Рішення № 114285080, 05.10.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1358/14-ц

Провадження № 2/344/543/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківськийміський суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючої судді Бабій О.М.,

секретарів Підхомної Н.М., Кочержук З.В., Герлан Н.В., Кузнєцової А.О., Устинської Н.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про:

зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0118 га.;

зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою площею 0,3683 г шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі;

зобов`язання відновити межові знаки по всій довжині належної земельної ділянки площею 0,3683 га та суміжної земельної ділянки;

зобов`язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,3683 га.,

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про:

зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою площею 0,49 га, відновлення частини межових знаків на самозахопленій земельній ділянці по всій довжині;

зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0118 га.,

за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Тисменицької міської ради, ОСОБА_5 про:

визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 26.12.2013 № 41-15/2013 «Про затвердження акту земельної комісії від 20.12.2013 про обмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 »;

визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 26.12.2013 № 41-15/2013 «Про затвердження акту земельної комісії від 25.12.2013 про обмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 »;

визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 01.04.2014 за № 32-17/2014 «Про передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_4 площею 0,3685 га для ведення особистого селянського господарства та території АДРЕСА_1 ;

визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 24.11.2016 за № 69-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо погодження технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 »;

визнання незаконним та скасування акту земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 25.12.2013 про обмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 ;

визнання незаконним та скасування акту № 20 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 19.10.2012;

визнання незаконним та скасування акту № 11 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 20.12.2013 та 25.12.2013;

визнання незаконним та скасування акту № 12 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 11.06.2013 та від 25.12.2013;

визнання незаконним та скасування акту № 2 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 22.04.2014;

визнання незаконним та скасування свідоцтва від 15.04.2014 № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею за адресою АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_4 , кадастровий номер 2625885503:01:004:0459

зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,49 га на АДРЕСА_1 шляхом повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0118 га по всій довжині межі між сторонами землекористувачами за вказаною адресою з відновленням частини межових знаків;

визнання за ОСОБА_2 право на завершення безоплатної приватизації земельної ділянки з отриманням відповідних документів на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 19.06.2014 звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0118 га., усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою площею 0,3683 г шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі, відновлення межових знаків по всій довжині належної земельної ділянки площею 0,3683 га та суміжної земельної ділянки, не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,3683 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.04.2014 року та витягу з реєстрації речових прав від 15.04.2014 року є власником земельної ділянкою площею 0.3683 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2625885503:01:004:0459. Суміжним землекористувачем ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 була померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а після її смерті - ОСОБА_2 . Суміжні земельні ділянки були розділені межовими знаками та відповідно огорожею (парканом).

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на протязі тривалого часу виникають конфлікти щодо користування земельними ділянками. Відповідач та його мама знищили межові знаки, захопили частину належної позивачу земельної ділянки, встановили на захопленій земельній ділянці огорожу та чинять перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути незаконно захоплену земельну ділянку, знести огорожу, проте відповідач на його звернення не реагував. Також позивач неодноразово звертався до Старокривотульської сільської ради із проханням розглянути питання порушення його прав ОСОБА_2 . Відповідно до актів комісії від 22.04.2014р.. 25.12.2013р..11.06.2013р. 19.10.2012р. та 29.06.2012р. вбачається, що ОСОБА_2 самовільно захопив частину належної ОСОБА_4 земельної ділянки та незаконно ним встановлено огорожу. З актів також вбачається, що земельна комісія Старокривотульської сільської ради рекомендувала відновити межові знаки, встановити огорожу по межі земельної ділянки ОСОБА_4 та повернути останньому незаконно зайняту земельну ділянку. Але, відповідач не відреагував на акти комісії.

Згідно графічних матеріалів геодезичної зйомки проведеної спеціалістами ПП «Західземпроект» вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 і якою користується ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку позивача ОСОБА_4 , кадастровий номер 2625885503:01:004:0459, площа накладення складає 0,0118 га.

Оскільки відповідач самовільно захопив частину належної позивачу земельної ділянки, знищив медові знаки та встановив огорожу, чим перешкоджає позивачу, як власнику земельної ділянки, належним чином нею користуватись, тому позивач змушений був звернутись із позовом до суду.

21.09.2014 ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні його земельною ділянкою, оскільки рішенням Старокривотульської сільської ради від 30.11.1993 матері позивача ОСОБА_6 було безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,49 га. В 2012 році ОСОБА_6 звернулась до ПП «Прикарпатський земельний центр» з приводу розробки технічної документації на земельну ділянку для оформлення права власності. Площа земельної ділянки, яка незаконно захоплена суміжним землекористувачем складає 0,0118 га., що підтверджується матеріалами технічної документації ПП «Прикарпатський земельний центр».

30.09.2014 Тисменицьким судом відкрито провадження за позовом ОСОБА_2

24.12.2014 справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження.

25.02.2015 ОСОБА_2 звернувся із позовом до Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області та Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області із позовом про визнання рішення Старокривотульської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки незаконним, а свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсним.

02.03.2015 Тисменицьким районним судом відкрито провадження у справі.

31.08.2015 до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_2 неодноразово збільшував та уточняв позовні вимоги.

Справа перебувала в провадженні різних суддів Тисменицького районного суду, які заявляли собі самовідводи чи задовольняли відводи позивача.

19.04.2017 справу за позовом ОСОБА_2 до Старокривотульської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження з іншими двома справами за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 .

Справа перебувала в провадженні суддів Тисменицького районного суду Івано-Франківській області до 16.06.2022 року, тобто 8 років, та 16.06.2022 року справу передано до Івано-Франківського міського суду, оскільки в Тисменицькому районному суді не можливо утворити склад суду для розгляду справи, оскільки судді Струтинський Р. та Хоминець М.М. задовільнили заяви про самовідвід та заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід, а суддя Гриньків Д.В. перебуває у соціальній відпустці.

21.06.2022 справу прийнято до провадження суддею Івано-Франківського міського суду Бабій О.М.

13.09.2022 судом закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимог позову підтримав з підстав наведених у позовній заяві від 2014 року.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_4 не визнав з підстав наведених у численних письмових поясненнях.

Вимоги за своїми позовами ОСОБА_2 та його представники підтримали з підстав наведених у позовах, з урахуванням всіх змін та уточнень, які подавались.

Інші сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, надали письмові пояснення та просили розгляд справи проводити без їх участі.

Свідок ОСОБА_7 , яка працювала заступником начальника відділу земельних відносин Тисменицької міської ради, в судовому засіданні дали покази про те, що вона підписувала технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_4 , погоджувала межі, кадастровий план, бо на той час в неї були такі повноваження.

Свідок ОСОБА_8 , який є сусідом сторін, в судовому засіданні дав покази про те, що з 2010 по 2014 роки він був депутатом сільської ради та був членом земельної комісії. В 2013 році земельна комісія виходила на земельні ділянки сторін бо ОСОБА_9 звернувся із заявою про те, що ОСОБА_10 захопив частину його земельної ділянки. Комісія встановила, що ОСОБА_10 ставить бетонний паркан на земельній ділянці ОСОБА_9 , а старий паркан стояв збоку. Також комісія обміряла земельні ділянки сторін та встановила, що ОСОБА_10 заступив на земельну ділянку ОСОБА_9 . Але обміри проводили за допомогою кроків та жодних правовстановлюючих документів не досліджували.

Свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні дав покази про те, що він був головою земельної комісії та земельна комісія виїжджала на земельні ділянки сторін, за результатами виїзду складались акти комісії. Геодезисти провели обміри та встановили, що ОСОБА_10 заступив на земельну ділянку ОСОБА_9 на 118 м.кв. Всі документи щодо земельних ділянок були в голови сільської ради, члени комісії документи не перевіряли.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дав покази про те, що з 2010 по 2014 роки він був головою Старокривотульської сільської ради, стоні добре знає, з Блажківим мав сварки щодо роботи. В 2011 році до нього звернувся ОСОБА_9 зі скаргою на те, що ОСОБА_10 почав будувати паркан на його земельній ділянці. Він зібрав комісію і вони всі поїхали на земельні ділянки сторін. Блажків сказав що вся земельна ділянка його. На час конфлікту жодна із сторін не була власником земельної ділянки, а вони були користувачами. ОСОБА_13 не втручалась у конфлікт, але все це бачила і від підпису на акті відмовилась. Рішенням сесії Старокривотульської сільської ради від 24.09.1993 року сторонам надано земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства. ОСОБА_14 надано 0,24 га для обслуговування будинку та 0,27 га для особистого с/г, ОСОБА_4 надано 0,12 га для будинку і 0,40 га для особистого с/г. ОСОБА_4 своє право власності на земельну ділянку оформив в 2013 році. В 2023 році ОСОБА_14 подавала технічну документацію на затвердження, але їй відмовили оскільки межі не були погоджені з суміжними землекористувачами. Також при обмірах земельної ділянки ОСОБА_14 були порушення, оскільки не були присутні суміжні землекористувачі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представників, покази свідків, дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 відповілно ло свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.04.2014 року та витягу про ресстрацію речових прав від 15.04.2014 року є власником земельної ділянкою площею 0.3683 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2625885503:01:004:0459. яка була отримана ним в приватну власність, відповідно до рішень органу місцевого самоврядування - Старокривотульської сільської Рали Тисменицького району Івано-Франківської області.

Технічна документація ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,3683 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 затверджена оскаржуваним рішенням сесії Старокривотульської сільської ради від 01.04.2014 року за №32-17/2014.

Суміжним землекористувачем ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після смерті останньої - її син, ОСОБА_2 .

Суміжні земельні ділянки були розділені межовими знаками та відповідно огороджені парканом.

Відповідно до виписок із погосподарських книг за 1961-1965, 1991-1995 роки та інших (т.3 а.с.64-66, 67-86) за АДРЕСА_1 рахується тільки земельна ділянка для житлового будівництва площею 0,01 га - 0,05 га, а не площею 0,25 га.

Судом також встановлено, що між позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на протязі тривалого часу виникають конфлікти щодо користування земельними ділянками.

Згідно графічних матеріалів геодезичної зйомки проведеної спеціалістами ПП «Західземпроект» вбачається, що земельна ділянка АДРЕСА_1 і якою користується ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку позивача ОСОБА_4 , кадастровий номер 2625885503:01:004:0459. Площа накладення складає 0,0118 га.

Вказана обставина також визнається ОСОБА_2 в поданих ним до суду позовних заявах, а також поясненнях даних останнім в суді. ОСОБА_2 не заперечував того факту, що плоша накладення становить 0,0118 га та факту встановлення ним нової огорожі.

Відповідно до актів комісії від 22.04.2014р.. 25.12.2013р..11.06.2013р. 19.10.2012р. та 29.06.2012р. вбачається, що ОСОБА_2 самовільно захопив частину належної ОСОБА_4 земельної ділянки та незаконно ним встановлено огорожу. З актів також вбачається, що земельна комісія Старокривотульської сільської ради рекомендувала відновити межові знаки, встановити огорожу по межі земельної ділянки ОСОБА_4 та повернути останньому незаконно зайняту земельну ділянку.

Як пояснили суду допитані свідки ОСОБА_11 .. ОСОБА_15 вони були депутатами Старокривотульської сільської ради і членами земельної комісії. Крім того. свідок ОСОБА_15 є сусідом ОСОБА_2 .. Свідки. а також інші депутати ради і колишній сільський голова ОСОБА_12 , неодноразово, виходили на врегулювання земельних конфліктів між сторонами спору про що складалися акти комісії. Свідки ствердили, що при виході на місце було встановлено, що ОСОБА_2 порушив межові знаки ділянки ОСОБА_4 і частину ділянки площею 0,0118 га захопив встановивши огорожу. Це було видно із проведених ними обмірів та. в подальшому, обмірів проведених спеціалістами ПП «Західземпроект. Крім того, що при виході на місце ними було виявлено, що ОСОБА_2 встановлював нову огорожу. За результатами огляду земельних ділянок складалися акти. Комісія рекомендувала ОСОБА_2 в добровільному порядку врегулювати спір із ОСОБА_4 , повернути останньому самовільно захоплену землю. встановити межі ділянок вілповідно до проекту 1961 року та техдокументації ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_12 пояснив, що працював сільським ГОЛОВою Старокривотульської сільської рали. До нього неодноразово звертався позивач ОСОБА_4 щодо врегулювання земельного спору із ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 пояснила сулу, що в 2013-2014 роки працювала заступником начальника відділу Держземагенства в Тисменицькому районі Івано-Франківської області та була наділена відповідними повноваженнями погоджувати технічну документацію громадянам, які проводили приватизацію земельних ділянок.

Вказала, що техдокументація ОСОБА_4 підписана нею особисто, як заступником начальника відділу Держземагенства в Тисменицькому районі, а не начальником В.Прокопівим. В кадастровому плані земельної ділянки ОСОБА_4 та висновку № 0938/07/18 значиться її підпис.

