Рішення № 114278854, 16.10.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10030/23

Провадження № 2/357/2794/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

16 жовтня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 25.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АвентусУкраїна», за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи, було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту № 4970428 від 25.10.2021 року, відповідно до умов якого остання отримала у кредит грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,90 % в день строком на 30 днів шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

24.11.2021 відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів. Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснювала.

Відповідно до укладеного Договору факторингу № 18.04/23-Ф , від 18.04.2023 року, Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2 до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшли права грошової вимоги до відповідача в сумі 65 600,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - тіло кредиту та 45 600 грн. - нараховані проценти. Дане нарахування було здійснене первісним кредитором по автопролонгованому на 90 днів кредитному договору.

З огляду на те, що Позичальником не виконано грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів, позивач набувши права вимоги за вищевказаним кредитним договором, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка існує станом на 10.08.2023 року в сумі 65 600,00 грн., з яких 20000,00 грн. - тіло кредиту, 45600 грн. - сума процентів за користування кредитом, інфляційні витрати - 16728 грн., три відсотки річних - 2873,82 грн. а також сплачений позивачем судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 24.08.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомленням та участю сторін (а.с.130).

Представник позивача Столітній М.М. в судове засідання не з`явився, засобами електронного зв`язку направив заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.138,139).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про день та час судового засідання була повідомлена належним чином, жодних клопотань, відзиву чи заперечень суду не подала, та відповідно до положень ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що 25.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4970428 від 25.10.2021 року, відповідно до умов якого остання отримала у кредит грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1,90 % в день строком на 30 днів шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с.81-90).

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів на її платіжну картку підтверджується наявним у матеріалах справи листом №2639 від 04.05.2023 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с.14-16).

На підставі Договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за простроченою ставкою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту, шо підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного договору (а.с.65-73).

Отже, відповідно до Додатку № 2 до Договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 Акту прийому-передачі Реєстру Боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі сумі 65 600,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - тіло кредиту та 45 600 грн. - сума процентів за користування кредитом.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення (а.с.121).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», набувши статусу нового кредитора у Договорі від 25.10.2021 року, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в неї заборгованості за вказаним договором.

З матеріалів справи та змісту позовних вимог слідує, що 24.11.2021 року відповідачка своїх зобов`язань перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись п. 4.3 Договору Кредитний договір було авто пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.

Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснювала.

У матеріалах справи наявна копія Паспорту споживчого кредиту від 25.10.2021 року, підписаного ОСОБА_1 , з якого вбачається, що відповідачка була повідомлена про всі умови кредитування, валютою кредиту, процентною ставкою, умовами повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами. Вказаний Паспорт було підписано електронним підписом відповідачки, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С548751 (а.с.75-80).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, одним із різновидів договорів є кредитний договір.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена із умовами вказаного Договору про надання споживчого кредиту № 4970428 від 25.10.2021 року, що підтверджується накладенням відповідачкою Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідачки виникло зобов`язання оплачувати послуги, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно умов Договору, і відсотки у складі щомісячних платежів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог в частині нарахування сум відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України, в зв`язку із порушенням відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, за період з березня 2022 року по червень 2023 року інфляційні втрати у розмірі 16728 грн. та 3% річних за період з 23.02.2023 року по 10.08.2023 року у розмірі 2873,82 грн.

Дані суми та період їх нарахування підтверджується відповідним розрахунком.

Однак, суд вважає, що нарахування сум відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року проведено неправомірно з огляду на наступне.

Згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб.

Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (тобто до 18 серпня 2023 року).

З огляду на те, що позивачем нараховувалися суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у період воєнного стану, суд у задоволені таких позовних вимог за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, відмовляє.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не повернула борг, у зв`язку з чим станом на 10.08.2023 року має заборгованість у розмірі 65 600,00 грн., з яких 20000,00 грн. - тіло кредиту, 45600 грн. - сума процентів за користування кредитом.

Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи Додатком № 2 до Договору факторингу № 18.04/23-Ф від 18.04.2023 Акту прийому-передачі Реєстру Боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем спростовано не було.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

з огляду наведеного, вимоги позивача про стягнення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідач не просила зменшити розмір судових витрат, не вказувала на непропорційність таких витрат.

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітній М.М.

Згідно Звіту про надання правової допомоги згідно Договору № 10/07-2023 від 10.07.2022 року та Рахунку на оплату по замовленню № 783/10/08 від 10.08.2023 року, вартість послуг правової допомоги складає 10000,00 грн., які адвокату були сплачені.

Також, з Рахунку на оплату по замовленню № 783/10/08 вбачається, що адвокатом надано послуги: збір та аналіх доказів і документів для подання позовної заяви 3000 грн (0,3 год. *1000 грн); складання позовної заяви в справі 5000 грн. (0,5 год *1000); подання позовної заяви в інтересах клієнта 2000 грн. (0,2 год *1000).

Отже, позивач підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість - 10 000,00 грн., яка підлягає розподілу за результатами розгляду справи. Однак, позовні вимоги ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» було задоволено частково, а тому у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розгляду справи позивач просив стягнути з відповідачки заборгованость за договором в сумі 85201,82 грн., а судом задоволено позов частково - 65600 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК» «Фінтраст Україна» підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, та оскільки позов задоволено на 76,99 % (65600 грн. х 100 : 85 201,82грн. ), то судові витрати по сплаті судового збору становитимуть 1 653,13 грн. (2147,20 х76,99:100), а витрати за надану правову допомогу слід стягнути в розмірі 7 699,00 грн. (10000,00 грн. х 76,99: 100).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 - 282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (код ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4970428 від 25.10.2021 року в розмірі 65 600,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень)

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (код ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 1653,13 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят три гривні тринадцять копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 7699,00 грн (сім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2023 року.

Суддя О. Я. Ярмола