Ухвала суду № 114299745, 18.10.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про витребування доказів

18.10.2023 справа № 520/20957/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судці - Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання питання щодо витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського апеляційного суду, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по липень 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн;

- зобов`язати Харківський апеляційний суд провести нарахування та виплату судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по липень 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 рок у - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за однин місяць.

Ухвалою суду від 14.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як суддя Харківської апеляційного суду отримує суддівську винагороду, обчислену відповідно до приписів статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 135 згаданого Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Однак, позивач стверджує, що з 2021 року відповідачем для обрахунку розміру суддівської винагороди, що належить виплатити позивачеві, взято за основу таку базову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений з 1 січня 2021 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та становив 2270 гривень, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481 гривня, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - 2684 гривні.

Визначаючись з приводу доцільності витребування додаткових доказів, суд зважає на таке.

Одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Цей принцип визначає особливості адміністративного судочинства і полягає у більш активній ролі суду: саме на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічного з`ясування обставин у справі. Отже, адміністративний суд має повністю встановити обставини справи, щоб на засадах верховенства права ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Водночас, частиною 4 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Так, судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі визначено дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди у період із січня 2021 року по липень 2023 року, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, та становив 2102 гривні.

Проте, як стверджує позивач, розмір його суддівської винагороди слід обраховувати, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень, станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн та станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн.

За приписами частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.

Статтею 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривень, Верховний Суд у справі №400/2031/21 (постанова від 10 листопада 2021 року), а також у справі №120/19262/21-а (постанова від 15 серпня 2023 року) дійшов таких висновків:

"Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму "для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)".

Отже, судом касаційної інстанції зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Також Верховний Суд вказав на те, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

Відтак, зважаючи на приписи статей 148-149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 22-23 Бюджетного кодексу України, висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, при розгляді цієї справи виникла необхідність додаткового дослідження обставин, пов`язаних із вирішенням процесуального питання щодо визначення належного відповідача/відповідачів у цій справі чи залучення до її участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку витребувати у Харківського апеляційного суду інформацію про підстави обчислення та виплати позивачу суддівської винагороди із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді величиною 2102 гривні, а саме чи було такою причиною:

1) недостатність коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня 2021 року (2270 гривень);

2) застосування норми абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" при наявності бюджетних асигнувань, достатніх для нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Керуючись положеннями статей 72, 80, 243, 244, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Витребувати у Харківського апеляційного суду інформацію про те:

1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у період із 01 січня 2021 року по липень 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2021 рік у розмірі 2270 гривень, станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень;

2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода ОСОБА_1 у період із 01 січня 2021 року по липень 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року в розмірі 2270 гривень, станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень, станом на 2023 рік у розмірі 2684 гривень за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Харківського апеляційного суду в затвердженому на 2021, 2022 та 2023 роки кошторисі та щомісячному розписі видатків.

Витребувані докази надати суду в п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО