Рішення № 11418131, 20.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2010 р.Справа № 9/141-10-2615 За позовом: Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

До відповідача: Фермерського господарства «ТЕЛЕЦЬ»;

про стягнення 44 235 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я. (за посвідченням);

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 14.06.2010 р. за вх. №5305 Прокурор Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі –Позивачі) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «ТЕЛЕЦЬ»44235 грн.

Відповідач у судові засідання 30.07.2010 р., 11.08.2010 р. та 20.08.2010 р. не з’явився, незважаючи на те, що про дати, час та місце судового засідання його було належним чином повідомлено, про що свідчать повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення №087136 (відмітка про отримання повноважною особою 30.06.2010р.), №9/2615 (відмітка про отримання повноважною особою 11.08.2010р.).

Відповідач не надав відзив на позов, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне:

          21.12.2006 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Відповідачем було укладено договір №66 про надання фінансової підтримки фермерському господарству в сумі 90000 грн.

          У відповідності до п.3.2.1. договору Український державний фонд підтримки фермерських господарств надав Відповідачу платіжним дорученням №601 від 27.12.2006 р. кредит на поворотній основі в сумі 90000 грн.

          Згідно п.3.4.2. договору Відповідач зобов’язався повернути кошти фінансової підтримки за наступним графіком –до 21.12.2008р. 15000 грн., до 21.12.2009р. 25000грн.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за договором у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 40000 грн.

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов п.5.2. договору Позивачем розраховано пеню в сумі 966 грн., збитки від інфляційних процесів в сумі 2595 грн., 3% річних в сумі 674 грн.

          Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За положеннями ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «ТЕЛЕЦЬ»(66042, Одеська область, Кодимський район, с. Круті, код ЄДРПОУ 34281238, р/р 26002054402694 у відділенні ЮГРУ Приватбанку в м. Кодима, МФО 328704) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01010, м. Київ, вул. Суворова, 9, код ЄДРПОУ 20029342, р/р 37122004000169 в ГУДК м. Києва, МФО 820019) заборгованість в сумі 40000 грн., пеню в сумі 966 грн., збитки від інфляційних процесів в сумі 2595 грн., 3% річних в сумі 674 грн., 442,35 грн. витрат по державному миту, 236 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя