Рішення № 114298086, 19.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 рокусправа № 380/5304/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернулась до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в якому просить:

визнати незаконним і скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про виключення з квартирного обліку (обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов) військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ), оформлене протоколом № 8 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 8 жовтня 2020 року.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) на квартирному обліку (обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов) військової частини НОМЕР_1 як члена сім`ї (доньку) колишнього підполковника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її було зараховано на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 як члена сім`ї свого батька, який проходив військову службу у Збройних Силах України. Однак у жовтні 2020 року житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення про виключення позивача з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 на підставі того, що позивач є капітаном НОМЕР_4 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України, і тому вона була прийнята на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 неправомірно. Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 23.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 09.05.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач дійсно була зарахована на квартирний облік 17.04.2014. Підставою для зарахування на облік було те, що у комісії не було документів, які б підтверджували, що позивач брала участь у приватизації житла та була забезпечена житловою площею. Однак, як згодом було встановлено відповідачем, позивач брала участь у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_5 . Вказаний факт підтверджується відповіддю Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на запит відповідача, в якій зазначено, що квартира за вказаною адресою була розподілена матері позивача з урахуванням членів її сім`ї. Тому на цій підставі житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 було прийняте рішення про внесення змін до протоколу №8 від 08.10.2020, яким було змінено підстави зняття позивача з квартирного обліку, а саме: подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на квартирний облік.

Ухвалою від 23.05.2023 позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав. Надано п`ятиденний строк позивачу для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку за звернення до суду.

Ухвалою від 09.06.2023 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №380/5304/23 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи №380/5304/23 було повернуто Львівському окружному адміністративному суду супровідним листом від 23.08.2023 та отримано судом 06.09.2023.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2023 справу №380/5304/23 передано судді Чаплик І.Д.

Ухвалою від 11 вересня 2023 року суддя прийняла справу до свого провадження. Також вказаною ухвалою витребувано у позивача докази її неучасті у приватизації житлового фонду та невикористання житлових чеків, а у відповідача докази приватизації позивачем житлового фонду на підтвердження правомірності дій відповідача.

На виконання вказаної ухвали 26.09.2023 відповідач надав до суду витяг із Розпорядження Виконавчого комітету Франківської районної ради народних депутатів від 06.04.1994 №295, згідно з яким було оформлено та видано ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 66,0 м2 на сім`ю ОСОБА_3 , з урахуванням членів сім`ї: чоловік ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_4 1989 р.н., син ОСОБА_5 1991 р.н.

Позивач 26.09.2023 надала до суду довідку Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 20.09.2023 №16-43/2045 про те, що за нею не числяться приватизаційні депозитні рахунки за номінальною вартістю житлового чека за адресою: АДРЕСА_5 .

04.10.2023 позивач подала заяву про розподіл судових витрат, у якій просила стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги та витрат, пов`язаних із витребуванням доказів у розмірі 4337,60 грн

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_6 є донькою військовослужбовця, підполковника у відставці ОСОБА_2 .

19 листопада 2016 року позивач одружилась із громадянином ОСОБА_7 , внаслідок чого її прізвище змінилось на ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 19.11.2016.

ОСОБА_2 проходив військову службу з 1984 року, у військовій частині НОМЕР_1 з 2011 року.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2011 ОСОБА_2 було зараховано на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 з 24.06.2005, дати перебування на обліку за попереднім місцем служби, що підтверджується витягом з протоколу №4 від 03.08.2011.

Позивача було зараховано на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 до батька ОСОБА_2 рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №4 від 14.04.2014.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №2 від 12.02.2016 ОСОБА_2 , сім`я якого складається з двох осіб, в тому числі він, його дочка ОСОБА_6 , було зараховано в списки першочергового отримання житлової площі як учасника бойових дій, який брав участь в Антитерористичній операції.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №4 від 23.03.2018 було прийняте рішення зареєструвати рапорт підполковника ОСОБА_2 щодо надання службового житлового приміщення для проживання його родини в книзі реєстрації рапортів службового житла.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №8 від 08.10.2020 позивача було виключено з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_6 , оскільки вона є військовослужбовцем іншої частини і була зарахована на квартирний облік неправомірно, а також зобов`язано знятись з реєстрації даної частини.

