Рішення № 114303601, 18.10.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5375/17

Провадження № 2/369/885/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/5375/17 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, щорішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, який зареєстровано 21 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 011094701121.

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 відведена за рахунок земель водного фонду, а саме: за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка в межах Горенської сільської ради.

Із інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 вбачається, що річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 км2, прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів.

Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Водночас відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережноїзахисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену 25-метрову зону від урізу води.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Всупереч статям 58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, статям 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України Горенською сільською радою відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Крім того, спірну земельну ділянку Горенською сільською радою відведено з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 09 березня 2017 року № 01.1-26/305, Відділумістобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 лютого 2017 року № 36, а також ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» від 10 березня 2017 року № 180 Генеральний план с. Горенка розроблено інститутом«УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 1999 році та затверджено рішенням Горенської сільської ради від 22 червня 2001 року. Рішенням зазначеної ради від 09 жовтня 2014 року затверджено коригування генерального плану с. Горенка. Функціональне призначення території, за рахунок якої земельну ділянку відведено у приватну власність ОСОБА_1 - дляозеленених територій загального користування.

Отже, оспорюване рішення щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийняте усупереч вимог статей 60,83,118 ЗК України, статей 21 Закону України «Проосновимістобудування», статей 3, 12 Закону України «Про планування і забудову територій»,у порушення визначеного чинною містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність.

Враховуючи, що землі водного фонду не підлягають передачі у власність, Горенська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, крім того, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого її неправомірно відведено в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, вважав, що рішення 18 сесії 5 скликання Горенської сільської ради від 10 квітня 2008 року, яким відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 для ведення особистого селянського господарства є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно й державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 також має бути визнаний недійним.

Також звертав увагу на те, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у лютому-березні 2017 року за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 № 17-08/383 та інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду. Зі змісту самого лише оспорюваного рішення ради про відведення у приватну власність відповідача земельної ділянки неможливо встановити порушення вимог законодавства. Лише шляхом аналізу документів та інформації, отриманої прокуратурою області відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від органів влади, установ та організацій, встановлено факт порушень вимог земельного законодавства.

З урахуванням зазначеного, а також заяви про зміну предмету позову, позивач просив суд:

1.визнати незаконними та скасувати рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

2.усунути перешкоди у здійсненні Гостомельською селищною громадою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності водного фонду площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, шляхом її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Гостомельської селищної громади Бучанського району Київської області;

3.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Київськийапеляційний суд постановою від 13 серпня 2020 рокуапеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнив. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Визнав недійсним державний акт серії ЯК № 357002 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0,1693 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 21 квітня 2010 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 04 серпня 2021 року скасував рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року справу прийнято до розгляду.

У жовтні 2022 року судом отримано письмові пояснення заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в яких позивач посилається на те, що належним відповідачем у справі є Горенська сільська рада Бучанського району Київської області, правонаступником якої є Гостомельська селищна територіальна громада Бучанського району Київської області. Прокуратура представляє інтереси держави у особі Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, рішення якої оскаржується.

У листопаді 2022 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву з врахуванням заяви про зміну предмету позову, в обґрунтування якого відповідачка посилається на те, що на її переконання порушення норм Земельного кодексу та Водного кодексу відбулося внаслідок дій розробника технічної документації, але не оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, в якому не було чітко визначено розташування земельної ділянки. Крім того, відповідачка вважає, що позивачем не обґрунтовано належним чином обставини накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду, оскільки не доведено, на прибережну захисну смугу якої саме водойми накладається спірна земельна ділянка. В зв`язку з тим, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено статус водойми, на яку накладається спірна земельна ділянка, відповідачка вважає відсутніми порушення права органу місцевого самоврядування на розпорядження землями водного фонду.

31 січня 2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області замінено відповідача Горенську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на правонаступника Гостомельську селищну раду Бучанського району Київської області.

30 січня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою закрив підготовче провадження, а справу призначив до розгляду.

В судове засідання заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області не з`явився, про дату час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить суд справу розглядати у її відсутність.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Щодо участі прокурора у справі слід зазначити таке.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються нездатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду, визначено статтею 56 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Предметом спору зазначеної цивільної справи є усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні землями водного фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення Горенської сільської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, яка частково накладається на землі водного фонду.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до вимог частин третьої та п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із частиною першою та пунктом а) частини другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Передача Горенською сільською радою за відсутності на це повноважень у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га, яка є складовою земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення, фактично порушила право на землю Українського народу.

Отже, звернення заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області до суду з вимогою про визнання недійсним рішення та вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою спрямоване насамперед на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної або комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 365/364/18.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим належним чином потребу у зверненні прокурора з цим позовом в інтересах держави для самостійного захисту своїх прав у суді.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив, що рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10 квітня 2008 року передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1693 га в межах с. Горенка із земель запасу Горенської сільської ради (рілля).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 21 квітня 2010 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482401:01:009:0113 площею 0,1693 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за номером 011094701121.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не відчужувалось.

За змістом листа Київського ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року №01-01/73 суд встановив, що, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню малої річки ОСОБА_2 та на її 25-метрову прибережну захисну смугу.

Згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 02 листопада 2017 № 01-01/489, наданого на запит представника відповідача ОСОБА_3 , межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 нанесені згідно наданого каталогу координат на викопіювання з топографічногоплану масштабу 1:2000 на територію с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області станом на 2017 рік. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на землі водного фонду, а саме: 25-ти метрову прибережну захисну смугу малої річки Горенка не накладається.

За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383, річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 км2, прибережні захисні смуги по обидва береги річки Горенка мають бути 25 метрів.

З листа відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 27 лютого 2017 року № 36 та листа ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» від 10 березня 2017 року № 180 вбачається, що відповідно до чинного генерального плану села Горенка, територія ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 за функціональним призначенням відноситься до озеленених територій загального користування.

Річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів, що підтверджується листом Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 та не заперечується учасниками справи.

В листі від 10 березня 2017 року № 180 ДП «УкрНДПІЦИВІЛЬБУД» зазначило, що відповідно до чинного генерального плану с. Горенка територія земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 за функціональним призначенням відноситься до озеленених територій загального користування.

Згідно з відповіддю від 02 листопада 2017 року № 01-01/489 Київське ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на землі водного фонду, а саме на 25-ти метрову прибережну захисну смугу малої річки Горенка не накладається.

Також з поземельної книги Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, відкритої 14.08.2015 року вбачається, що в ній наявні два кадастрові плани вказаної земельної ділянки, а саме: запис від 14.08.2015 року №002 та запис від 06 жовтня 2017 року № 005.

Відповідно до висновку експерта від 31 січня 2019 року № 3900/19-41/7892-7895/20-41 зазначено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Гео-Сервіс Плюс», перетинаються:

1.з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (якщо така обліковується як ставок), площа під перетином становить 0,0699 га;

2.з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (якщо така обліковується як озеро), площа під перетином становить 0,1375 га;

3.з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (в тому випадку, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до річок), площа під перетином становить 0,1338 га;

4.з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (в тому випадку, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до каналів), при цьому смуги відведення для каналу експерту невідомі.

Згідно з цим же висновком межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки»:

1.повністю перетинаються з нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» якщо така обліковується як озеро), площа під перетином становить 0,1693 га;

2.не перетинаються із нормативно визначеними межам прибережної смуги р. Горенка незалежно від того, віднесена вона в даній місцевості до річок і каналів.

Судовий експерт у цьому висновку встановив, що конфігурація спірної земельної ділянки в результаті виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки залишилася незмінною, Конфігурація земельної ділянки згідно з записом № 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі є ідентичною конфігурації земельної ділянки згідно з записом № 005 від 06 жовтня 2015 року у поземельній книзі. Проте, внаслідок виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, внесених згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року, відносно координат поворотних точок меж земельної ділянки внесених згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі заданими ТОВ «Гео-Сервіс Плюс», спірна земельна ділянки зміщена на південний захід.

Надаючи відповідь на запитання № 5, судовий експерт вказав на те, що виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно з записом 005 від06жовтня 2017 року призвело до відсутності перетину зазначеної земельної ділянки із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для р.Горенка за обставин, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до річок.

Отже суду належить перевірити порядок прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування та законність передання у приватну власність відповідачці спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається впорядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналогічний підхід до врегулювання правовідносин у сфері володіння власністю демонструє цивільне законодавство.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частино першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями частин першої та другої та третьої статті 319 ЦК України передбачено, шо власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власностівважається набутимправомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власностічи необґрунтованістьактивів,які перебуваютьу власності,не встановленісудом.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, зазначила, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, про таке.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогамЗК Україниє неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених устатті 59 цього Кодексу(див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушеннямЗК Українита Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України також відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з частиною четвертою статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, згідно з якими громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статями 60, 62 ЗК України та статями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

1.для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

2.для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

3.для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі Порядок), передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентствами. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). А отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц.

Дослідивши докази в матеріалах справи, суд встановив, що річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів, що підтверджується листомЦентральної геофізичної обсерваторії від22лютого 2017 року № 17-08/383, не заперечується учасниками справи, а отже не підлягає доказуванню.

Посилаючись на незаконність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність відповідачці, позивач наполягає на тому, що ділянка накладається на прибережну захисну смугу р. Горенка, обґрунтовуючи це відомостями, зазначеними в листі Київського ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року № 01-01/73 з якого вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу. Вказаний висновок зроблено на підставі викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічної карти масштабу 1:1000, номенклатурного листа М-36-9-Б-в-2 1993 року видання та матеріалів космічної зйомки станом місцевості на 2007, 2008 та 2016 роки із нанесеними межами земель водного фонду та земельних ділянок, копії яких долучені до вказаного листа.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка посилається на відомості в листі Київського ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 02 листопада 2017 року №01-1/489, згідно з якими межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 нанесені згідно наданого каталогу координат на викопіювання з топографічного плану масштабу 1:2000 на території с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області станом на 2017 рік на землі водного фонду, а саме: 25-ти метрову прибережну захисну смугу малої річки Горенка не накладаються.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах доводи відповідачки базуються на даних листа Київського ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 02 листопада 2017 року, а саме на записі 005 від 06 жовтня 2017 року про координати спірної земельної ділянки після внесення виправлень.

Водночас, у спірних правовідносинах суд перевіряє законність передання земельної ділянки станом на час прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, які були внесені згідно з матеріалами справи за заявою ОСОБА_1 , а розробником документації із землеустрою було ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки».

З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14 червня 2018 року №10-10-0.222-9522/2-18 вбачається, що згідно з відомостями, які містяться в Національній кадастровій системі, земельна ділянка з кадастровим номером3222482401:01:009:0113, площею 0,1693 га, з видом використання «Для ведення особистого селянського господарства», зареєстрована в Державному реєстрі земель до 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» та обліковується за ОСОБА_1 . Відомості про дану земельну ділянку було перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. Поземельну книгу на земельну ділянку реєстратором було відкрито на підставі документів, наявних в архіві Управління. За результатами здійсненого пошуку, в тому числі за матеріалами інвентаризації архіву Управління, проведеної за дорученням Прем`єр міністра України від 11 жовтня 2011 року №48661/1/1-11 та за наказом Держкомзему від 14 жовтня 2011 року №576 (зі змінами, внесеними наказом Держкомзему від 18 жовтня 2011 року №578), документація із землеустрою, на підставі якої 06 жовтня 2017 року було внесено зміни у відомості про координати поворотних точок до поземельної книги на зазначену земельну ділянку, в архіві Управління не виявлена, оскільки не була передана туди її розробником.

Документація із землеустрою була виготовлена в одному екземплярі та передана замовнику ОСОБА_1 , що підтверджується листом ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» від 21 травня 2018 року.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала до суду документів, на підставі яких внесено зміни в координати поворотних точок розташування спірної земельної ділянки, що в подальшому лягло в основу листаКиївського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 02 листопада 2017 № 01-01/489, натомість її представником у відзиві на апеляційну скаргу було вказано що оригінал документації був поданий в Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації. При цьому вказав, що координати поворотних точок (кутів) земельної ділянки в зміненому кадастровому плані відповідають координатам, зафіксованим в поземельній книзі на спірну земельну ділянку, й відображення місцезнаходження земельної ділянки на публічній кадастровій карті стало відповідати фактичному місцезнаходженню земельної ділянки.

З огляду на протилежність відомостей у поданих доказах від сторін спору для більш ґрунтовного та глибокого вивчення обставин справи була призначена судова земельно-технічна експертиза, за результатами якої експерт встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Гео-Сервіс Плюс» перетинається з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка (в тому випадку, якщо водний об`єкт віднесений до річок) площа перетину становить 0,1338 га. Водночас за записом 005 від 06 жовтня 2017 року, тобто після виправлень відомостей про координати поворотних точок меж спірної земельної ділянки зникли перетини з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка (в тому випадку, якщо водний об`єкт віднесений до річок).

Суд наголошує на тому, що сторона відповідача не надала до суду доказів, на підставі яких було внесено зміни в координати поворотних точок розташування спірної земельної ділянки згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року.

Враховуючи те, що позивачем оспорюється рішення органу місцевого самоврядування від 10 квітня 2008 року, то необхідним є встановлення розташування спірної земельної ділянки станом на час прийняття оспорюваного рішення.

Згідно з висновком експерта спірна земельна ділянка згідно з записом з записом 002 від 14 серпня 2015 року про координати поворотнх точок розташування земельної ділянки перетинається з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка (в тому випадку, якщо водний об`єкт віднесений до річок) площа перетину становить 0,1338 га.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Такі обставини свідчать про те, що право власника земельної ділянки, інтереси якого представляє прокурор, порушені оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі якого відповідачу був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, оскільки на підставі цього рішення приватній особі було виділено у приватну власність земельну ділянку, до якої входить частина земель, право на передання у приватну власність якої законодавством не передбачене, а отже оспорюване рішення з цих підстав є протизаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позовну заяву слід задовольнити.

Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області було сплачено 3 200,00 грн судового збору, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600,00 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Усунути перешкоди у здійсненні Гостомельською селищною територіальною громадою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності водного фонду площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, шляхом її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області.

Стягнути з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ: 04360617, адреса: Київська обл., Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02909996, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02909996, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва