Рішення № 11417954, 16.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2010 р.Справа № 16/90-10-2396 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кучмей С.В. за довіреністю № 01-02/898 від 17.06.2010р.

Від відповідача: Костін А.Є. за довіреністю № 1 від 05.07.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг” про приведення об’єкту у попередній стан, а також за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг” до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг” (далі по тексту ТОВ „Геворг”) про приведення самовільно реконструйованого магазину „Арарат”, який розташований за адресою: вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 в м. Одесі у попередній стан шляхом знесення прибудови. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем вимог діючого законодавства України внаслідок здійснення реконструкції приміщення магазину шляхом улаштування прибудови в парадній будинку за відсутністю передбачених чинним законодавством України дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженої проектної документації, дозволу на перепланування нежитлового у жилому будинку приміщення.

При цьому, у п. 2 прохальної частини позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на магазин „Арарат”, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам проводити дії з реконструкції даного об’єкту.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Слід зазначити, що позивачем взагалі не приведеного жодного обґрунтування вказаного клопотання та не доведено суду наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. З огляду на викладене, судом вказане клопотання позивача відхилено у зв’язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Не погоджуючись з позовними вимогами, товариство з обмеженою відповідальністю „Геворг” 29.07.2010р. звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою по справі № 16 / 90 –10 –2396 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, у відповідності до якої відповідач просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, площею 1119,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 згідно з новим технічним паспортом з урахуванням влаштованої прибудови. Свої вимоги відповідач обґрунтовує правомірністю набуття ним права власності на об’єкт нерухомого майна, та влаштування прибудови під час здійснення ремонту парадної внаслідок чого було встановлено додаткову стіну та площа об’єкту, належного відповідачу на праві власності, збільшилася на 3,6 кв.м.

Ухвалою від 30.07.2010р. даний зустрічний позов був прийнятий судом до розгляду та зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг” об’єднанні для спільного розгляду із первісним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в межах даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом на право власності, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.05.2006р., відповідачу на праві власності належав об’єкт, загальною площею 1065,9 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12.

В подальшому, внаслідок проведеної ТОВ „Геворг” реконструкції площа вказаних нежитлових приміщень збільшилася до 1115,8 кв.м. В свою чергу, 25.02.2010р. виконавчим комітетом Одеської міської ради відповідачу було видано свідоцтво про право власності на приміщення, загальною площею 1115,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП “ОМБТІ та РОН” 04.03.2010р. право власності відповідача було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на приміщення, загальною площею 1115,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доповідної КП „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франковський” за вих.№ 3630/11 від 21.12.2009р., акту обстеження, складеного комісією КП „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франковський” у грудні 2009 року, приписів даного підприємства, та технічного паспорту, виготовленого на замовлення відповідача КП “ОМБТІ та РОН” станом на 04.08.2010р., ТОВ „Геворг” було влаштовано прибудову у парадній будинку № 10 по вул.. Гаванній в м. Одесі. При цьому, як встановлено судом, внаслідок влаштування спірної прибудови площа нежитлових приміщень, належних відповідачу, збільшилася на 3,6 кв.м.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради по тексту позову стверджує про відсутність у відповідача при здійснені реконструкції приміщення магазину „Арарат”, який розташований за адресою: вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 в м. Одесі передбачених чинним законодавством України дозволів, а саме: дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на здійснення будівельних робіт; проектної документації на реконструкцію та дозволу на перепланування нежитлового у жилому будинку приміщення. При цьому, посилаючись на положення ст. 376 ЦК України, позивач наполягає на приведенні самовільно реконструйованого магазину „Арарат”, який розташований за адресою: вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 в м. Одесі у попередній стан шляхом знесення прибудови.

В свою чергу, відповідач в обґрунтування своєї позиції по даній справі зазначав, що ним фактично було лише переміщено стіну, внаслідок чого площа належних останньому приміщень збільшилася на 3,6 кв.м. При цьому, відповідачем дане переміщення стіни здійснювалося в межах ремонту парадної житлового будинку, в якому розташований магазин ТОВ „Геворг”, під час проведення якого для розміщення газових комунікацій з дотриманням відповідних правил відповідачем була переміщена стіна.

Посилаючись на невизнання позивачем права власності на спірний об’єкт, а також вважаючи, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на приміщення, загальною площею 1119,4 кв.м. з урахуванням прибудови, розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 не дозволяє відповідачу, як власнику зазначеного об’єкту нерухомості, у повному обсязі реалізувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, останнім в межах даної справи були висунуті зустрічні позовні вимоги про визнання за ним права власності на спірний об’єкт нерухомості.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи представників сторін, суд вважає за необхідне дослідити, передусім, питання щодо правового статусу здійснених відповідачем робіт.

Положеннями ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III передбачено обов’язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Згідно ст. 5 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Положення статті 376 ЦК України визначають поняття самочинного будівництва як забудови на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена, або була відведена для іншого цільового призначення, або будівництво здійснювалося без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Водночас відповідно до вимог п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773, з послідуючими змінами та доповненнями, до самочинного будівництва не належать у багатоквартирних житлових будинках, гуртожитках - перепланування, пов'язані із збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок (крім великопанельних будинків), комор, знесення печей, камінів, грубок, вітрин, без зміни призначення приміщень, без порушення несучих конструкцій; засклення балконів і лоджій; зменшення житлової чи підсобної площі за рахунок утеплення і оздоблення стін; улаштування чи закриття дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах (крім великопанельних будинків); перестановка обладнання в межах призначених приміщень. Крім того, до самочинного будівництва не належить знесення та влаштування перегородок без зміни призначення приміщень, без порушення несучих конструкцій в громадських та виробничих будинках і будівлях.

Тобто, перепланування, пов'язані із збільшення підсобної площі за рахунок демонтування перегородок, та влаштування перегородок без зміни призначення приміщень не є самочинним будівництвом. Будь-яких інших робіт відповідачем не проводилося. Таким чином, роботи, проведені відповідачем у житловому будинку по вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 в м. Одесі, з встановлення додаткової стіни та розміщення на ній інженерних комунікацій, проведені без зміни призначення приміщення сходинкового холу, яке використовувалося в якості нежитлового, не можна вважати самочинним будівництвом, а, відтак, положення ст. 376 ЦК України, якими обґрунтований позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в даному випадку застосуванню не підлягають.

Крім того, надаючи правову оцінку позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, слід зупинитися на наступному.

Дійсно відповідно до п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

При цьому, згідно з п.п. 1.4.2, 1.4.3 вказаних Правил переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Роботи, проведені відповідачем у житловому будинку, з встановлення додаткової стіни та розміщення на ній інженерних комунікацій фактично підпадають під категорію переобладнання та перепланування нежилих приміщень. При цьому, для їх проведення необхідне отримання лише дозволу уповноваженого органу місцевого самоврядування. Враховуючи, що вказані роботи були проведені за відсутності такого дозволу, суд вважає за необхідне звернутися до положень п. 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, якими визначаються наслідки самовільного перепланування та переобладнання жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

За змістом п. 1.4.6. Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Водночас, відповідачем було отримано технічний висновок про стан конструкцій та можливості введення в експлуатацію приміщень магазина за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10/12. Згідно з даним висновком, технічний стан несучих, огороджувальних та інших будівельних конструкцій задовільний, матеріали, використані при будівництві відповідають вимогам Спин 2.01.02-85 „Протипожежні норми”, об’єкт має позитивні конструктивні характеристики, відповідає архітектурно-планувальним вимогам, вимогам ДБН В.2.2.-9-99 „Громадські будівлі” та може бути збережений для подальшого використання.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність при влаштуванні спірної прибудови порушень з боку відповідача конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, а також про непогіршення технічного стану жилого будинку. Крім того, при розгляді даної справи позивачем не було доведено суду і порушень прав мешканців будинку та інших споживачів.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача негативних наслідків самовільного перепланування та переобладнання, передбачених приведеними вище приписами п. 1.4.6. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд оцінює позовні вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про приведення самовільно реконструйованого магазину „Арарат”, який розташований за адресою: вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 в м. Одесі у попередній стан шляхом знесення прибудови, як необґрунтовані та такі, що не базуються на законних підставах, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

В свою чергу, надаючи правову оцінку зустрічним позовним вимогам ТОВ „Геворг”, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З огляду на той факт, що відповідачем шляхом зведення стіни було збільшено площу належних йому на праві власності нежитлових приміщень, площею 1115,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12, внаслідок чого фактично був створений новий об’єкт нерухомого майна, площею 1119,4 кв.м., суд вважає за необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими врегульовано питання набуття суб’єктами цивільних правовідносин права власності на об’єкти нерухомого майна.

Так, відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Згідно ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Приймаючи до уваги ті обставини, що відповідачем було правомірно набуто право власності на приміщення, загальною площею 1115,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12, а улаштуванням прибудови, що призвело до збільшення його площі на 3,6 кв.м., здійснено ТОВ „Геворг” в межах реалізації його повноважень як власника зазначеного майна та не порушує прав власників інших квартир у житловому будинку та санітарних вимог, пожежних та будівельних норм і правил експлуатації будинку, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ „Геворг” щодо визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 1119,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12.

Підсумовуючи все вищенаведене, у задоволенні позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ТОВ „Геворг” про приведення самовільно реконструйованого магазину у попередній стан шляхом знесення прибудови слід відмовити, а зустрічні позовні вимоги ТОВ „Геворг” про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 1119,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12 - слід задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що звернення ТОВ „Геворг” до господарського суду з зустрічним позовом у даній справі не було зумовлене неправомірними діями відповідача, суд вважає за правомірне витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за подачу зустрічного позову, віднести на рахунок відповідача згідно із ст. 44, ч. 2 ст. 49 ГПК України (Лист ВАСУ від 26.06.1995р. №01-8/453 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”). Судові витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за подачу первісного позову віднести на рахунок позивача згідно із ст. 44, ст. 49 ГПК України

Керуючись ст.ст.15, 16, 319, ч.1 ст. 320, ст. ст. 328, 331 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг” /65026, м. Одеса, вул. Гаванна 10/12, код ЄДРПОУ 06954746 / на нежитлові приміщення, загальною площею 1119,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Гаванна, 10, 10/12, 12.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 19.08.2010р.

Суддя