Рішення № 114194824, 16.10.2023, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/3596/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою та необхідними документами для призначенням пенсії за вислугу років, однак рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 24.02.2023 №262940013244 відмовлено у задоволенні такої заяви у зв`язку із відсутністю станом на 11.10.2017 необхідного стажу, оскільки в трудовій книжці та пільговій довідці відрізняється прізвище позивача.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його неправомірним з огляду на те, що спеціальний стаж за вислугою років складає 20 років 03 місяці 02 дні та додатково відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) 5 років, загальний спеціальний стаж складає 25 років 03 місяці, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років, а невідповідність прізвища у документах пояснюється тим, що в трудовій книжці воно зазначене російською мовою, тоді як відповідно до свідоцтва про шлюб змінено українською та відповідає довідці від 01.12.2022 № 286.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.02.2023 №262940013244 щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ з 17.02.2023 та зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 17.02.2023.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 25).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 29-31) представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області Степанов І.В. позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років прийняте правомірно, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу. При цьому, відповідач не зарахував періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1991, періоди навчання з 01.09.1989 по 02.07.1991 та період роботи з 19.11.2009 по 20.02.2015 в дитячому спеціалізованому санаторії «Салют», що зараховується до спеціального стажу через відмінність прізвища у документах заявниці. Крім того, звертає увагу суду, що прізвище позивача у позовній заяві не відповідає паспортним даним.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с.33-34), та вказану заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ у Волинській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 24.02.2023 № 262940013244 відмовлено в призначені пенсії за вислугу років (а. с. 8), про що позивача було повідомлено листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03.03.2023 № 2600-0208-8/39045 (а. с. 32).

З рішення ГУ ПФУ у Волинській від 24.02.2023 № 262940013244 вбачається, що згідно із поданими документами страховий стаж складає 08 років 00 місяців 07 днів, а стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років станом на 11.10.2017 0 років. До страхового стажу не враховано, зокрема: періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1991, оскільки прізвище ОСОБА_2 в трудовій книжці не відповідає паспортним даним заявниці Свєнціцка; період навчання з 01.09.1989 по 02.07.1991, оскільки диплом серії НОМЕР_2 виданий на дошлюбне прізвище, а прізвище в свідоцтві про одруження і свідоцтві про заміну прізвища ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним заявника ОСОБА_3 . Крім того, до спеціального стажу не зараховано період роботи з 19.11.2009 по 20.02.2015 в дитячому спеціалізованому санаторії «Салют», оскільки в довідці про стаж від 01.12.2022 №286 прізвище ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним заявника Свєнціцка. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років в зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу (а. с. 31 зворот).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, в редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців.

Проте, 04.06.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, починаючи з 05.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

За приписами статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.02.2023 №262940013244 вбачається, що стаж роботи позивача ОСОБА_1 на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 0 років, при цьому загальний трудовий стаж згідно записів трудової книжки 08 років 00 місяців 07 днів (а.с.31 зворот).

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.02.2023 №262940013244 вбачається, що при обрахунку страхового стажу позивача не було взято до уваги записи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1991 з підстав відмінності у написанні прізвища, при цьому, одночасно зараховано 08 років 00 місяців 07 днів страхового стажу згідно тієї самої трудової книжки позивача.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

У період внесення записів про роботу позивача у спірні періоди після 1993 року, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58).

З положень пункту 2.4 Інструкції №58 вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

На думку суду, відмінність прізвища позивача у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1991 (а. с. 16) від даних паспорту серії НОМЕР_3 (а.с.11) є формальною неточністю, та в даному випадку не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці (вказаний висновок Верховного Суду відображений у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а).

Відтак, на думку суду, відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1991 з мотивів відмінностей у написанні прізвища позивача у трудовій книжці та паспорті українською та російською мовами.

Крім того, відповідач безпідставно не врахував період навчання з 01.09.1989 по 02.07.1991, з огляду на таке.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 , який виданий на дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_4 », з 01.09.1989 по 02.07.1991 позивач навчалась в Кіровоградському медичному училищі ім. Є.Й. Мухіна та отримала професію медичної сестри (а. с. 40), що також підтверджується записом № 1 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1991 (а. с. 16 зворот). На першому аркуші трудової книжки прізвище « ОСОБА_4 » закреслено та після нього зазначено прізвище російською « ОСОБА_2 », а також міститься відмітка про те, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а. с. 16, 39). Отже, відсутні підстави для не зарахування періоду навчання до страхового стажу.

Суд також не погоджується із доводами відповідача про не зарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 19.11.2009 по 20.02.2015 в дитячому спеціалізованому санаторії «Салют», через невідповідність прізвища позивача в довідці від 01.12.2022 № 286 (а.с.21) прізвищу у паспорті, оскільки позивач не може нести відповідальності за неправильне заповнення довідки про стаж, а основним документом підтвердження трудового стажу є трудова книжка, яка містить відомості про періоди роботи позивача, зазначені в довідці.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1991 та періоду навчання з 01.09.1989 по 02.07.1991, а також до спеціального стажу позивача періоду роботи з 19.11.2009 по 20.02.2015, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24.02.2023 №262940013244 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, яке, зокрема, прийняте у зв`язку із не зарахуванням до страхового та спеціального стажу позивача вказаних періодів роботи та навчання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 24.02.2023 №262940013244 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії з мотивів, викладених у цьому рішенні, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що відповідач при розгляді заяви позивача констатував відсутність у позивача стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії (стаж станом на 11.10.2017 становить 0 років), та з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням від 24.02.2023 №262940013244.

Водночас, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії (у цьому випадку щодо наявності необхідного спеціального стажу з урахуванням усіх періодів робити згідно із трудовою книжкою), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів навчання та трудової діяльності до страхового та спеціального стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 17.02.2023 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 , до спеціального стажу період роботи з 19.11.2009 по 20.02.2015, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов`язального характеру.

Згідно із частинами першою, третьою 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 536,80 грн, який сплачений квитанцією від 09.03.2023 в сумі 1073,60 грн (а. с. 5, 24).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 24 лютого 2023 року №262940013244 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) від 17.02.2023 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 , до спеціального стажу період роботи з 19.11.2009 по 20.02.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх