Ухвала суду № 114293016, 18.10.2023, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2175/23

2/287/416/23

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"18" жовтня 2023 р. м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В.,розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Яресько Тарас Віталійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Яресько Тарас Віталійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про захист прав споживачів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.

Згідност. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З позовної заяви вбачається, що позивачкою (її представником) не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:

- не зазначено реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України третіх осіб (якщо такі відомості позивачу відомі);

- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Також, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Представник позивачки у поданій позовній заяві вказує про те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та посилається на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові №743/1481/21 від 19.10.2022 року.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Дослідивши постанову Верховного Суду №743/1481/21 від 19.10.2022 року, суд встановив, що правовідносини, які виникли у справі, за результатами розгляду якої була ухвалена вказана постанова, та у даній справі, не є подібними, оскільки правовідносини, які були предметом дослідження у справі №743/1481/21 виникли між АТ «Ідея Банк» та фізичною особою, між якими був укладений кредитний договір, та на підставі зазначеного договору за заявою АТ «Ідея Банк» був вчинений виконавчий напис, який і оскаржувався у зазначеній справі.

Разом з тим, у даній справі позов пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», право вимоги у якого виникло не на підставі договору споживчого кредиту, який укладено між позивачкою та відповідачем, а у зв`язку з переходом до відповідача права вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб

Відповідно до п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов`язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.

Таким чином, оскільки між позивачкою та відповідачем договір про надання споживчого кредиту не укладався, відповідач будь-яких послуг позивачці не надавав, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, не є такими, що виникли між надавачем та споживачем послуг, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та звільнення позивачки на цій підставі від сплати судового збору.

У постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 638/6060/18 (провадження № 61- 2657св/19) зверталась увага, що для застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов`язаний з порушенням прав споживача.

Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420 грн.).

Ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається із поданої позовної заяви, позивачкою заявлено одну вимогу немайнового характеру(визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), та одну вимогу майнового характеру(стягнення безпідставно набутих коштів).

З огляду на вказані вимоги закону, за подання даного позову позивачці слід сплатити судовий збір в розмірі 2147,20 грн. та надати до суду докази його сплати або повідомити суду відповідною заявою щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, що має бути підтверджено належними доказами.

При цьому, суд звертає увагу позивачки та її представника, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст.175,177,185,258,260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Яресько Тарас Віталійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про захист прав споживачів - залишити без руху.

Надати позивачці (її представнику) строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.В.Винар