Рішення № 114233168, 17.10.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12698/23

РІШЕННЯ

іменем України

17 жовтня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці про визнання протиправним, скасування рішення, визнання протиправою та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" звернулось в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2023 року №UA400000/2023/000070/2, винесеного Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 19.04.2023 №UA400030/2023/000034 винесеної Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що митному органу надані всі документи (договір на перевезення, додаток до договору у вигляді замовлення на перевезення та довідка про транспортні витрати), які підтверджують як факт, так і вартість витрат по перевезенню. Надання інших документів по договору від 29.07.2016 б/н не вимагається згідно ст. 49 МК України, а їх відсутність жодним чином не впливає на можливість встановлення числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 17.07.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що декларант, знаючи що продавець та покупець є пов`язаними особами, під час подання митної декларації, не надав доказів того, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість оцінюваних товарів.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за митною декларацією від 18.04.2023 №23UA400030001332U2 у митного органу виникли сумніви щодо «дійсної вартості» та у правильності визначення митної вартості товару №1, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, шо поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються за ціною від 16,88 євро/шт. При цьому, товари що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,46 євро/шт., що в свою чергу передбачає наявність комісійної (брокерської) винагороди посередника.

В результаті опрацювання документів, поданих згідно ч.2 та ч.З ст. 53 МКУ виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.

Вказує, що під час контролю правильності визначення митної вартості оцінюваних товарів у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, передбачених статтею 53 МКУ, та для коригування митної вартості відповідно до статті 55 МКУ, в зв`язку з тим, що відповідно до статті VII ГАТТ, були підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товарів, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально, документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій наголошує, що на виконання вимог частини 18 статті 58 Митного кодексу контролюючому органу при процедурі декларування надавались в пакеті документів калькуляція, лист-пояснення та додаткові документи (пояснення, та інформацію стосовно оплати ідентичних товарів), які були проігноровані відповідачем. Більше того, правовий підхід, запропонований відповідачем, говорить тільки про необхідність подання пояснень/обґрунтувань декларантом.

Вказує, що в позовній заяві договір від 29.07.2016 б/н був укладений між приватним підприємством «ЛугУкрТранс» та ДП «Білона - міжнародні перевезення», а тому позивач не має відношення до фінансових взаємовідносин між ПП ««ЛугУкрТранс» та ДП «Білона - міжнародні перевезення».

Звертає увагу суду, що вимоги митного органу надати підтвердження витрат, які входять в калькуляцію ціни товару не відповідають вимогам законодавства, бо ці показники вже включені в ціну товару, яка підлягає сплаті за контрактом. Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що обґрунтування щодо впливу взаємозв`язку між продавцем покупцем на ціну задекларованого товару зазначено у графі 32 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та доводились декларанту під час консультацій. Декларантом не надано додатки, передбачені договором від 29.07.2016 б/н, а саме заявка, рахунок, акт виконаних робіт (пункт 4 договору).

Вищезазначені документи мають прямий вплив на числові показники митної вартості товарів, оскільки підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визначених положеннями частини 10 статті 58 МКУ.

Звертає увагу, що виробником товару є компанія Geberit International AG, відправником Geberit Logistik GmbH, отже Geberit Logistik GmbH є посередником.

Таким чином, документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей, щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МКУ в тому числі комісійної (брокерської) винагороди посередника, витрат на навантаження, витрат на транспортування з Швейцарії до Німеччини.

Зважаючи на викладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що зміст графи 33 Рішення про коригування лише констатує факт пов`язаності осіб, але жодним чином не обґрунтовує вплив та ігнорує всі пояснення, надані декларантом.

Представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких вказує, що додатково надана платіжна інструкція в іноземній валюті стосувалась Geberit Ceramic GmbH, PRJSC (платник) та Geberit Produktions GmbH (отримувач) в рамках тієї ж зовнішньоекономічної угоди (призначення платежу).

Тобто, додатково надано документ, який не спростовує виявлені під час контролю правильності визначення митної вартості товарів вищевказані розбіжності та не підтверджує включення окремих складових митної вартості товарів.

Звертає увагу, що відправник - компанія Geberit Logistik GmbH є посередником. При цьому вартість в калькуляції виробника така ж як ціна згідно рахунку-фактури, що свідчить про не включення до ціни товару комісійної (брокерської) винагороди посередника.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

01 квітня 2022 року між приватним акціонерним товариством «ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН» (надалі - позивач/покупець) та Geberit Produktions GmbH (надалі - продавець) було укладено договір поставки №104 (надалі - Договір/Контракт), предметом якого була поставка Позивачу товару (надалі - Товар), зазначеного в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (в. 1.1. Контракту) та на підставі окремих замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту).

На виконання Контракту на адресу Покупця у квітні 2023 року було направлено наступний Товар:

- відповідно до інвойсу №4300440732 від 13.04.2023 сформованого на підставі замовлення Покупця №БФ 000000490 від 10.03.2023 року Покупцю був направлений Товар; змивна клавіша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 10,46 евро за одиницю (672 штуки), (надалі - Товар 1) та інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic артикул (895.125.00.0) за ціною70,18 євро за одиницю (672 штуки);

- відповідно до інвойсу №4300440733 від 13.04.2023 сформованого згідно замовлення Покупця №БФ 000000894 від 12.04.2023 Покупцю був направлений наступний Товар: пластиковий фіксатор (артикул 825.156.00.0) за ціною 0,03 євро за одиницю (25 000 штук) та пластиковий диск (артикул 825.155.00.0) за ціною 0,03 євро за одиницю (25 000 штук).

З метою митного оформлення Товару за Замовленнями Покупця №БФ 000000490 від 10.03.2023 та №БФ 000000894 від 12.04.2023, позивачем була заповнена та подана до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Хмельницька митниця) митна декларація № 23UА400030001332U2 від 18.04.2023, в якій Товар був задекларований у митний режим «імпорт».

При проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2023 року №UA400000/2023/000070/2 та картки відмови у митному оформленні товарів від 19.04.2023 №UА400030/2023/000034 у відношенні Товару №1, а саме змивної клавіши Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1), збільшивши вартість за одиницю з ціни 10,46 євро за одиницю до 16.88 евро за одиницю.

У рішенні про коригування, зокрема, зазначено: «відсутні окремі документи, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме додаток до договору GKP - LG-17-05-21, а також документи, передбачені договором від 29.07.2016 б/н.

Документи, подані згідно ч. 2, ч. 3 та ч. 4 cт. 53 МКУ, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості:

- в частині термінів оплати за товар, зокрема замовленням №БФ000000490 від 10.03.2023 визначено, що оплата за товар має бути здійснена протягом 30 днів, тобто до 10.04.2023, що суперечить інформації в рахунку фактурі. Таким чином, до митного оформлення не подані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що суперечить положенням частини 2 статті 53 МКУ;

- термін дії договору №GKP- LG-17-05-21 закінчився 31.12.2022 року. Таким чином, документи не містять належним чином підтверджених складових митної вартості товарів;

- розділом ІІІ (графа 20) Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг, від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін відповідно до виставленого рахунку-фактури. При цьому, жодного з вищезазначених документів для підтвердження складових митної вартості товару-транспортування не надано.

У митного органу наявні обґрунтовані підстави вважати, що зв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару №1, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються за ціною 16,88 євро/шт. При цьому, товари, що переміщуються згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,46 євро/шт.

Таким чином, документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МК України, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування зі Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком ціни №115.107.21.1»

Також Митний орган зазначив, «що з огляду на викладене, відповідно до ч.3 та ч. 4 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товар:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та сумовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

У відповідь 19.04.2023 позивачем були надані пояснення та додана копія платіжного доручення №25 від 06.04.2023 з оплати тому ж самому постачальнику ідентичного товару.

Аналогічні «недоліки» зазначені в картці відмови у митному оформленні.

В подальшому позивач скористався процедурою випуску у вільний обіг товару, передбаченою ч. 7 статті 55 МК України, оформивши митну декларацію №23UA400030001355U9 від 19.04.2023.

При проведенні митного оформлення позивачем на підставі частини 2 статті 53 МК України були надані наступні документи:

1) декларація митної вартості;

2) контракт поставки товарів від 01 квітня 202 р. №104 та Замовлення на поставку товарів Покупця №БФ 000000490 від 10.03.2023, оскільки відповідно до умов Контракту поставка відбувається на підставі Замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту);

3) інвойс №4300440732 від 13.04.2023;

В подальшому, позивачем було надано відповідачу платіжне доручення №25 від 06.04.2023 з оплати за цим самим Контрактом попередньої поставки ідентичного товару; контракт на перевезення №GKP - LG-17-05-21 від 17.05.2021, укладений між ПрАТ «ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРО ДАШКИ» та Приватним підприємством «ЛугУкрТранс», Замовлення на перевезення №1204 від 12.04.2023 (укладено Позивачем з ПП «ЛугУкрТранс») та довідка про транспортні витрати №18/04 від 18.04.2023. Також був наданий договір на перевезення від 29.07.2016 б/я (безпосередній перевізник, зазначений в CMR) для прослідковування ланцюжку перевізників, але без наявності фінансових зобов`язань позивача перед безпосереднім перевізником.

Позивач таккож надав відповідачу додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним вартості товару, такі як:

- копія експортної митної декларації країни відправлення №MEN 23DE940404190305E0 від 13.04.2023;

- розрахунок ціни (калькуляцію) 115.107.21.1 від 13.04.2023;

- міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 13.04.2023;

- пакувальний лист №601695803 від 13.04.2023;

- прибутковий ордер БФ 000000945 від 13.04.20234

- лист - пояснення від 13.04.2023.

Не погоджуючись із рішенням та карткою відмови, прийнятими Хмельницькою митницею, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною першою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі № 820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі № 821/107/16.

Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, в обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що документи, подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ містять розбіжності що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.

Щодо доводів про відсутність окремих документів, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме додатком до договору GKP-LG-17-05-21, у якому, серед іншої інформації зазначається ціна послуг (пункт 4.1 даного договору), суд зазначає, що позивачем до митного органу було надано Замовлення на перевезення №1204 від 12.04.2023 (укладено Позивачем з ПП «ЛугУкрТранс») та довідку про транспортні витрати №18/04 від 18.04.2023 (видана ПП «ЛугУкрТранс»), які збігаються між собою маршрутом перевезення, реєстраційним номерам автомобілів та іншим даним та містять посилання на договір GKP - LG-17-05-21 від 17.05.2021р.

Тобто, митному органу надані документи, які підтверджують факт і вартість витрат з перевезення.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо закінчення терміну дії договору №GKP- LG-17-05-21, оскільки цей факт не впливає на складові митної вартості товару, а достовірність укладеного вищезазначеного договору митним органом під сумнів не ставиться.

З приводу відсутності документів, передбачентх договором від 29.07.2016 б/н, суд зазначає, що договір від 29.07.2016 б/н був укладений між приватним підприємством «ЛугУкрТранс» та ДП «Білона - міжнародні перевезення».

Відповідно до частини шостої статті 9 закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: «У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.»

У статті 49 Митного кодексу України закріплений принцип визначення митної вартості, який полягає в тому, що враховується та ціна, яка сплачена або підлягає сплаті за товари.

У цій справі приватне підприємство «ЛугУкрТранс уклало договір ДП «Білона - міжнародні перевезення» від власного імені, а суми транспортних витрат, що зазначені у документах, які подавались митному органу на підтвердження транспортних витрат є остаточними та додаткової оплати будь-яких витрат/винагороди, які повинен сплатити декларант понад розміру суми, яка зазначена у Замовленні на перевезення №1204 від 12.04.2023 та довідки про транспортні витрати №18/04 від 18.04.2023 - не передбачено.

Щодо доводів відповідача про відсутність документів для підтвердження складових митної вартості товару-транспортування, слід зазначити, що для митного оформлення позивач подав довідки про транспортні витрати від 18.04.2023 №18/04, які підтверджують транспортні витрати.

Митний орган також зазначає, що документи, подані згідно ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 53 МКУ містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості в частині термінів оплати за товар, зокрема замовленням №БФ000000490 від 10.03.2023 визначено, що оплата за товар має бути здійснена протягом 30 днів, тобто до 10.04.2023, що суперечить інформації в рахунку-фактурі.

Стосовно такого твердження суд вважає за необхідне вказати, що в замовленні №БФ000000490 від 10.03.2023 та відповідному інвойсі, сформованому на підставі даного замовлення (інвойс №4300440732 від 13.04.2023), зазначені однакові дані стосовно умов оплати: «30 календарних днів» (у замовленні №БФ000000490 від 10.03.2023) та «протягом одного місяця» (в інвойсі №4300440732 від 13.04.2023).

Факт оплати і термін оплати товару не впливають на можливість встановлення числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Стаття 49 МК України прямо визначає можливість факту як сплати за товар, так і факту що товар тільки підлягає оплаті та не наділяє митний орган правом контролю та вимоги оплати товару на етапі митного оформлення з метою встановлення числових значень складових митної вартості.

Митний орган вказує, що наявні обгрунтовані підстави вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару №1, тобто митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються за ціною 16.88 євро/шт. При цьому, товари що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10.46 євро/шт.

Відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Такий правовий підхід застосовується Верховним судом в постанові від 13.03.2018 року №804/5688/16.

Відповідно до частини 13 статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно частини 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З матеріалів справи вбачається, що таке письмове обґрунтування митним органом декларанту не надавалось, натомість заповнення митним органом графи 33 Рішення про коригування митної вартості, не є заміною або тотожністю таких пояснень.

Стосовно тверджень відповідача, що подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МКУ, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди посередника, витрат на навантаження, витрат на транспортування з Швейцарії до Німеччини, наявність яких підтверджується розрахунком ціни №115.107.21.1. у якому наявна інформація щодо собівартості, яка співпадає з ціною згідно рахунку-фактури, суд враховує таке.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є вичерпним: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МКУ).

Отже, у вказаному переліку відсутні, зокрема, документи, що підтверджують витрати на комісійну (брокерську) винагороду.

Щодо витрат на транспортування - документальне підтвердження таких витрат має бути у тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Згідно умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий Покупцем, якщо названі місцем є площі продавця.

Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок Продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Згідно умов договору поставки від 01.04.2022 №104 (пункт 4.1.) та замовленні Покупця №БФ 000000490 від 10.03.2023 зазначена умова поставки FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020).

Щодо застосування відповідачем другорядного методу митного оформлення - за ціною ідентичного товару, суд зазначає наступне.

Наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Вказана позиція обґрунтована у постановах від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 та від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19 Верховного Суду.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні товарів від 19.04.2023 винесені Хмельницькою митницею без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, вищезазначене рішення Хмельницької митниці від 19.04.2023 року № UA400000/2023/000070/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні товарів від 19.04.2023 №UA400030/2023/000034 підлягають скасуванню.

За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2023 року №UA400000/2023/000070/2, винесене Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 19.04.2023 №UA400030/2023/000034, винесену Хмельницькою митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (вул. Козацька, 136,м. Славута,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30000 , код ЄДРПОУ - 32285199) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський