Рішення № 114185695, 16.10.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Справа № 915/1015/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп», код 39465869 (04202, м. Київ, вул. Маршала Рокосовського, буд. 3), яку пред`явлено до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона № 3», код 22443181 (57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Радянська, 22) про стягнення грошових коштів у розмірі 14061,15 грн.

Рух справи.

27.06.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалу суду від 03.07.2023 року відповідачу надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі та отримано останнім 16.07.2023 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек №5400501621095).

Заяви по суті.

Позивач просить суд вирішити спір і стягнути з відповідача борг по оплаті поставленого 07.09.2021 року товару у розмірі 10000,00 грн., а також 3533,15 грн. втрат від інфляції та 528,00 грн. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 2684,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази, судом встановлено наступне.

Позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 20580,00 грн., який було прийнято відповідачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 1927 від 07.09.2021 року на суму 20580,00 грн., яка підписана сторонами та скріплена їхніми печатками.

03.09.2021 року позивач (постачальник) виставив відповідачу (покупець) рахунок на оплату по замовленню № 3229 від 03.09.2021 року, згідно якого постачальником значиться - товариство з обмеженою відповідальністю Агро Імпорт Груп, покупцем - товариство з обмеженою відповідальністю Веселинівська автоколона № 3, в графі Товар зазначено найменування товару (кріплення кронштейна LI Rubin(D), артикул 41210101/51210015; кріплення кронштейна RE Rubin(D), артикул 41210100/51210014; втулка D32/20,1Х128, артикул 31710080), з визначенням їх кількості, ціни та суми. Всього найменувань товару 3, на суму 20580,00 грн.

11.11.2021 року відповідачем частково було здійснено оплату за товар в розмірі 10580,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача.

За твердженням позивача, підписання сторонами накладної від 07.09.2021 року свідчить про укладення договору поставки у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань. Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Імпорт Груп (постачальник), здійснивши поставку товару покупцю, виконало свої зобов`язання в повному обсязі. Покупцем зобов`язання щодо оплати товару було виконане несвоєчасно та не у повному обсязі, а саме станом на 12.06.2023 року сплаченою є сума у розмірі 10580,00 грн. Заборгованість відповідача за видатковою накладною № 1927 від 07.09.2021 року становить 10000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 05.06.2023 року, в якій зазначено, що ТОВ Агро Імпорт Груп виконало свої зобов`язання, поставивши запасні частини до техніки за видатковою накладною № 1927 від 07.09.2021 року, проте, товариством з обмеженою відповідальністю Веселинівська автоколона № 3 не виконуються умови оплати відвантаженого товару.

За твердженнями позивача, відповідач претензію залишив без задоволення, оплата за товар виконана не своєчасно та не в повному обсязі, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 10000,00 грн. за договором поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, а також втрат від інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини ( ст. 11 ЦК України).

Статтями 202 та 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.1 ст. ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

За приписами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, фактом підписанням видаткової накладної № 1927 від 07.09.2021 року, яка містить асортимент товару, кількість та вартість, відповідач вчинив конклюдентні дії по укладенню договору купівлі-продажу (поставки) товару у спрощений спосіб та схвалив правочин отриманням товару. До вказаних відносин застосовуються норми права, що регулюють питання купівлі-продажу та виконання зобов`язань.

Статтею 265 ГК України регламентовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вона підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання сторонами видаткової накладної № 1927 від 07.09.2021 року.

Позивач, здійснивши поставку товару згідно видаткової накладної № 1927 від 07.09.2021 року покупцю, виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Відповідач, прийнявши товар, свої зобов`язання щодо його оплати виконав не своєчасно та не в повному обсязі, сплативши на рахунок позивача суму в розмірі 10580,00 грн.

Станом на 12.06.2023 року загальний залишок заборгованості за договором становить 10000,00 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати заборгованості, або доказів, які б її спростували, у зв`язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що невиконане відповідачем зобов`язання по оплаті товару є грошовим зобов`язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За розрахунками позивача 3% річних, які нараховані на суму заборгованості за період з 07.09.2021 року по 12.06.2023 року, становлять 528,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних за вказаний період на суму боргу в розмірі 10000,00 грн. становить 529,31 грн.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в межах заявленої позивачем суми в розмірі 528,00 грн.

Позивачем нараховані втрати від інфляції за період з 07.09.2021 року по 12.06.2023 року на суму 3533,15 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфдяції судом встановлено, що розмір інфляційних витрат за вказаний період на суму боргу в розмірі 10000,00 грн. становить 3600,81 грн.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції в межах заявленої позивачем суми в розмірі 3533,15 грн.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Веселинівська автоколона № 3, код 22443181 (57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Радянська, 22) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агро Імпорт Груп, код 39465869 (04202, м. Київ, вул. Маршала Рокосовського, буд. 3) грошові кошти у сумі 14061 (чотирнадцять тисяч шістдесят одна) грн. 15 коп., з яких: 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованість; 3533 (три тисячі п`ятсот тридцять три) грн. 15 коп. втрати від інфляції; 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. 3% річних, а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв