Рішення № 114290007, 18.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2023Справа № 910/11005/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовомПриватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром»

простягнення 680486,07 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» про стягнення 680486,07 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок не реєстрації відповідачем податкових накладних, позивачем нараховано відповідачу 20% штрафу передбаченого п.6.5. Договору поставки №3105/01 від 31.05.2021, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що не реєстрація ним податкових накладних не є правопорушенням у сфері господарюванню та не може бути підставою для покладення на нього господарської відповідальністю у вигляді штрафної санкції. Також, відповідачем заявлено про застосування наслідків пропущення позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» (далі Постачальник, Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» (далі Покупець) укладено Договір поставки №3105/01 (далі Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити комбікорм (далі Товар). (п.1.1. Договору)

Ціна та кількість Товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається Сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору від даті їх підписання Сторонами. (п.2.1. Договору)

Кількість та вартість фактично поставленого Товару визначається відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних Постачальника та/або товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Сторони домовились, що всі видаткові та податкові накладні, відповідно до яких Покупцю було поставлено товар в межах строку дії Договору є невід`ємною частиною цього Договору. (п.2.2. Договору)

Згідно з п.3.5. Договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару та/або товарно-транспортної накладної, після поставки товару в місці призначення. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Сторони мають право погодити інші умови поставки товару у специфікаціях або шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, кількість поставки, відображається у відповідних видаткових накладних на товар. (п.4.1. Договору)

Розрахунки за поставлений згідно з Договором товар здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару. (п. 4.2 Договору)

Відповідно до п.4.3. Договору датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, якщо інша дата не зазначена в графі «прийнято» під час підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

Згідно з абзацу 1 пункту 6.5. Договору постачальник зобов`язується скласти та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у граничні строки реєстрації, встановлені Податковим кодексом України, та надати їх покупцю у встановлений законодавством спосіб.

Відповідно до абз. 5-6 п.6.5. Договору сторони погодилися, що у випадку не складання та/або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН у граничні строки, встановлені Податковим кодексом України, а також у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (незалежно від причин відмови) і якщо таке рішення не було оскаржене постачальником і не скасоване в судовому порядку, то сума податкового кредиту, не сформованого через незареєстровані податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних є штрафом за невиконання постачальником договірного зобов`язання, передбаченого Договором і постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості товару (робіт, послуг), зазначеної в такій податковій накладній/розрахунку коригування; постачальник зобов`язується сплатити покупцю суму штрафу, визначену, протягом 5 (п`яти) календарних днів із моменту отримання відповідної письмової претензії покупця, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок покупця, реквізити якого вказано у Договорі.

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором; у випадку, коли жодна із сторін протягом двох тижнів до закінчення терміну дії Договору не заявила про намір його розірвати, Договір щоразу вважається таким, що діє на наступний період - 1 (один) календарний рік на умовах передбачених Договором, проте не більше, ніж на 3 (три) календарні роки від дня первісного укладення Договору. (п. 12.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладами №ТК-0000129 від 19.02.2022 на суму 254551,20 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 42425,20 грн; №ТК-0000130 від 19.02.2022 на суму 264530,16 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 44088,36 грн; №ТК-0000131 від 19.02.2022 на суму 252199,20 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 42033,20 грн; №ТК-0000133 від 20.02.2022 на суму 251248,20 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 41874,70 грн; №ТК-0000134 від 20.02.2022 на суму 265899,60 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 44316,60 грн; №ТК-0000135 від 20.02.2022 на суму 249168,48 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 41528,08 грн; №ТК-0000136 від 21.02.2022 на суму 254991,60 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 42498,60 грн; №ТК-0000137 від 21.02.2022 на суму 264301,92 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 44050,32 грн та товарно-транспортними накладними №132 від 19.02.2022, №133 від 19.02.2022, №134 від 19.02.2022, №136 від 20.02.2022, №137 від 20.02.2022, №138 від 20.02.2022, №139 від 21.02.2022, №140 від 21.02.2022

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

Згідно з частиною першою статті 216 і частиною першою статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173 і 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Відтак, виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Суд зазначає, що передбачена пунктом 6.5. Договору відповідальність Постачальника не пов`язана з виконанням ним своїх основних зобов`язань щодо виконання робіт, оскільки виникає в разі невиконання Постачальником вимог податкового законодавства.

Зазначення сторонами у Договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Тому невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача, позовна давність не може бути застосована при розгляді даної справи.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.10.2023

СуддяЯ.В. Маринченко