Рішення № 114241836, 18.10.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8024/23

Провадження № 2-а/357/99/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Кононюку П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до полку патрульної поліції в м. Біла Церква, та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

03.07.2023 представник позивача, адвокат Грибенников Сергій Олександрович, звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 21.06.2023 ОСОБА_2 перебуваючи за кермом автомобіля Тойота Ауріс, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку провулка Гоголя 16 в м. Біла Церква, Київської області була зупинена працівниками полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківського району управління поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, які винесли постанову про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122, ч. 1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , який є її чоловіком, та перебував на задньому сидінні за водієм. Зазначена постанова не відображає дійсних обставин справи та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з наступних підстав. Отримавши відповідь та копії відеозаписів з реєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників ППП від 21.06.2023, було встановлено, що працівники ПП, в порушення вимог КУпАП, винесли відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ№503803 від 21.06.2023 - при відсутності належних та неупереджених доказів по справі. Так, відповідно до відеозапису нагрудної камери № 477051 встановлено, що працівник ПП одразу почав з того, що підбіг до автомобіля за кермом якого перебувала ОСОБА_2 , відкрив задні ліві двері та одразу наказав пасажиру ОСОБА_1 пересісти за кермо, що все зафіксовано на реєстраторі автомобіля та обидва працівника поліції почали вимагати від останнього надати особисті документи, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що останній повідомив, що не зовсім розуміє, що відбувається, та повідомив що за кермом перебувала його дружина та те, що за таких обставин відсутні підстави для надання посвідчення водія, тощо, оскільки він не є водієм. Поряд з цим, на відеозаписі зафіксовано (в період часу з 20 год.51хв. 34 секунди по 20 год.51 хв. 39 секунд) напроти зупинено автомобіля Тойота, а саме, біля автомобіля ВАЗ 2110 немає жодних свідків, що свідчить про відсутність очевидців вчинення надуманих адміністративних правопорушень. На відеозаписі нагрудної камери №477051 починаючи із 20 год. 58 хв. працівник ПП підійшов до невідомих чоловіків з дитиною та одразу запитав: Бачили як перелазив? На що чоловіки відповіли категорично - НІ, та повідомили що свідками не будуть. Після отриманої відповіді працівник поліції всупереч вимогам Інструкції та КУпАП, упереджено повідомив невідомим чоловікам: «Воно п`яне...та власно самостійно повідомив зазначеним чоловікам свою версію подій відносно ОСОБА_1 » Працівник патрульної поліції почав вмовляти надати покази, що останні нібито бачили, що він перебував за кермом та як перелазив. Поліцейський прямо запитав у чоловіків: «Не хочете наказати людину??!» У подальшому, поліцейський патрульної поліції знов вмовляв: «Давай накажем, він їхав... Ваше пояснення і буде хорошо і тим більше Ви бачили...». О 21 год. 17 хв. працівник патрульної поліції повідомив напарнику, про те, що в нього є свідки та відеозапис, про те що ОСОБА_1 пересідав і тому буде складати відповідні документи. Отже, працівник патрульної поліції, який використовував нагрудну камеру з №477051, не дотримався вимог чинного законодавства України, не з`ясував анкетні дані чоловіків, не роз`яснив їх права та обов`язки (ст. 63 Конституції України), не з`ясував де саме вони перебували під час зупинки автомобіля під керуванням дружини ОСОБА_1 (оскільки як вже зазначалось раніше, на відеозаписі з камери відсутні будь-які чоловіки з дитиною) та всупереч того, що останні взагалі відмовились бути свідками в справі - працівник поліції почав схиляти їх до того, щоб останні зайняли упереджену позицію щодо визнання ОСОБА_1 винним у якихось адміністративних правопорушеннях. Зазначене є неприпустимим та суперечить принципам Конституції України та Закону України «Про національну поліцію», а тому при таких обставинах зазначені пояснення невідомих чоловіків взагалі не можуть прийматись до уваги. Інший працівник патрульної поліції, із номером нагрудної камери №477052. взагалі поводив себе досить агресивно. Відеозапис та діалог між ОСОБА_1 та поліцейськими не зафіксований на нагрудних камерах поліцейських, що свідчить про відсутність проведення безперервного запису їх камерами. На нагрудній камері №477052 також зафіксовано, що будь - яких свідків в момент коли був зупинений автомобіль Тойота Ауріс під керуванням ОСОБА_2 - не було. Однак працівниками патрульної поліції, які не представились (що об`єктивно підтверджується наданими відеозаписами нагрудних камер поліцейських), взагалі не було запропоновано водію Тойота ОСОБА_2 надати будь-які пояснення стосовно хто саме перебував за кермом автомобіля тощо. Натомість працівником поліції на вимогу водія ОСОБА_2 надати відеозапис правопорушення, останнім було повідомлено що відеозапис буде надано, однак відеозапис так і ніхто із працівників патрульної поліції не надав. У своєму поясненні ОСОБА_2 (пояснення відібрано адвокатом та долучається як додаток до цього позову) пояснила, що 21.06.2023 приблизно об 20 години 45 хвилин вона перебувала за кермом автомобіля Тойота Ауріс, д.н.з. НОМЕР_1 , на задньому сидінні за водієм сидів її чоловік ОСОБА_1 , якого вона забрала після відвідування ресторану де останній був на дні народженні свого друга. Забравши свого чоловіка, вони вирішили поїхати в супермаркет за продуктами харчування, а саме в Сільпо, що розташований в ТРЦ «Гермес» по вул. Ярослава Мудрого. Свій автомобіль вона завжди залишає в провулку біля ТРЦ, а саме АДРЕСА_1 , оскільки там безпечне місце та завжди є місце для паркування. Повертаючи у вказаний провулок, її чоловік зробив зауваження та сказав, що за ними їдуть працівники поліції із увімкненими проблисковими маячками красного та синього кольору, остання різко загальмувала від чого, на підлогу автомобіля впала сумка, яка була на передньому сидінні та чоловік вдарився об сидіння водія. Одразу до автомобіля підбігли працівники поліції, самовільно відкрили задню ліву дверку автомобіля та почали казати, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 , на що останній повідомив працівникам поліції, що вони помиляються, і за кермом перебуває та перебувала саме ОСОБА_2 , однак з незрозумілих причин, зазначена інформація була проігнорована та навпаки було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення саме на ОСОБА_1 . Під час оформлення матеріалів, працівниками поліції, які до речі не представились, не пред`явили в установленому порядку свої службові посвідчення ОСОБА_2 взагалі не було запропоновано надати відповідні пояснення стосовно виниклої ситуації. Навпаки поліцейські зайняли дуже агресивну позицію, яка виражалась що водій нібито покриває свого чоловіка, що в неї зараз заберуть автомобіль та помістять на штраф майданчик, та вимагали щоб вона написала якусь розписку про те, що отримала автомобіль... її заперечення взагалі ніхто із працівників поліції не чув. Крім цього, свідок повідомив, що будь яких свідків події в момент зупинки її автомобіля не було, приблизно через декілька хвилин, після того, як працівники поліції відкрили задні двері та почали казати, що ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння за кермом, до автомобіля напроти підійшли двоє невідомих чоловіків із дитиною, які у подальшому взагалі відмовились від надання будь - яких пояснень. Посилання інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 на відеозапис реєстратора із службового автомобіля на якому нібито зафіксовано що водій помінявся місцями з пасажиром як на доказ, також є неприпустимим виходячи з наступного. Так, на відеозаписі відображено, як автомобіль Тойота Ауріс повертає в провулок де різко зупинився та в салоні автомобіля водій нахиляється та підіймає сумку і в той же час особа яка перебуває на задньому сидіння також нахилилась в бік переднього правового сидіння. Даних про те, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом зазначеного автомобіля і те що останній нібито пересів на вказаному відеозаписі не відображено, як не відображено і на нагрудних камерах працівників поліції. Провести ідентифікацію по наявних відеозаписах хто саме перебував в автомобілі Тойота взагалі є неможливим, навіть неможливо встановити статеву належність осіб до моменту відкриття дверей автомобіля. Крім цього, зріст ОСОБА_1 складає 184 см., вага понад 120 кг. автомобіль Ауріс за своїми розмірами є досить невеликим, а тому, якщо припустити що ОСОБА_1 пересів на місце водія, то на відеозаписі повинно було би відображено повне затемнення просвіту між передніми сидіннями до стелі включно в автосалоні зазначеного автомобіля, однак, в даному випадку такого не відбулось та будь-які докази, які б беззаперечно свідчили про те, що саме позивачем не виконані вимоги ПДР України, за що наступає адміністративна відповідальність, відсутні. З урахуванням вищевикладеного, внаслідок протиправних дій посадових осіб полку ПП в місті Біла Церква та Білоцерківського району УПП у Київській області ДПП та порушення вимог ст. 1, 7, 245, 251, 252 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за постановою серії БАБ № 503803 від 21.06.2023, при тому, що в даному випадку в діях останнього взагалі відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП. Тому, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №503803 від 21.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу.

13.07.2023, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Також, залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

08.08.2023 представник відповідача, за довіреністю Коляда Вадим Геннадійович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до винесеної відповідачем постанови, 21.06.2023 о 20 год 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota auris», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 22, водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2. рух праворуч, та здійснив рух ліворуч та на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії чим порушив розділ 33 ПДР України та п.п 2.4. а) ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.4 ПДР водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП є імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). При цьому, не пред`явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення. Щодо підтвердження факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП слід зауважити, що об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення встановлює не тільки факт відсутності у водія зазначених у статі документів, а також дії направлені на непред`явлення для перевірки таких документів уповноваженій особі. Аналізуючи матеріали відео фіксації з відеореєстратора із службового транспортного засобу та відеозаписів з нагрудних камер можливо встановити наступне: транспортний засіб «Toyota auris», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого. 22, водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2. «Рух праворуч», та здійснив рух ліворуч, екіпаж патрульної поліції виявивши таке порушення прийняв рішення зупинити вище вказаний транспортний засіб, і відповідно водієві було подано світловий сигнал, а саме проблисковий маяк червоно-синього кольору та звуковий сигнал на той момент обидва транспортних засоби перебували поблизу будинку № 32 по вулиці Ярослава Мудрого тобто за 250 метрів до місця зупинки, але як вбачається з відеозапису водій не використовував різке гальмування, далі транспортний засіб продовжував рух не виконуючи вимогу про зупинку, і зупинився за адресою провулок Гоголя 16. Представник позивача вказує у позовній заяві, що ріст позивача становить 184 см. та вага дорівнює понад 120 кг., досліджуючи відео запис з відеореєстратора вбачається, що через просвіти у склі автомобіля було видно силуети двох осіб які змінили своє розташування місць на яких вони сиділи в автомобілі та було затемнення просвіту між передніми сидіннями, коли позивач пересідав з водійського сидіння на заднє, а також враховуючи вагу позивача та його таких маневрів спрацювала амортизаційна функція підвіски автомобіля, а також при уважному дослідженні відеозапису, можливо встановити яким чином позивач пересів з водійського сидіння спочатку він правим плечем вперед подав своє тіло на заднє сидіння потім, тобто під масою тіла позивача підвіска виконала свою амортизуючу функцію, після чого позивач перекинув свої ноги за сидіння водія, а сумку про яку зазначено в позовній заяві тримала дружина позивача та поклала її на переднє пасажирське сидіння, свідками даних дій стали поліцейські та відразу направились до позивача тобто на заднє праве сидіння на яке він пересів. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 21.06.2023 вимог п. 2.4.а) ПДР, що виразилось у тому, що позивач не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії було розглянуто відповідачем на місці знаходження адміністративного органу. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. (чотириста двадцять п`ять), що в межах санкції даної статті. Представник позивача у позовній заяві вказує, що пояснення поліцейського не є належним доказом у справі посилаючись на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №161/5372/17 в якості недопустимості доказів у вигляді показань свідка - інспектора поліції, Позивачем не було враховано, що у цій постанові, вказуючи на неможливість підтвердження факту вчинення правопорушення лише свідченнями працівника поліції, суд касаційної інстанції підкреслив, що обставини, які підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Отже, враховуючи, що показання працівників поліції узгоджуються з іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, відеозаписом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення (рішення по справі №754/7533/22 Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023). Взявши до уваги викладене вище, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню. Тому, просив у позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Грибенников Сергій Олександрович, у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. В судовому засіданні від 28.09.2023 надав до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що оскаржувана постанова складена 21.06.2023 о 20 год 50 хв. на громадянина ОСОБА_1 не відображає дійсних обставин справи та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв?язку із чим підлягає скасуванню. Із наявних відеозаписів, які долучені до матеріалів справи на яких зафіксовано, що за кермом автомобіля Тойота Ауріс, д.н.з. НОМЕР_1 , була ОСОБА_2 і згідно п. 1.10 ПДР є водієм транспортного засобу. Проте, працівник полку патрульної поліції одразу почав з того, що підбіг до автомобіля за кермом якого перебувала ОСОБА_2 відкрив задні ліві двері та одразу наказав пасажиру ОСОБА_1 , пред?явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що пасажир - ОСОБА_1 відповів, що не розуміє, що відбувається, та повідомив, що за кермом перебувала його дружина та те що за таких обставин відсутні підстави для надання посвідчення водія тощо, оскільки він не є водієм. Водієм транспортного засобу - є ОСОБА_2 , а пасажиром цього ж транспортного засобу є - ОСОБА_1 , що і було фактом підтвердження на відеозаписах з нагрудних камер працівників полку патрульної поліції від 21.06.2023.Крім цього, працівниками полку патрульної поліції поряд з перевіркою документів було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній будуючи пасажиром зазначеного автомобіля поставив питання, щодо підстав проходження такого огляду пасажиром, та повідомив, що за кермом перебуває дружина - ОСОБА_2 . Не дивлячись на це, не беручи до уваги пояснення водія ОСОБА_2 та пояснення пасажира ОСОБА_1 , працівники полку патрульної поліції винесли відносно останнього постанову та склали протокол за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідно. За результатами розгляду протоколу складеного відносно Позивача за ч.1 ст. 130КУпАП, 13.09.2023 суддею Бондаренко О.В. у справі №357/8022/23 прийнято постанову про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення. Своє рішення суд обґрунтував тим, що при дослідженні відеозапису з нагрудних камер працівників полку патрульної поліції встановлена відсутність факту керування ОСОБА_1 траспортного засобу Тойота Ауріс, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому відповідно до вимоги п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначена постанова набрала законної сили 25.09.2023. Згідно, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» звертаючись до осіб, або у разі звернення особи до поліцейського, він зобов?язаний: назвати своє прізвище, посаду, службове звання, пред?явити своє посвідчення на її вимогу, дати можливість ознайомитися із наявною там інформацією, поліцейський не зобов?язаний передавати особі своє посвідчення, а повинен тримати його в своїх руках.Так, на копіях відеозапису, чітко відображено, як працівник полку патрульної поліції біжить до машини, відкриває задні двері, не виконуючи вимоги ч. 3. ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» не називаючи своє прізвище, посаду, службове звання, не пред`являючи власне службове посвідчення, почав одразу вимагати водійське посвідчення у пасажира. Працівники полку патрульної поліції, відразу зайняли категоричну та упереджену позицію, щодо обвинувачення позивача у вчинені ним будучи пасажиром ряду адміністративних правопорушень. Твердження працівників полку патрульної поліції відносно того, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння пересів з водійського сидіння на заднє сидіння є надуманим та упередженим обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень, виходячи з наступного. З даних відео запису вбачається, що в період часу з 20 год. 51 хв. 34 секунди по 20 год. 51 хв. 29 секунд напроти зупиненого автомобіля Тойота, а саме біля припаркованого автомобіля ВАЗ немає жодних свідків, що свідчить про відсутність очевидців вчинення надуманих адміністративних правопорушень. Викладена позиція відповідача у відзиві до позовної заяви не співпадає із фактичними подіями, які відбулися та які відображені на нагрудних камерах працівників полку патрульної поліції. Будучи достовірно обізнаними про таку заборону, працівник полку патрульної поліції підійшов до невідомих чоловіків (які не були свідками подій), повідомив їм неправдиві дані про, те що ОСОБА_1 пересів з водійського місця на заднє сидіння автомобіля перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп?яніння, після чого намагався залучити останніх до розгляду цієї справи в якості свідків, нащо останні відповіли категоричною відмовою і навіть не вказали свої анкетні дані. В подальшому працівники полку патрульної поліції, не відібравши письмового пояснення безпосередньо у водія - ОСОБА_2 (стосовно керування автомобілем), за відсутністю свідків зазначених надуманих подій, за відсутністю будь-яких об?єктивних даних, які вказують на порушення саме ОСОБА_1 адміністративних правопорушень - керуючись лише припущеннями та упередженою позицією склали відносно останнього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.З урахуванням викладеного, працівниками полку патрульної поліції не здобуто належних та беззаперечних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, порядок зупинки та порядок розгляду справи порушено.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області та Департаменту патрульної поліції, за довіреністю Коляда Вадим Геннадійович, в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, та зазначив, що свідки (позивач та його дружина ОСОБА_2 ) дали розбіжні та суперечливі покази. Інспектор сказав, що особисто побачив, як позивач пересідає, тому звертався саме до позивача, а якби цього не було, то постанову склали б на його дружину. Пояснення поліцейських підтверджені відео з реєстратора.

Представник відповідача полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області та Департаменту патрульної поліції, за довіреністю Сорока Костянтин Володимирович в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, підтримав думку колеги, зазначив, що всі докази передбачені ст. 73 КАС України надані. За ст. 130 КУпАП була справа у суді, в якій суд не повно дослідив матеріали справи, адже вони надавали записи з відеореєстратора, як і в цій справі, але суд його не дослідив. До постанови додано відеодоказ з нагрудної камери, яка спарена з відео реєстратором, що був розміщений у службовому автомобілі, та вони мають один номер, який зазначений в оспорюваній постанові.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 18-19, 20, 21).

21.06.2023 поліцейським полку патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області капралом поліції ОСОБА_4, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №503803 (а.с. 17), у якій зазначено, що 21.06.2023 о 20 год 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota auris», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 22, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2. Рух праворуч, та здійснив рух ліворуч та на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив розділ 33 ПДР України та п.п 2.4. а) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Між іншим пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №503803 від 21.06.2023 (а.с. 17), ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП України, у зв`язку з порушенням розділу 33 та п. 2.1 (а) ПДР, а саме позивач керував транспортним засобом «Toyota auris», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2. Рух праворуч, та здійснив рух ліворуч та на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення у справі, що розглядається, слід встановити, що позивач - ОСОБА_1 21.06.2023 о 20 год. 50 хв. в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, керуючи транспортним засобом транспортним засобом порушив вимоги знаку та керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.2. ПДР України визначено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пунктом 8.2-1. ПДР України визначено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, наказові знаки, показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Зокрема, згідно розділу 33 ПДР, знак 4.2 «Рух праворуч» є наказовим знаком та дозволяє рух лише праворуч. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.

Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.

Позивач, заперечуючи вчинені правопорушення, зазначив, що не порушував ПДР, оскільки 21.06.2023 за кермом автомобіля не знаходився, адже за кермом перебувала його дружина, тобто він не керував вказаним транспортним засобом, тобто не був, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Також, працівниками патрульної поліції, які не представились, взагалі не було йому запропоновано надати будь-які пояснення щодо обставин справи. Натомість працівником поліції на вимогу водія ОСОБА_2 надати відеозапис правопорушення, останнім було повідомлено, що відеозапис буде надано, однак відеозапис так і ніхто із працівників патрульної поліції не надав.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач пересів з водійського сидіння на заднє праве сидіння, на підтвердження чого надав до суду диск із записами з нагрудних камер поліцейських №477651, №477052 та відеозапис з відеореєстратора автомобіля.

Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису реєстратора з нагрудної камери №477052, який не долучений до оспорюваної постанови в якості доказу, вбачається, що відео розпочинається з моменту коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснювали патрулювання вул. Ярослава Мудрого в м. Біла Церква, зупинили транспортний засіб «Toyota Аuris», д.н.з. НОМЕР_1 , до якого патрульні поліції підбігають, не представившись, вимагають у позивача пред?явити посвідчення водія та паспорт громадянина України, після чого складають постанову серії БАБ №503803 від 21.06.2023 та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису реєстратора нагрудної камери №477651, який додано до постанови в якості доказу, вбачається, що відео розпочинається з моменту коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснювали патрулювання вул. Ярослава Мудрого в м. Біла Церква, зупинили транспортний засіб «Toyota Аuris», д.н.з. НОМЕР_1 , до якого патрульні поліції підбігають, не представившись, вимагають у позивача пересісти на місце водія, пред?явити посвідчення водія та паспорт громадянина України, після чого складають постанову серії НОМЕР_3 від 21.06.2023 та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши вказані відеозаписи, слід зазначити, що вони відповідають приписам п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018р. № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, та п. 3.5. розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 № 100, оскільки відеозаписи на яких зафіксовано порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення є безперервними, разом з тим, з даних відеозаписів №477651 та №477052, що надав відповідач в підтвердження правомірності винесеної оскаржуваної постанови, не підтверджено факт керування позивачем ОСОБА_1 21.06.2023 транспортним засобом «Toyota Аuris», д.н.з. НОМЕР_1 .

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису реєстратора, який здійснений з камери, розташованої в патрульному автомобілі, вбачається, що відео розпочинається з моменту коли інспектор поліції, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснювали патрулювання вул. Ярослава Мудрого в м. Біла Церква, під час якого було зафіксовано, що 21.06.2023 о 20 год. 50 хв. по вул. Ярослава Мудрого, 22 водій транспортного засобу «Toyota Аuris», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з перехрестя, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2. Рух праворуч, та здійснив рух ліворуч. Потім, зупиняючи вказаний транспортний засіб проблисковими маячками червоно-синього кольору, було зафіксовано рух у транспортному засобі.

Разом з тим, даний відеозапис не є належним та достатнім доказом вини позивача у вчиненні правопорушень, оскільки достеменно встановити факт того, що позивач керував транспортним засобом в момент вчинення правопорушення та факт того, що позивач пересів з водійського місця на заднє праве місце для пасажирів в ТЗ. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис на вказаний відеореєстратор, як і не зазначено про його долучення до оспорюваної постанови. (правова позиція Верховного Суду у справі 524/5536/17 від 15.11.2018).

Допитаний в судовому засіданні 28.09.2023 у якості свідка позивач дав показання, що він 21.06.2023 близько 20:00 год перебував в автомобілі на пасажирському сидінні за водієм, за кермом автомобіля була його дружина, з водійського сидіння на пасажирське сидіння він не пересідав. Щодо нього було складено дві постанови за ст. 121,126 КУпАП та протокол за ст. 130 КУпАП, за якою судом було розглянуто справу. Поліцейський після зупинки автомобіля та підійшовши до нього не представився, став вимагати документи, на що він повідомляв, що за кермом була його дружина, а не він, однак показав їм документи у за стосунку «Дія». Його дружина керувала автомобілем, мала посвідчення водія, може і порушила ПДР, але в неї не вимагали документи. Автомобіль поліцейських, які слідували за їх автомобілем, він не бачив, а коли зупинили автомобіль тоді і побачив їх. Чи здійснювала дружина маневри при керуванні автомобілем не знає, вона немає достатнього стажу водіння.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні дала показання, що 21.06.2023 близько 20:40 год вона була за кермом автомобіля Тойота, а її чоловік сидів позаду неї на пасажирському сидінні. В цей день вона забрала чоловіка від парку ім. Шевченка, рухаючись від Торгової площі по вул. Я Мудрого вона бачила, що їдуть працівники поліції з мигалкою, але вона не думала, що саме їй подають сигнал. Вона повернула праворуч, а потім у провулок де завжди ставить автомобіль, а працівники поліції їхали за нею, вона злякалася і різко загальмувала, що з пасажирського сидіння вниз впала сумка з якої випав телефон, потім вона підняла їх. Працівники поліції відразу підійшли до її чоловіка, відкрили двері з його боку та почали його допитувати, а щодо неї документів не вимагали. Працівники поліції не представилися, причини зупинки не сказали, той що підійшов до неї швидко балакав, а другий поліцейський відразу почав допитувати чоловіка. Щодо неї не складали ні протокол, ні постанову, та не роз`яснювали права.

З копії постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2023 у справі №357/8022/23, яка набрала законної сили 25.09.2023 (а.с. 94-95), вбачається, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрито та в ході розгляду даної справи суддею переглянуто відео з диску з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому відсутній факт керування ОСОБА_1 21.06.2023 о 20 год. 51 хв. в Київській області, м. Біла Церква по вул. Я. Мудрого, транспортним засобом марки TOYOTA AURIS, державний номерний знак д.н.з. НОМЕР_1 .

Представник відповідачів, в підтвердження правомірності винесеної постанови, зауважує, що поліцейський ОСОБА_4 21.06.2023, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання вул. Ярослава Мудрого в м. Біла Церква безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення і підтвердив те, що позивач дійсно пересів з водійського сидіння на заднє сидіння ТЗ.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні дав показання, що 21.06.2023 пізнім вечором по вул. Я. Мудрого помітили автомобіль, який порушив ПДР, а саме здійснив поворот у забороненому місці. Тому вони вирушили за автомобілем, повідомляючи про необхідність зупинки, шляхом увімкнення маячка та звукового сигналу, але ТЗ не зупинявся, потім різко повернув і зупинився у провулку. Під час руху ТЗ вони з напарником побачили, що водій перекотився на заднє пасажирське сидіння, позаду водійського сидіння, автомобіль не тонований, скло прозоре, тому усе було чітко видно. Коли вони з напарником підійшли до автомобіля за кермом була жінка, яка нічого не могла пояснити і сказала звертатися до її чоловіка. Чоловік, який сидів на задньому сидінні сказав, що питання не до нього і не надав посвідчення водія та відмовився від освідування на алкогольне сп`яніння. Були свідки події, але вони не виявляли бажання підписувати папери та в подальшому іти до суду, але на відео реєстраторі видно як позивач пересідає в автомобілі та він чітко бачив це. У транспортному засобі ні пакетів ні сумок не бачив. На момент порушення повороту автомобіль був у полі зору і рухався близько 40-60 км/год, мав можливість зупинитися, але повернув на право на перехресті і зупинився у провулку. Після зупинки автомобіля і підійшовши до нього він представився, а чи представився напарник не чув. Під час спілкування з позивачем виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пропонував освідування. Поряд з автомобілем стояли люди, підійшовши до них запитав чи бачили вони як позивач пересідав у ТЗ та пояснив їм наслідки коли нетвереза особа керує автомобілем, але вони відмовилися свідчити. В подальшому автомобіль на штрафний майданчик не відправляли, так як не було необхідності, та дружині позивача ТЗ не передавали. При складенні постанови позивач письмові пояснення не надавав, лише усні, але вони надали йому для огляду відеодокази.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження, оскільки крім постанови по справі про адміністративне правопорушення, відеозапису з нагрудної камери поліцейського №477651, зокрема, пояснень, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР позивачем, працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Відповідно до ст. 93 КАС України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

При цьому, цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №161/5372/17).

Також, розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Пунктом 9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Враховуючи інформацію встановлену з нагрудних камер поліцейських, патрульними поліції було порушено процедуру розгляду справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки при зверненні до особи, в даному випадку до позивача, поліцейські не назвали своє прізвище, посаду, спеціальне звання, не роз`яснили особі, яка бере участь у розгляді справи, її права та обов`язки.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Відповідач належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що транспортним засобом «Toyota Аuris», д.н.з. НОМЕР_1 під час вчинення правопорушення керував ОСОБА_1 не надав, тим самим не надав доказів керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та яка порушила вимоги знаку «Рух праворуч». Крім того, пояснень свідків чи очевидців, матеріали справи також не містять.

Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, не спростовані, тому суд дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2020справі № 524/9827/16-а).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн. (а.с. 1), а щодо решти витрат позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору внесеного в більшому розмірі ніж встановлено законом згідно положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до полку патрульної поліції в м. Біла Церква, та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Сухоярська, 18а, м. Біла Церква, Київська область), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №503803 від 21.06.2023, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн..

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та проголошено 18.10.2023.

СуддяО. В. Бондаренко