Рішення № 114185036, 11.10.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/757/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: прокурора Андрусяк Н.А., представника позивача Тернопільської обласної військової адміністрації Перейми М.І., представника відповідача Думич О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/757/23 за позовом керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Тернопільської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення до Державного бюджету України пені в сумі 305090,84 грн.

Суть спору.

Керівник Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" про стягнення пені в сумі 305090,84 грн.

Стислий виклад позиції прокурора та позивачів.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням відповідачем договірних умов в частині дотримання строку поставки товару в визначений договором термін, у зв`язку з чим відповідачу нараховано до стягнення пеню в сумі 305090,84 грн.

Стягнення пені до Державного бюджету України прокурор обґрунтовує тим, що договір поставки укладено на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, від 02.03.2022 № 185 Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, від 03.03.2022 № 193 Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Кошти, які АТ Укрзалізниця, як платник за договором, сплачувала відповідачу на виконання договору поставки, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу. Статтею 29 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, в тому числі, кошти від санкцій (штраф, пеня тощо), що застосовується відповідно до закону.

Представник позивача Тернопільської обласної військової адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримала, просить такі задоволити.

Позивач Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі також Мінінфраструктури) подало суду письмові пояснення до позовної заяви від 22.08.2023 № 428/23 (вх. № 12482/23 від 29.08.2023), у яких підтримало позовні вимоги, зазначає, що кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг) у сумі такого платежу. Оскільки фактична поставка товару відбулась з порушенням встановленого в договорі строку, відповідач порушив свої договірні зобов`язання, що має наслідком стягнення з нього передбаченої договором неустойки.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов та запереченнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки: умови договору, інші положення законодавства не передбачають стягнення грошових коштів до Державного бюджету України, пеня за умовами договору може стягуватись виключно на рахунок платника (АТ Українська залізниця), у зв`язку з чим права Тернопільської обласної військової адміністрації та Мінінфраструктури не порушені. Також відповідач покликається на наявність підстав для зменшення пені у разі, якщо суд дійде висновку про її стягнення.

Відповідач покликається на те, що договірні правовідносини між сторонами не підпадають під регулювання бюджетного законодавства, зокрема стягнення пені, передбаченої договором, до Державного бюджету України не передбачено Бюджетним кодексом України.

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

Акціонерне товариство Українська залізниця (у рішенні також АТ Укрзалізниця) подало суду письмові пояснення від 31.08.2023 (вх. № 12730/23 від 04.09.2023), в яких зазначає, що повністю погоджується та підтримує позовні вимоги керівника Тернопільської обласної прокуратури. Зазначає, що ТОВ Біонеріка Рітейл неналежно виконала свої зобов`язання за договором в частині дотримання строку поставки товару. У відносинах між сторонами АТ Укрзалізниця виступало лише платником за грошовими зобов`язаннями Тернопільської обласної військової адміністрації (замовник), і не набувало жодних прав за договором поставки, проводило оплату лише після відповідного рішення замовника, який здійснював приймання товару, перевіряв його придатність, дотримання термінів і порядку поставки товару.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2023 для розгляду справи № 909/757/23 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/757/23; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство "Українська залізниця"; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, письмових пояснень та відповіді на такі пояснення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.

29.08.2023 до суду від Тернопільської обласної прокуратури надійшла заява від 25.08.2023 № 15-455ВИХ-23 (вх. № 12483/23) в якій заявник заперечує проти розгляду справи № 909/757/23 без повідомлення (виклику) сторін та просить суд розглядати дану справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 30.08.2023 суд задовольнив зазначену вище заяву; ухвалив здійснювати розгляд справи №909/757/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справі по суті призначив на 19.09.2023 о 10:30 год.

29.08.2023 до суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли пояснення щодо позовної заяви від 22.08.2023 № 428/23 (вх.№ 12482/23 від 29.08.2023), які суд прийняв та долучив до матеріалів справи.

31.08.2023 представник відповідача адвокат Думич Оксана Іванівна, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", надіслала клопотання (вх. № 12642/23) в якому звертає увагу суду на невиконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України. При цьому повідомляє, що згідно з доданими позивачем документами, позовна заява направлена на наступну адресу: 76018, вул. Миру, 144Д, м. Івано-Франківськ. У той же час, юридична адреса відповідача є такою: вул. Мазепи Гетьмана, 144Д, м. Івано-Франківськ, що доводиться витягами з ЄДР щодо відповідача, отриманими як судом, так і наданими позивачем. За даними відстеження поштового відправлення, таке не було вручене та повернуто відправнику.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2023 позовну заяву залишено без руху, ухвалено Тернопільській обласній прокуратурі у п`ятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області: докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами за місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл": 76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144д.

08.09.2023, до суду від Тернопільської обласної прокуратури надійшли докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ТОВ "Біонеріка Рітейл" (супровідний лист від 04.09.2023 № 15-466ВИХ-23; вх. № 13026/23).

Ухвалою від 11.09.2023 суд вирішив продовжити розгляд справи № 909/757/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Суд повідомив учасників справи, що розгляд справи по суті відбудеться 19.09.2023.

04.09.2023 до суду від представника АТ Укрзалізниця надійшли письмові пояснення від 31.08.2023 (вх. № 12730/23 від 04.09.2023).

12.09.2023 представник відповідача Оксана Думич подала до суду відзив на позовну заяву від 12.09.2023 (вх. № 13209/23 від 12.09.2023). До відзиву долучено копію договору (протоколу) про наміри №02.22/TR-1 від 01.03.2022, документи на представництво та докази направлення копій відзиву з додатками іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 19.09.2023 задоволено заяви Тернопільської обласної військової адміністрації (вх. № 13385/23 від 15.09.2023 та вх. № 13467/23 від 18.09.2023) про участь її представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 19.09.2023 взяли участь прокурор Андрусяк Н.А., представник позивача Тернопільської обласної військової адміністрації Перейма М.І. (в режимі відеоконференції) та представник відповідача Думич О.І. Заслухавши думку учасників справи, враховуючи, що не закінчився строк подання відповіді на відзив та заперечень, а учасники справи заявили про намір подати такі заяви по суті справи, суд відклав розгляд справи на 11.10.2023.

20.09.2023 до суду від Тернопільської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 13873/23 від 25.09.2023) з доказами направлення копії відповіді на відзив іншим учасникам справи.

27.09.2023 до суду від відповідача ТОВ Біонеріка Рітейл надійшло заперечення з доказами їх направлення іншим учасникам справи.

В судовому засіданні 11.10.2023 взяли участь прокурор Андрусяк Н.А., представник позивача Тернопільської обласної військової адміністрації Перейма М.І. (в режимі відеоконференції) та представник відповідача Думич О.І. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились хоча належним чином були повідомлені судом про дату, час і місце судового розгляду ухвалою повідомленням про судове засідання від 19.09.2023, яку позивач Мінінфраструктури одержало 26.09.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0290950 0), а АТ Укрзалізниця одержало 26.09.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0290949 6). Крім того, Мінінфраструктури у поясненнях щодо позовної заяви від 22.08.2023 № 428/23 (вх. № 12482/23 від 29.08.2023) просило суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника Мінінфраструктури. Клопотань про відкладення судового розгляду учасники справи не подавали.

У судовому засіданні 11.10.2023 суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження: заслухав пояснення прокурора та представників сторін, їх відповіді на запитання, поставлені іншими учасниками процесу та судом, дослідив письмові докази, після чого в нарадчій кімнаті ухвалив рішення. 11.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у даній справи становлять обставини існування між сторонами договірних відносин щодо постачання товару, дотримання відповідачем строків поставки товару, правомірності нарахування відповідачу пені за порушення строків виконання зобов`язань з поставки товару замовнику та наявності правових підстав для її стягнення до Державного бюджету України; існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від передбаченої договором відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які становлять предмет доказування, прокурор та позивачі доводять такими доказами (поданими у письмових копіях): розрахунок пені внаслідок затримки постачання товару (постачальник ТОВ Біонеріка Рітейл), договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування з додатком № 1, заявка № 20 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно Постанові КМУ № 328) (на 10 календарних днів), рахунок на оплату № 4 від 01.04.2022, платіжне доручення від 06.04.2023, видаткові накладні № 12 від 11.04.2022, № 13 від 12.04.2022, № 14 від 13.04.2022, № 16 від 14.04.2022, № 17 від 15.04.2022, № 19 від 15.04.2022, № 20 від 16.04.2022, № 22 від 18.04.2022, № 24 від 18.04.2022, № 26 від 19.04.2022, № 32 від 23.04.2022, № 30 від 25.04.2022, № 36 від 27.04.2022, № 38 від 28.04.2022, № 42 від 02.05.2022, № 44 від 04.05.2022, № 48 від 07.05.2022, № 50 від 09.05.2022, № 51 від 10.05.2022, № 52 від 10.05.2022, № 54 від 11.05.2022, № 55 від 11.05.2022, № 56 від 11.05.2022, № 57 від 12.05.2022, № 59 від 12.05.2022, № 60 від 12.05.2022, № 61 від 12.05.2022, № 62 від 12.05.2022, лист Тернопільської обласної прокуратури від 27.06.2023 № 15-349Вих-23, лист Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.07.2023 № 03-6265/16, лист Тернопільської обласної прокуратури від 27.06.2023 № 13-350Вих-23, лист Мінінфраструктури від 11.07.2023 № 10830/34/10-23, лист Тернопільської обласної прокуратури від 14.07.2023 № 15-378Вих-23, лист Тернопільської обласної військової адміністрації від 31.07.2023 № 03-6987/16, ухвала Верховного Суду від 01.08.2023 по справі № 909/981/22, лист Тернопільської обласної прокуратури від 08.08.2023 № 15-414Вих-23, лист Тернопільської обласної прокуратури від 08.08.2023 № 15-413Вих-23, апеляційна скарга Тернопільської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 у справі № 909/981/22, касаційна скарга Тернопільської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 у справі № 909/981/22, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 по справі № 909/981/22, постанова Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 по справі № 909/981/22.

Відповідач на спростування доводів позову надав копію договору (протоколу) про наміри №02.22/TR-1 від 01.03.2022, а також свою правову позицію доводив доказами, доданими прокурором до позовної заяви.

Сторони не спростовували належність, допустимість, вірогідність та достовірність доказів, поданих іншою стороною, не подавали заяв щодо сумнівів у достовірності або підроблення доказів, наданих іншим учасником справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд визнає встановленими такі обставини, які становлять предмет доказування.

01.04.2022р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 „Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану між Тернопільською обласною військовою адміністрацією (замовником), AT „Укрзалізниця" (платником) та ТОВ „Біонеріка Рітейл (постачальником) було укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (надалі - договір), шляхом приєднання до його умов.

Сторони справи у заявах по суті спору не заперечували доводи позову, що на офіційному вебсайті АТ „Українська залізниця за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проєкт договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, форму та умови договору затверджено рішенням правління AT „Укрзалізниця від 12.03.2022р. згідно витягу з протоколу№Ц-54/29 Ком.т.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (ТОВ Біонеріка Рітейл) зобов`язується поставити замовнику (Тернопільській обласній військовій адміністрації) продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі товар (-и)) перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник (Акціонерне товариство „Українська залізниця) зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору.

Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами. Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника. У заявці обов`язково зазначається назва предмету закупівлі з зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри (п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору передбачено, що загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022р. №185 „Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (зі всіма чинними змінами) на таких умовах:

- попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

- остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

В пунктах 5.1 та 5.4 Договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення постачальника про прийняття заявки замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору, або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка замовника вважається не прийнятою постачальником та не узгодженою сторонами.

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів (п. 5.5 Договору).

Згідно п. 5.8, 5.9 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товару, що поставляється, переходить до Замовника одночасно з виникненням у нього права власності.

Відповідно до п. 6.1 договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

За пунктами 6.6, 6.7 договору, платник несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього Договору. У разі не одержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2 цього Договору, платник не несе жодної відповідальності за не оплату чи несвоєчасну оплату поставленого Товару.

Вказаним договором сторони передбачили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1).

У п. 8.1 - 8.3 договору обумовлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками Сторін і скріплена печатками.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів.

Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами.

Відповідно до п. 11.1, 11.2 договору передбачено - сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022. Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Згідно п. 11.3, 11.4 договору передбачено, що постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Платник має право вносити зміни до цього Договору за погодженням із Замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Для укладення вказаного договору з відповідачем Тернопільська обласна військова адміністрація 30.03.2022 направила ТОВ „Біонеріка Рітейл заявку № 20 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно постанові КМУ № 328) (на 10 календарних днів), на постачання макаронних виробів з твердих сортів пшениці в асортиментів, 1000 г., в кількості 400 000 шт. Продукція буде пофасована в картонні коробки з розрахунку на 1 чол. відповідно до постанови КМУ № 328 від 20.03.2022 для доставки за місцем призначення, та направлятиметься як гуманітарна допомога населенню, яке проживає на території, де ведуться активні бойові дії спровоковані агресією російської федерації. Адреса доставки товару: м. Тернопіль, майд. Привокзальний, 2.

ТОВ „Біонеріка Рітейл (постачальник) направило на адресу Тернопільської обласної військової адміністрації (замовник) рахунок на оплату № 4 від 01.04.2022, відповідно до якого постачальник акцептував умови договору та зобов`язався на його умовах поставити замовнику товар, а саме: макаронні вироби з твердих сортів пшениці в асортименті, 1000 г, в кількості 400 000 шт. загальною вартістю 25 200 000 грн з ПДВ. Аванс 30 (тридцять) % - 7 560 000 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 06.04.2022 АТ "Українська залізниця" оплатило ТОВ "Біонеріка Рітейл" грошові кошти в сумі 7 560 000,00 грн із призначенням платежу "передоплата по договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання згідно рахунку № 4 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)".

Відповідачем виконано поставку товару в період з 11.04.2022 по 12.05.2022 відповідно до видаткових накладних № 12 від 11.04.2022, № 13 від 12.04.2022, № 14 від 13.04.2022, № 16 від 14.04.2022, № 17 від 15.04.2022, № 19 від 15.04.2022, № 20 від 16.04.2022, № 22 від 18.04.2022, № 24 від 18.04.2022, № 26 від 19.04.2022, № 32 від 23.04.2022, № 30 від 25.04.2022, № 36 від 27.04.2022, № 38 від 28.04.2022, № 42 від 02.05.2022, № 44 від 04.05.2022, № 48 від 07.05.2022, № 50 від 09.05.2022, № 51 від 10.05.2022, № 52 від 10.05.2022, № 54 від 11.05.2022, № 55 від 11.05.2022, № 56 від 11.05.2022, № 57 від 12.05.2022, № 59 від 12.05.2022, № 60 від 12.05.2022, № 61 від 12.05.2022, № 62 від 12.05.2022.

Учасники справи в судовому засіданні визнали факт поставки товару постачальником та факт повної оплати товару платником. Спір між сторонами стосується нарахування передбаченої п. 6.1 договору пені за несвоєчасну поставку товару.

Оплата товару, поставленого за договором, здійснювалась Акціонерним товариством Українська залізниця за рахунок коштів державного бюджету, виділених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету Міністерству інфраструктури, як субвенція державного бюджету місцевим бюджетам з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави та належного функціонування акціонерного товариства Українська залізниця в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні, для здійснення Укрзалізницею заходів, а саме: на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

При цьому, абзацом третім підпункту 1 п. 1 постанови КМУ від 02.03.2022 № 185 Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, акціонерне товариство Українська залізниця уповноважене виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна).

Пунктами 2, 4, 5 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2022 р. № 528 визначалось, що головним розпорядником субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі - субвенція) за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства. Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням Укрзалізницею на оплату грошових зобов`язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами. Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 у справі № 909/981/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, з урахуванням Ухвали Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2023, відмовлено в задоволенні позову Тернопільської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" про зобов`язання перерахувати АТ "Українська залізниця" 305 090 грн 84 коп. пені. При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідно до п. 6.1 договору, за затримку поставки товару відповідач повинен сплатити пеню на рахунок платника (АТ "Українська залізниця") і позивач не є представником АТ "Українська залізниця", якому просить перерахувати кошти, тому в позові Тернопільської обласної військової адміністрації до ТОВ "Біонеріка Рітейл" про зобов`язання перерахувати АТ "Українська залізниця" 305 090 грн 84 коп. пені, слід відмовити.

Спір у справі № 909/981/22 стосувався стягнення пені в тому ж розмірі, за тією ж поставкою та за тим же договором, обставини виконання якого є підставою позову у даній справі. Однак, оскільки заявлено іншу позовну вимогу, а саме про стягнення пені до Державного бюджету України, відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 3 частини першої статті 231 та п. 2 частини першої статті 175 ГПК України.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 24 Закону України Про прокуратуру, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Звертаючись із позовною заявою, керівник Тернопільської обласної прокуратури зазначив, що звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, а стягнення пені з постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. Недотримання постачальником договірних зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану суспільному інтересу вочевидь не відповідає, а тому має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. Органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, є Тернопільська обласна військова адміністрація та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не здійснюють належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема Тернопільською обласною військовою адміністрацією при розгляді справи № 909/981/22 обрано неналежний спосіб захисту прав, а Мінінфраструктури не вживає жодних заходів для захисту прав та інтересів держави.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Тернопільською обласною прокуратурою на адресу Тернопільської обласної військової адміністрації направлено лист за вих. №15-349ВИХ-23 від 27.06.2023 із вимогою повідомити, чи будуть вживатися заходи щодо касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 909/981/22, та надати засвідчені копії документів.

У відповідь, Тернопільська обласна військова адміністрація листом від 10.07.2023 № 03-6265/16 повідомила Тернопільську обласну прокуратуру, що нею подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 909/981/22. Одночасно надано копії запитуваних документів.

Тернопільською обласною прокуратурою на адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України направлено лист за вих. №15-350ВИХ-23 від 27.06.2023 із вимогою повідомити про вжиті та заплановані Мінінфраструктури заходи щодо стягнення з ТОВ Біонеріка Рітейл штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань щодо поставки товару за договором на підставі заявки № 20 від 30.03.2022 у сумі 305090,84 грн.

У відповідь, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом № 10830/34/10-23 від 11.07.2023 повідомило Тернопільську обласну прокуратуру, що Мінінфраструктури не є стороною за укладеним договором, відсутні правові підстави для вжиття міністерством заходів щодо стягнення з ТОВ Біонеріка Рітейл штрафних санкцій, передбачених ним.

Тернопільською обласною прокуратурою на адресу Тернопільської обласної військової адміністрації направлено лист за вих. №15-378ВИХ-23 від 14.07.2023 із вимогою повідомити дату внесення касаційної скарги, чи прийнято її Верховним Судом до розгляду та чи відкрито касаційне провадження у справі № 909/981/22, та надати засвідчені копії документів.

У відповідь, Тернопільська обласна військова адміністрація листом від 31.07.2023 № 03-6987/16 повідомила Тернопільську обласну прокуратуру, що за результатами подання касаційної скарги у справі № 909/981/22 будь-які рішення суду касаційної інстанції в обласну військову адміністрацію не надходили. Одночасно надано засвідчені копії запитуваних документів.

Листами від 08.08.2023 № 15-414ВИХ-23 та від 08.08.2023 № 15-413ВИХ-23 Тернопільська обласна прокуратура повідомила Тернопільську обласну військову адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, що ні Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України ні Тернопільською обласною військовою адміністрацією не ініціювалося питання про стягнення з ТОВ Біонеріка Рітейл пені у зв`язку з несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, Тернопільською обласною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави, в особах Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства Українська залізниця до ТОВ Біонеріка Рітейл про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 305090,84 грн.

З наведених документів та матеріалів справи слідує, що хоча Тернопільська обласна військова адміністрація і зверталась до відповідача з вимогою про зобов`язання перерахувати на рахунок АТ Українська залізниця пеню в розмірі 305090,84 грн в межах справи № 909/981/22, однак у такому позові їй було відмовлено, що надавало підстави прокурору для висновку про неналежне здійснення органом державної влади захисту інтересів держави та наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру прокурором.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури у листі № 10830/34/10-23 від 11.07.2023 повідомило про відсутність підстав для вжиття міністерством заходів щодо стягнення з ТОВ Біонеріка Рітейл штрафних санкцій, що давало підстави прокурору для висновку про не здійснення вказаним органом державної влади захисту інтересів держави та наявності підстави для вжиття заходів представницького характеру прокурором

Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор ще в червні 2023 року, в порядку, визначеному статтею 23 Закону України Про прокуратуру, звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок несвоєчасного виконання ТОВ Біонеріка Рітейл зобов`язань з поставки товару, необхідність їх захисту шляхом стягнення з відповідача передбаченої договором пені, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

При цьому, при розгляді справи, позивачі підтримали позовні вимоги прокурора, погодились з порушенням визначених прокурором інтересів держави та необхідністю їх захисту.

Відтак, суд вважає належно обґрунтованою позицію прокурора, що неналежне виконання відповідачем (як постачальником по договору) своїх договірних обов`язків щодо своєчасного постачання продовольчих товарів унеможливлює виконання державою своїх функцій, зокрема щодо укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відтак порушує державні інтереси у спірних правовідносинах, а тому прокурор з дотриманням встановленого законом порядку, зокрема статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду з зазначеним позовом за захистом визначених ним у позовній заяві інтересів держави, і такий спір підлягає вирішенню судом по суті.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 305090,84 грн пені, суд виходячи з встановлених обставин справи застосовує наступні правові норми.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

З наведних вище положень статей 230-231 Господарського кодексу України, 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Однак, положення частин другої статті 231 Господарського кодексу України передбачають, що навіть і у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.

Відповідно до статті 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За п. 3 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Скориставшись засадою свободи договору, не вийшовши за межі законодавчого регулювання умов договору, сторони: замовник: Тернопільська обласна державна адміністрація, платник: АТ Українська залізниця та постачальник ТОВ Біонеріка Рітейл, за допомогою такого універсального регулятора цивільних відносин як договір у п. 6.1 укладеного між ними договору узгодили розмір та порядок сплати пені за порушення постачальником строку поставки товару, а саме визначили що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок платника, тобто АТ Українська залізниця.

При цьому, як встановлено судом, ТОВ Біонеріка Рітейл укладало даний договір лише шляхом приєднання до його умов, а умови договору викладались на сайті АТ Українська залізниця.

Тобто ТОВ Біонеріка Рітейл не впливало на формулювання умов договору, не могло їх змінити в переддоговірній процедурі, а лише приєднувалось в цілому до умов договору.

Прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ Біонеріка Рітейл пені в сумі 305090,84 грн до Державного бюджету України.

Однак, п. 6.1 договору не передбачено сплату постачальником пені до Державного бюджету України, а передбачено сплату такої на рахунок платника, тобто АТ Українська залізниця.

Згідно з п. 1, 2, 13 - 15 Статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 2 вересня 2015 р. № 735, Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця. Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. Товариство має цивільні права та обов`язки, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, цим Статутом та внутрішніми документами товариства, прийнятими відповідно до цього Статуту. Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом.

Зазначені положення Статуту АТ "Укрзалізниця" свідчать про статус даного товариства як самостійної юридичної особи, яка вправі набувати цивільні права та обов`язки, здійснювати їх захист.

Та обставина, що грошові кошти, які ТОВ Біонеріка Рітейл отримало в рахунок оплати за договором, були виділені як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ Українська залізниця.

Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів шляхом субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

В судовому засіданні ні прокурор, ні представник позивача не навели законодавчого обґрунтування, не повідомили суду про наявність додаткових угод, інших правочинів, що отриману відповідно до п. 6.1 договору пеню АТ Українська залізниця зобов`язане в подальшому перерахувати до Державного бюджету України. В договорі такі положення відсутні.

Також в судовому засіданні ні прокурор, ні представник позивача, не повідомили суду будь-яких причин, чому у договорі не могло бути передбачено сплату відповідачем пені на рахунок замовника або до Державного бюджету України.

Суд не погоджується з доводами прокурора про те, що пеня підлягає сплаті до Державного бюджету України на підставі статті 29 Бюджетного кодексу України. Так, пунктом 23 частини другої зазначеної статті Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Однак дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню, сплата якої передбачається у договірних відносинах.

У договірних відносинах обов`язок зі сплати пені стороною, яка порушила умови договору, має бути передбачений договором або законом.

Суд також не погоджується з доводами АТ Українська залізниця, які викладені у письмових поясненнях від 31.08.2023 (вх. № 12730/23 від 04.09.2023) про те, що в укладених договорах використано цивільно-правовий інститут виконання обов`язку боржника третьою особою в частині оплати придбаного товару (ч. 1 статті 528 ЦК України), а відповідно до статті 618 ЦК України інша особа, яка виконує з боржника його зобов`язання або окремі обов`язки, не замінює боржника і не стає додатковим боржником, зобов`язаною особою перед кредитором залишається первісний боржник, АТ Укрзалізниця є лише фактичним платником грошових коштів, до того ж не за власними, а за грошовими зобов`язаннями замовників за тристоронніми договорами, та відповідно не набуває жодних прав за договором, зокрема і права вимоги будь-якого виконання на її користь.

Суд відзначає, що у даному випадку АТ Українська залізниця є однією із сторін договору, а не третьою особою, на яку боржник поклав виконання свого обов`язку. Відповідно до ч. 4 статті 202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Згідно з статтею 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

З умов договору слідує, що на АТ Українська залізниця покадено як права, так і обов`язки, в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань.

Так, п. 1.1 договору на платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим п. 11.4 передбачено право платника вносити зміни до договору за погодженням із замовником, абзацом десятим п. 7.3 договору передбачено обов`язок постачальника відшкодувати платнику всі збитки, завдані у зв`язку з застосуванням до постачальника санкцій.

Характерним є положення п. 6.6 договору, за яким платник (АТ Українська залізниця) несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього договору.

За таких обставин, платник (АТ Українська залізниця) не є третьою особою, на яку відповідно до ч. 1 статті 528 ЦК України боржник поклав виконання свого обов`язку, а є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з комплексом прав, обов`язків та відповідальності.

За наведеного, враховуючи, що положення договору не передбачають сплату постачальником пені за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

При зверненні до суду Тернопільська обласна прокуратура сплатила за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 4576,36 грн відповідно до платіжної інструкції № 1391 від 08.08.2023

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову суд відмовив, сплачений за подання позовної заяви судовий збір суд покладає на Тернопільську обласну прокуратуру.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову керівника Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, буд. 4, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 02910098) в інтересах держави в особі: Тернопільської обласної військової адміністрації (вул. Грушевського, буд. 8, м. Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи: 00022622), Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (пр. Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код юридичної особи: 37472062) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" (вул. Гетьмана Мазепи, буд. 144 д, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи: 43828042) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) про стягнення до Державного бюджету України пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару в сумі 305090,84 грн відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 4576,36 грн покласти на Тернопільську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua

Дата складення повного судового рішення: 16.10.2023.

Суддя І.Є. Горпинюк