Рішення № 114291566, 10.10.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2023м. СумиСправа № 920/516/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/516/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"

(проспект Перемоги, 5-а, кімната 509, м. Київ, 01135,

код ЄДРПОУ 41447959, ел. пошта: office@energy365.com.ua)

до відповідача Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської

ради (Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009,

код ЄДРПОУ 03352455,

ел. пошта: vodocanal_sumy@ukr.net),

про стягнення 1 930 983 грн 96 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриценко Б.М. (поза межами приміщення суду)

від відповідача: Грицина В.В.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 15.05.2023 позивач через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1847859 грн 78 коп., з яких 1 666 142 грн 60 коп. інфляційні втрати та 181 717 грн 18 коп. 3% річних за неналежне виконання зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 342 від 16.11.2021, а також просить стягнути судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023, справу розподілено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 відкрито провадження у справі № 920/516/23 та призначено підготовче засідання на 15.06.2023, 10:30; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

09.06.2023 через систему "Електронний суд" позивач надав до суду Заяву від 09.06.2023, б/н (вх.№2059) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 930 983 грн 96 коп., з яких 1 752 245 грн 49 коп. інфляційні втрати та 178 738 грн 47 коп. 3% річних за неналежне виконання зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 342 від 16.11.2021, а також просить стягнути судові витрати (суму судового збору в розмірі 23 171 грн 81 коп. та 205 000 грн 00 коп. за надання професійної правчиної допомоги).

09.06.2023 позивач надав до суду Відповідь від 08.06.2023, б/н (вх.№459) на відзив, відповідно до змісту якої, позивач заперечує проти тверджень відповідача, висловлених у відзиві, вказуючи на їх необґрунтованість.

13.06.2023 відповідачем надано до суду Клопотання від 13.06.2023, №2534/22 (вх.№2097) про відкладення підготовчого засідання у справі №920/516/23, відповідно до якого просить суд відкласти підготовче засідання у справі на іншу дату та подовжити відповідачеві строк для подання заперечення на відповідь на відзив.

14.06.2023 відповідачем надано до суду Відзив від 05.06.2023, №22/920/516/23 на позовну заяву, згідно з положеннями якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, а також просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" докази вчинення ним дій стосовно належного вручення відповідачу рахунку на оплату за електроенергію за грудень 2021.

15.06.2023 відповідачем надано до суду Заяву від 15.06.2023, №2588/22 (вх.№2122) про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву по справі №920/516/23, зазначаючи, що на виконання ухвали суду від 17.05.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" було подано до суду Відзив на позовну заяву у справі №920/516/23 з додатками та доказами направлення на електронну адресу позивача даного відзиву (скріншот з системи "Електронний суд" щодо подання відзиву додається до Заяви). Проте, Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради в ході підготовки до судового засідання по даній справі було виявлено, що через технічний збій в програмі "Електронний суд" Відзив на позовну у справі №920/516/23 не було подано до Господарського суду Сумської області. У зв`язку з чим, відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву з доданими документами та долучити їх до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 15.06.2023 задоволено Заяву відповідача про поновлення процесуального строку на надання відзиву у справі (вх. № 2122 від 15.06.2023), поновлено відповідачеві процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено до матеріалів справи Відзив на позовну заяву; Заяву позивача від 09.06.2023, б/н (вх.№2059) про збільшення позовних вимог долучено до матеріалів справи, у зв`язку з чим, подальший розгляд справи №920/516/23 судом буде здійснюватися з урахуванням вищезазначеної Заяви позивача від 09.06.2023, б/н (вх.№2059) про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 14.08.2023; клопотання відповідача від 13.06.2023, №2534/22 (вх.№2097) про відкладення підготовчого засідання у справі №920/516/23 - задоволено; відкладено підготовче засідання на 18.07.2023, 10:15.

10.07.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" надіслано до суду заперечення від 10.07.2023, б/н (вх.№576), яке повторно було надано відповідачем 11.07.2023 нарочно через канцелярію суду (заперечення від 10.07.2023, №3276/22 (вх.№4244/23)), відповідно до якого відповідач просить суд винести рішення, яким відмовити позивачу ТОВ "Енерджі 365" в задоволенні позовних вимог до КП "Міськводоканал" Сумської міської ради в повному обсязі, врахувавши форс-мажорні обставини, які з початком введення воєнного стану вплинули на фінансовий стан підприємства, призвели до фінансової неспроможності здійснювати розрахунки за електроенергію, та відсутність вини відповідача, звільнивши КП "Міськводоканал" Сумської міської ради від цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою суду від 18.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/516/23 до судового розгляду по суті; призначено розгляд справи по суті на 15.08.2023, 10:00.

Розгляд справи 15.08.2023 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці з 14.08.2023 по 18.08.2023.

Ухвалою суду від 21.08.2023 призначено розгляд справи по суті на 31.08.2023, 10:45.

25.08.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" надіслано до суду клопотання від 25.08.2023, б/н (вх.№749) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 31.08.2023, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи №920/516/23 до 14.09.2023, 12:00.

Ухвалою суду від 31.08.2023 повідомлено Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради про дату, час і місце судового засідання на 14.09.2023, 12:00.

Ухвалою суду від 14.09.2023 відкладено розгляд справи на 26.09.2023, 10:30.

Протокольною ухвалою від 26.09.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.10.2023, 11:50.

03.10.2023 позивачем через систему «Електронний суд» надано Додаткові пояснення у справі.

Протокольною ухвалою від 03.10.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 10.10.2023,12:00.

В судовому засіданні 10.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2023 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на його необґрунтованість, у випадку задоволення позову просив суд зменшити розмір витрат на оплату правової допомоги позивачу.

Судовий процес на виконання ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.10.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

На підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та постановою від 11.09.2018 № 980, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» здійснює постачання електричної енергії.

ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» приєдналося до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО» (далі - АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» або «ОСР»), а саме договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що підтверджується реєстром постачальників електричної енергії, які отримали доступ до мереж АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» на адміністративній території м.Суми та Сумській області.

16 листопада 2021 року, у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про публічні закупівлі» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), між Постачальником та Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі Відповідач або Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 324 від 16.11.2021 (далі Договір), відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Таким чином Постачальник, перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності ОСР, уклав договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з ОСР, на підставі якого отримав доступ до мереж ОСР з метою реалізації своїх прав, виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж ОСР.

У заяві - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 3 до Договору) визначено, що початок постачання з « 01» грудня 2021 року.

Відповідно до додатку № 1 «Заява - приєднання» до Договору, Постачальник здійснював постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії електроустановками Споживача протягом дії Договору за ЕІС-кодами точки комерційного обліку зазначені у цьому Додатку № 3 до Договору.

Відповідно до пункту 13.2. Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (Додаток № 1), та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Так, згідно з умовами Комерційної пропозиції до Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до Договору, далі «Комерційна пропозиція») договір набирає чинності з дня підписання Сторонами заяви - приєднання та діє до 31.12.2021 року, а в частині взятих на себе зобов`язань Сторонами до повного його виконання.

Відповідно до п. 5.4. Договору та п. 5 Комерційної пропозиції, розрахунковий періодом за цим Договором є календарній місяць.

Відповідно до п. 5.6. Договору, плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію за цим Договором має бути здійснена Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату або у строк, зазначений у комерційній пропозиції (Додаток № 1).

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 8.1. Договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені цим Договором або Комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати, Споживач несе відповідальність, передбачену Комерційною пропозицією (Додаток № 1) та цим Договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у грудні 2021 року Постачальник належним чином відповідно до умов Договору здійснив поставку електричної енергії Споживачу на суму 7 248 204,01 грн. Споживач відповідно до умов Договору, мав оплатити Постачальнику вартість спожитої електричної енергії до 02.03.2022 року. Проте, Споживачем було сплачено на рахунок Постачальника кошти наступним чином:

- з 22 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року - 870 000,00 грн

- з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року -1410000,00 грн.

- з 01 грудня 2022 року до 30грудня 2022 року - 1 210 000,00 грн

- з 01 січня 2023 року до 31 січня 2023 року - 1 000 000,00 грн

- з 01 лютого 2023 року до 28 лютого 2023 1 000 000,00 грн

- з 01 березня 2023 до 31 березня 2023 року -1 758 204,01 грн.

Таким чином Споживач зобов`язання щодо оплати виконав несвоєчасно.

Відповідно до п.7 Комерційної Пропозиції ( Додаток № 1 ) у разі порушення Споживачем строків оплати за Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання в частині строків оплати вартості спожитої електричної енергії позивачем нараховано (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 1752 245 грн 49 коп (інфляційне збільшення), 178738 грн 47 коп (3 % річних).

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у грудні 2021 року на загальну суму 7 248204 грн. 01 коп. В порушення умов договору відповідач здійснив оплату за отриману електричну енергію поза межами строків, обумовлених у договорі, а саме у період з 22 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року.

Проте, оплата, відповідно до п. 5.6. Договору повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Рахунок на оплату був переданий та відповідно отриманий відповідачем через електронну пошту 07.01.2022 року, відповідно строк оплати - до 08.03.2022.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статями 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки та надані відповідачем контррозрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що сторонами не правильно зазначено початковий період нарахування, оскільки прострочення платежу відбулося з 09.03.2022 року, окрім цього відповідачем в період розрахунку включено дати перерахування коштів, що є неправомірним, окрім цього суд враховує, що положенням п. 7 Комерційної Пропозиції, що є Додатком № 1 до Договору унормовано, що у разі прострочення платежу Постачальник має право вимагати сплатити 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми, а не з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку сума інфляційних втрат становить 1666 142 грн 60 коп, 3% річних 177 546 грн 98 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2023.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Також суд критично оцінює позицію відповідача щодо врахування форс-мажорних обставин під час розгляду справи.

Свою позицію, Відповідач обґрунтовує настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), посилаючись як на документ що підтверджує їх настання - оприлюднений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності».

Проте, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

В зв`язку з цим, наявність чи відсутність форс-мажорних обставин не впливає на нарахування та стягнення 3% річних ат інфляційних трат.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню 1 666 142 грн 60 коп, 177 546 грн 98 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи міститься ордер адвоката Гриценка Б.М. серії ВМ № 1034386 від 22.02.2023 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 01.07.2022.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про завищений розрахунок витрат на послуги адвоката.

Детально проаналізувавши матеріали справи та подані сторонами докази щодо обґрунтування витрат на правову допомогу, з огляду на те, що предметом спору у даній справі є оплата за надані послуги - справа є типовою і нескладною, не потребувала значних витрат часу на підготовку позовних матеріалів, в тому числі не впливає на репутацію сторони, не пригортає публічний інтерес до справи, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що заявленими до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. є завищеними, в даному випадку критерію розумності та співмірності витрат на правову допомогу відповідає сума у розмірі 15000,00 грн. Зазначена сума витрат на правову допомогу покладається на відповідача.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до п. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 22 174 грн 33 коп покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про стягнення 1 930 983 грн 96 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради (Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 03352455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» (проспект Перемоги, 5-а, кімната 509, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ) 177 546 грн. 98 коп. 3 % річних, 1 666 142 грн 60 коп. інфляційні витрати, 22 174 грн 33 коп. витрати по сплаті судового збору, 15 000 грн витрати за надання правової допомоги.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2023.

Суддя С.В. Заєць