Рішення № 114296836, 05.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Справа № 160/12823/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: представник позивача представник відповідача Колодочка Г.В. Пономаренко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" до Головного управління ДПС у Дніпропетровьскій області про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

08.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» від 12.05.2023 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації;

- стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» судові витрати, що складаються з із суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 800,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що оскаржуване рішення суперечить законодавству та підлягає скасуванню. За загальним правилом, неможливість виконати свої зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Також, Торгово-промислова палата на своєму сайті оприлюднила інформацію, що задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року слід вважати загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Крім того, вирішення питань ліквідації грошового дефіциту, відсутність первинних документів, які знаходяться на місці фактичного розташування виробництва та відсутність необхідних працівників, призвели до неможливості виконання позивачем деяких зобов`язань, у т.ч. податкових, зокрема з подачі податкової звітності. На додаток вказаному, представник позивача вказує, що останній свої зобов`язання, зокрема з подачі податкової звітності ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» (далі ТОВ «ХВБЗ») виконає одразу, як лише відновиться така можливість, тобто як тільки буде відновлено виробництво та будуть поновлені трудові договори, протягом 60-ти днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей, як це і передбачено п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Також позивач звертає увагу, що ГУ ДПС передчасно прийняло оскаржуване рішення та не з`ясувало у якому стані перебуває товариство, чи здійснюється господарська діяльність, чи укладено за період квітень 2022 року березень 2023 року договори та чи вживались заходи щодо відновлення виробництва.

Аргументуючи неправомірність рішення ГУ ДПС щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» від 12.05.2023 року, останній посилається на практику ВС по справах №805/4460/18-а та №380/8687/20.

Ухвалою від 13.06.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

05.07.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ХВБЗ» 29.12.2022 року здійснило реєстрацію податкової накладної на суму 99041,25 грн. Також, протягом періоду з 01.04.2022 року по 01.04.2023 року на покупця, ТОВ «ХВБЗ», реєструвались податкові накладні. Вищезазначені операції ТОВ «ХВБЗ» не відображені в податковій звітності з ПДВ та не включені до складу податкового зобов`язання та податкового кредиту. Перевіркою встановлено, що ТОВ «ХВБЗ» має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних ПДВ операцій 0 гривень, у зв`язку з чим підлягає виключенню з реєстру платників ПДВ. Зазначений висновок відповідає приписам абз. г п. 184.1 ст. 184 ПКУ та абз. г п. 5.1 розділу V Положення 1130.

Одночасно, відповідач звертає увагу на те, що ТОВ «ХВБЗ» 30.09.2022 року подало заяву з проханням прийняти рішення щодо неможливості виконання товариством податкових зобов`язань, за результатами якої прийнято попереднє рішення №58124/6/04-36-04-04-12 від 24.10.2022 року та рішення №66997/6/04-36-04-04-12 від 22.11.2022 року щодо можливості ТОВ «ХВБЗ» своєчасного виконання свого податкового обов`язку. Контролюючий орган наголошує, що відсутні підстави для врахування постанов ВС по справі №805/4460/18-а та №380/8687/20, так як обставини справи №160/12823/23 не є аналогічними.

Ухвалою від 10.07.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

25.07.2023 року позивачем на електронну адресу суду надіслано відповідь на відзив, у якій викладені заперечення щодо аргументів відповідача, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 19.09.2023 року позивачем долучено до матеріалів справи пояснення, згідно з якими позивач вживав та продовжує вживати заходи щодо відновлення своєї діяльності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» зареєстровано платником ПДВ з 20.12.2007 року в ДПІ у Ленінському районі м. Харків.

ТОВ «ХВБЗ» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків за основним місцем обліку.

Уповноваженим на вирішення критичних питань життєдіяльності ТОВ «ХВБЗ», В.М. Доцяк, прийнято Наказ №1 від 24.02.2022 року про призупинення роботи ТОВ «ХВБЗ» та дії трудових договорів.

30.06.2023 року позивачем подано до контролюючого органу заяву про відсутність можливості виконання податкових зобов`язань.

ГУ ДПС прийнято 24.10.2022 року попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №58124/6 щодо ТОВ «ХВБЗ», яким встановлено можливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Попереднє рішення прийняте у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання податкових зобов`язань. Підстави: незазначення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які підтверджені документально (п.п. 7 п. 1 розд. ІІ Порядку №225), недостатність підтверджуючих документів.

22.11.2022 року ГУ ДПС прийняло рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №66997/6 щодо можливості своєчасного виконання ТОВ «ХВБЗ» свого податкового обов`язку. Підстава: відсутні документи, що можуть підтверджувати наявність підстав, передбачених Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПКУ», затвердженого наказом №225.

Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області №13825 від 12.05.2023 року анульовано реєстрацію платника ПДВ, так як ТОВ «ХВБЗ» протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що згідно з п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПКУ є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що підтверджено Довідкою про подання/неподання ТОВ «ХВБЗ» декларацій з ПДВ від 28.04.2023 року №9912/04-36-04-07/01056379, яка долучена до матеріалів справи.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що ТОВ «ХВБЗ» не подає податкові декларації з ПДВ з квітня 2022 року по березень 2023, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 184 ПК України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно з пунктом 5.5 Положення Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість №1130, затверджене Міністерством фінансів України від 14.11.2014 року, контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин:

особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців:

- не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або

- подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.11.2018 року у справі №820/2294/16, від 16.04.2020 року у справі №826/876/17.

Так, згідно матеріалів справи така Довідка була прийнята відповідачем щодо ТОВ «ХВБЗ». Відповідно до змісту довідки, головним державним інспектором Соборного відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено перевірку податкової звітності позивача за періоди з квітня 2022 року по березень 2023 року щодо декларування підприємством обсягів оподатковуваних операції та придбання товарів, за результатами якої встановлено відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких декларацій.

Суд зазначає, що в підпункті «г» п.184.1 ст.184 ПК України мається на увазі, що особа протягом послідовних 12 місяців, або взагалі не подає декларації з ПДВ, або подає такі декларації, в яких відсутнє відображення податкових зобов`язань чи податкового кредиту.

Словосполучення «яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту» відноситься до другої підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ - подання декларації, яка свідчить про відсутність постачання, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Зміст самої статті свідчить, що не подання декларацій протягом послідовних 12 місяців є самостійною підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Більше того, посилаючись на відповідні висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20, в якій, як зазначає представник позивача, визначено, що конструкція п. п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності, останній не наводить жодних обставин, які б свідчили про те, що поведінка ТОВ «ХВБЗ» у спірний період не була пасивною.

Крім того, суд також критично оцінює посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20, з огляду на наступне.

Так, як слідує із змісту постанови Верховного Суду від 30.11.2022 року по справі №380/8687/20, суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

Також Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Проте, як зазначив суд касаційної інстанції, відповідно до матеріалів справи (№380/8687/20) у вказаний період позивач був позбавлений можливості вплинути на податкові показники на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на формування своїх подальших податкових зобов`язань/податкового кредиту через накладення арешту. Зокрема, товариство не мало змоги здійснювати господарську діяльність шляхом реєстрації податкових накладних в ЄРПН, через позбавлення прав на розпорядження та користування лімітом ПДВ у зв`язку з накладенням арешту.

При цьому, у справі №380/8687/20 позивач вживав процесуальні заходи з метою скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 року у справі №463/3239/19, шляхом оскарження її в апеляційному порядку та звертаючись до Личаківського районного суду м. Львова з клопотаннями про скасування такого арешту. І лише 01.06.2020 року Личаківський районний суд м. Львова, розглянувши чергове клопотання позивача про скасування арешту, ухвалою скасував арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, з підстав тривалого накладення арешту та відсутності повідомлень посадовим особам товариства про підозру у вчинені злочину.

З огляду на викладене, посилання представника позивача на відповідні висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.11.2022 року у справі №380/8687/20, на переконання суду, є необґрунтованими, адже ситуації, за яких мало місце нездійснення суб`єктом господарювання своєї господарської діяльності є суттєво відмінними.

По тексту позовної заяви представник позивача з посиланням на п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зазначає, що товариством будуть виконані податкові зобов`язання як тільки відновиться така можливість, тобто як тільки буде відновлено виробництво та будуть поновлені трудові договори, протягом 60-ти днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей. З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.69.1. п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового Кодексу (Норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX застосовуються починаючи з 27.05.2022 року) передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Законом України №2836 від 13.12.2022 року, який набрав чинності 03.01.2023 року цей пункт був викладений в новій редакції та абзац про порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, був виключений.

Але Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022 року «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження», який набрав чинності 06.09.2022 року та чинний станом на день розгляду справи передбачено, що до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Оскільки в Україні з 24.02.2022 року триває воєнний стан, тому законодавець передбачив для платників податку можливість уникнути відповідальність в т.ч за неподання звітності при дотриманні процедури звернення до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкових зобов`язань.

Як встановлено судом вище, позивачем подавалась заява про відсутність можливості виконання податкових зобов`язань, однак контролюючим органом прийнято рішення про можливість своєчасного виконання ТОВ «ХВБЗ» свого податкового обов`язку.

Посилання позивача на введення воєнного стану в Україні як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суд вважає неспроможним, оскільки позивач не навів жодних обґрунтувань того, що введення воєнного стану в Україні перешкоджало йому подавати звітність, у тому числі декларації з ПДВ, до контролюючого органу.

Дійсно п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 392, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному Статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення. рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки:

- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;

- строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Отже, норма про зупинення строків з п. 69.9. підрозділу 10 розділу XX ПК України, як слідує з її змісту, не стосується подання звітності, сплати податків, реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування тощо.

Також, позивач наголошує, що Торгово-промислова палата на своєму сайті оприлюднила інформацію, що задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року слід вважати загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Тобто, наявність форс-мажорних обставин позивач доводить єдиним доказом, а саме: листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Відповідно до пункту 1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року №44(5) (далі Регламент) Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент) встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили)в системі ТПП України.

Пунктом 3.3. розділу 3 Регламенту визначено, що Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (пункт 6.10 розділу 6 Регламенту).

Відповідно до пункту 6.11.3 розділу 6 Регламенту Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підлягає обов`язковій реєстрації в Реєстрі сертифікатів відповідно до вимог п. 5.3. цього Регламенту.

Частиною першою статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається позивач про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.

Позивачем не надано до матеріалів справи Сертифікату Торгово-промислової палати України, яким би було засвідчено настання форс-мажорних обставин для позивача.

У доповнення вказаному суд не враховує посилання представника позивача на постанову ВС від 19.11.2020 року по справі №805/4460/18-а, оскільки у даній справі суд вказує, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв рішення від 12.05.2023 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ХВБЗ».

У силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір та витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16 жовтня 2023 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко