Рішення № 114296881, 18.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Справа № 160/20378/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2023 №0067410903 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій в розмірі 1 020,00 грн., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 27.02.2023 за №740/04-36-09-03/ НОМЕР_2 .

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2023 №6743/04-36-09-03/ НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 27.02.2023 за № 740/04-36-09-03/ НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що призначення та проведення фактичної перевірки є неправомірним, оскільки в наказі від № 753-п від 16.02.2023 відсутня конкретна фактична підстава призначення такої перевірки, окрім як посилання на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. А отже наказ винесено з порушенням норм матеріального права і є неправомірним й таким, що не породжує правових наслідків, і є самостійною і достатньою підставою для висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, зазначив, що відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, визначених Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки відсутня законодавчо встановлено норма, котра передбачає застосування штрафних санкцій за реалізацію кальяних сумішей без вмісту тютюну без марок акцизного податку для роздрібної торгівлі, а також відсутні докази реалізації тютюнових виробів. Позивач, також, уважає, що відсутні підстав для застосування штрафних санкцій, визначених ст. 85 ПК України, оскільки він не був обізнаний про проведення перевірки до 17.03.2023 й не міг знати про необхідність подання документів перевіряючим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05 вересня 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що контролюючим органом було дотримано форми та змісту наказу про призначення перевірки на підставі пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а відтак доводи позивача про необхідність відображення у наказі про призначення перевірки на підставі пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України інформації про порушення вимог законодавства у цьому випадку є помилковими. Посадовими особами контролюючого органу було пред`явлено представнику ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 наказ від 16.02.2023 № 753-п та направлення на проведення перевірки від 16.02.2023 № 895, № 896, про що свідчить його підпис у вказаних направленнях. Таким чином, працівники ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі № 753-п від 16.02.2023 року та направлень № 895, № 896 від 16.02.2023 року, проведено фактичну перевірку за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 . В ході проведення перевірки встановлені порушення: ст. 11 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, ст. 226 ПК України (із змінами та доповненнями) а саме: зберігання, реалізація тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена ст. 17 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Штрафна фінансова санкція складає - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Крім того, встановлено порушення п.85.2, ст.85 ПК України, а саме ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, у зв`язку з чим виникає відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 121.1 ст. 121 ПК України, за якою штрафна фінансова санкція складає 1 020,0 грн. Враховуючи викладене, перевірку проведено з дотриманням норм законодавства, штрафні фінансові санкції, застосовані правомірно та обґрунтовано.

08 вересня 2023 року до суду надійшла відповідь позивач на відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій зазначено, що до поданого відзиву на позов не додано документів на підтвердження повноважень Тетяни Синько на представництво інтересів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Інші доводи відповіді на відзив відповідають доводам викладеним у позовній заяві.

21 вересня 2023 року до суду надійшли заперечення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, доводи яких відповідають доводам викладеним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 19.05.2022р. здійснено державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з відповідного реєстру (а.с. 15).

Позивач з 20.05.2022 р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпро).

16 лютого 2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, керуючись вимогами ст. 191, ст. 20 пп.. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5, 80.2.2, п. 80.2. ст. 80, пп 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі наказу № 753-п «Про проведення фактичної перевірки невстановленого суб`єкта господарювання» та направлень № 895, № 896 від 16.02.2022, проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин за адресою: АДРЕСА_1 з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального. Період діяльності, який буде перевірятись: згідно ст. 102 Податкового кодексу України. Перевірку розпочати з 16.02.2023, тривалістю не більше 10 діб.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.02.2023 за №740/04-36-09-03/ НОМЕР_1 , згідно із яким проведено перевірку господарської одиниці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ (РНОКПП) НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , згідно із висновками якого встановлено порушення:

ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

п.85.2 ст. 85, ст. 226 Податкового кодексу України.

На підставі акта фактичної перевірки від 27.02.2023 за №740/04-36-09- 03/ НОМЕР_1 , відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2023 №0067410903, в частинні не надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а також рішення від 06.04.2023 №6743/04-36-09-03/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального у сумі 17000 грн.

Позивач не погодившись із вказаними рішеннями відповідача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даного позову, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до яких незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Суд вказує, що у постанові від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18, Верховний Суд зауважив, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Також, у постанові від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували, яке саме порушення допустив позивач, яке могло бути підставою для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та не встановили, чи наявні у спірному наказі посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.

Отже, Верховним Судом уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Таким чином, суд дослідивши зміст наказу № 753-п від 16.02.2023 на підставі якого проведено фактичну перевірку, вказує, що останній прийнятий без зазначення підстав визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також не зазначено інформацію, що стала підставою для призначення фактичної перевірки щодо порушення платником податків вимог законодавства із конкретизацією такої інформації, що свідчить про його безпідставність та необґрунтованість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити і про таке.

Як встановлено судом, наказом № 753-п від 16.02.2023 призначено фактичну перевірку невстановленого суб`єкта господарювання за адресою: АДРЕСА_1 з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, пального.

Вказані обставини не спростовуються контролюючим органом.

Враховуючи вказане, суд зауважує на наступному.

Згідно з підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред`явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення, оформлених відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. При цьому одним із обов`язкових реквізитів наказу є зазначення суб`єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Як встановив суд, що ГУ ДПС у наказі № 753-п від 16.02.2023 та направленнях № 895,896 від 16.02.2023 не вказали, як найменування позивача, так і відомості щодо належного йому коду (РНОКПП).

Враховуючи викладене, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.03.2021 у справі №803/1171/17, згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.

Відтак, суд зауважує на наступному.

У постанові від 08.09.2021 (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Як уже було вказано вище, у наказі на проведення перевірки реквізити суб`єкта господарювання, щодо якого призначено контрольний захід, належать до обов`язкових.

Неможливість ідентифікації такого суб`єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

При цьому, судом також встановлено, що наказ № 753-п від 16.02.2023, на підставі якого проведено фактичну перевірку, прийнятий без зазначення підстав визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також в ньому не зазначено інформацію, що стала підставою для призначення фактичної перевірки щодо порушення платником податків вимог законодавства із конкретизацією такої інформації, що додатково свідчить про його безпідставність та необґрунтованість.

Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійними підставами для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, не перевіряючи їх по суті виявлених порушень, що тягне за собою скасування прийнятих актів індивідуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21.

Таким чином, суд уважає, що сукупність наведених вище процедурних порушень, допущених відповідачем при проведенні фактичної перевірки є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.04.2023 № 0067410903 та рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2023 № 6743/04-36-09-03/3601706219 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не надано суду належних доказів, що підтверджують порушення позивачем ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п.85.2 ст. 85, ст. 226 Податкового кодексу України, зокрема доказів реалізації тютюнових виробів без акцизної марки, а не надання документів, спростовується самим актом перевірки.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, у тому числі і аргументи учасників справи щодо прийняття спірних рішень, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, а позивач поніс витрати зі сплати судового збору в розмірі 1717,76 грн, тому ці судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що підтверджується інструкцією від 14.08.2023 року (а.с. 14).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22780,00 грн, то суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на вказав на не співмірність заявленого розміру правничої допомоги, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа віднесена до справ незначної складності (малозначної).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5ст. 134 КАС України).

Аналіз наведених висновків процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана позиція кореспондується з викладеною у постанові Верховного суду від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: Договір про надання професійної правничої допомоги № 03/01/2023-01, Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 03/01/2023-01 від 03.01.2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 11 серпня 2023 року, детальний опис робіт від 11 серпня 2023 року на суму 17420,00 грн, Ордер № 1171834 від 03 січня 2023 року, детальний опис робіт від 07 вересня 2023 року на суму 5360,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 07 вересня 2023, докази оплати наданих послуг за Договором про надання професійної правничої допомоги № 03/01/2023-01 від 03.01.2023 року на суму 5360,00 грн.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 19 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003790, від 30 листопада 2022 року у справі №520/11678/21.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, враховуючи, що подання відповіді на відзив є правом, а не обов`язком позивача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складності справи.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2023 №0067410903 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій в розмірі 1 020,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 06.04.2023 №6743/04-36-09-03/ НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-44118658) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1717,76 (одна тисяча сімсот сімнадцять гривень 76 копійок) грн. та витрати з правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев