Рішення № 114258782, 12.10.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/730/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: заступника прокурора Чернігівської області,

вул. К.Чорного, 9, м. Чернігів, 14000,

e-mail: ch.obl.prok.05.3.1@gmail.com

в інтересах держави в особі:

позивача: Михайло-Коцюбинської селищної ради,

код ЄДРПОУ 04412509, вул. Шевченка, 50, смт Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552

e-mail: mkschrukr@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут",

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

e-mail: office@cngaszbut.ua

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 270 169,74 грн

Представники учасників справи:

від прокуратури: Ходико О.Є.

від позивача: не прибув

від відповідача: Кулик Н.Д.

Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", про:

- визнання недійсними додаткових угод №1 від 08.02.2021, №2 від 10.02.2021, №3 від 10.02.2021, №4 від 04.03.2021, щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання газового палива споживачу №41АВ147-38-21 від 19.01.2021, укладених між Михайло-Коцюбинською селищною радою (код ЄДРПОУ 04412309) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385);

- стягнення з відповідача коштів у сумі 270 169,74 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

16.06.2023, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №Ю-7077 від 15.06.2023.

22.06.2023 від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Відзив на позов та відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

19.06.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Суд клопотання задовольнив.

У підготовчому засіданні 22.06.2023 суд задовольнив усне клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановив протокольно ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2023.

27.06.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 10.08.2023 суд постановив протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.08.2023.

У судовому засіданні 29.08.2023 суд задовольнив письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.09.2023.

У судовому засіданні 21.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому справи на 12.10.2023.

До початку судового засідання від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання №147-Ск-2582-1023 від 12.10.2023 про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 12.10.2023 прокурор заперечив щодо зупинення провадження у даній справі.

Позивач в обґрунтування необхідності зупинення провадження у цій справі посилається на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відповідно до якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії розгляду по суті зупиняється лише з підстав, встановлених пп. 1-3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки вимогами ч. 3 ст. 195 ГПК України передбачено можливість зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 ч. п. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, суд залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У судовому засіданні 12.10.2023 суд розглянув справу по суті та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 270 169,74 грн надлишково сплачених позивачем коштів.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення з відповідача коштів у сумі 270 169,74 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- відсутні підстави для здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради. Відповідач вважає, шо прокурор не надав доказів, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави;

- внесення спірними додатковими угодами змін до Договору не призвело до збільшення його загальної ціни, а вимог щодо збереження обсягів газопостачання Закон України "Про публічні закупівлі" не містить;

- вимогами чинного законодавства не передбачено якими саме документами має бути підтверджено коливання ціни, а тому посилання прокурора на те, що ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати не може підтверджуватись коливання ціни на природний газ є необґрунтованими. Надані прокурором дані, розміщені на ТБ "Українська енергетична біржа", є довідковою інформацією багатьох суб`єктів господарювання, а тому не може спростовувати ані відсутність коливання цін на газ у спірний період, ані свідчити про середню ринкову ціну на природний газ у зазначений період;

- підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 270 169,74 грн відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України відсутні.

У відповіді на відзив прокурор не погоджується з доводами відповідача, зокрема, зазначає, що, прокурором у позовній заяві належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в суді в особі позивача. Відповідач не спростував доводи прокурора в частині документального не підтвердження ним коливання ціни газового палива у період між укладенням договору та додатковими угодами, ні положеннями закону, ні судовою практикою Стягнення надміру сплачених позивачем коштів за природний газ на підставі ч.1 ст. 670 ЦК України є наслідком визнання недійсними додаткових угод, які підписані з порушенням вимог закону.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказує на те, що за порушення статті 22 Бюджетного кодексу України можуть нести відповідальність лише розпорядник чи одержувач бюджетних коштів, тобто Михайло - Коцюбинська селищна рада як розпорядник коштів, а не ТОВ «Чернігівгаз збут» як надавач послуг. Прокурором невірно визначено статус учасника справи як позивача, Михайло-Коцюбинська селищна рада має бути відповідачем у даній справі, яка вчинила порушення інтересів держави саме щодо неправомірного, нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження перерахування бюджетних коштів за поставку природного газу понад суму договору, а також докази, які б давали підстави вважати, що кількість (обсяг) поставленого фактично природного газу за договором не вистачило споживачеві. А відтак, зобов`язання по Договору виникли та виконані належним чином, за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2021 рік.

У письмових поясненнях по справі відповідач просить взяти до уваги факт перебування на розгляді Великої Палати Верховного суду справи №922/2321/22, обставини в якій є подібними обставинам даної справи.

Обставини справи встановлені судом.

10.12.2020 Михайло-Коцюбинською селищною радою на вебпорталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення UA-2020-12-10-012637-с про проведення відкритих торгів на закупівлю природного газу обсягом 160 000 куб.м з терміном постачання до 31.2.2021, очікуваною вартістю 1 450 000,00 грн з ПДВ.

За результатом проведеної процедури закупівлі, відповідно до рішення замовника, оформленого протоколом уповноваженої особи №71 від 31.12.2020, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" з пропозицією закупівлі 1 036 800,00 грн з ПДВ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (постачальник) та Михайло-Коцюбинською селищною радою (споживач) укладено Договір про закупівлю природного газу №41АВ147-38-21 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати в власність споживачу у 2021 році природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі - газ, товар), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 160 000,00 куб.м. (п.1.2. Договору).

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.3. Договору).

Згідно з Додатком №1 планові обсяги постачання газу по місяцях, куб.м: лютий - 30 000; березень - 25 000; квітень - 4500; травень - 100; червень - 100; липень - 100; серпень - 100; вересень - 100; жовтень - 20 000; листопад - 30 000; грудень - 50 000.

Передача газу за цим договором здійснюється в межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у Додатку 2, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.4. Договору).

Згідно з Додатком 2 місцезнаходження точки комерційного обліку, EIC-код НОМЕР_1: 15552, Україна, Чернігівська область, смт Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 50.

За умовами п.3.2.-3.6. Договору ціна, одного кубічного метру (куб. м.) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 6,48 грн, в т.ч, ПДВ 20%.

Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і складає 1 036 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.9.1.,9.2. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.02.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення

процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Пунктом 9.7. Договору сторони узгодили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

У подальшому за ініціативою ТОВ «Чернігівгаз Збут» до Договору внесено зміни про збільшення ціни товару за одиницю.

Так, ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 20.01.2021 № 14704-Сл-341/192-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.02.2021 за 1 м3 становить 7,12735 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (а.с.46).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021 (а.с.47-48).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу на європейських хабах до кордону України становить: станом на 01.01.2021 за тис. куб м3: на NCG - 9 701,94 грн, на Gaspool - 9 910,02 грн, на TTF - 10 073,83 грн; станом на 13.01.2021 за тис. куб м3: на NCG - 12 794,37 грн, на Gaspool - 12 690,14 грн, на TTF - 13 102,73 грн; зміна між вказаними датами +31,87%, +28,05%, +30,07%, відповідно.

08.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Михайло-Коцюбинською селищною радою укладено додаткову угоду №1 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода № 1 від 08.02.2021) (а.с. 44), відповідно до якої зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу - до 145 467,81 куб.м; загальна ціна 1 м3 природного газу з 01.02.2021 складає 7,12735 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,9 % у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 27.01.2021 № 14704-Сл-341/193-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.02.2021 за 1 м3 становить 7,83937 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (а.с.50-51).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021 (а.с.52-54).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020) - 6 329,75 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 22.01.2021) - 8 211,68 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,73%.

10.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Михайло-Коцюбинською селищною радою укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода № 2 від 10.02.2021) (а.с. 49), відповідно до якої зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу - до 132 255,52 куб.м; загальна ціна 1 м3 природного газу з 01.02.2021 складає 7,83937 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,9 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №1 від 08.02.2021. Загалом первісна ціна в Договорі зросла на 20,98%.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 02.02.2021 № 14704-Сл-341/194-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.02.2021 за 1 м3 становить 8,62252 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (а.с.57).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №232/21 від 02.02.2021 (а.с.58-59).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу становить: ресурс січня 2021 року (станом на 04.01.2021) - 7578,55 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 19.01.2021) - 8455,10 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +11,57%.

10.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Михайло-Коцюбинською селищною радою укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода № 3 від 10.02.2021) (а.с. 55-56), відповідно до якої зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу - до 120 243,26 куб.м; загальна ціна 1 м3 природного газу з 01.02.2021 складає 8,62252 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,9 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2 від 10.02.2021.Загалом первісна ціна в Договорі зросла на 33,06%.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 17.02.2021 № 14704-Сл-844/1-0221, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.02.2021 за 1 м3 становить 9,48391 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (а.с.62).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №393/21 від 17.02.2021 (а.с.63-65).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу становить: ресурс січня 2021 року (станом на 05.01.2021) - 7578,59 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 21.01.2021) - 8364,56 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +10,37%.

04.03.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Михайло-Коцюбинською селищною радою укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода № 4 від 04.03.2021) (а.с.60-61), відповідно до якої зменшено річний плановий обсяг постачання природного газу - до 109 321,99 куб.м; загальна ціна 1 м3 природного газу з 01.02.2021 складає 9,48391 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,9 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №3 від 10.02.2021.Загалом первісна ціна в Договорі зросла на 46,35%.

