Рішення № 114239037, 02.03.2023, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

02.03.23

Справа №521/17892/21

2/521/340/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

02 березня 2023 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

за участю секретаря судового засідання Примакіної С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявоюТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.11.2019 року між ТОВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «АО/4522446 зі строком дії з 28.11.2019 р. до 27.05.2020 р., забезпечений транспортний засіб Богдан А09201, державний номер НОМЕР_1 . 15.02.2020 року за участі забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 та з його вини сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

На підставі ст.ст.6,29,35,36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначена подія ДТП була визнана страховим випадком за договором страхування «АО/4522446, страховиком ТДВ «СК «Гардіан» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням автомобілю RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_2 , у сумі 7548,06 грн.(страховий акт №ЦВ/503/1 від 29.09.2020 р.)

Розмір страхового відшкодування було визначено на підставі Аварійного серти фікату №93-D/68/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.05.2020 року, складеного аварійним комісаром ОСОБА_5 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу без ПДВ складає 7548,06 грн.

Із заявою про виплату страхового відшкодування до позивача звернувся ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 та посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хімченко Р.О. 22.11.2018 р. На підставі чого на банківський рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням №2464 від 29.09.2020 року позивачем було перераховано суму страхового відшкодування, однак помилково замість суми, визначеної страховим актом у розмірі 7548,06 грн. на його рахунок було перераховано 65000 грн. 20.10.2020 року на адресу відповідача позивачем було направлено рекомендований лист із проханням повернути надлишково сплачені кошти на рахунок страховика. Відповідачем було перераховано 11.11.2020 року на рахунок страхової компанії 10000 грн.. Залишок надмірно отриманої суми становить 47451,94 грн., яку відповідач так і не сплатив.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.12.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 07.07.2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, підтримавши позовні вимоги та не заперечуючи проти постановлення судом заочного рішення.

Відповідач по справі у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі, копії позовної заяви з додатками до неї, разом з судовою повісткою на адресу останнього відомого місця проживання, однак уся поштова кореспонденція була повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин неявки, відзив на позовну заяву не подано. Враховуючи те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановленіст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.8ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 2ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

28.11.2019 року між ТОВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «АО/4522446 зі строком дії з 28.11.2019 р. до 27.05.2020 р., забезпечений транспортний засіб Богдан А09201, державний номер НОМЕР_1 . 15.02.2020 року за участі забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 та з його вини сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

На підставі ст.ст.6,29,35,36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначена подія ДТП була визнана страховим випадком за договором страхування «АО/4522446, страховиком ТДВ «СК «Гардіан» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням автомобілю RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_2 , у сумі 7548,06 грн.(страховий акт №ЦВ/503/1 від 29.09.2020 р.)

Розмір страхового відшкодування було визначено на підставі Аварійного сертифікату №93-D/68/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.05.2020 року, складеного аварійним комісаром ОСОБА_5 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу RENAULT Logan, державний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу без ПДВ складає 7548,06 грн.

Із заявою про виплату страхового відшкодування до позивача звернувся ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 та посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хімченко Р.О. 22.11.2018 р. На підставі чого на банківський рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням №2464 від 29.09.2020 року позивачем було перераховано суму страхового відшкодування, однак помилково замість суми, визначеної страховим актом у розмірі 7548,06 грн. на його рахунок було перераховано 65000 грн. 20.10.2020 року на адресу відповідача позивачем було направлено рекомендований лист із проханням повернути надлишково сплачені кошти на рахунок страховика. Відповідачем було перераховано 11.11.2020 року на рахунок страхової компанії 10000 грн.. Залишок надмірно отриманої суми становить 47451,94 грн., яку відповідач так і не сплатив.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із частинами1 та 2ст.1212ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Також особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положенняцивільного кодексузастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та інших елементів кондикційного зобов`язання.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першоюстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першоїстатті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частин першої та другої статті205, частини першої статті207, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положеннястатті 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України».

Відповідно дост.1214ЦК України,особа,яка набуламайно абозберегла йогоу себебез достатньоїправової підстави,зобов`язанавідшкодувати всідоходи,які вонаодержала абомогла одержативід цьогомайна зчасу,коли цяособа дізналасяабо могладізнатися проволодіння циммайном бездостатньої правовоїпідстави.З цьогочасу вонавідповідає такожза допущененею погіршеннямайна. Особа,яка набуламайно абозберегла йогоу себебез достатньоїправової підстави,має правовимагати відшкодуваннязроблених неюнеобхідних витратна майновід часу,з якоговона зобов`язанаповернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536цього Кодексу).

Враховуючи той факт, що між сторонами не виникли зобов`язальні (договірні) відносини, позивач здійснив переказ помилково і не мав наміру передавати відповідачу спірну суму грошових коштів, але через повідомлення відповідача грошові кошти повернути не вдалося, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даного позову шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 47451,94 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 4100,90 грн., 3% річних у сумі 1653,00 грн.; інфляційні витрати у сумі 4698,52 грн.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем понесено витрати на судовий збір у розмірі 2270,00 гривень у даній справі, тому сума судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись статтями12,13,259,263- 265,268,280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 14.04.1999 року; ІПН: НОМЕР_4 ; зареєстрованого : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» ( м.Київ, вул. Саксаганського 96, код ЄДРПОУ: 35417298) безпідставно набуті кошти у сумі 47451,94 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 4100,90 грн.; 3% річних у сумі 1653,00 грн.; інфляційні витрати у сумі 4698,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 14.04.1999 року; ІПН: НОМЕР_4 ; зареєстрованого : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» ( м.Київ, вул. Саксаганського 96, код ЄДРПОУ: 35417298) судовий збір у розмірі 2270,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.03.2023 року.

Суддя Роїк Д.Я.