Суд, незалежно від того. на які нормами права сторони посилаються. має самостійно дати правову оцінку аргументам сторін і їхнім доказам та рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗК УРСР (в редакції 1990 року), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

За змістом ст. 17 ЗК УРСР (в редакції 1990 року), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної. міської. а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район. ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки. мета її використання і скла сім"ї. Рала народних депутатів розглядас заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу УРСР, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняться.

Перелік правовстановлюючих документів визначено ст.ст. 23-24 ЗК УРСР (в редакції 1990 року).

Аналогічна вимога діяла і в ЗК УРСР 1970 року. Так, згідно приписів ст.22 ЗК УРСР 1970 р. заборонялось приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею.

Отже, на час винесення Старокривотульською сільською радою у 1993 році рішення порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки визначався ЗК України 1990 року, згідно з яким рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян було необхідною передумовою виникнення такого права, після чого орган місцевого самоврядування на підставі вказаного рішення видавав громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, які є документами, що посвідчують це право.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юриличними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року втратив чинність з 01.01.2002 року та набрав чинності Земельний Кодекс України від 25 жовтня 2001 року.

В силу частин першої та другої статті 78. частини першої статті 79 чинного Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності: в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) вилілення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ст. 83 ЗК України земля, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, с комунальною власністю.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, у комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з пунктами а-г статті 12 3К України до повноважень сільських. селищних. міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Пунктом дванадцятим Перехідних положень до Земельного кодексу України встановлено, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями, крім земель, переданих у приватну власність, в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селишні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади

Передача земель у власність проводиться в порядку встановленому сі. 118 ЗК

України, на підставі ст.116 3К України і з урахуванням вимог ст. 121 ЗК України.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції статті, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавцем затверджено алгоритм дій громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства. ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації і дії уповноважених органів влади в межах їхньої компетенції). а також встановлено можливість оскарження їх дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України (в редакції статті, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок. будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. припиняться право власності, право користування земельною ділянкою. на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. розмішені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці. що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 Кодексу).

Згідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: п.б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара: п.г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, госполарських булівель і спорул (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара. в селищах - пе більше 0.15 гектара. в містах - не більше 0,10 гектара.

Підстави виникнення права на земельну ділянку та порядок оформлення речових прав на земельну ділянку передбачені ст. ст. 125 і 126 Земельного кодексу України.

Так, право власності на земельну ділянку. а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч.1 ст.125 ЗК України), а згідно ч.1 ст. 126 ЗК України право власності. користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження"

Згідно ч.2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Україною (згідно Закону України No452/97-BP від 15.07.1997р.). органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання. не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органів місцевого самоврядування вілнесено питання регулювання земельних відносин (п.34 ст.26, ст.33 Закону)

Таким чином, зазначені вище норми встановлювали нерозривний зв`язок між виникненням права власності на земельну ділянку та прийняттям органом місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки рішення про передачу такої земельної ділянки у власність.

Частино першою статті 78 Земельного кодексу України власнику земельної ділянки гарантовано право на її володіння, користування та розпорядження.

Статтею 90 ЗК України визначено права власників земельних ділянок в тому числі право самостійно господарювати на землі: на відшкодування збитків у випаках. передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок шлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Земельним законодавством (ст.ст. 91, 96 ЗК України) встановлено і обов`язки власників земельних ділянок і землекористувачів в т.ч. не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів: дотримуватися правил добросусідства та обмежень, повязаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних 30н: зберігати геодезичні знаки, протерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки. коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення. неприємні запахи. шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов?язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам. землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно ст. 211 ЗК України громадяни, які самовільно зайняли земельні ділянки несуть відповідальність, передбачену законом.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам та підлягають приведению у приданий для використання стан, що здійснюється за рахунок громадян, що самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі ст.ст.316 ч. 1, 317 ч. 1, 319 ч.ч. 1-3, 321 ч. 1. 391 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповілно ло закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіния. користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє. користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать законові. При здійснення своїх прав та виконанні обов`язків власник зобо`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності с непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 90 ЗК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним.

Власники земельних ділянок мають право продавати, іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, самостійно господарювати на своїй землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Згідно зі ст.ст. 152, 153,155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випалків. передбачених Земельним колексом та іншими Законами України. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влали або органів місцевого самоврядування, застосуванням інших, передбачених Законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувасться на підетавах. що пе заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом під час розгляду справи, відповідно до припису ст. 20 ЗК (в редакції 1970 року), ст. ст. 17, 22, 30 ЗК (в редакції 1990 року), п.5 Постанови ВР УРСР від 18.12.1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» та ст.ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України не злобуто доказів того. що відповідач ОСОБА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 його мама ОСОБА_6 є та були належними і законним власником чи землекористувачем земельної ділянки площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та спору. по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка такого розміру їм не відводилася. межі ділянки не встановлювалися, а також відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували їхнє право володіння або право користування землею.

Натомість позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянкою площею 0.3683 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2625885503:01:004:0459, яка ним була отримана в приватну власність відповідно до рішень органу місцевого самоврядування - Старокривотульської сільської Ради Тисменицького району Івано-Франківської області. Його право власності підтверджене в установленому законом порядку про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2014 року та витяг з реєстру речових прав віл 15.04.2014 року..

Технічна документація ОСОБА_4 на земельну лілянку плошею 0.3683 га. для веления особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , затверджена рішенням сесії Старокривотульської сільської ради від 01.04.2014 року за №32-17/2014.

Старокривотульська сільська рада приймаючи відповідні рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 діяла відповідно до повноважень наданих їй Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з урахуванням вимог Земельного кодексу України та Конституції України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три норми. Перша норма містить загальний характер та проголошує принцип мирного володіння майном: друга норма передбачає випадки позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам: третя норма визначає, що держави мають право. зокрема. контролювати використання майна. необхідними для забезпечення такої мети. Друге та трете правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу. закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішения ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine. заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном і3 гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції с те, чи грунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету. що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи с відповідний захід пропорційним мети зно висти вар чания у право.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року (пункт 21), вказав, що відповілно ло прецелентного права органів. що діють на підставі Конвенції, право власності може бити «сичючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обгрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Таким чином, позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому. що особа суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів (чи органів місцевого самоврядування) при укладенні останніми відповідних договорів та/або прийняття рішень.

Отже, позивач ОСОБА_4 звертаючись до органу місцевого самоврядування про отримання у власність земельної ділянки мав законне очікування набути її у приватну власність і, навіть, у випадку, наявності помилок органів влади. допушених ними при прийнятті рішення про передачу у власність земельної ділянки. це не може бути підставою для позбавлення громадянина власності на майно.

Так, здійснюючи публічно-правові функції щодо ОСОБА_4 (в сфері надання земельної ділянки у власність), орган місцевого самоврядування Старокривотульська сільська рада ухвалювала свої рішенця в межах чинного, на той час законодавства, і виконувала повноваження щодо перелачі земельної ділянки у приватну власність, не погоджуючи своїх дій та рішень з ОСОБА_4 .. В той же час останній, як правонабувач, не мав і не міг мати можливості перевіряти правильність рішення ради щодо реалізації нею своєї компетенції, а зобов`язаний був лише дотримуватися встановлених законом умов та порядку набуття земельної ділянки у приватну власність.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посиласться як па підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, ОСОБА_2 оскаржуючи правовстановлюючі документи ОСОБА_4 про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0.3683 га. для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 і відповідні рішения оргаця місцевого самоврядування від 01.04.2014 та від 26.12.2013, оскаржуючи акти комісії, не довів суду. яке його право порушено, а відповідно не порушене право не підлягає судовому захисту.

В матеріалах технічної документації із землеустрою шодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для ведення ОСГ на території с. Красилівка вул.Франка Тисменицького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області міститься позитивний висновок відділу містобудування і архітектури Тисменицької РДА від 30.01.2014 за №45 віділу Держземагенства в Тисменицькому районі від 09.02.2014 за № 0938/07/18.

Не погодження меж земельної ділянки та не підписання тех документації ОСОБА_4 - ОСОБА_2 значення не має, воно не призводить до виникнения. зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Адже непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови уповноваженим органом у затвердженні технічної документації, за умови правомірності дій кожного із землекористувачів. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц провадження № 14-652цс18, № 514/1571/14-ц, провадження № 14-552ц18 від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс 19.

Крім того, вважаю, що суду слід критично оцінювати посилання ОСОБА_2 та його представника на висновок будівельно-технічного дослідження №2/08/15 від 12.08.2015 року оскільки він не є належним та достовірним доказом у розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України, оскільки експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України. що є порушенням вимог ч.7 ст. 102 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» та п.4.14 розділу 4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Не підлягають до задоволення й інші позовні вимоги ОСОБА_2 оскільки вони с похідними від первісних. Останній не позбавлений у праві отримати в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення ОСГ, з дотримання процедур та поряку визначеного Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ЗК України і не порушення прав суміжних землекористувачів та/або інших осіб.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 , то такі вимоги є частково обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи. зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянкою площею 0,3683 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2625883503:01:004:0459, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 15.04.2014р.

