Ухвала суду № 114231624, 16.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26270/23

УХВАЛА

16 жовтня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Ухвалою від 02.10.2023 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Так, з огляду на матеріали позову, на підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 20.07.2018 №374 ОСОБА_1 зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академій та на підставі наказу начальника Військової академії від 20.07.2018 року №49-РС призначено на посаду курсанта.

Наказом начальника Військової академії від 04.09.2018 №184 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 04.09.2018 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

ОСОБА_1 звернувся до командування Військової академії з рапортом про його відрахування з навчання у Військовій академії через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника Військової академії від 20.12.2018 року №96-РС, згідно рапорту протоколу Вченої ради Військової академії №5 від 27.11.2018 року у відповідності абз. 2 п. 3.1 та абз. 7 п. 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490 молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання», відповідно до п.36, 277 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 та п. 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з старшим солдатом ОСОБА_1 (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовця).

Виходячи з довідки-розрахунку від 20.12.2018 №1/55/1946, складеної Військовою академією (м. Одеса), загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 30777 (тридцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 99 коп.

07.09.2023 ОСОБА_1 було направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 07.09.2023 №26/1/68.

У відповідності до вимоги-пропозиції було запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 30 777 (тридцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 99 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України)

Спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору, що зумовлює відшкодування витрат, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду і зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19.

В той же час, із відповідним адміністративним позовом представник позивача звернувся до ООАС 28.09.2023, тобто із порушенням спеціального місячного строку на звернення до суду із даними позовними вимогами.

Відповідно до положень частини 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Тобто, обов`язковою умовою для відшкодування витрат у судовому порядку є відмова особи від її добровільного відшкодування.

Так, ОСОБА_1 ознайомився із розрахунком 20.12.2018 та зобов`язався добровільно відшкодувати витрати на утримання в академії (з розрахунком згоден).

Відтак, відлік строку звернення до суду із даними вимогами розпочався через 15 днів після видання наказу №96-РС від 20.12.2018 та сплинув 20.01.2019. Тобто позов подано із суттєвим пропущенням строку на звернення до суду і судом не встановлено поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Формування вимоги-пропозиції від 07.09.2023 року №26/1/68 Військовою академією, тобто через п`ять років після відрахування курсанта та невиконання останнім обов`язку добровільного відшкодування витрат на навчання, взятого ним шляхом підписання довідки-розрахунку 20.12.2018 року, не утворює підстави для не перебігу строку на звернення до суду із даними вимогами. Інакший підхід би свідчив про абсолютну руйнацію принципу правової визначеності, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

05.10.2023 до суду від Військової академії (м. Одеса) надійшло клопотання про визнання строку на звернення до суду не пропущеним та поновлення строку Військовій академії (м. Одеса) на звернення до суду із даним вимогами.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами позивач зазначив, що у відповідності до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

У відповідності до частини сьомої Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти затвердженої постановою КМУ від 12.07.2006 року № 964 У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

У відповідності до довідки розрахунку від 20.12.2018 року №1/55/1946 ОСОБА_1 згоден з розрахунком та взяв на себе зобов`язання добровільно відшкодувати витрати пов`язання з утриманням курсантів у ВВНЗ.

Однак з 20.12.2018 року по теперішній час не здійснив жодних заходів щодо відшкодування заборгованості.

У зв`язку з вищезазначеним військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення 07.09.2023 року вимоги пропозиції від 07.09.2023 року №26/1/68.

Оскільки відповідач не здійснив жодних заходів що були запропоновані у вимозі пропозиції, його бездіяльність було кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.

Враховуючи приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови. 71. Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду.

Однак суд критично оцінює вищезазначені доводи сторони позивача, з огляду на наступне.

В першу чергу недоречними є посилання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 11 травня 2023 року по справі № 400/4281/20, так як обставини справи не є подібними.

Так, за обставин справи № 400/4281/20, відповідно до повідомлення, що міститься в матеріалах справи, 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлений із вимогою про відшкодування спірних витрат в добровільному порядку протягом 30 днів з дня підписання цього повідомлення. Позивач звернувся до суду 02 жовтня 2020 року, отже в межах місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 кас України.

Однак, за обставин розглядуваного адміністративного позову, ОСОБА_1 з довідкою-розрахунком від 20.12.2018 №1/55/1946 згоден та зобов`язався сплатити суму заборгованості на рахунок Військової академії.

В той же час, із відповідним адміністративним позовом представник позивача звернувся до ООАС 28.09.2023 (попередньо лише 07.09.2023 ОСОБА_1 було направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 07.09.2023 № 26/1/68), тобто більше ніж через чотири роки з дня після взяття на себе зобов`язання курсантом ОСОБА_1 оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса) суми 30777,99 грн.

Формування вимоги-пропозиції від 07.09.2023 №26/1/68 Військовою академією, тобто більше ніж через чотири роки після відрахування курсанта та невиконання останнім обов`язку добровільного відшкодування витрат на навчання, взятого ним шляхом підписання довідки-розрахунку від 20.12.2018, не утворює підстави для не перебігу строку на звернення до суду із даними вимогами. Інакших підхід би свідчив про абсолютну руйнацію принципу правової визначеності, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Натомість матеріали позову свідчать, що з 20.12.2018 по 07.09.2023 Військовою академією (м. Одеса) не вживалося будь-яких заходів задля відшкодування спірних витрат на навчання в добровільному чи судовому порядку, тобто допущено бездіяльність, яка не обумовлена будь-якими сторонніми факторами чи обставинами непереборної сили, що об`єктивно перешкоджали суб`єкту владних повноважень вчиняти ці дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Наведені ж у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами аргументи судом визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Військової академії (м. Одеса) про визнання поважними причини пропущення строку на звернення до суду із даними вимогами відмовити.

Позовну заяву Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяЕ.А.Іванов