Рішення № 11419097, 29.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2010 Справа № 4/144-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом міського комунального підприємства “Херсонтеплоенерго” м.Херсон

до ясел-садка № 37 компенсуючого типу Херсонської міської ради м.Херсон

про стягнення 25396грн.28коп.

за участю представників сторін:

від позивача - юрист Попель І.О.

від відповідача - не прибув

Міське комунальне підприємство “Херсонтеплоенерго” (позивач по справі) звернулося з позовом до ясел-садка № 37 компенсуючого типу Херсонської міської ради (відповідач) про стягнення 22424грн.56коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за договором №223 від 16.10.2006року. Крім того, позивач просить стягнути 1173грн.44коп. пені, 1569грн.71коп. штрафу, та 228грн.57коп. –3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

В засіданнях суду позивач підтримав позовні вимоги частково, посилаючись на те, що після порушення справи відповідач частково сплатив борг в сумі 14014грн.65коп., тому провадження у справі в цій частині позову просить припинити та підтримує позовні вимоги в частині стягнення 8410грн.00коп. основного боргу, 1173грн.44коп. пені, 1569грн.71коп. штрафу, та 228грн.57коп. –3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що несвоєчасні розрахунки мали місце у зв’язку з відсутністю своєчасного фінансування із місцевого бюджету. Після отримання коштів від головного розпорядника - управління освіти Херсонської міської ради, 14014грн.65коп. були сплачені ним позивачу платіжними дорученнями №408 від 17.08.2010року та №412 від 20.08.2010 року. Позовні вимоги про стягнення пені, штрафу, та 3% річних відповідач не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач нарахував їх на всю суму боргу, в той час як 714 грн.00коп.- це заборгованість, яка виникла в 1999році, а 7496грн.00коп. –2003році. Відповідно до наказу управління освіти Херсонської міської ради від 29.12.2006року №514 ця заборгованість була списана згідно з наказом Державного казначейства України №73 від 08.05.2001року “Про затвердження порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув”. Відповідно до ст. 257, ч.4 ст. 267 ЦК України відповідач просить застосувати позовну давність за позовом позивача про стягнення 8410грн.00коп. та відмовити з цих підстав в задоволенні позову в цій частині позовних вимог, припинивши провадження у справі в частині стягнення 14014грн.65коп. основного боргу.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні суду 23.09.2010року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд –

                                        в с т а н о в и в:

16 жовтня 2006року між міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго»(позивач по справі) та яслями-садком №37 компенсуючого типу (відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії №223.

Строк дії зазначеного договору сторонами узгоджено пунктом 11.1 з 15.10.2006року до 15.10.2007року та зазначено, що договір вважається щорічно продовженим на такий же термін і на тих же умовах, які передбачені договором, якщо за місяць до закінчення строку договору не надійде письмова мотивована заява від однієї із сторін про розірвання договору. Суду не надано доказів надіслання такої заяви, тому договір на час вирішення спору є чинним.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 16.10.2006року позивач прийняв на себе обов'язки виробити та поставити відповідачу, а відповідач –прийняти і оплатити теплову енергію в узгодженому договором порядку та обсягах.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 16.10.2006року є обов’язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору від 16.10.2006року, позивач виконував свої обов'язки по постачанню відповідачу теплової енергії в узгоджених сторонами обсягах.

Відповідно до пункту 6.7 договору від 16.10.2006року, відповідач зобов'язаний був здійснити передплату у розмірі 100% вартості місячного споживання теплової енергії не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок суми боргу, відповідно до якого за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 22424грн.65коп. за період з 01.01.2010року по 01.08.2010року (аркуш справи 11). Однак, із розрахунку боргу з зазначенням періоду його виникнення, який надав позивач додатково суду 09.09.2010року (аркуші справи 29-30) вбачається, що до складу нарахованої позивачем заборгованості включено борг в сумі 8410грн.00коп, який обліковується за даними бухгалтерського обліку позивача з 01.01.2004року.

Згідно з наданими відповідачем до матеріалів справи платіжними дорученнями №408 від 17.08.2010року на суму 12387грн.53коп. та №412 від 20.08.2010 року на суму 1627грн.12коп. підтверджується, що ним після звернення позивача з позовною заявою було сплачено борг в загальній сумі 14014грн.65коп., тому провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, з чим погодився позивач.

Як із розрахунку боргу, наданого позивачем, так і із розрахунку відповідача, який здійснено за період з 01.11.2001року по 01.08.2010року, судом встановлено, що решта основного боргу, який просить стягнути позивач, а саме - 8410грн.00коп., це заборгованість, яка виникла в 1999році - 714грн.00коп. та в 2003році -7696грн.00коп. і обліковувалася за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 01.01.2004року.

Відповідачем надано документальне підтвердження того, що наказом управління освіти Херсонської міської ради від 29.12.2006року №514 заборгованість в сумі 7696грн.00коп. була списана згідно з наказом Державного казначейства України №73 від 08.05.2001року “Про затвердження порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув”.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цей строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від характеру спірних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач не зазначив коли він дізнався про порушення його права в частині стягнення 8410грн.00коп. Але, виходячи із того, що сам позивач надав розрахунок суми боргу в якому зазначено, що станом на 01.01.2004 року у нього обліковувався борг в цій сумі, суд дійшов до висновку про те, що про існування заборгованості в сумі 8410грн.00коп. позивачу в будь-якому разі було відомо 01.01.2004року. Відповідно з позовом про стягнення цього боргу він повинен був звернутися до 01.01.2007року. Фактично позивач звернувся з позовною заявою 12.08.2010року, тобто після спливу загального строку позовної давності, що відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки на цьому наполягає відповідач.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу та 3 % річних суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При підписанні договору від 16.10.2006року, сторони пунктом 7.3.3 узгодили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно ст.231 ГК України нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплачується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний порядок сплати 3% річних сторони узгодили і пунктом 7.3.4 договору від 16.10.2006року.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок пені який ним здійснено виходячи із загальної суми боргу, без врахування суми яка ним заявлена за межами строку позовної давності, в той час, як належить до сплати пеня та штраф які підлягають нарахуванню на суму 14014грн.65коп.

Таким чином належна до сплати пеня за період з 01.05.2010року по 20.08.2010року становить 783грн.05коп, штраф –981грн.03коп., а 3% річних за цей же період –125грн.56коп.

В той же час матеріалами справи доведено, що несвоєчасне перерахування боргу в сумі 14014грн.65коп. сталося не з вини відповідача, а через відсутність своєчасного асигнування з місцевого бюджету, так як відповідно до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2010рік відповідачу на квітень, травень, червень, липень 2010року не перераховувалися бюджетні кошти для оплати теплоносіїв. Лише отримавши кошти в серпні 2010року, він відразу здійснив розрахунки з позивачем.

За таких підстав, суд враховує ступінь виконання відповідачем зобов’язань за договором, а також те, що несвоєчасні розрахунки з позивачем мали місце не з вини відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, ч.3 ст.83 ГПК України, зменшує належну до стягнення суму пені і штрафу . Стягненню підлягають 1 % від належної до стягнення пені та штрафу, що становить 7 грн.83коп. пені і 9 грн. 81коп. штрафу.

В той же час відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України з відповідача на користь позивача стягується 125грн.56коп. –3% річних, оскільки згідно з частиною 1 цієї норми закону боржник не звільняється від сплати 3% річних за неможливості виконання ним грошового зобов’язання.

З урахуванням вищезазначених норм права позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується 125грн.56коп. –3% річних, 7грн.83коп. пені, 9 грн.81коп. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 14014грн.65коп. припиняється на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Посилання позивача на акт звірки розрахунків не є належним доказом по справі і судом не приймаються, оскільки звірка розрахунків здійснюється на підставі даних первинного бухгалтерського обліку, а цей облік свідчить що заборгованість в сумі 8410грн.00коп. обліковувалася як за даними позивача, так і за даними відповідача станом на 01.01.2004року, про що відповідач постійно зазначав в актах звірки розрахунків станом на 01.01.2010року, на 01.04.2010року, на 01.09.2010року.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог з урахуванням належної до сплати пені, штрафу, 3% річних, а також того, що 14014грн.65коп. перераховано відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, п.1 ч.1 ст.80, ст.82, ч.3 ст. 83, ст.84, 85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з ясел-садка № 37 компенсуючого типу Херсонської міської ради м.Херсон вул.Лавреньова, 6 р/р 35411001001701 в УДК в Херсонській області МФО 852010 код 24114122 на користь міського комунального підприємства “Херсонтеплоенерго” м.Херсон Острівське шосе, 1 р/р 260093060153834 в Херсонській філії “Приватбанк” МФО 352479 код 31653320 - 7грн.83коп. пені, 9 грн.81коп. штрафу, 125грн.56коп. –3% річних, 159грн.04коп. витрат по сплаті державного мита та 147грн.80коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Припинити провадження у справі в частині стягнення 14014грн.65коп. основного боргу.

          4. В стягненні решти суми позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                                      Рішення оформлено відповідно до ст. 84

                                                                      ГПК України і підписано 30.09.2010року.