Рішення № 114180408, 12.10.2023, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/6416/23

Номер провадження 2/725/760/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н. В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, про визнання права власності на безхазяйне майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_3 . Вказував, що відповідно до свідоцтва про право власності, яке видане Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 3 листопада 2006 року йому та його покійній матері ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

При цьому зазначав, що на випадок своєї смерті мати ОСОБА_3 заповіт не залишала та він із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса не звертався. Натомість від дня смерті матері ОСОБА_3 та по сьогоднішній день він відкрито, безперервно користується нерухомим майном, а сам проживає у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює її утримання, обслуговування, поточний та капітальний ремонт, сплачує комунальні платежі, а тому просить суд визнати за ним право власності на частки квартири, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак від його представника ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Представник Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явилася, однак через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, а також не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження (а/с 13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача - ОСОБА_3 , - померла (а/с14).

Так, згідно свідоцтва про право власності, яке видане Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 3 листопада 2006 року, квартира, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 (а/с15).

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Частиною 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01.01.2001 року.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України обставинами , які мають значення для справи, і, які повинен довести сам позивач (ч.1 ст. 81 ЦПК України), є законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суд виходить з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2009 року по теперішній час проживає в квартирі, яка розташована адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом №105 від 25.07.2023 року, виданого ПП «Житлосервіс» (а/с 21).

Позивач проживає у вказаній вище квартирі з травня 2009 року по теперішній час. Тобто з 2009 року пройшло більше 10 років, коли позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє майном.

Таким чином, ОСОБА_1 в частині визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - квартиру надав суду достатньо доказів, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд вважає можливим ухвалити рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 10, 12, 13, 200, 206, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/2 частки.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало