Рішення № 114186968, 09.10.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1025/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; e-mail: nec-kanc@ua.energy;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів",

пр. Перемоги, б.126 Б, м. Чернігів, 14013; e-mail: info@cn.enera.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1;

предмет спору: про стягнення 1828683,57 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко С.Л. - адвокат, довіреність від 06.01.2023 № 06/01-11;

від відповідача: Бузина Н.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія СВ № 1059670, виданий 17.08.2023.

У судовому засіданні 09.10.2023, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

24.07.2023, надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про стягнення заборгованості в сумі 1828683,57 грн за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0156-02024 (далі - Договір), а саме: 1069846,54 грн пені; 493802,40 грн штрафу; 85721,21 грн відсотків річних та 179313,42 грн інфляційних втрат. Позов обґрунтований порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасного розрахунку за отримані послуги.

Ухвалою суду від 31.07.2023 дана позовна заява прийнята до розгляду; відкрите провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 21.08.2023; сторонам установлені строки для подачі письмових заяв по суті спору.

21.08.2023, підготовче засідання в справі не відбулось, з огляду на призупинення роботи Господарського суду Чернігівської області в період з 21.08. по 25.08.2023.

Ухвалою від 25.08.2023 підготовче засідання призначене на 11.09.2023, про що сторони повідомлені засобами електронного та поштового зв`язку.

28.08.2023, відповідач, в установлені судом строки, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подав відзив на позов (разом з доказами його направлення на адресу іншої сторони). Також відповідачем подані письмові заяви про застосування строків позовної давності: в один рік до вимог щодо стягнення 1069846,54 грн пені та 493802,40 грн штрафу; і в три роки до вимог щодо стягнення 85721,21 грн відсотків річних та 179313,42 грн інфляційних втрат.

30.08.2023, позивач, в установлені судом строки, в порядку статей 166, 184 ГПК України, подав письмову відповідь на відзив.

11.09.2023, у підготовче засідання прибули повноважні представники обох сторін; за усним клопотанням представника відповідача суд продовжив йому строк для подачі письмових заперечень на відповідь на відзив по 25.09.2023 (протокол судового засідання 11.09.2023).

За результатами судового засідання, керуючись приписами п. 3 частини 2 статті 185 ГПК України, суд постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.09.2023.

22.09.2023, відповідач, у строк продовжений судом, в порядку статей 167, 184 ГПК України, надав письмові заперечення на відповідь на відзив (за змістом тотожні відзиву на позов).

25.09.2023, у судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав представників сторін.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та письмових запереченнях по суті спору, у свою чергу не спростовував факт порушення грошових зобов`язань щодо розрахунку за плановий та фактичний обсяг послуги з передачі електричної енергії за договором № 0156-02024 у спірному періоді. Натомість просив суд врахувати, що розрахунок пені та трьох відсотків річних у липні 2019 року зроблений невірно, оскільки оплата в сумі 5910000,00 грн за послуги з передачі електроенергії проведена 19.07.2019, а не 01.08.2019 (як зазначив позивач у розрахунку), про що свідчить платіжна інструкція № 177 від 19.07.2019 (копія якої додана до відзиву). Також розрахунок позивача проведений без дотримання вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, 20.07.2019 та 20.06.2020 є вихідними днями, а тому граничний строк по розрахунку за отримані послуги настав у перший робочий день, а саме 22.07.2019 та 22.06.2020 відповідно. Крім того, за постановою НКРЕКП № 766 від 08.04.2020, положення якої є обов`язковими для учасників ринку електричної енергії (до яких належать сторони), оператор системи передачі (ОСП, позивач) не застосовує до електропостачальників (у тому числі до відповідача) заходів передбачених п. 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (зміст якого аналогічний до п. 6.7. Договору № 0156-02024). Тобто в період з 08.04.2020 до 26.01.2021 діяло обмеження щодо нарахування неустойки (пені та штрафу) по відношенню до електропостачальників. Звертав увагу, що позивач невірно застосував приписи п. 6.7. Договору (відповідно п. 5.7. у новій редакції, діючій з 08.02.2020), не пред`явив вимоги щодо сплати штрафних санкцій до відповідача та не зарахував кошти, перераховані відповідачем як оплата за послуги, у рахунок погашення штрафних санкцій, не дивлячись на наявність надлишку коштів (переплат) у період з серпня 2019 року по лютий 2020 року, про що свідчить розрахунок позивача (доданий до справи). Просив застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених вимог.

Позивач у відповіді на відзив підтвердив, що оплата на суму 5910000,00 грн за послуги з передачі електроенергії за платіжною інструкцією № 177 від 19.07.2019 проведена АТ «Ощадбанк» 22.07.2019, про що надав довідку Банку про зарахування цих коштів на рахунок позивача 22.07.2019. Звертав увагу, що чинним законодавством не передбачений обов`язковий порядок досудового врегулювання спорів за аналогічними правочинами. Відтак, своє право на нарахування та стягнення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань він реалізував шляхом звернення до суду з відповідним позовом, у той час як виставлення користувачу проміжних рахунків щодо сплати пені та штрафу за Договором є правом позивача. Виходячи з умов п. 5.7. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, діючої з 08.02.2020) право щодо зарахування надлишку коштів у рахунок наявного боргу могло бути реалізоване лише за наявності письмової згоди користувача - ТОВ «Енера Чернігів». Натомість, Товариство таку згоду не надавало. Водночас виходячи з умов п. 6.7. Договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019), наявність письмової згоди користувача щодо зарахування надлишку коштів у рахунок погашення штрафних санкцій не вимагалось, проте такі дії ОСП могли бути розцінені користувачем як порушення умов Договору, зокрема, через незгоду з нарахуванням штрафних санкцій. Відтак вказаний пункт Договору позивач не застосував, проте наведені обставини не впливають на правомірність розрахунку (доданого до справи). Позивач зазначив, що обмеження, встановлене НКРЕКП у постанові від 08.04.2020 № 766, були чинними в період з квітня 2020 року по січень 2021 року (тобто діяли в спірному періоді), натомість позов поданий в липні 2023 року, тобто після закінчення дії цих обмежень. Отже, на думку позивача, встановлені підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором наразі відсутні. Вважає, що акти НКРЕКП не є Законом, а тому в силу статті 651 ЦК України, не можуть змінювати умови Договору. Постанова НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 у відповідній частині не мала обов`язкового характеру та не повинна впливати на юридичну оцінку спірних правовідносин, оскільки не містила загальнообов`язкового характеру та норм права. Вважає, що позов поданий в межах як загального, так і спеціального (в частині неустойки) строків позовної давності, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (пункти 12, 19).

У судовому засіданні, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, судом оголошувалась перерва до 09.10.2023, з метою з`ясування призначення платежу по оплаті на сумі 5188,97 грн, перерахованих відповідачем на рахунок позивача 19.11.2020, у зв`язку з чим останньому встановлений додатковий строк для подачі письмових пояснень, в порядку частини 5 статті 80 ГПК України.

04.10.2023, від позивача надійшли письмові пояснення щодо порядку зарахування платежу від 19.11.2020 на суму 5188,97 грн, що враховані ним у рахунок іншого договору № 0156-02024/ПРР, згідно з листом ТОВ «Енера Чернігів» щодо зміни призначення платежу від 30.11.2020 № 08.1/6323 (доданого до пояснень).

09.10.2023, суд продовжив розгляд справи по суті за участю повноважних представників сторін.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, заслухав повноважних представників сторін, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ НЕК «Укренерго», позивач) є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в приватне акціонерне товариство. Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до статті 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802 (пункти 1.1., 3.2. Статуту ПрАТ НЕК «Укренерго»).

ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - ТОВ «Енера Чернігів», відповідач) відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг», на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої НКРЕКП (постанова від 14.06.2018 № 429), є постачальником електричної енергії.

З наведеного слідує, що позивач і відповідач є учасниками ринку електричної енергії.

01.01.2019, сторонами укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0156-02024 (далі - Договір), за умовами якого ОСП (позивач) зобов`язався надати послугу з передачі електроенергії (далі - послуга), відповідно до умов цього Договору, а користувач (відповідач) зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору (п. 1.1.).

Договір укладений сторонами на умовах Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються в значеннях, наведених у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передач, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правил ринку. Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язались керуватись законодавством України (пункти 2.1., 2.2.).

Ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання Послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором (НКРЕКП) та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 3.1.).

У пункті 4.1. сторони погодили, що за цим Договором для розрахунків використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, що зареєстровані за відповідним користувачем (додаток № 2), з цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

Планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт х год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений Регулятором (грн/МВт х год). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1.).

Планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний передавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання - передачі наданої послуги (п. 10.1.).

Розрахунковим періодом за цим Договором є один календарний місяць (п. 6.1.).

За п. 6.2. Договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця в розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватись щоденного або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначається згідно з п. 4, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому, розмір оплати в указані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 4, на 5 днів наперед.

За п. 6.3. Договору в разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового періоду користувач: передає ОСП факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочих дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму в разі зменшення запланованих обсягів послуги.

За п. 6.5. Договору користувач здійснює розрахунки з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, в порядку визначеному законодавством.

Відповідно до п. 6.7. Договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуг наступних розрахункових періодів

Згідно з пп. 1 п. 7.1. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, цьому праву кореспондує, встановлений пп. 3 п. 9.3. Договору, обов`язок користувача здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.

Акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі або отримані з ЄДРПОУ.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день доставки рекомендованого листа або іншого реєстрованого поштового відправлення, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу або іншим повідомленням про вручення одержувачу (…), або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу / в електронному вигляді (п.10.4.).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

У подальшому сторонами неодноразово переглядалась редакція цього Договору шляхом укладення додаткових угод: від 14.08.2019, від 21.09.2021 (діяла з 08.02.2020), від 28.12.2021 до нього.

Сторони, зокрема, переглянули редакцію п.5.7. (за додатковою угодою від 21.09.2021 до Договору) та встановили, що ОСП направляє Користувачу окремий рахунок на суму пені та/або штрафу протягом 5 робочих днів після виявлення порушення. Рахунок підлягає оплаті протягом 3 робочих днів від дати отримання.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання - передачі наданої послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або, в разі відсутності такої заяви Користувача, ураховує їх як оплату послуги останнього платежу наступного розрахункового періоду відповідно до п.5.2. цього Договору.

За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній оплаті минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди Користувача (наведена редакція діє з 08.02.2020 по 27.12.2021).

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження припинення дії Договору в установленому порядку, суд дійшов висновку, що його дія автоматично пролонгована на 2020 та 2021 роки.

У межах даного позову ПрАТ НЕК «Укренерго» за порушення ТОВ «Енера Чернігів» розрахунків у частині поетапної оплати вартості планового та фактичного обсягу послуг, спожитих у липні 2019, червні 2020 - серпні 2020, листопаді 2020, квітні 2021, травні 2021, липні 2021, жовтні - грудні 2021 років, порядок сплати яких погоджений п. 6.2. Договору (п. 5.2. в редакції додаткової угоди від 21.09.2021), на підставі п. 6.7. Договору (п. 5.7. в редакції додаткової угоди від 21.09.2021) та частини 2 статті 625 ЦК України заявив до стягнення: 1069846,54 грн пені за період з 03.07.2019 по 14.12.2021; 493802,40 грн штрафу (за квітень 2021 року); 85721,21 грн відсотків річних за період з 03.07.2019 по 14.12.2021, та 179313,42 грн інфляційних втрат за період з квітня 2021 по липень 2021 року.

Виходячи з предмету позову, в межах даної справи підлягає дослідженню та встановленню судом наступне коло обставин: наявність між сторонами договірних зобов`язань; факт дотримання відповідачем порядку розрахунків за спожиті послуги; наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (в вигляді пені та штрафу), обумовлених п. 6.7. (п. 5.7.) Договору; наявність підстав для застосування до відповідача правових наслідків, обумовлених частиною 2 статті 625 ЦК України, за фактом порушення грошових зобов`язань.

Судом установлено, що в порядку визначеному розділами 6 та 10 Договору (розділами 5 та 9 в редакції додаткової угоди від 21.09.2021), відповідач, листами № 05/1094 від 25.06.2019, № 05/1155 від 09.07.2019, № 05.1/1242 від 18.07.2019, № 05.1/2877 від 18.05.2020, № 05.2/3508 від 22.06.2020, № 05.1/3883 від 22.07.2020, № 05.1/5110 від 20.10.2020, № 05.2/1147 від 17.03.2021, № 05.1/1611 від 19.04.2021, № 05.2/2384 від 24.05.2021, № 05.1/2789 від 17.06.2021, № 05.2/5031 від 21.10.2021 та від 18.11.2021 б/н повідомив позивача про планові обсяги постачання електроенергії, що в липні 2019 року складає 35000 МВт/год (у подальшому збільшений до 68000 МВт/год, до 110000 МВт/год); у червні 2020 року - 35000 МВт/год, у липні 2020 року - 35000 МВт/год, у серпні 2020 року - 35000 МВт/год, у листопаді 2020 року - 45000 МВт/год, у квітні 2021 року - 25000 МВт/год, у травні 2021 року - 20000 МВт/год, у червні 2021 року - 10000 МВт/год, у липні 2021 року - 10000 МВт/год , у жовтні 2021 року - 20000 МВТ/год, у листопаді 2021 року - 20000 МВт/год та в грудні 2021 року - 10000 МВт/год.

У липні 2019 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 6.2. Договору, мали бути сплачені кошти в загальній сумі 6334860,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.07.2019 у сумі 2918412,00 грн; другий платіж по 10.07.2019 у сумі 482160,00 грн; третій платіж по 15.07.2019 у сумі 482160,00 грн; четвертий платіж по 22.07.2019 у сумі 936768,00 грн; п`ятий платіж по 25.07.2019 у сумі 1515360,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у липні 2019 року, склав 105525,934 МВт/год, вартістю 43995450,30 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 31.07.2019, що повністю оплачений відповідачем.

У червні 2020 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 6526800,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.06.2020 у сумі 1305360,00 грн; другий платіж по 10.06.2020 у сумі 1305360,00 грн; третій платіж по 15.06.2020 у сумі 1305360,00 грн; четвертий платіж по 22.06.2020 у сумі 1305360,00 грн; п`ятий платіж по 25.06.2020 у сумі 1305360,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у червні 2020 року, склав 106037,076 МВт/год, вартістю 19773793,93 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 30.06.2020, що повністю оплачений відповідачем.

У липні 2020 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020) мали бути сплачені кошти в загальній сумі 6526800,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.07.2020 у сумі 1305360,00 грн; другий платіж по 10.07.2020 у сумі 1305360,00 грн; третій платіж по 15.07.2020 у сумі 1305360,00 грн; четвертий платіж по 20.07.2020 у сумі 1305360,00 грн; п`ятий платіж по 27.07.2020 у сумі 1305360,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у липні 2020 року, склав 109986,129 МВт, вартістю 20510213,34 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 31.07.2020, що повністю оплачений відповідачем.

У серпні 2020 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 10089660,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 04.08.2020 у сумі 2017932,00 грн; другий платіж по 10.08.2020 у сумі 2017932,00 грн; третій платіж по 17.08.2020 у сумі 2017932,00 грн; четвертий платіж по 20.08.2020 у сумі 2017932,00 грн; п`ятий платіж по 25.08.2020 у сумі 2017932,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у серпні 2020 року, склав 110712,463 МВт, вартістю 31915745,99 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 31.08.2020, що повністю оплачений відповідачем.

У листопаді 2020 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 12972420,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 03.11.2020 у сумі 2594484,00 грн; другий платіж по 10.11.2020 у сумі 2594484,00 грн; третій платіж по 16.11.2020 у сумі 2594484,00 грн; четвертий платіж по 20.11.2020 у сумі 2594484,00 грн; п`ятий платіж по 25.11.2020 у сумі 2594484,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у листопаді 2020 року, склав 139204,579 МВт, вартістю 40129339,21 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 30.11.2020, що повністю оплачений відповідачем.

У квітні 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 8817900,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.04.2021 у сумі 1763580,00 грн; другий платіж по 12.04.2021 у сумі 1763580,00 грн; третій платіж по 15.04.2021 у сумі 1763580,00 грн; четвертий платіж по 20.04.2021 у сумі 1763580,00 грн; п`ятий платіж по 26.04.2021 у сумі 1763580,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у квітні 2021 року, склав 119148,178 МВт, вартістю 42025468,75 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 30.04.2021, що повністю оплачений відповідачем.

У травні 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 7054320,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 06.05.2021 у сумі 1410864,00 грн; другий платіж по 11.05.2021 у сумі 1410864,00 грн; третій платіж по 17.05.2021 у сумі 1410864,00 грн; четвертий платіж по 20.05.2021 у сумі 1410864,00 грн; п`ятий платіж по 25.05.2021 у сумі 1410864,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у травні 2021 року, склав 100918,544 МВт, вартістю 35595585,17 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 31.05.2021, що повністю оплачений відповідачем.

У червні 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 3527160,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.06.2021 у сумі 705432,00 грн; другий платіж по 10.06.2021 у сумі 705432,00 грн; третій платіж по 15.06.2021 у сумі 705432,00 грн; четвертий платіж по 21.06.2021 у сумі 705432,00 грн; п`ятий платіж по 25.06.2021 у сумі 705432,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у червні 2021 року, склав 98223,279 МВт, вартістю 34644922,08 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 30.06.2021, що повністю оплачений відповідачем.

У липні 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020) мали бути сплачені кошти в загальній сумі 3527160,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.07.2021 у сумі 705432,00 грн; другий платіж по 12.07.2021 у сумі 705432,00 грн; третій платіж по 15.07.2021 у сумі 705432,00 грн; четвертий платіж по 20.07.2021 у сумі 705432,00 грн; п`ятий платіж по 26.07.2021 у сумі 705432,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у липні 2021 року, склав 106996,174 МВт, вартістю 37739262,50 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 31.07.2021, що повністю оплачений відповідачем.

У жовтні 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 7054320,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 04.10.2021 у сумі 1410864,00 грн; другий платіж по 11.10.2021 у сумі 1410864,00 грн; третій платіж по 15.10.2021 у сумі 1410864,00 грн; четвертий платіж по 20.10.2021 у сумі 1410864,00 грн; п`ятий платіж по 25.10.2021 у сумі 1410864,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у жовтні 2021 року, склав 106593,389 МВт, вартістю 37597193,80 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 31.10.2021, що повністю оплачений відповідачем.

У листопаді 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, що діє з 08.02.2020), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 7054320,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.11.2021 у сумі 1410864,00 грн; другий платіж по 10.11.2021 у сумі 1410864,00 грн; третій платіж по 15.11.2021 у сумі 1410864,00 грн; четвертий платіж по 22.11.2021 у сумі 1410864,00 грн; п`ятий платіж по 25.11.2021 у сумі 1410864,00 грн.

Фактичний обсяг послуги, спожитої відповідачем у листопаді 2021 року, склав 102708,009 МВт, вартістю 36226758,11 грн, про що свідчить двосторонній акт приймання-передачі послуги від 30.11.2021, що повністю оплачений відповідачем

У грудні 2021 року, з огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги споживання електроенергії, ним, за п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021), мали бути сплачені кошти в загальній сумі 3527160,00 грн у наступному порядку: перший платіж по 02.12.2021 у сумі 705432,00 грн; другий платіж по 10.12.2021 у сумі 705432,00 грн; третій платіж по 15.12.2021 у сумі 705432,00 грн; четвертий платіж по 20.12.2021 у сумі 705432,00 грн; п`ятий платіж по 27.12.2021 у сумі 705432,00 грн.

Відповідач за фактичний обсяг споживання електричної енергії в спірному періоді повністю розрахувався, що підтверджено повноважними представниками обох сторін у судових засіданнях та в письмових заявах по суті спору.

Граничні строки по розрахунку за плановий та фактичний обсяги послуги визначені судом з дотриманням вимог частини 5 статті 254 ЦК України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд взяв до уваги заперечення відповідача в частині невірного визначення позивачем граничної дати оплати четвертого платежу планової вартості послуги, замовленої в липні 2019 року, оплата якої мала бути проведена не пізніше 22.07.2019 (у перший робочий день, що слідує за вихідним днем - суботою, 20.07.2019); та четвертий платіж планової вартості послуги, замовленої в червні 2020 року мав бути сплачений не пізніше 22.06.2020 9у перший робочий день, що слідує за вихідним - суботою, 20.06.2020, що було враховано позивачем у розрахунку (всупереч доводам іншої сторони).

Відповідач не заперечив факт порушення строків поетапної оплати планового та фактичного обсягу послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

За статтею 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За п. 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частин 1 та 7 статті 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами статті 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

За частиною 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачене в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачений частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Таким чином, одночасна сплата пені та штрафу передбачена п. 6.7. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0156-02024 (та п. 5.7. у редакції додаткової угоди від 21.09.2021 до нього), узгоджується з вимогами чинного законодавства.

За п. 6.7. Договору в випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань в частині своєчасної поетапної оплати планового та фактичного обсягу послуги з передачі електроенергії за Договором (пункти 6.2. та 5.2. в редакції додаткової угоди від 21.09.2021 до цього Договору) у період липень 2019, червень - серпень 2020, листопад 2020, квітень 2021, травень 2021, липень 2021, жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021 років, що відповідачем не спростовано та, за висновком суду, є підставою для нарахування штрафних санкцій (в формі пені та штрафу), обумовлених п. 6.7. Договору (п. 5.7. в редакції додаткової угоди від 21.09.2021 до нього), та відсотків річних, інфляційних втрат на підставі прямої норми Закону.

Регулятор - НКРЕКП затвердив типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії як додаток 6 до Кодексу системи передачі, в якому містяться, зокрема, положення стосовно нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі, водночас, НЕК "Укренерго" та ТОВ "Енера Чернігів" уклали договір про надання послуг відповідно до змісту вказаного затвердженого типового договору, від якого вони не можуть відступати.

Судом установлено, що п. 6.7. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0156-02024 (у тому числі в редакції додаткової угоди від 14.08.2019 до нього), на підставі якого розраховані штрафні санкції, що увійшли до ціни заявленого позову, за своїм змістом тотожні п. 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 309.

Згідно з постановою Регулятора - Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 08.04.2020 № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії в період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (втратила чинність з 26.04.2022) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період дії карантину) надано, зокрема, настанову оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) (позивачу) не застосовувати до електропостачальників (до яких у тому числі належить відповідач) заходи, передбачені пп. 1 - 6 п. 1.7.2. глави 1.7. розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП, від 14 березня 2018 року № 307, та заходи, передбачені п. 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 309. Електропостачальники не набувають статусу «Дефолтний».

Постановою НКРЕКП від 30.04.2020 № 905 пункт 1 постанови від 08.04.2020 № 766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту: 1) ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу "Дефолтний" та 2) ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» виключено п. 2 постанови від 08.04.2020 № 766.

Таким чином, 08.04.2020 НКРЕКП прийняте обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, п. 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є п. 6.7 договору про надання послуг), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021.

За таких обставин, НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.

Таким чином, вказані положення п. 2 постанови від 08.04.2020 № 766 не підлягають застосуванню починаючи з 27.01.2021, однак були чинними та діяли в період з моменту прийняття постанови від 08.04.2020 № 766 та до моменту їх виключення з указаної постанови 27.01.2021, оскільки постанова НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 не мала зворотної дії в часі, а лише виключала застосування положень п. 2 постанови від 08.04.2020 № 766 на майбутнє.

Правова позиція щодо застосування постанов НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 та від 27.01.2021 № 93, викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, що є обов`язковою для врахуванням судом першої інстанції при вирішенні аналогічного спору в силу частини 4 статті 236 ГПК України.

Доводи позивача ПрАТ НЕК "Укренерго" з приводу того, що постанова НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 не може в даному випадку слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, нарахованих у період з червня по листопад 2020 року, оскільки є актом індивідуальної дії, що носить рекомендаційний характер, та на момент звернення до суду з відповідним позовом втратила чинність, у той час як вимоги про стягнення пені та штрафу ґрунтуються саме на умовах Договору, не знайшли свого підтвердження та оцінюються судом критично.

У контексті зазначеного, суд вважає необхідним звернути увагу, що положення постанови від 08.04.2020 № 766, були чинними в спірному періоді та є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин.

Судом також враховані висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21 (спір у справі № 927/713/21 виник між тими ж сторонами щодо виконання цього ж Договору від 01.01.2019 № 0156-02024 за інший (відмінний) період стягнення, а саме: грудень 2020 року - лютий 2021 року).

З урахуванням наведених обставин, суд, керуючись постановою Регулятора від 08.04.2020 № 766, дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ОСП до електропостачальника штрафних санкцій за п. 6.7. Договору, в формі пені нарахованої за червень - серпень та листопад 2020 року.

Водночас вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, за порушення виконання грошових зобов`язань у період з червня по серпень та листопад 2020 року, ґрунтуються на прямій нормі Закону, зокрема, частині 2 статті 625 ЦК України. Відтак обмеження установлені Регулятором у постанові від 08.04.2020 № 766, до цих вимог не підлягають застосуванню. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

Суд перевірив розрахунок позивача (доданий до матеріалів справи) та встановив:

- при нарахуванні пені та відсотків річних у липні 2019 року, по-перше, невірно проведено зарахування часткової оплати на суму 5910000,00 грн, сплачених згідно з платіжним дорученням від 19.07.2019 № 177, що зараховані на рахунок позивача 22.07.2019 (замість 01.08.2019) за довідкою АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/49129/2023 від 23.08.2023; з наведеного слідує, що починаючи з 22.07.2019 за відповідачем обліковувалась передплата в сумі 2027268,00 грн; по друге, 4й платіж за плановий обсяг послуги в липні 2019 року мав бути сплачений в строк по 22.07.2019 (замість 21.07.2019), тобто не є простроченим, з огляду на наявність у відповідача переплати на указану дату; по-третє, розрахунок пені проведений без обмеження його розміру подвійною обліковою ставкою НБУ (як погоджено сторонами в Договорі та відповідає приписам статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР), відтак, розрахунок позивача в цій частині вимог є помилковим;

- вимоги щодо стягнення неустойки (в формі пені) за прострочення оплати планового та фактичного обсягу послуги, наданої в період з червня по серпень та листопад 2020 року, не підлягають задоволенню з урахуванням обмежень запроваджених Регулятором згідно з постановою від 08.04.2020 № 766; розрахунок відсотків річних за прострочення оплати вартості планового та фактичного обсягу послуг, що отримані в указаний період арифметично вірний;

- розрахунок пені за прострочення оплати вартості планового та фактичного обсягу послуги в квітні та травні 2021 року проведений без обмеження його розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, відтак, розрахунок позивача в цій частині вимог є помилковим; розрахунок штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення оплати вартості планового та фактичного обсягу послуги в указаному періоді арифметично вірний;

- при нарахуванні пені та 3% річних за прострочення оплати вартості планового обсягу послуги в липні 2021 року позивач невірно обліковував як прострочену заборгованість в дні її фактичної оплати, зокрема станом на 09.07.2021 на суму 1410864,00 грн та станом на 15.07.2021 на суму 705432,00 грн; крім того, нарахування пені проведене без обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, тому розрахунок у цій частині вимог є помилковим; розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати вартості планового обсягу послуги в указаному періоді арифметично вірний;

- розрахунок пені за прострочення оплати вартості планового та фактичного обсягу послуги в жовтні, листопаді та грудні 2021 року проведений без обмеження його розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, відтак, розрахунок позивача в цій частині вимог є помилковим; розрахунок 3% річних за прострочення оплати вартості планового та фактичного обсягу послуги в указаному періоді арифметично вірний.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за плановий та фактичний обсяг замовлених послуг у спірному періоді підтверджується наявними матеріалами справи, суд провівши перерахунок неустойки (в формі пені та штрафу), відсотків річних та інфляційних втрат у заявлених періодах установив, що позов у частині вимог про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 379451,59 грн, у частині штрафу в повному обсязі в сумі 493802,40 грн, у частині трьох відсотків річних частково в сумі 81655,35 грн та в частині інфляційних втрат у повному обсязі в сумі 179313,42 грн.

Суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені в сумі 690394,95 грн та 3% річних у сумі 4065,86 грн в заявлених періодах з огляду на допущені позивачем помилки в розрахунку (що перераховані вище).

Заперечення відповідача в частині недотримання позивачем умов п. 6.7. Договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) та п. 5.7. Договору (в редакції додаткової угоди від 21.09.2021, діючої з 08.02.2020) судом відхилені.

З доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивач вірно проводив зарахування часткових оплат відповідача, згідно з яким кошти першочергово спрямовувались в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення, а за відсутності заборгованості, надлишок коштів зараховувався в оплату наступних розрахункових періодів, що відповідає умовам Договору.

Виставлення ОСП рахунків щодо сплати штрафних санкцій за порушення користувачем грошових зобов`язань за Договором є правом сторони, невчинення зазначених дій не обмежує її в подальшому на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за цим договором.

Відповідач письмово клопотав застосувати наслідки спливу позовної давності (спеціальної в один рік та загальної в три роки) до вимог про стягнення неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач у липні 2023 року звернувся до відповідача з позовом про стягнення неустойки (в формі пені та штрафу), відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання останнім грошових зобов`язань по розрахунку за плановий та фактичний обсяг послуги з передачі електричної енергії в період з липня 2019, червень - серпень та листопад 2020, квітень, травень, липень, жовтень - грудень 2021 років.

Позов поданий до суду з урахуванням пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за умовами яких:

- під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

- у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на всій території України установлений карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020, що неодноразово пролонгувався Урядом, та діяв по 30.06.2023 (постанова КМУ від 27.06.2023 № 651).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що в подальшому пролонгований, зокрема, Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

З урахуванням наведеного, суд установив, що строки позовної давності (як спеціальний, так і загальний) продовжені з 12.03.2020 на час дії карантинних обмежень (по 30.06.2023) та на весь час дії воєнного стану, а тому позов поданий з дотриманням зазначених строків.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними в зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за планові та фактичний обсяги послуги з передачі електричної енергії, що встановлені Договором (що відповідачем не спростовано), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем у сумі 17013,34 грн мають бути відшкодовані за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73 - 79, 91, 123, 129, 165 - 167, 178, 184, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (пр. Перемоги, буд. 126 Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) про стягнення 1828683,57 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (пр. Перемоги, буд. 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 379451,59 грн пені, 493802,40 грн штрафу, 81655,35 грн трьох відсотків річних, 179313,42 грн інфляційних втрат та 17013,34 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 16.10.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко