Рішення № 114287574, 19.10.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/541/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з даним позовом та просить визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/4 ідеальну частину будинку по АДРЕСА_1 , скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 1/4 ідеальну частину вказаного будинку, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на спірний житловий будинок в цілому та визнати за ним право влсності на 1/6 ідеальну частину вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд.

Свої вимоги мотивує наступним.

Його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.11.1966р.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_6 набув право власності на 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі акту прилюдних торгів та на 1/4 частину вказаного будинку останній набув на підставі рішення суду.

Тому, 3/4 частин будинку є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 та з нею на день смерті проживав він та його батько ОСОБА_6 .

Брат позивача ОСОБА_4 проживав окремо зі своєю сім`єю та подав заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, спадщину після смерті матері прийняв його батько ОСОБА_6 , він, та його брат ОСОБА_4 в розмірі по 1/6 частині спадкового будинку кожен.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його брат ОСОБА_4 .

Дочка ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 3/4 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 та рішенням суду даний позов задоволено.

Зазначив, що між ним та ОСОБА_2 існувала домовленість про те, що у разі продажу вказаного будинку кожен з них отримає частину коштів, яка відповідає частці кожного у праві власності на будинок.

Він оскаржив дане рішення до апеляційної інстанції та постановою Львівського апеляційного суду скасовано рішення суду першої інстанції, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/4 частину спірного будинку. також, даною постановою встановлено, що позивач має право на 1/6 частину спірного будинку, оскільки набув його у власність після смерті ОСОБА_5 , шляхом вступу в управління спадковим майном.

Інша 1/4 частина вказаного будинку успадкована відповідачкою ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_4 , який набув право власності на цю частку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.04.2005р. після смерті їх матері ОСОБА_5 .

Однак, на дану частку претендував він і його батько, які проживали з матір`ю на день її смерті та відкриття спадщини. Тому, нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину лише на ім`я брата.

З договору купівлі продажу від 30.06.2021р. йому стало відомо про існування двох рішень суду, на підставі яких ОСОБА_2 одноосібно набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

В жовтні 2021 року його представник отримав вказані рішення суду.

Також, враховуючи, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності скасовано, то скасуванню підлягає і право власності на вказаний будинок з ОСОБА_3 , яка набула таке право на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 .

Представник позивачка адвокат Огорілко Ю.В. подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позов підтримав.

Представник відповідачів адвокат Пилипів В.І. подав відзив, у якому на обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.06.2023р. відповідачка ОСОБА_8 уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_7 ».

Позивач ОСОБА_1 не претендував на спадщину, оскільки не хотів витрачати кошти на оформлення спадкових прав. Останній просив її прийняти спадщину одноособово, після чого компенсувати йому 1/6 вартості будинку після продажу. Вона не погодилася з ним та останньому було відомо в 2021 році про її намір продати будинок.

На момент продажу будинок був оцінений нею та покупцем ОСОБА_3 в розмірі 439297,73грн., які були сплачені їй до підписання договору. Після укладення договору, згідно попередньої домовленості, вона пропонувала позивачу віддати 73216,29грн., що становить 1/6 вартості спірного будинку під час його продажу. Однак останній відмовився та зажадав від неї більшої суми. Вона не погодилася з його вимогою та зазначила, що компенсацію його частки у запропонованому нею розмірі вона готова сплатити у будь-який час.

Після цього позивач не звертався до неї з вимогою сплатити йому компенсацію та звернувся до суду з даним позовом.

Також, зазначив, що позивач не проживає в спірному будинку понад 25 років, не утримує вказаного житла, уникає зустрічі з відповідачкою ОСОБА_2 .

Від представника відповідачів також надійшла заява, в якій проти позову заперечив, просив розглядати справу у його та відповідачів відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

05.11.1966р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб, після чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що встановлено з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 24.09.2021р.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 28.05.1979р. за ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 визнано право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта про проведення прилюдних торгів від 12.08.1980р. ОСОБА_6 придбав 1/2 ідеальну частину вказаного житлового будинку.

Вказані обставини також підтверджуються відповіддю №3029 від 01.09.2022р.

За таких підстав, спірний житловий будинок належав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності як подружжя, оскільки право власності на нього набуто за час перебування їх у шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Згідно витягу з будинкової книги, свідоцтва про смерть, витягу №2941 від 01.10.2021р., позивач ОСОБА_1 зареєстрований в спірному будинку з 21.04.1988р. по даний час та був зареєстрований в даному житлі станом на день смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та станом на день смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, станом на день смерті ОСОБА_5 в даному будинку, окрім позивача, були зареєстровані її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_4

27.04.2005р. державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем 1/4 ідеальної частини спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_4 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31.07.2008р. за ОСОБА_8 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель.

З витягу від 03.09.2008р. встановлено, що на підставі вищевказаного рішення Сокальського районного суду Львівської області за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 28.11.2011р. за ОСОБА_8 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , визнано право власності на 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

З витягу від 28.12.2011р. встановлено, що на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 28.11.2011р. за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

З договору купівлі-продажу від 30.06.2021р. встановлено, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0464га, призначену для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 .

30.06.2021р. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на спірний житловий будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13.12.2022р. рішення Сокальського районного суду Львівської області від 28.11.2011р. скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_11 до Сокальської міської ради, третьої особи ДКП ЛОР «Червоноградське МБТІ» про визнання права власності на 3/4 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 відмовлено.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Статтею 549 ЦК Української РСР (1963р.) регламентовано, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 проживав та був зареєстрованим на день смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відмовився від прийняття спадщини, а тому з врахуванням положень ст.549 ЦК Української РСР (чинної на момент смерті спадкодавиці), він є таким що прийняв спадщину після її смерті, які на праві власності належала 1/2 частина спірного будинку, як одному з подружжя. Оскільки на час смерті ОСОБА_5 з нею проживали та були зареєстровані троє осіб (чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 (позивач) та син ОСОБА_4 ), то позивач успадкував 1/6 частину спірного житлового будинку, що є 1/3 половини будинку, яка належала матері ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Рішенням суду від 31.07.08.2008р. за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , яка належала йому на підставі оскаржуваного позивачем свідоцтва про право на спадщину від 27.04.2005р.

Дане рішення не було оскаржене та набрало законної сили та саме на підставі вказаного рішення за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цю 1/4 частину спірного житлового будинку, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20103284 від 03.09.2008р., яке надано стороною позивача.

Таким чином, позовні вимоги скасування вказаного свідоцтва про право на спадщину та про скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на вказану 1/4 частину спірного житлового будинку задоволенню не підлягають.

Поряд із цим, Постановою Львівського апеляційного суду від 13.12.2022р. скасовано рішення суду від 28.11.2011р., яким за ОСОБА_2 визнано право власності на 3/4 частин спірного будинку після смерті ОСОБА_6 та в задоволенні такого позову відмовлено. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину спірного житлового будинку та спадщину своїм вступом в управління цим майном прийняли ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

З огляду на зазначене, права позивача на спадкування 1/6 частини спірного будинку були порушені.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Так, згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна передбачене статтею 388 ЦК України, мають у тому числі спадкоємці власника.

З урахуванням того, що на момент розгляду справи право власності на спірний житловий будинок в цілому зареєстровано не за ОСОБА_2 , а за наступним набувачем ОСОБА_3 , належним способом захисту прав позивача як спадкоємця є подання віндикаційного позову про витребування майна, зокрема належної позивачу 1/6 частини спірного житлового будину, а не визнання недійсною реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_3 та визнання права власності на житловий будинок.

Відповідачкою ОСОБА_2 запропоновано позивачу укласти мирову угоду, за умовами якої вона пропонувала останньому 73216,29грн. компенсації за його 1/6 частину спірного житлового будинку та внесла вказану суму на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації.

Оскільки позивачем не прийнято умови мирової угоди та рішенням суду відмовлено в задоволенні позову, суд не вбачає необхідності подальшого перебування вказаних грошових коштів на рахунку ТУ ДСА, а тому такі слід повернути позивачці.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності відмовити.

Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 73216 (сімдесят три тисячі двісті шістнадцять)грн. 29коп., внесені за реквізитами: за реквізитами: код отримувача (ЄДРПОУ): 26306742; банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA598201720355219002000000757, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №24 від 31.05.2023р.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: М. Я. Адамович