Рішення № 114278430, 12.10.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1259/23

провадження № 2/0274/688/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2023 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., позивача, представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бердичівської міської ради Житомирської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я -

в с т а н о в и в :

24.02.2023 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Бердичівської міської ради на свою користь 3 300 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди, яких він зазнав внаслідок укусу безпритульної собаки.

В якості обґрунтування вимог зазначає, що 15.11.2022 близько 12.00 годин при виході з території центрального ринку за адресою: м. Бердичів, вулиця Житомирська 13, зі сторони вулиці Миру, його вкусила бродяча собака. Місцем укусу є ліва гомілка. Він звернувся до міського травматологічного пункту, де отримав медичну допомогу. Крім того, йому, відповідно графіка, було зроблену антирабічну вакцину. З приводу нападу тварини він звертався до Національної поліції та органу місцевого самоврядування, проте будь-якого реагування з боку державних органів та місцевого самоврядування не було. Безпритульні тварини, на яких юридичною та фізичною особою не оформлено право власності, у порядку встановленому законом, перебувають у власності територіальної громади та території якої їх знайдено. Внаслідок чого просить стягнути з Бердичівської міської ради завдану шкоду.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін ( а.с. 25-26).

17.03.2023 Бердичівською міською радою подано відзив на позовну заяву, згідно якого представник ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з тих підстав, що Бердичівська міська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладена на МКП "Бердичівкомунсервіс", згідно Статуту підприємства та Програми регулювання чисельності безпритульних та безпородних тварин на території Бердичівської міської територіальної громади на 2023-2025 року, затвердженої Рішенням Бердичівської міської ради Житомирської області від 22.12.2022 №674. Крім того, вважають, що відповідачем, на підтвердження позовних вимог не надано належних та достатніх доказів понесення матеріальної та моральної шкоди ( а.с. 29-35).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити.

Позивач додатково суду пояснив, що в лікарню він йшов 2 години, оскільки в нього боліла нога. Собака, яка його вкусила, була білого кольору з коричневими плямами, він її не сфотографував, однак чув як хтось назвав її " ОСОБА_3 ". Поліцію на місце події він не викликав. Лікар йому порекомендував понаблюдати за собакою на протязі двох тижнів, щоб не робити щеплення, але він відмовився і наполіг на щепленні, яке отримував на протязі 5 тижнів. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що має поганий сон, переніс стрес. Він також звертався до міського голови з питанням щодо безпритульних собак, але позитивних наслідків це не дало.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що є двоюрідним братом позивача. В листопаді минулого року вони з позивачем були на центральному ринку, проходили повз рядів і там позивача за ногу вкусила собака. Рану на нозі він не бачив, бачив лише прокушені штани, крові на штанах не було. Собака була невеликого розміру, різнокольорова. Поліцію на місце події вони не викликали. Він подивився чи позивач може самостійно рухатися і вони розійшлися в різні сторони.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з довідки №982 від 16.11.2022, виданої КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради, ОСОБА_2 , 1967 р.н. 15.11.2022 о 14 год 30 хв звертався в травмпункт з приводу побутової травми. Встановлено діагноз: "Вкушене садно лівої гомілки". ОСОБА_2 надано допомогу у вигляді туалету рани та асептичної пов`язки. Рекомендовано звернутися до хірурга (а.с.6).

Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №19856 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.11.2022 ОСОБА_2 18.11.2022 о 12 год 53 хв звертався в Бердичівський районний відділ поліції ГУНП в Житомирській області з приводу сприяння в забезпеченні належного догляду за дворовими собаками на території центрального ринку в м.Бердичеві (а.с.7).

16.11.2022 ОСОБА_2 звертався до сімейного лікаря з приводу укусу, який отримав 15.11.2022 на території "Центральному ринку" (а.с.8).

Позивачем доматеріалів позовноїзаяви,на підтвердженняматеріальної шкодидолучено товарнийчек від 17.11.2022 на підтвердження купівлі чоловічих джинсів Lacapwy вартістю 2350 грн та товарний чек №36616 від 19.12.2022 на підтвердження придбання відлякувача собак J1003 вартістю 950 грн (а.с.9).

Крім того, долучено фотокартки з фіксацією пошкоджень чоловічих джинсів фірми "Lacarino" (а.с.11-14).

Судом встановлено, що на підставі рішення Бердичівської міської ради Житомирської області №374 від 22.12.2022, затверджено Програму регулювання чисельності безпритульних та безпородних тварин на території Бердичівської міської територіальної громади на 2023-2025 року. Вказаним рішенням контроль за виконанням Прогрими покладено на постійну комісію з питань комунальної власності, приватизації, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою (а.с.36-48).

Рішенням Бердичівської міської ради Житомирської області №655 від 07.12.2022 збільшено статутний капітал МКП "Бердичівкомунсервіс" за рахунок коштів спеціального фонду бюджету Бердичівської міської територіальної громади на суму 6 000 000 грн. Даним рішенням затверджено Статут МКП "Бердичівкомунсервіс"(а.с.49-58).

Розпорядженням міського голови від 03.02.2023 №9, створено робочу групу з вирішення питання щодо зменшення і регулювання кількості безпритульних тварин на території Бердичівської міської територіальної громади (а.с.59-61).

