Ухвала суду № 114191525, 05.10.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12150/23

Провадження № 1-кс/201/4277/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП №5ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041650001522 від 03.10.2023, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4 ,

слідчий ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

підозрюваний ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що слідчим відділом ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041650001522 від 03.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-IX від 15.03.2022 (реєстровий №259/22) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2212-IX від 21.04.2022 (реєстровий №259/22) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 24.05.2022 строком на 90 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.

Так 03.10.2023 приблизно о 18:00 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період дії воєнного стану, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, по вул. Сергія Єфремова, біля буд. 14, побачив раніше незнайомих йому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при цьому остання тримала в правій руці мобільний телефон iPhone13 Pro Max темно сірого кольору (space gray), imei: НОМЕР_1 , який належить її подрузі ОСОБА_8 , який ОСОБА_5 визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Далі, ОСОБА_5 діючи в період дії воєнного стану реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), діючи повторно, умисно з корисливим умислом, відкрито правою рукою схопив вказаний мобільний телефон, що знаходився в руці ОСОБА_9 та шляхом ривку заволодів ним, а саме: мобільним телефоном марки iPhone13 Pro Max темно сірого кольору (space gray), imei: НОМЕР_1 , та разом із викраденим майном побіг в сторону вул. Івана Акінфієва буд. 5 у м. Дніпро.

Таким чином ОСОБА_5 разом із викраденим майном зник з місця вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши власнику викраденого майна - потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 47449 грн. 00 коп.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, громадянин України, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

04.10.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Підозрюваний ОСОБА_5 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні свою вину не визнав.

Разом з тим, підозра у вчиненні злочину обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від гр.. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-протоколом допиту потерпілої гр.. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-протоколом огляду місця події від 03.10.2023 року за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва біля буд. 5;

-протоколом огляду предмета від 03.10.2023 року за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва біля буд. 5;

-протоколом допиту свідка гр.. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-протоколом допиту свідка гр.. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-протоколом допиту ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.10.2023 року;

-повідомленням про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 186 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження, задля об`єктивного його розслідування у розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризику, передбаченим п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого, умисного, корисливого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років позбавлення волі, Така суворість покарання беззаперечно є ризиком та може слугувати приводом для переховування від слідства та суду підозрюваним, останній розуміючи, що у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, йому загрожує покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі строком до 10 років, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутніх міцних соціальних зв`язків, що також є підставою вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може вчинити інші, в тому числі корисливі, злочини, а тому існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

За викладених обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПКУ, а застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного є недостатніми, а тому, слідчий просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання та просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки він має необхідність забезпечувати себе та працювати.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041650001522 від 03.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

04.10.2023 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

04.10.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту потерпілої гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом огляду місця події від 03.10.2023 року за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва біля буд. 5; протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколом допиту ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.10.2023 року; повідомленням про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.

Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд вважає встановленим наявність ризику ухилення від органу досудового слідства підозрюваним ОСОБА_5 , оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому злочину. Також, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків. Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, раніше судимий, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу, підозрюється у вчиненні корисливого злочину. Тому, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може вчинити інші, у тому числі корисливі, злочини, а тому, існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.

Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, у задоволенні клопотання захисника про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №5ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041650001522 від 03.10.2023, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 01 грудня 2023 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720,00 грн, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення вказаної застави та звільнення підозрюваного з-під варти покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не відлучатися із м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим і експертами у цьому кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений о 16:20 годині 06 жовтня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1