Право власності останнього 15.04.2014 заресстровано в рестрах речових прав. Суміжний землекористувач ОСОБА_2 самовільно зруйнував межові знаки земельної ділянки позивача, демонтував старуц огорожу та встановив нову, в результаті чого позбавив позивача права користування земельною ділянкою площею 0,0118 га, що підтверджується графічними матеріалами геодезичної зйомки проведеної спеціалістами ПП «Західземпроект», актами комісії сільської ради від 22.04.2014р., 25.12.2013р.. 11.06.2013р., 19.10.2012р. та 29.06.2012р. показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Відповідач ОСОБА_2 в поданих ним до суду позовних заявах, поясненнях наданих суду не заперечував щодо площі накладення земельної ділянки 0.0118 га та встановлення ним нової огорожі однак вважав, що ця земельна ділянка є частиною від ділянки площею 0,25 га, яка була в користуванні його батьків та відповідно ним успадкована.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , без наявності в нього правовстановлюючих документів чи інших правових підстав, самовільно захопив спірну земельну ділянки площею 0,0118 га, незаконно встановив нову огорожу та знищив межові знаки, тим самим позбавив позивача ОСОБА_4 можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому права позивача ОСОБА_4 підлягають судовому захисту, а заявлені ним позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_4 про зобов`язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,3683 га., то суд ввадаж таку вимогу передчасною, оскільки вона стосується майбутнього, позивач ОСОБА_4 вважає, що відповідач ОСОБА_2 і надалі може чинити йому перешкоди в користуванні належною на праві власності земельною ділянкою. Але, суд здійснює захист вже порушених прав чи інтересів та не вирішує спори на майбутнє.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності, відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку в суду не було сумніву у добросовісному здійсненні сторонами їхніх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів, оскільки обидві сторони мали адвокатів, яким норми права щодо подання доказів добре відомі чи мали б бути відомі.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а вимоги за позовами ОСОБА_2 не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, відповідно дост.ст.88, 89, 116, 118, 120, 121 ЗК України, ст.ст. 319, 391,ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0118 га.; зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою площею 0,3683 г шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі; зобов`язання відновити межові знаки по всій довжині належної земельної ділянки площею 0,3683 га та суміжної земельної ділянки; зобов`язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,3683 га. задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0118 га., що розташована на АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , земельною ділянкою площею 0,3683 га., кадастровий номер 2625885503:01:004:0459, що розташована на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відновити межові знаки по всій довжині належної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,3683 га., кадастровий номер 2625885503:01:004:0459, що розташована на АДРЕСА_1 та суміжної земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою площею 0,49 га, відновлення частини межових знаків на самозахопленій земельній ділянці по всій довжині; зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0118 га. відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Тисменицької міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 26.12.2013 № 41-15/2013 Про затвердження акту земельної комісії від 20.12.2013 про обмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 »; визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 26.12.2013 № 41-15/2013 «Про затвердження акту земельної комісії від 25.12.2013 про обмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 »; визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 01.04.2014 за № 32-17/2014 «Про передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_4 площею 0,3685 га для ведення особистого селянського господарства та території АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування рішення Старокривотульської сільської ради від 24.11.2016 за № 69-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо погодження технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 »; визнання незаконним та скасування акту земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 25.12.2013 про обмір земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 ; визнання незаконним та скасування акту № 20 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 19.10.2012; визнання незаконним та скасування акту № 11 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 20.12.2013 та 25.12.2013; визнання незаконним та скасування акту № 12 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 11.06.2013 та від 25.12.2013; визнання незаконним та скасування акту № 2 земельної комісії Старокривотульської сільської ради від 22.04.2014; визнання незаконним та скасування свідоцтва від 15.04.2014 № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею за адресою АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_4 , кадастровий номер 2625885503:01:004:0459 зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,49 га на АДРЕСА_1 шляхом повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0118 га по всій довжині межі між сторонами землекористувачами за вказаною адресою з відновленням частини межових знаків; визнання за ОСОБА_2 право на завершення безоплатної приватизації земельної ділянки з отриманням відповідних документів на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2023 року.