Рішення № 11418779, 25.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2010 р.Справа № 34/88-10-2758 За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю прокурора Малиновського району м.Одеси

про виселення та стягнення 3401,33грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Новаковська С.В., діюча на підставі довіреності №01-13/11401 від 22.12.09р.;

від відповідача: ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності №2686 від 28.04.10р.;

від прокурора: Доброжан Н.І., діюча на підставі посвідчення №69 від 19.06.2009р.

В судових засіданнях 02.08.2010р., 20.08.2010р. по справі оголошено перерву в порядку ст.77 ГПК України до 20.08.2010р. до 14год.10хв та до 25.08.2010р. до 12год.25хв. відповідно.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 63м2, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 96, передати приміщення та ключі на користь позивача; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у сумі 2889,24грн. та 512,09грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/88-10-2758.

В судовому засіданні 25.08.2010р. прокурор Малиновського району м.Одеси звернувся до суду із заявою вих№20Н-14/Д в порядку ст.29 Господарського процесуального кодексу України про вступ у справу.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх№19889 від 02.08.10р.), посилаючись на те, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна” є спеціальним щодо спірних правовідносин, оскільки регулює організаційні та майнові відносини, повязані з передачею в оренду державного та комунального майна, а спірне майно віднесено до комунальної власності, у звязку з чим слід застосовувати саме норми цього закону, що забороняє односторонню відмову від договору та передбачає розірвання договору лише в судовому порядку. З огляду на викладене, договір оренди №31/70 може вважатися розірваним виключно або за згодою сторін або за рішенням суду, проте, даний договір оренди за погодженням сторін розірваним не був та відсутнє рішення суду про розірвання договору оренди №31/70.

Відповідач зазначає, що спростуванням фактичного розірвання договору оренди №31/70 та відсутності наміру у позивача припинити відносини із відповідачем є дії позивача щодо виконання умов договору після 22.03.2010р., коли нібито складалось повідомлення про розірвання договору, свідчить те, що позивачем отримувалась орендна плата за користування приміщенням (08.02.2010р., 23.03.2010р.), що також свідчить про необгрунтованість розірвання договору з 24.03.2010р., оскільки визначена на цю дату заборгованість не відповідає дійсності.

Крім того відповідач вказує, що за даними акту звірки взаєморозрахунків за договором оренди №31/70 на момент розгляду справи 29.07.10р. за відповідачем рахується переплата по орендній платі у розмірі 806,08грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

20.02.2006р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) викладено у новій редакції договір оренди нежитлового приміщення №31/70 від 10.10.2005р., відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення загальною площею 63кв.м, розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Хмельницького Богдана, 96 під розміщення кафе (п.п.1.1, 4.1 договору).

Пунктом 1.2 цього договору строк дії договору оренди встановлено з 20.02.2006р. до 20.02.2016р.

Відповідно до п.2.1 даного договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 09.11.2005р. №4840-ІV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”.

Згідно п.2.2 вказаного договору за орендоване приміщення орендар зобовязався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 388,50грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

За пунктом 2.3 названого договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.4 вказаного договору визначено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п.5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обовязків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п.5.2 договору).

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення обєкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У звязку несплатою відповідачем орендної плати протягом трьох місяців поспіль, повідомленням №01-13/253 від 22.03.2010р. позивач відмовився від договору оренди, запропонувавши сплатити заборгованість та здійснити фактичну передачу вказаного нежитлового приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за актом приймання-передачі.

Зазначене повідомлення отримано відповідачем за юридичною адресою 24.03.2010р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) №893349.

Посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивач звернувся до суду із позовом про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 63м2, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 96 та передачу приміщення та ключів на користь позивача; стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у сумі 2889,24грн. станом на 21.04.10р. та 512,09грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5.3 договору оренди нежитлового приміщення №31/70 від 10.10.2005р., викладеного у новій редакції 20.02.2006р., сторони погодили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення обєкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Договір оренди, який було укладено сторонами справи, за своєю правовою природою є різновидом договору найму, який регулюється нормами Цивільного і Господарського кодексів України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Зазначена норма кодексу закріплює в якості підстави для односторонньої відмови наймодавця від договору найму факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору у такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому, навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання оплати за третій місяць, наймач вправі відмовитися від договору найму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, твердження відповідача з посиланням на приписи ч.1 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо неможливості односторонньої відмови від договору оренди не заслуговують на увагу, оскільки сторони у договорі передбачили право орендодавця відмовитися від договору і вимагати повернення обєкту оренди у разі несплати орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу. Отже, Представництво вправі було в односторонньому порядку без звернення до господарського суду відмовитись від Договору оренди, оскільки орендар - Підприємець не сплачував орендну плату протягом більше трьох місяців підряд (за період з листопада 2009р. по 08.02.2010р.).

Водночас твердження відповідача щодо сплати ним орендної плати (за наданими ним копіями платіжних доручень) після направлення позивачем відмови від договору в обґрунтування продовження дії договору та підставу для відмови у заявлених вимогах судом відхиляються, оскільки для розірвання договору оренди визначальним є факт невиконання відповідачем зобовязань, передбачених договором оренди, а також невнесення відповідачем орендної плати протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) №893349 повідомлення Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради отримано відповідачем за юридичною адресою 24.03.10р.

Отже, договір оренди нежитлового приміщення №31/70 від 10.10.2005р., викладений у новій редакції 20.02.2006р., укладений між сторонами по справі, є розірваним з 24.03.10р., тобто з дня отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 повідомлення Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської від №01-13/253 від 22.03.2010р. про відмову від цього договору.

За умовами п.4.7 договору нежитлового приміщення №31/70 від 10.10.2005р., викладеного у новій редакції 20.02.2006р., після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобовязався у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. (із змінами та доп.) у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В порушення умов 4.7 зазначеного договору, ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відповідачем у 15-ти денний термін зобовязання з передачі позивачу приміщення за відповідним актом приймання-передачі виконано не було.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи відсутність правових підстав на зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 63м2, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 96, позовні вимоги щодо виселення відповідача з зазначеного приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що відповідно до акту звірки, складеного та підписаного сторонами по справі станом на 29.07.2010р., відповідачем погашена заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати у повному обсязі, провадження у справі №34/88-10-2758 в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 2889,24грн. та 512,09грн. пені підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 187грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 118грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 77, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (65028 АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 63м2, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 96 з передачею приміщення та ключів.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65028 АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті державного мита у сумі 187(сто вісімдесят сім)грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236(двісті тридцять шість)грн.

4.Провадження у справі №34/88-10-2758 в частині заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 2889,24грн. та 512,09грн. пені припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя

Повний текст рішення складено 30.08.2010р.