Згідно довідки МКП "Бердичівкомунсервіс" від 15.03.2023 №114 у 2022 році вартість оплачених послуг з відлову тварин становила 105199,40 грн (а.с.62-64).

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтями 77 - 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище наведене суд вважає доведеним той факт, що 15.11.2022 близько 12 год 00 хв при виході з території центрального ринку за адресою: м.Бердичів, вул.Житомирська, 13, зі сторони вул.Миру, позивача вкусив безпритульний собака.

У відповідності до статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Частинами 1, 2 статті 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Положеннями ст. 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до ст.24 цього Закону , тимчасовій ізоляції підлягають собаки, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

У відповідності до п.13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української PCP, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров`я від 17.06.80 року, собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають нашийники з особистими номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються безпритульними і підлягають відлову.

Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, підлягає відшкодуванню.

Безпідставними є доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем належності собаки до безпритульних, адже вищенаведеними нормами ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" та підзаконними нормативно-правовими актами чітко визначено, що такими вважаються собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях.

Таким чином, у суду не виникає жодного сумніву, що саме безпритульним собакою було спричинено тілесні ушкодження позивачу ОСОБА_2 , оскільки під час нападу господаря поряд із собакою не було, на тварині не було нашийника та будь-яких ознак, які б вказували на те, що собака має господаря.

Натомість, відповідачем, не надано суду жодних доказів того, що вказаний собака мав господаря - адже у разі виявлення осередку сказу на території міста встановити господаря такої тварини - це був прямий обов`язок відповідних органів (третіх осіб).

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 44 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міської ради належить створення, ліквідація, реорганізація та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а пункт 44 - встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Дані правовідносини також стосуються правовідносин що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з підпунктом 7 пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до абзаців 1, 4, 6 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пункті в) благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 цього Закону України, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Враховуючи положення статті 24 даного Закону, безпритульна тварина (собака), яка завдала тілесних ушкоджень позивачу, підлягала обов`язковому вилову та тимчасові ізоляції, даний процес частиною 3 покладено на органи місцевого самоврядування, та частина 5 вказує безпритульна тварина перебуває у власності територіальної громади .

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до переконання, що відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Відтак відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», громадяни мають право на: безпечні для здоров`я і життя навколишнє природне середовище, а тому відповідно до положення частини 3 статті 22 цього Закону , органи місцевого самоврядування зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

За змістом статті 1166 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювана шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Відповідно до с.ст.23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення її прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв`язку з пошкодженням її майна та нанесення шкоди здоров`ю. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Для відшкодування майнової шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Відтак, суд дійшов до висновку, що тілесні ушкодження, яких зазнав позивач від укусу безпритульної собаки, були отримані внаслідок неправомірних дій відповідача та з його вини, що виразилась у незабезпеченні останнім належних умов утримання собаки та відповідно безпеки оточуючих, що в результаті призвело до заподіяння шкоди позивачу.

Отже, враховуючи обґрунтування позову та наявність підстав для відповідальності за завдану шкоду, а саме наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Однак на підтвердження розміру заподіяної майнової шкоди позивачем не надано належних і достатніх доказів, тому в їх відшкодуванні відсутні правові підстави ( чек на купівлю джинсів датовано 17.11.2022 року, а подія сталася 15.11.2022 року, відлякувач собак позивач придбав після події ).

Згідно положень п.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 зазнав втрат немайнового характеру, моральних та фізичних страждань внаслідок укусу безпритульної собаки, в зв`язку з чим застосовувалось лікування; також зазнав переляку при неспровокованому нападі агресивної собаки.

Так, в судовому засіданні доведено той факт, що потерпілий ОСОБА_2 злякалася нападу собаки, після укусу якої у нього утворилося садно на лівій гомілці, від отриманого укусу він відчув біль; переніс в зв`язку з цим медичні процедури (ін`єкції антирабічними засобами за графіком), переніс страх, безсоння, побоювання за своє здоров`я. Також продовжує зазнавати панічний страх перед собаками на вулиці, адже загальновідомим в м.Бердичеві є той факт, що кількість безпритульних собак на у вулицях міста є завеликою - що беззаперечно впливає на його звичайні життєві зв`язки та звички, призводить до порушення звичного способу життя, а відтак суд вважає, що позивачем доведено всі підстави для відшкодування моральної шкоди.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами (надалі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно п.5 цієї ж Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, судом при вирішенні спору враховано всі обставини, зокрема: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вищевказані обставини наявності завдання моральної шкоди, стверджуються належними доказами та не викликають сумнів у їх об`єктивності, протиправність та вина відповідача в її заподіянні полягає у бездіяльності відповідача - саме органом місцевого самоврядування Бердичівською міською радою була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

Враховуючи положення статті 273 ЦК України, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійсненню фізичною особою особистих немайнових прав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини визначена презумпція моральної шкоди, тобто в разі порушення цивільних прав «середня», «нормальна» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути моральні страждання.

Право на відшкодування з урахуванням практики ЄСПЛ повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.

Визначаючи розмір завданої шкоди, виходячи із роз`яснень п.9 вказаної вище Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин та виходячи з глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення і належною є компенсація у розмірі 2000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,12-13,76-81,89,258,263-265,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Бердичівської міської ради Житомирської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Бердичівської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 ( дві тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Бердичівської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 21,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2023 року

Суддя Т.М.Вдовиченко