Рішення № 114220433, 16.10.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/939/23

Провадження № 2/513/281/23

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року Сараитський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Миргород В.С.

при секретарі - Челак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №513/939/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 12.11.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» було укладено Договір фінансового лізингу №ЧГ-1620. Предметом лізингу по даному договору є автомобіль RENAULT MEGANE (бувший у використанні), 1598 см.куб./бензин/МТ, VIN-код НОМЕР_1 , універсал, колір сірий, рік випуску: 2005. Вартість об`єкта лізингу, в т.ч. ПДВ, на дату укладання Договору складає 151 147, 73 грн. Позивач передав у використання ОСОБА_1 на підставі Акту приймання-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 р. натомість, належного виконання за цим Договором Лізингодавець не отримав. ОСОБА_1 за Договором системно не виконувала визначений Договором графік сплати платежів, чим порушила умови Договору. 04.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про розірвання Договору фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 р. Відповідно до п.3 зазначеної вище угоди, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» складає 38 898, 25 грн. Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за Договором фінансового лізингу №1620 від 12.11.2021 р. станом на 28.06.2023 року заборгованість на користь ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» складає 38 898, 25 грн. Відповідно до п.7 Договору фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 р. поручителем виступає ОСОБА_2 . Відповідно до п.п. 1.1. Договору поруки від 12.11.2021 року ОСОБА_2 зобов`язується перед ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її грошових зобов`язань. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року в сумі 38 898, 25 грн.

Крім того, 04.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 укладено Договір фінансового лізингу №2422, на підставі якого їй було передано у користування автомобіль RENAULT MEGANE, об`єм двигуна: 1598 см.куб., номер шасі (кузова): НОМЕР_1 , рік випуску: 2005. Позивач передав у користання ОСОБА_1 на підставі Акту приймання-передачі об`єкту лізингу від 04.01.2023 року. Однак, належного виконання за вказаним договором від відповідача не було, у зв`язку з чим на момент пред`явлення позову за даними обліку позивача за відповідачем рахується прострочена заборгованість, строк якої перевищив 60 днів. У Договорі визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів, лізингодавець має право, незалежно від факту нарахування та/або стягнення штрафів, відмовитися від Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку письмово (або електронним документом). 08.05.2023 року на електронну пошту ОСОБА_1 , позивачем було направлено повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, у формі електронного документа, з накладеним КЕП генерального директора ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», в якому було повідомлено, що строк заборгованості перевищує 60 днів при наявній заборгованості із поточних лізингових платежів у сумі 13 197, 78 грн. ОСОБА_1 повідомлено про необхідність здійснення оплати заборгованості по договору, який розірвано та висунуто вимогу про повернення об`єкту фінансового лізингу. Розмір несплаченої (простроченої) заборгованості, яка нарахована у відповідності до Графіку платежів за Договором фінансового лізингу № 2422 від 04.01.2023 року становить 13 197, 78 грн. у відшкодування вартості об`єкта лізингу. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором фінансового лізингу № 2422 від 04.01.2023 року в сумі 13 197, 78 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду від 13.07.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу було залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження та призначення розгляду справи на вказану ним в позовній заяві електронну адресу, яке ним отримано. До позовної заяви представником позивача додане клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, на підставі наявних доказів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися. ОСОБА_1 повідомлена належним чином, шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою". ОСОБА_2 повідомлений шляхом направлення повідомлення у дадаток "Viber" , яке ним отримано, відповідачі у судове засідання не з"явились. Виклик відповідачів в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Причина неявки суду ненадана, клопотань про відкладення розгляду справи від останніх не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо заявлених позовних вимог ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за договором фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року в сумі 38 898, 25 грн., суд зазначає наступне:

ОСОБА_1 03.11.2021 року звернулася до ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» із заявою-анкетою на отримання послуг з фінансування та укладення договору фінансового лізингу.

ОСОБА_2 03.11.2021 року звернувся до ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» із заявою-анкетою поручителя лізингоодержувача на отримання послуг з фінансування та укладення договору фінансового лізингу.

12.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 уклали Договір фінансового лізингу №ЧГ-1620. Відповідно до умов договору, об`єктом лізингу по даному договору є автомобіль RENAULT MEGANE (бувший у використанні), 1598 см.куб./бензин/МТ, VIN-код НОМЕР_1 , універсал, колір сірий, рік випуску: 2005. Вартість об`єкта лізингу, в т.ч. ПДВ, на дату укладання договору складає 151 147, 73 грн. Строк лізингу 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

12.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_2 (поручитель) уклали договір поруки. Згідно п.1.1. цього договору поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх грошових зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року.

На виконання договору фінансового лізингу №ЧГ-1620, 12.11.2021 року сторонами був підписаний Акт (видаткова накладна) прийому-передачі об`єкта лізингу до договору фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала наступне майно: автомобіль RENAULT MEGANE (бувший у використанні), 1598 см.куб./бензин/МТ, VIN-код НОМЕР_1 , універсал, колір сірий, рік випуску: 2005. Об`єкт лізингу на дату укладання договору складає: 151 147, 73 грн. Одночасно з об`єктом лізингу Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв наступні документи й приналежності (у разі їх наявності): комплект державних номерних знаків, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за Договором №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» складає 38 898, 25 грн.

04.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про розірвання договору фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року. Сторони дійшли згоди припинити дію (розірвати) основний договір за ініціативи Лізингоодержувача. Договір вважається розірваним з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди. Сторони погодили, що транспортний засіб вважається повернутим Лізингоодержувачем з фінансового лізингу Лізингодавцю з моменту підписання акту повернення майна з фінансового лізингу. Участь Лізингоодержувача у складанні такого акту не є обов`язковою. Сторони дійшли згоди вважати належним та повним виконанням обов`язків, які виникли за договором, у разі їх виконання наступним чином та з наступним порядком їх розстрочення, а саме: гранична дата для оплати 06.01.2023 року та 11.01.2023 року, частина заборгованості, яка підлягає сплаті 19 449, 12 грн. та 19 449, 13 грн., а всього 38 898, 25 грн., які Лізингоодержувач зобов`язаний погасити на умовах цієї додаткової угоди.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1, ч.2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки ОСОБА_2 на підставі договору поруки зобов`язувався відповідати за виконання усіх грошових зобов`язань перед ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», строк дії договору поруки не минув, в добровільному порядку сума заборгованості не сплачена, а тому вимога позивача про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за договором фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року в сумі 38 898, 25 грн. підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором фінансового лізингу №2422 від 04.01.2023 року в сумі 13 197, 78 грн., суд зазначає наступне:

ОСОБА_1 28.11.2022 року звернулася до ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» із заявою-анкетою на отримання послуг з фінансування та укладення договору фінансового лізингу.

04.01.2023 року ОСОБА_1 пройшла належну перевірку, що підтверджується анкетою-опитувальник фізичної особи.

04.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №2422 індивідуальна частина (заява про приєднання). Разом з договором фінансового лізингу ОСОБА_1 підписала паспорт фінансового лізингу.

04.01.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 був підписаний Акт (видаткова накладна) прийому-передачі об`єкта лізингу до договору фінансового лізингу №ЧГ-2422 від 04.01.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала наступне майно: автомобіль RENAULT MEGANE, 2005 року випуску, №шасі/кузова НОМЕР_1 . Об`єкт лізингу на дату укладання договору складає: 101 217, 81 грн. Одночасно з об`єктом лізингу Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв наступні документи й приналежності (у разі їх наявності): комплект державних номерних знаків, комплект ключів (один), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за Договором №2422 від 04.01.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» складає 13 197, 78 грн.

Так, відповідач ОСОБА_1 за договором систематично не виконувала визначений договором графік сплати платежів, чим порушила умови договору, у зв`язку з чим на момент пред`явлення позову за даними обліку позивача за відповідачем рахується прострочена заборгованість, строк якої перевищив 60 днів.

У Договорі визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів, лізингодавець має право, незалежно від факту нарахування та/або стягнення штрафів, відмовитися від Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку письмово (або електронним документом).

08.05.2023 року на електронну пошту ОСОБА_1 вказану у п. 2.5. Договору, як канал для отримання рахунків та листів, позивачем було направлено повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, у формі електронного документа, з накладеним КЕП генерального директора ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», в якому було повідомлено, що строк заборгованості перевищує 60 днів при наявній заборгованості із поточних лізингових платежів у сумі 13 197, 78 грн. ОСОБА_1 повідомлено про необхідність здійснення оплати заборгованості по договору, який розірвано та висунуто вимогу про повернення об`єкту фінансового лізингу.

Згідно із п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачене наступне: після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом; Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання за договором фінансового лізингу №2422 від 04.01.2023 року, вимоги позивача викладені в повідомленні про відмову від договору фінансового лізингу не виконала, а тому, позивач має право вимагати з відповідача заборгованість в сумі 13 197, 78 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем по цій справі понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 368, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Що стосується витрат пов"язаних з розглядом справи на стягненні яких наполягаю позивач, то суд зазначає, що за змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 2 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 2 червня 2020 року на суму 3 000 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року (справа № 638/7748/18) зазначено, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Суду не надано остаточного розрахунку витрат пов"язаних з розглядом справи з описом виконаних адвокатом робіт, а тому у задоволенні позову у частині стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож з огляду на те, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 5 368, 00 грн., які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими, і позов підлягає задоволенню повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в розмірі по 2 684, 00 грн. з кожного, оскільки солідарний обов`язок щодо сплати судового збору відсутній, він підлягає стягненню з кожного з них порівну.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» заборгованість за договором фінансового лізингу №ЧГ-1620 від 12.11.2021 року в розмірі 38 898, 25 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» заборгованість за договором фінансового лізингу №2422 від 04.01.2023 року в розмірі 13 197, 78 грн. (тринадцять тисяч сто дев`яносто сім гривень сімдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх необгрунтованістю.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 16.10.2023 року.

Суддя В. С. Миргород