Ухвала суду № 114275303, 17.10.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3429/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції в смт. Овідіополь матеріали кримінального провадження № 12023162160000287 від 10.05.2023 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином у сумі 6500 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 12.09.2023 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_7 були продовжені строки дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном до 10.11.2023 р. з альтернативою внесення застави у розмірі 67100 грн.

Згідно зч.ч.1-4ст.331КПК України-під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішенняпитання судомщодо запобіжногозаходу відбуваєтьсяв порядку,передбаченому главою18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Клопотання пропродовження запобіжногозаходу необхіднорозглянути дозакінчення строкудії попередньоїухвали (ст.199КПК України),так якухвала прозастосування запобіжногозаходу припиняєсвою діюпісля закінченнястроку діїухвали прообрання запобіжногозаходу (ч.1ст.203КПК України).

Прокурор у судовому засіданні, просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строки дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів, враховуючи, що останній обвинувачується у повторному таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_6 на суму 2786,85 грн., вчиненого в умовах воєнного стану, яке відноситься до тяжкого корисного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі строком від 5-ти до 8-ми років, раніше був неодноразово судимий вироками Київського райсуду м. Одеси від 21.09.2022 р., від 10.10.2022 р. та від 14.02.2023 р., відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, офіційної роботи, доходів, можливості скоєння обвинуваченим інших умисних корисних злочинів, незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище повторного корисного умисного тяжкого злочину, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, беручи до уваги вирок Старокостянтинівського райсуду Хмельницької області від 26.09.2023 р., яким ОСОБА_7 було визнано винним за ст. 408 ч. 3 КК України та засуджено до 5-ти р. п/в, проти чого не заперечували обвинувачений та його захисник.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, надіславши суду письмову заяву, в якій, пославшись на сімейні обставини, просила суд, проводити підготовче, всі судові засідання та судові дебати без її участі, одночасно підтримавши свій цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6500 грн., який просила задовольнити.

Судом встановлено,що ОСОБА_7 обвинувачується уповторному таємномувикраденні майнапотерпілої ОСОБА_6 на суму2786,85грн.,вчиненого вумовах воєнногостану,яке,згідно ст.12КК України,відноситься дотяжкого корисногозлочину,передбаченого ч.4ст.185КК України,санкція заякий передбачаєпозбавлення волістроком від5-тидо 8-мироків,яке вінскоїв вперіод іспитовогостроку запопереднім вирокомКиївського райсудум.Одеси від10.10.2022р.,беручи доуваги його особу, а саме, численні попередні судимості, в тому числі за вчинення умисного корисного злочину за ч. 1 ст. 190 КК України, а також беручи до уваги вирок Старокостянтинівського райсуду Хмельницької області від 26.09.2023 р., яким ОСОБА_7 було визнано винним за ст. 408 ч. 3 КК України та засуджено до 5-ти р. п/в, враховуючи відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, офіційної роботи, доходів, можливості скоєння обвинуваченим інших умисних корисних злочинів, незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, у зв?язку з чим, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище повторного умисного корисного тяжкого злочину, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а тому з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості скоєного ним злочину, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Запобіжний захід - застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку, суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі обвинуваченого, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме : характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Вищенаведені обставини, на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризиків можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що підстави для продовження виключного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 є цілком обґрунтованими.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, майновий та сімейний стан обвинуваченого, а також суму невідшкодованої матеріальної шкоди, спричиненої потерпілій ОСОБА_6 , суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід визначити відповідний розмір застави у розмірі - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 67100 грн., який був визначений ухвалою слідчого судді на стадії досудового розслідування від 20.06.2023 р., яка на думку суду буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого у випадку її внесення.

Керуючись ст.ст. 177,178,182,183,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Клопотання прокурора задовольнити ;

2. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 15 грудня 2023 року ;

3. Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 67100 грн.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися без дозволу суду з населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає;

- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів

мобільного телефону.

4. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч.ч. 8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомленим не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки - застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1