З матеріалів справи вбачається, що у 2021 році відповідач передав, а позивач прийняв природний газ обсягом 92 796,643 куб.м загальною вартістю 871 491,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу до договору, складеними сторонами в двосторонньому порядку: № ЧР381001138 від 15.02.2021 обсягом 15 508,71 куб.м на загальну суму 153 536,23 грн з ПДВ; № ЧР381001139 від 17.02.2021 обсягом 10 751,34 куб.м на загальну суму 92 703,64 грн з ПДВ; № ЧР381001303 від 09.03.2021 обсягом 6 704,193 куб.м на загальну суму 57 807,04,38 грн. з ПДВ; № ЧР381002258 від 16.03.2021 обсягом 30 696,58 куб.м на загальну суму 291 123,59 грн. з ПДВ; № ЧР381003527 від 14.04.2021 обсягом 23 296,31 куб.м на загальну суму 220 940,10 грн. з ПДВ; № ЧР381004656 від 18.05.2021 обсягом 5 839,51 куб.м на загальну суму 55 381,38 грн. з ПДВ.

Позивач повністю розрахувався за природний газ, поставлений на підставі перерахованих вище актів, за цінами погодженими оскаржуваними додатковими угодами, про що свідчать наступні платіжні доручення: від 15.02.2021 № 244 - 95 637,71 грн, від 15.02.2021 № 242 - 30 933,20 грн, від 15.02.2021 № 243 - 26 976,32 грн; від 17.02.2021 № 296 - 57 745,10 грн, від 17.02.2021 № 294 - 18 670,51 грн, від 17.02.2021 № 295 - 16 288,03 грн; від 09.03.2021 № 295 - 10 156,70 грн, від 09.03.2021 № 244 - 36 008,00 грн, від 09.03.2021 № 242 - 11 642,34 грн; від 16.03.2021 № 446 - 58 632,29 грн, від 16.03.2021 № 444 - 51 150,40 грн, від 16.03.2021 № 445 - 181 340,90 грн; від 15.04.2021 - 137 623,58 грн, від 15.04.2021 № 630 - 44 497,34 грн, від 15.04.2021 № 662 - 38 819,18 грн; від 18.05.2021 № 776 - 11 153,81 грн, від 18.05.2021 № 782 - 9 730,51 грн, від 18.05.2021 № 804 - 34 497,06 грн.

Прокурор в позовній заяві вказує, що позивач відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 601 322,24 грн, натомість сплатив 871 491,98 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 270 169,74 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Оцінка суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Даний позов подано заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Як встановив суд, Договір та спірні додаткові угоди до нього укладені між Михайло-Коцюбинською селищною радою та ТОВ «Чернігівгаз Збут».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»).

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Так, у справі №927/491/19 прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, який судом було визнано недійсним. У позові прокурор просив стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави) (п.59 постанови від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Листом від 13.04.2023 № 15/3/2-1717-23 прокуратурою інформовано Михайло- Коцюбинську селищну раду про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод №№ 2-7 до договору від 19.01.2021 № 41АВ147-38-21

Наявність порушень Закону України «Про публічні закупівлі» під час виконання договору від 19.01.2021 № 41АВ147-38-21 також підтверджується Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області (акт ревізії від 09.02.2023 № 05-30/01).

Зі змісту відповіді від 14.04.2023 № 02-13/718, наданої на запит обласної прокуратури, вбачається що Михайло-Коцюбинська селищна рада заходів до стягнення безпідставно сплачених коштів не вживала та вживати не буде.

Відтак Михайло-Коцюбинською селищною радою особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив селищну раду позивачем, компетентним органом, оскільки вона є стороною спірних правочинів, втім, не звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсним після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Березнянської селищної ради до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Михайло-Коцюбинської селищної ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними Додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі", у чинній на час спірних правовідносин редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у чинній на час спірних правовідносин редакції, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Як встановив суд, позивач та відповідач уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, відповідно до пунктів 1.2, 3.2., 3.6. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 160 000 куб. м.; ціна 1 куб.м газу становить 6,48 грн за 1 куб.м, у т.ч. ПДВ - 20%; загальна ціна Договору складає 1 036 800,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20%.

Водночас згідно з додатковими угодами змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за 1 тис. куб.м природного газу з 6,48 грн до 9,48391 грн, тобто на 46,35% від ціни, визначеної у договорі, та зменшено обсяг постачання природного газу із 160 000 куб.м до 109 321,99 куб.м, тобто на 31,67%.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021, №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Проте, як вбачається з вказаних цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, які стали підставою для укладення спірних додаткових угод №1-4, довідки №163/21 від 27.01.2021, №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021 видані після укладення Договору на постачання природного газу №41АВ147-38-21 від 19.01.2021, проте за своїм змістом зазначені довідки Харківської торгово-промислової палати є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку, середньозважену ціну газу місячного ресурсу, яка розраховувалась на підставі даних, опублікованих на офіційному сайті ТБ "Українська енергетична біржа" та згідно з інформацією з офіційних сайтів суб`єктів ринку природного газу.

Вказані цінові довідки лише констатують рівень цін станом на певні дати та не містять інформації про ціну природного газу станом на дату розкриття тендерної пропозиції. Самі по собі дані, викладені у цінових довідках, не можуть підтверджувати наявність/відсутність коливання ціни станом на дату укладення спірних додаткових угод до договору.

Проте, як вбачається з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021, №232/21 від 02.02.2021, №393/21 від 17.02.2021, які стали підставою для укладення спірних Додаткових угод, ці довідки містять інформацію щодо середньозваженої ціни ресурсу грудня 2020 року, січня та лютого 2021 року станом на 31.12.2020, 04.01.2021, 05.01.2021, 19.01.2021, 21.01.2021, 22.01.2021, а цінова довідка від №116/21 від 20.01.2021 - інформацію щодо вартості природного газу на європейських хабах станом на 04.01.2021 та 13.04.2021.

Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що він поставляє газ, видобутий не в Україні, та/або придбаний саме на європейських хабах.

Україна має свій ринок природного газу, умови якого відрізняються від ринку інших країн, а тому не можуть вважатись об`єктивними та коректними наведені відповідачем порівняння цін, що крім того, мають несистематизований, вибірковий характер.

Надані відповідачем цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру (фактографічно-інформаційними як вказано в примітці до цих документів), що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому жоден з перерахованих документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надана відповідачем довідкова інформація у вигляді цінових довідок не підтверджує коливання ціни на природний газ упродовж періоду з 19.01.2021 (укладення договору) до 04.03.2021 (підписання останньої додаткової угоди), оскільки: по-перше, наявні в матеріалах справи документи не є саме експертним висновком, зробленим фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком; по-друге, констатування діапазону цін на газове паливо в окремих постачальників, за відсутності підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін за останньою додатковою угодою.

Також суд зазначає, що виключно коливання цін на ринку природного газу не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість природного газу, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ «Чернігівгаз Збут».

Більш того, укладання та набрання чинності спірними угодами №2, №3 від 10.02.2021 в один день та через 2 дні після укладення попередньої додаткової угоди №1 від 08.02.2021, а отже і застосування збільшеної ціни з 01.02.2021 дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо не перевищення 10% одноразового збільшення, який сутнісно дотриманий не був - тобто укладання спірних угод не мало легітимної мети у розумінні у розумінні ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Штучне «розбивання» однієї за наслідками запровадження зміни ціни у процедурі закупівлі на чотири додаткові угоди не змінюють їх сукупну сутність та єдину протиправний результат - безпідставне збільшення видатків місцевого бюджету з фінансування закупівлі.

Таким чином, суд доходить висновку, що Додаткові угоди №№1-4 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на природний газ за певні періоди дії Договору.

Також слід зазначити, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Крім того, суд вважає, що сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому вони не були позбавлені можливості визначити у договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.

Також не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод дійсно змушений був придбавати природний газ для його подальшої переді Споживачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Михайло-Коцюбинська селищна рада, яка мала беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1 куб. м газу збільшилась, а обсяг поставки газу за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №№1-4 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 270 169,74 грн.

Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу до 160 000 куб.м газу за ціною 6,48 грн за 1 куб.м, з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, у 2021 році поставлено позивачу природний газ об`ємом 92 796,643 куб.м загальною вартістю 871 491,98 грн.

Позивач здійснив оплату поставленого у 2021 році природного газу на суму 871 491,98 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано Михайло-Коцюбинською селищною радою (871 491,98 грн) за природний газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за природний газ по ціні відповідно до Договору без урахування додаткових угод №№ 1-4 становить 270 169,74 грн (871 491,98 грн - 601 322,24 грн).

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 270 169,74 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

Відповідно до п.9.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.02.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Оскільки між сторонами існували договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.

Зазначене спростовує твердження відповідача про відсутність підстав вимагати повернення коштів на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 270 169,74 грн підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір в сумі 14 788,55 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 08.02.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання газового палива споживачу №41АВ147-38-21 від 19.01.2021, укладену між Михайло-Коцюбинською селищною радою (код ЄДРПОУ 04412309) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 10.02.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання газового палива споживачу №41АВ147-38-21 від 19.01.2021, укладену між Михайло-Коцюбинською селищною радою (код ЄДРПОУ 04412309) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 10.02.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання газового палива споживачу №41АВ147-38-21 від 19.01.2021, укладену між Михайло-Коцюбинською селищною радою (код ЄДРПОУ 04412309) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 04.03.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання газового палива споживачу №41АВ147-38-21 від 19.01.2021, укладену між Михайло-Коцюбинською селищною радою (код ЄДРПОУ 04412309) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Михайло-Коцюбинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412309) кошти в сумі 270 169,74 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 14 788,55 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор