Ухвала суду № 114240658, 16.10.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6012/23

Провадження № 1-кс/202/8426/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023042010000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч. 3 ст. 362 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023042010000074 від 21.03.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.190,ч.1ст.263,ч.1ст.309,ч.3ст.362 КК України.

З клопотання вбачається, що СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023042010000074 від 21.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч. 3 ст. 362 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою незаконної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи завідомо підроблений договір купівлі-продажу від 27.05.2010 року начебто посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 969, нотаріальний бланк ВМР № 726502, за умовами котрого ОСОБА_5 продав об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , 19.10.2021 року звернулись до державного реєстратора Виконавчого комітету Солонянської селищної ради ОСОБА_7 , яка здійснила державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (квартиру) на ОСОБА_6 , внаслідок чого остання стала власником об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою перевірки вказано факту прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра скеровано запит до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, згідно до відповіді котрої встановлено, що вказаний договір в архіві відсутній, в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за 27.05.2010 року був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку за іншою адресою, від іншої особи та за реєстровим № 842. Також за реєстровим № 969 була вчинена інша нотаріальна дія від інших осіб за датою 24.06.2010 року.

12.10.2023 року вказаний об`єкт нерухомості визначено речовим доказом у кримінальному провадженні, як предмет злочинного посягання.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; можливого застосування спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, у зазначеному кримінальному провадженні наявна необхідність в арешті майна, що визнано речовим доказом у провадженні, є об`єктом злочинного посягання та існує у цьому конкретному випадку сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, з метою запобігання його пошкодження, знищення, перетворення, відчуження, тому майно підлягає арешту з підстав збереження речових доказів.

У зв`язку з вищезазначеним, прокурор просив накласти арешт у вигляді заборони користування, розпорядження, володіння майном, шляхом внесення відповідних відомостей державним реєстратором у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заборонивши будь які дії із зміни, переходу, уступки права власності, а також внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно будь яких даних, крім арешту, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав заяву, в котрій клопотання підтримав та просив розглянути його без його участі.

Власника майна про розгляд клопотання повідомлено не було задля забезпечення арешту майна згідно ч.2 ст. 172 КПК України .

Дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42023042010000074 від 21.03.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч. 3 ст. 362 КК України.

Матеріали, додані до клопотання, свідчать про те, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , ймовірно, є об`єктом злочинних посягань.

Постановою прокурора Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 від 25.09.2023 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , визнана речовим доказом в кримінальному провадженні, як предмет злочинного посягання.

За статтею 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному проваджені №42023042010000074 від 21.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.190,ч.1ст.263,ч.1ст.309,ч.3ст.362 КК України, вказана квартира є об`єктом протиправних дій, приходжу до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Визнання вказаного об`єкта нерухомості речовим доказом відповідає вимогам ст. 98 КПК України, тому відповідно до п. 1 ч. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України є підстави для накладення арешту з метою забезпечення речового доказу та запобігання можливості його відчуження.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023042010000074 від 21.03.2023 року задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідних відомостей державним реєстратором у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заборонивши будь які дії зі зміни, переходу, уступки права власності, а також внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно будь яких даних,крімарешту, на нерухоме майно.

Виконання ухвали про арешт майна доручити прокурору Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1