень закону, обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця покладений на спадкоємців, які одержали свідоцтво про право на спадщину на все або частину спадкового майна. Виконання цього обов`язку обмежується вартістю майна, одержаного у спадщину.

У пункті 32 Постанови Пленуму "Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №13366 (а.с.70).

Проте, позивачем не надано доказів того, що відповідачі отримали у спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яке майно зі встановленою вартістю або звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Крім того, в постанові ВС КЦС у справі №587/381/15-ц від 04.02.2021 зазначено, що у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Отже,позивач дляобґрунтування своїхвимог,у способипередбачені процесуальнимзаконодавством,не довів,що увідповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є якесь майно, що відносить до спадкової маси після померлого ОСОБА_3 , в межах якого вони (відповідачі) мають виконувати зобов`язання за кредитним договором, а так само й не довів наявність заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, які позивачем не відкриті та не доведенні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265, 279, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 546, 551, 625, 627, 629, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М.Бугрій