Рішення № 11418936, 15.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 липня 2010 року справа № 5020-10/132 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

В.о. прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»

Севастопольської міської Ради

(99001, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс”

(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, корпус «Б», офіс, 25)

про стягнення 2540,70 у тому числі: 781,71 грн. –пеня, 114,40 грн. –3% річних, 1644,59 грн. –інфляційних втрат.,

за участю представників сторін:

прокурор –не з`явився;

позивача – Іванова П.П. довіреність №5127 від 14.12.2009;

відповідача –Будняєвої В.А., довіреність б/н від 11.05.2010.

21.04.2010 В.о. прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс” про стягнення 35123,73 грн., у тому числі: 32583,03 грн. –основний борг, 781,71 грн. –пеня, 114,40 грн. –3% річних, 1644,59 грн. – інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії №1794/У від 21.11.2006, а саме, обов’язку щодо внесення плати за поставлену теплову енергію.

          Відповідач у судовому засіданні 13.05.2010 надав відзив на позовну заяву від 13.05.2010 /а.с.118-119/, у якому просить надати розстрочку виконання рішення про стягнення суми боргу.

          Ухвалою від 15.07.2010 провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32583,03 грн. припинено на підставі пункта 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з погашенням Відповідачем заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          21.11.2006 між сторонами був укладений договір №1794/У купівлі-продажу теплової енергії (далі –Договір), у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) зобов’язувався передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Чорноморський торговий дім” (Покупець) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець –прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1. Договору) /а.с.7-10/.

          У зв`язку зі зміною найменування Покупця з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморський торговий дім” на Товариство з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс”, додатковою угодою б/н від 07.08.2007 до Договору сторони узгодили внесення змін до Договору, виклали преамбулу та пункт 12 Договору у новій редакції, а саме, змінено найменування Покупця.

Згідно з пунктом 2.2 Договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

          Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним Договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (пункт 4.3. Договору).

          Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (пункт 4.4. Договору).

На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим Відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури /а.с.14-17/, проте, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед Позивачем не виконав, у зв’язку з чим станом на 21.04.2010 за ним утворилась заборгованість на загальну суму 32583,03 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

           Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

           З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов’язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії Відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс” перед Позивачем за період з грудня 2009 року по березень 2010 року станом на 21.04.2010 склала 32583,03 грн.

Судом встановлено, що Відповідачем після подання позову в рахунок погашення суми основного боргу сплачено 32583,03 грн., що підтверджується квитанцією №8798541 від 15.07.2010 /а.с.80/, платіжними дорученнями: №1732 від 12.05.2010 /а.с.81/, №1761 від 20.05.2010 /а.с.82/, №1794 від 08.06.2010 /а.с.83/, №1795 від 09.06.2010 /а.с.84/, №1838 від 09.07.2010 /а.с.85/, №1845 від 15.07.2010 /а.с.86/. Отже, сума основного боргу погашена Відповідачем повністю у розмірі 32583,03 грн.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 1644,59 грн. за період з січня 2010 року по березень 2010 року, 3% річних в розмірі 114,40 грн. за період з 16.01.2010 по 16.04.2010 та пеню в розмірі 781,71 грн. за період з 16.01.2010 по 16.04.2010.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що Покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію –шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені за період з 16.01.2010 по 16.04.2010 /а.с.21/, встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 781,71 грн. заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з січня 2010 року по березень 2010 року /а.с.22/ визнаний судом неправильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 717,39 грн.:

за січень 2010 року (10000,00 грн. х 101.8% = 10180,00 грн.) –10000,00 грн. = 180,00 грн.

за лютий 2010 року (14327,09 грн. х 101.9% = 14599,30 грн.) –14327,09 грн. = 272,21 грн.

за березень 2010 року (29464,79 грн. х 100,9% = 29730,00 грн.) –29464,79 грн. = 265,18 грн.

Розрахунок Позивача 3 % річних за період з 16.01.2010 по 16.04.2010 /а.с.23/ визнаний судом правильним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 16.01.2010 по 16.04.2010 в розмірі 114,40 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс”(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, корпус «Б», офіс 25, ідентифікаційний код 33765188, р/р 2600000016411 в СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, код ЄДРПО України 03358357, р/р 26030945206831 в СФ ВАТ «Укрсоцбанк», МФО 324195) заборгованість в розмірі 1613,50 грн., у тому числі: 781,71 грн. –пеня, 114,40 грн. –3% річних, 717,39 грн. –інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс”(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, корпус «Б», офіс 25, ідентифікаційний код 33765188, р/р 2600000016411 в СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 16 грн. 14 коп. (шістнадцять грн. 14 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, корпус «Б», офіс 25, ідентифікаційний код 33765188, р/р 2600000016411 в СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 10 грн. 83 коп. (десять грн. 83 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 20.07. 2010.