Рішення № 114224125, 26.09.2023, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2788/23

Провадження № 2/279/931/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

Коростенський міськрайоннийсуд Житомирськоїобласті вскладі суддіШульги О.М.,з секретаремРайвахівській Л.В.,розглянувши вприміщенні судув м.Коростені,в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення (виклику)сторін,цивільну справу№279/2788/23за позовом ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокатСлободянюк РусланМиколайович,до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що він перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 21.11.2009 року. Шлюб розірвано 09.09.2011 року на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №2-1804/11. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2010 року у справі №2-2553/10 вирішено стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 17.05.2010 року і до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

02.11.2010 року ОСОБА_2 пред`явила виконавчий лист про стягнення аліментів до виконання в Другий відділ ДВС у місті Хмельницькому ЦМУМЮ (м.Київ).

Раніше з нього стягувались аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, на сьогодні, склалася ситуація коли він не має змоги платити визначений судом розмір аліментів.

Згодом, враховуючи, що він безробітний, державний виконавець Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому ЦМУМЮ (м.Київ) почав стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини від середньомісячної заробітної плати по Хмельницькому регіону і такий розмір аліментів став для нього не підйомним.

З моменту винесення Коростенським міськрайонним судом Житомирської області рішення від 22.09.2010 року його матеріальне становище змінилось.

По-перше, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.04.2013 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено опікуном недієздатної ОСОБА_5 , що є його бабусею. Надалі здійснює догляд над недієздатною бабусею.

По-друге, ІНФОРМАЦІЯ_3 в нього народилась ще одна дитина ОСОБА_6 .

Таким чином змінився не тільки матеріальний, а й сімейний стан, оскільки з`явилось на утриманні ще двоє людей: дитина і недієздатна бабуся.

Оскільки він офіційно не працює, ніяких доходів крім виплат від Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради як опікун не має, тому на сьогодні в нього виникла заборгованість по сплаті аліментів за рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2010 року, яку він не може ні погасити, ні сплачувати вчасно аліменти.

Просить зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно на 1/6 частку доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

17.07.2023 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін, та встановлено відповідачам строк для подачі відзиву та позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком була отримана відповідачем 25.07.2023 року.

Одночасно про розгляд справи в спрощеному провадженні повідомлялось шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду.

У встановлений строк відзив на позов та будь які клопотання, пов`язані з розглядом справи, не надійшли.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.09.2010 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області ухвалено рішення у цивільній справі №2-2553/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 17.05.2010 року і до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Другому відділі ДВС у місті Хмельницькому ЦМУМЮ (м.Київ).

Після ухвалення вказаного судового рішення у позивача народилась дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інформація про те, що з позивача за виконавчими документами стягуються кошти на утримання вказаної дитини, відсутня.

З довідки №В-03-15981 слідує, що дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з позивачем не зареєстрована та не проживає.

Зі змісту названої довідки слідує, що разом з ОСОБА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .

З посвідчення № НОМЕР_1 виданого органом опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради слідує, що ОСОБА_1 рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.04.2013 року за №686/2168/13-ц призначений опікуном ОСОБА_5 , 1935 року народження, і над її майном.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є інвалідом першої А групи загального захворювання з 11.11.2013 року довічно, що стверджується довідкою до акта огляду МСЕК №987 від 11.11.2013 року.

З наданої до позовної заяви трудової книжки серії НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 після навчання в Козятинському вищому професійному училищі залізничного транспорту з 13.06.2007 року по 28.09.2007 року працював провідником за контрактом у Вагонній дільниці Київ пасажирський.

Інші записи про трудову діяльність позивача відсутні, як і запис центру зайнятості про взяття на облік у статусі безробітного.

Отже, як на підставу своїх вимог позивач зазначає про зміну свого матеріального та сімейного стану.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів, про що також зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13.

Розмір аліментів, визначений рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2010 року у цивільній справі №2-2553/10 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач є батьком іншої дитини, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і суперечитиме її інтересам.

Щодо опікунства над ОСОБА_5 слід зазначити, що остання отримує самостійних дохід у виді пенсії та соціальних виплат, тому не може бути тягарем для позивача.

У позиції, висвітленій у постанові від 18.04.2018 року у справі № 165/325/17, Верховний суд зазначив, що особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Докази про те, що отримані ОСОБА_5 доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом, та надаються на забезпечення її життєдіяльності позивачем відсутні.

Наявність утвореної за виконавчим документом заборгованості по сплаті аліментів не є підставою для зміни їх розміру.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, з урахуванням поданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду , висловленою у постановах від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст.141ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 167, 170, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.180-183, 192 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача адвокат Слободянюк Руслан Миколайович, місце знаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 24, оф.302, Хмельницька обл., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000407 від 04.02.2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .

Суддя: О.М.Шульга