Ухвала суду № 114295440, 11.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41021/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001398 від 28.07.2023 р. ,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001398 від 28.07.2023 р.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 16 серпня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 працівниками національної поліції України здійснено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі 757/34563/23-к від 10 серпня 2023 року в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28.07.2023 року за №12023000000001398 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та ч.3 ст.209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва №757/34563/23 від 10 серпня 2023 року надано дозвіл на обшук приміщення за адресою АДРЕСА_1 за місцем здійснення незаконної діяльності ТОВ «Фінод» код ЄДРПОУ 38352312.

Під час обшуку приміщення каси обміну валют ТОВ «Фінод» за адресою АДРЕСА_1, слідчим групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Яценко Валерією, окрім приміщення, у якому здійснює свою діяльність ТОВ «Фінод» здійснено обшук у сусідньому нежитловому приміщенні, яке знаходиться також за адресою АДРЕСА_1, але до господарської діяльності ТОВ «Фінод» жодного відношення не має, та знаходиться у користуванні у ОСОБА_4.

У вказаному нежитловому приміщенні ОСОБА_4 здійснює тимчасове зберігання особистих речей та документів, а також враховуючи перебування цього приміщення під охороною - зберігання особистих грошових коштів та коштів членів родини.

Під час проведеного обшуку із зазначеного приміщення, яке знаходиться у користуванні ОСОБА_4, на підставі договору суборенди нежитлових приміщень №05042021/1 від 05.12.2021 року, у присутності його сина ОСОБА_5 вилучено грошові кошти в сумі 14 405 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ять) доларів США та грошові кошти в національній валюті в сумі 30 430 (тридцять тисяч чотириста тридцять) грн.

Приміщення у якому вилучені грошові кошти у ОСОБА_5 не має жодного відношення до господарської та будь-якої протиправної діяльності ТОВ «Фінод» та їх посадових осіб або інших осіб.

Вилучені під час обшуку грошові кошти є особистими заощадженнями сім`ї ОСОБА_4, частина з яких була отримана внаслідок нещодавного продажу авто його сина ОСОБА_5, з яким він мешкає разом та спільно веде господарство та має спільний бюджет.

Відтак, адвокат вважає, що вилучене майно повинно бути повернуто, оскільки арешт на нього не накладався.

Таким чином, адвокат просить суд:

- зобов`язати уповноважену особу - слідчого у кримінальному провадженні №12023000000001398 від 28.07.2023 негайно повернути особі у якої було вилучено ОСОБА_5 тимчасово вилучені 16.08.2023 року під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 14 405 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ять) доларів США та грошові кошти в національній валюті в сумі 30 430 (тридцять тисяч чотириста тридцять) грн. вилучені в рамках кримінального провадження №12023000000001398 від 28.07.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі 757/34563/23-к від 10 серпня 2023 року.

Адвокат в судове засідання з`явився, подав заяву про розгляд скарг без фіксування технічними засобами, вимоги підтримав.

Слідчий/прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням НПУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000001398 від 28.07.2023 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Так, з матеріалів скарги вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2023 у справі №757/34563/23-к було надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень за місцем здійснення незаконної діяльності ТОВ «Фінод» (ЄДРПОУ: 38352312), за адресою: АДРЕСА_1, відомості щодо права власності на яке відсутні, з метою припинення злочинних дій, установлення усіх осіб, причетних до вчинення шахрайських дій, а також з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), системних блоків персональних комп`ютерів (СБПК), ноутбуків і макбуків, (ППК), серверів, іншої комп`ютерної техніки, програмно-апаратного обладнання для вищевказаних додатків, (ППК), моніторів та гарнітур комп`ютерної техніки, зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних терміналів, сім карт та карткоутримувачів, пристроїв та приладів, які забезпечують SIP, IP-телефонію та VoIP, пристроїв та приладів з інстальованими програмними продуктами (платформи), пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, банківських карток, печаток, штампів, бухгалтерської, фінансово-господарської та іншої документації щодо провадження незаконної діяльності та подальшого виведення у легальний обіг грошових коштів, отриманих під час цієї діяльності, записів так званої неофіційної («чорної») бухгалтерії, записних книжок, нотатків, чорнових записів, які містять таку інформацію, документів у друкованому та електронному вигляді та інших речей щодо клієнтів обмінних пунктів, ключів доступу до систем Інтернет-банкінгу, систем відео-аудіоконтролю, що побудовані на основі відеокамер та мікрофонів, пристрої та прилади на які передається та записується інформація (серверів), коштів в національній та іноземній валюті, отриманих в результаті вчинення кримінальних правопорушень, пристрої та прилади та засоби доступу до рахунків, на які надходять електронні грошові кошти, або з яких у подальшому останні виводяться у легальний обіг.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді від 10.08.2023, тобто її резолютивною частиною, а протилежного не було доведено слідчому судді.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необгрунтованість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001398 від 28.07.2023 р. - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1