Вирок № 114293095, 19.10.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1584/19

1-кп/357/512/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2023 Білоцерківський міськрайоннийсуд Київськоїобласті в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110030004607 від 10.12.2018 та № 12019110030000694 від 09.03.2019, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.297 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

В період часу з 26.09.2018 по 14 год. 10.12.2018 ОСОБА_4 , за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , з метою вчинення крадіжки чужого майна перелізли через паркан домоволодіння за вищевказаною адресою, де шляхом віджиму дерев?яного вікна проникли до будинку потерпілої ОСОБА_6 , звідки умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, вчинили крадіжку належного їй майна, а саме: двох прожекторів типу ПКН-1000 А загальною вартістю 666 грн 66 коп.; електричної плитки марки «Тепла 1» загальною вартістю 213 грн 33 коп.; парти дитячої зеленого кольору загальною вартістю 333 грн 33 коп.; соковижималки марки «Scarlet» загальною вартістю 337 грн 50 коп.; соковарки марки «Peterhof» загальною вартістю 869 грн 70 коп.; бувшого у використанні килиму коричневого кольору загальною вартістю 1366 грн 67 коп. та 38 штук шпалер, з яких 17 шт. під назвою «BORGES» різних маркувань, а саме: 7 штук типу 5,33 м2 (10,05х53 cм); 5штук типу 5,2 м2 (10,05х52), 3 штуки типу 5,33 м2 (10,05х53 см), 2 штуки типу 5,33 м2 (10,05х53) та 21 штук шпалер без назви загальною вартістю 2660 грн.

Після цього, ОСОБА_4 разом із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядилися на свій розсуд, забравши його до свого місця проживання, та чим спричинили потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 6233 грн 86 коп.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, в серпні 2018 року ОСОБА_4 , знаходячись на території кладовища, що неподалік вул. Московська в м. Узин Білоцерківського району Київської області, маючи намір на незаконне заволодіння предметами. що знаходяться на могилі, зокрема, алюмінієвою вазою, діючи умисно, з корисливих мотивів, упевнившись у відсутності сторонніх осіб, ігноруючи моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, умисно, таємно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою наруги над могилою з корисливих мотивів підійшов до місця поховання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , звідки шляхом демонтажу алюмінієвої могильної вази, яка знаходилася на могилі місця поховання, викрав її з місць поховання та здав на металобрухт, за що отримав грошові кошти, заподіявши потерпілій ОСОБА_9 матеріального збитку на суму 300 грн.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч.3 ст.297 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як наруга над могилою, вчинена з корисливих мотивів.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність в серпні 2018 року ОСОБА_4 , знаходячись на території кладовища, що неподалік вул. Московська в м. Узин Білоцерківського району Київської області, маючи намір на заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, зокрема, алюмінієвою огорожею, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, упевнившись у відсутності сторонніх осіб, ігноруючи моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, умисно, таємно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою наруги над могилою з корисливою метою, підійшов до місця родинного поховання ОСОБА_10 , звідки таємно шляхом демонтажу секцій алюмінієвої могильної огорожі навколо місця поховання, викрав їх з місця поховання та здав на металобрухт, за що отримав грошові кошти, заподіявши потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 5000 гривень.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч.3 ст.297 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як наруга над могилою, вчинена повторно, з корисливих мотивів.

Крім того, 08.03.2019, близько 23 год., ОСОБА_4 , перебуваючи біля автомагазину, що по АДРЕСА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилося в тому, що ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_12 декілька ударів руками в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження, а саме: рану на нижній губі, синці в лобній області зліва та у виличні області зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo 1610» вартістю 1300 грн, запальничкою марки «Zippo» вартістю 96 грн 67 коп., електронною сигаретою марки «Boxmod istick picko 85» вартістю 900 грн, двох акумуляторних батарей 18х650 до електронної сигарети марки «Boxmod istick picko 85» вартістю 300 грн, за обидві, рідиною до електронної сигарети об?ємом 30 мл зі смаком чаю вартістю 85 грн, рідини до електронної сигарети об?ємом 60 мл зі смаком кофе вартістю 100 грн, рідинами до електронної сигарети об?ємом 10 мл в кількості 3 штук зі смаком м?яти вартістю 48 грн за три, чоловічою курточкою червоно-чорного кольору з написом «Ястреб» вартістю 476 грн 67 коп., кросівками темно-синього кольору з написом BONOTE вартістю 396 грн 67 коп., чим завдав потерпілому ОСОБА_12 матеріального збитку на суму 3703 грн 01 коп. Після чого з місця вчинення злочину втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч.2 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров?я потерпілого, вчинене повторно.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.297 КК України визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення ним інкримінованих злочинів, викладених в зміненому обвинувальному акті, які відповідають дійсності.

2.2. Обсяг доказів.

Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз`яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.297 КК України, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

2.3. Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в зміненому обвинувальному акті.

2.4. Дослідження доказів.

До матеріалів справи надано документи, зокрема, постанову про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 09.03.2019; квитанцію № 211/2019 від 25.03.2019 про прийняття на тимчасове зберігання речей, отриманих в ході кримінального провадження; ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019; постанову про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 10.12.2018; постанову про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 29.01.2018; заяву ОСОБА_9 ; постанову про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 09.03.2019; ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019; постанову про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 09.03.2019; ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019; розписку ОСОБА_12 від 14.03.2019; заяви потерпілих ОСОБА_12 від 26.03.2019, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 про відсутність матеріальних та моральних претензій.

2.5. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.

До матеріалів справи надано копію паспорту ОСОБА_4 на підтвердження особи обвинуваченого та документи, які свідчать, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався, раніше не судимий, за час проживання по АДРЕСА_3 в порушенні громадського порядку та зловживанні алкогольними напоями помічений не був, скарг з боку сусідів не надходило.

Згідно зі складеною уповноваженою особою Білоцерківського районного відділу № 1 Філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області досудовою доповіддю щодо ОСОБА_4 від 28.05.2019 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб низький. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

3.Кваліфікація дій обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 , поза розумним сумнівом, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст.297, ч.2 ст.186 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; нарузі над могилою, вчиненій з корисливих мотивів; нарузі над могилою, вчиненій повторно, з корисливих мотивів; відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров?я потерпілого, вчиненому повторно.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані протиправні діяння вчинено обвинуваченим, просив призначити обвинуваченому за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, за ч.3 ст.297 КК України позбавлення волі строком 4 роки, за ч.2 ст.186 КК України позбавлення волі строком 4 роки. Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив призначити покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі, оскільки зробив для себе висновки, розкаюється у вчиненому.

Захисник при обранні обвинуваченому міри покарання просив врахувати, що на момент вчинення злочинів обвинувачений проживав з батьком та неповнолітнім братом, шкода, завдана вчиненням кримінальних правопорушень відшкодована шляхом повернення майна та призначити покарання з іспитовим строком.

Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили. До матеріалів справи долучено заяви потерпілих ОСОБА_12 від 26.03.2019, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 про відсутність матеріальних та моральних претензій.

5.2. Висновки суду щодо покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходити з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів та наслідки вчинення злочину, а саме, що завдана шкода власникам відшкодована в повному обсязі, про що свідчить відсутність претензій морального та матеріального характеру в останніх, особу винного, який є внутрішньо-переміщеною особою, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, його молодий вік, неодружений, зі слів проживає з батьком та неповнолітнім братом, які перебувають на його утриманні, має неофіційне місце працевлаштування, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує, раніше не судимий, а також обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих.

З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання у мінімальних межах санкцій ч.3 ст.185, ч.3 ст.297, ч.2 ст.186 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань відповідно до положень ст.70 КК України у виді позбавлення волі та зі звільненням його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, суд вважає, що стимулюванням правослухняної поведінки ОСОБА_4 буде контроль за поведінкою засудженого протягом терміну, визначеного законом для тривалості іспитового строку, а також можливість його направлення для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов`язків або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Підстав для застосування положень статі 69 КК України судом не встановлено.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

6. Цивільний позов не заявлено.

7. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Як встановлено із матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2019 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з моменту затримання 09.03.2019 до 07.05.2019, який продовжувався ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2019 до 05.07.2019. Згідно з повідомленням ДУ «Київський слідчий ізолятор» № 08/15896 від 08.07.2019 ОСОБА_4 звільнено з-під варти 06.07.2019. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.08.2023 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави до 20.10.2023, який наразі підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення у період з 09.03.2019 по 06.07.2019, з 22.08.2023 по 19.10.2023 у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Крім того, керуючись приписами частини четвертої статті 174 КПК України щодо вирішення одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, питання про скасування арешту майна, зокрема, у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, суд вбачає наявними підстави для скасування арештів майна, накладених ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, ст.ст.185, 186, 297 КК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.297КК України, та призначити покарання:

за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки;

за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки;

за ч.3 ст.297 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ч.ч.1,2 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком 3 (три) роки.

Згідно зі статтею 76КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки, що передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Згідно з ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 19 жовтня 2023 року.

Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем мешкання засудженого.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Речові докази:

-куртку чорного кольору з вертикальною застібкою на капюшоні марки «Zara Man» та кросівки сірого кольору з літерою «N» по обох боках, які відповідно до постанови про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 09.03.2019, квитанції № 211/2019 від 25.03.2019 про прийняття на тимчасове зберігання речей, отриманих в ході кримінального провадження зберігаються в камері схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області повернути власнику ОСОБА_13 ;

-два прожектори типу ПКН-1000 А; парту дитячу зеленого кольору в розібраному вигляді; соковижималку марки «Scarllet» білого кольору; килим коричневого кольору; та шпалери загальною кількістю 30 штук; електричну плитку марки «Тепла 1» білого кольору, соковарку марки «Peterhof», які відповідно до постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 10.12.2018 передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_14 залишити потерпілій ОСОБА_15 ;

-алюмінієву вазу, яка відповідно до постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 29.01.2018, розписки ОСОБА_9 передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 залишити потерпілій ОСОБА_9 ;

-мобільний телефон марки «Lenovo A610» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , білого кольору в чорному футлярі, куртку червоно-чорного кольору, кросівки темно-синього кольору, запальничку марки «Zippo», які відповідно до постанов про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 09.03.2019, розписки ОСОБА_12 від 14.03.2019 повернуто на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_12 залишити потерпілому ОСОБА_12 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019 (справа № 357/2608/19, провадження № 1-кс/357/1211/19) на майно, яке було тимчасово вилучене 09 березня 2019 року у ОСОБА_13 , а саме куртку чорного кольору з вертикальною застібкою на капюшоні марки «Zara Man» та кросівки сірого кольору з літерою «N» по обох боках, та направлене до Білоцерківського ВП в якості речового доказу та проведення судових експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019 (справа № 357/2608/19, провадження № 1-кс/357/1213/19) на майно, яке було тимчасово вилучене 09 березня 2019 року у громадянки ОСОБА_16 , а саме: мобільний телефон марки «Lenovo A610» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , білого кольору в чорному футлярі та направлене до Білоцерківського ВП в якості речового доказу та проведення судових експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2019 (справа № 357/2608/19, провадження № 1-кс/357/1212/19) на майно, яке було тимчасово вилучене 09 березня 2019 року у ОСОБА_4 , а саме: куртку червоно-чорного кольору, кросівки темно-синього кольору та запальничка марки «Zippo», та направлене до Білоцерківського ВП в якості речового доказу та проведення судових експертиз.

На підставічастини п`ятоїстатті 72КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 09.03.2019 по 06.07.2019 та з 22.08.2023 по 19.10.2023, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Олег ГРЕБІНЬ