Як встановлено судом, позивач станом на день подання позову проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згідно з довідками військової частини НОМЕР_6 №25 і №30 від 17.01.2023 позивач не перебуває на квартирному обліку у списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями з 06 вересня 2014 року по теперішній час, у списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку у військовій частині НОМЕР_6 , а також у списку військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на першочергове/позачергове отримання житлових приміщень; житловою площею не забезпечувалась.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зняття її з квартирного обліку, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Судом також встановлено, що відповідач звернувся із запитом до Франківської районної адміністрації м. Львова від 07.12.2020 №50/02/29-1790, у якому просив надати копію ордера №000268 від 19.05.1994 та копію рішення на підставі якого був виданий вказаний ордер родині ОСОБА_2 .

Франківська районна адміністрація направила до відповідача супровідним листом від 15.12.2020 №35-вих-99071 витяг із Розпорядження Виконавчого комітету Франківської районної ради народних депутатів від 06.04.1994 №295, згідно з яким було оформлено та видано ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 66,0 м2 на сім`ю ОСОБА_3 , з урахуванням членів сім`ї: чоловік ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_4 1989 р.н., син ОСОБА_5 1991 р.н.

Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №5 від 28.04.2023 було внесено зміни до протоколу ЖПК в/ч НОМЕР_1 №8 від 20.10.2020, згідно з якими позивач вважається знятою з квартирного обліку у зв`язку із поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, а саме: прийняття участі у приватизації, що підтверджується витягом з розпорядження виконавчого комітету Франківської районної ради народних депутатів від 06.04.1994 №295 та листом Франківської районної адміністрації про видачу ордера на квартиру її матері ОСОБА_3 3-ох кімнатної квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 66,0 м2, житловою 41,5 м2.

Також у матеріалах справи наявна довідка Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 20.09.2023 №16-43/2045 про те, що за позивачем, ОСОБА_1 не числяться приватизаційні депозитні рахунки за номінальною вартістю житлового чека за адресою: АДРЕСА_5 .

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Частиною першою ст.12 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - ЗУ №2011-XII) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.37 Житлового кодексу України (далі ЖК України) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно зі ст.38 ЖК України встановлюється цим Кодексом та законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ст.40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Вказаний перелік випадків для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов вичерпний.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081).

Він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Порядком визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).

Відповідно до п.22. Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.

Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Відповідно до п.30. Порядку №1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, вказаний перелік підстав для зняття військовослужбовців з обліку не є вичерпним.

Згідно з п.31 Порядку №1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку.

Відповідно до п.32. Порядку №1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Пунктом 33 Порядку №1081 встановлено, що житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.

Згідно з п.34 Порядку №1081 на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.

Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція №380).

Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 має вислугу 37 років, а позивач є його донькою.

Згідно з п.2. розділу VІ. Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР.

Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються:

військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім`ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та члени їх сімей;

члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, - із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.

Відповідно до п.3. розділу VІ Інструкції №380 облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об`єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Відповідно до п.22 розділу V Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наявності таких підстав судом не встановлено.

Відповідно до п.3 ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", жилі приміщення надаються позачергово за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби. При цьому для військовослужбовців, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону, до часу перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зараховується час перебування на такому обліку за місцем проживання до прийняття на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - ЗУ №2232-XII) громадяни України, які не досягли граничного віку перебування в запасі, у разі настання особливого періоду можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на строк військової служби в календарному обчисленні, встановлений частиною третьою статті 23 цього Закону.

Відповідно до ч.10 ст.23 ЗУ №2232-XII для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань (крім Служби зовнішньої розвідки України) військовослужбовцям військової служби за контрактом з числа громадян України, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (крім розумових, сенсорних, психологічних вад, розладів психіки, поведінки та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями), за їх зверненням може бути продовжено військову службу до закінчення строку контракту з можливістю укладення нового контракту, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Згідно з п.9 ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, існує вичерпний перелік підстав, при яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 березня 2019 року у справі №359/2295/17, від 08 квітня 2020 року у справі №683/2197/18, від 20 травня 2019 року у справі №487/6514/17, від 20 січня 2021 року у справі №460/6031/18.

На основі усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що проходження військової служби членом сім`ї військовослужбовця в іншій військовій частині не є підставою для зняття такого члена сім`ї з квартирного обліку, тому рішення відповідача у цій частині є неправомірним.

Щодо внесення змін до протоколу №8 від 08.10.2020 житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , якими було змінено підстави зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, згідно з якими позивач вважається знятою з квартирного обліку у зв`язку з поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, а саме: прийняття участі у приватизації житлового приміщення, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядок та правові підстави приватизації державного житлового фонду передбачено Законом України від 19.06.1992 № 2482-XII Про приватизацію державного житлового фонду (далі Закон №2482-ХІІ) та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (далі Положення №396).

Згідно зі статтею 1 Закону №2482-ХІІ, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з частинами 1-3 статті 8 Закону №2482-ХІІ, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

За пунктом 17 Положення №396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

За пунктом 18 Положення №396, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

За пунктом 23 Порядку №396, орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Відповідач на підтвердження факту того, що позивач брала участь у приватизації житлового приміщення надав витяг з розпорядження виконавчого комітету Франківської районної ради народних депутатів від 06.04.1994 №295 та лист Франківської районної адміністрації про видачу ордера на квартиру її матері ОСОБА_3 3-ох кімнатної квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 66,0 м2, житловою 41,5 м2.

Стаття 58 ЖК України визначає, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність ордера на квартиру не є доказом її приватизації, а лише підтверджує право на її використання власником ордера. Інших доказів участі позивача у приватизації житлового приміщення відповідач до суду не подав. Крім цього, суд звертає увагу, що згідно з довідкою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 20.09.2023 №16-43/2045 за позивачем, ОСОБА_1 не числяться приватизаційні депозитні рахунки за номінальною вартістю житлового чека за адресою: АДРЕСА_5 .

На основі усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене у протоколі №8 від 08 жовтня 2020 року в частині виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення було саме проходження позивачем військової служби у іншій військовій частині, що є безумовною підставою для визнання його протиправним, а підстава щодо приватизації позивачем житла була внесена відповідачем після відкриття провадження в даній справі. Що ж до внесених змін стосовно приватизації позивачем житла, як зміненої підстави для прийняття оскаржуваного рішення, то як суд зазначив, у матеріалах справи відсутні такі докази. При цьому, у разі виявлення таких фактів в подальшому це не позбавляє відповідача права на прийняття відповідного рішення про виключення позивача з квартирного обліку саме з таких підстав.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов військової частини НОМЕР_1 як члена сім`ї підполковника військової частини НОМЕР_1 у відставці ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн та апеляційної скарги на ухвалу суду від 09.06.2023 у розмірі 2684 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою, щостою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, проаналізувавши наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про те, що вирішення розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги включається до складу витрат і належить до розподілу в кінцевому судовому рішенні судом першої інстанції та/або за результатами апеляційного його розгляду по суті позовних вимог.

Відтак, суд доходить висновку, що сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 09.06.2023 про залишення позову без розгляду у розмірі 2684 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 28 лютого 2019 (справа № 826/14412/17), від 16 липня 2019 (справа № 821/449/18), від 12 листопада 2019 року (справа № 808/1683/16), у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/3496/19.

Щодо стягнення витрат пов`язаних із витребуванням доказів суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 138 КАС України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат на збирання доказів позивач надала до суду квитанцію від 14.09.2023 про сплату 400 грн за надання довідок, дублікатів довідок, платіжних документів, виписок тощо. Отримувач: ТВБВ №10013/003, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9.

Суд враховує, що вказані докази були витребувані судом у позивача за власною ініціативою. З урахуванням викладеного, вказані витрати включаються до судових та стягуються з відповідача на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 8.2 рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладеного у протоколі №8 від 08.10.2020 щодо зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 як члена сім`ї підполковника військової частини НОМЕР_1 у відставці ОСОБА_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 як члена сім`ї підполковника військової частини НОМЕР_1 у відставці ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору на суму 3757 (три тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді витрат, пов`язаних із витребуванням доказів у розмірі 400 (чотириста) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна