Рішення № 11417773, 18.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2010 р.Справа № 11/37-10-1694 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС";

про стягнення 37927,03грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Резанович В.А. (за довіреністю);

Від відповідача: Чебан К.О. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Чебан К.О. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 26.04.2010 р. за вх. № 3387 ТОВ "КОНТИНЕНТ" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" 20966,22 грн. основної заборгованості, 8462,76 грн. пені та 8498,05 грн. курсової різниці.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 09.07.2010 р. за вх. № 17455 надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій у зв'язку із сплатою Відповідачем основної заборгованості просить суд стягнути з Відповідача 5192,87 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1204,06 грн. –3% річних та курсову різницю у розмірі 8498,05 грн., 09.07.2010 р. за вх. № 14756 надав заперечення на відзив Відповідача.

09.08.2010 р. за вх. № 20497 Позивач надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача 5229,33 грн. (4281,79 грн. інфляційних нарахувань та 947,54 грн. – 3 % річних), а також за вх. № 20498 від 09.08.2010 р. надав клопотання розглядати справу без його участі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позов від 09.06.2010 р. за вх. № 14746 та запереченнях на заперечення Позивача за вх. № 20430 від 09.08.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

01.07.2004 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №58.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар за накладними № РН-0506.02 від 06.05.2008 р., № РН-0708.06 від 08.07.2008 р., № РН-0807.01 від 07.08.2008 р., № РН-0911.06 від 11.09.2008 р.

Посилаючись на п.4.1. Договору Позивач зазначає, що остаточний розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений впродовж 30 календарних днів з моменту його отримання, але в порушення умов Договору Відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20 966,22 грн. Пунктом 8.2. Договору за порушення строків оплати передбачено нарахування пені. На підставі п. 8.2. Договору Позивачем було нараховано Відповідачу пеню в сумі 8426,76 грн.

Також Позивач вказує, що п.4.2. Договору передбачено, що в разі зміни у бік підвищення курсу Евро більш ніж на 2% по відношенню до гривні на день продажу та на день оплати, чергова оплата, згідно цього договору, здійснюється за перерахунком по курсу національного банку України.

На підставі п.4.2. Договору Позивачем було нараховано Відповідачу курсову різницю в сумі 8498,05 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 09.06.2010 р. за вх. № 14746 зазначає, що Позивач безпідставно вважає, що товар за накладними №№ РН-0506.02 від 06.05.2008 р., РН-0708.06 від 08.07.2008 р., РН-0807.01 від 07.08.2008 р. та РН-0911.06 від 11.09.2008 р. був ним поставлений на підставі договору купівлі-продажу № 58 від 01.07.2004 р.

Відповідач вважає, що товар за вищезгаданими накладними передавався на підставі усних угод купівлі-продажу, а договір № 58 від 01.07.2004 р. підписаний на 4 роки раніше, сторонами не виконувався. Згідно п.п.1.1., 2.1. Договору, кількість, асортимент і вартість товару визначаються у додатках до договору, але сторони цих додатків не підписували. У накладних №№ РН-0506.02 від 06.05.2008 р., РН-0708.06 від 08.07.2008 р., РН-0807.01 від 07.08.2008 р. і РН-0911.06 від 11.09.2008 р., довіреностях на отримання товару, документах про оплату вартості товару відсутнє посилання, що товари передавались саме на підставі договору № 58 від 01.07.2004 р.

Посилаючись на ч.8 ст.181 ГК України Відповідач вважає, що відсутність у договорі істотних умов означає, що договір є неукладеним (таким, що не відбувся).

З урахуванням викладеного Відповідач вважає посипання Позивача на положення договору № 58 від 01.07.2004 р. в обґрунтування вимог про стягнення 8462,76 грн. пені та 8498,05 грн. курсової різниці –необґрунтованими.

Відповідач також зазначив, що вартість товарів, отриманих за накладними, була ним сплачена повністю у травні-червні 2010 р, і тому провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 20 966,22 грн. слід припинити.

09.07.2010 г. Позивач надав заяву про уточнення Позовних вимог, в якій зазначає, що враховуючи оплату Відповідачем суми основної заборгованості, уточнює позовні вимоги та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та п.4.2. Договору просить суд стягнути з Відповідача 5192,87 грн. інфляційних нарахувань, 1204,06 грн. 3 % річних та 8498,05 грн. курсової різниці.

В наданих 09.07.2010 р. за вх. № 17456 запереченнях на відзив Відповідача, Позивач вказує, що відповідно до п.11.3 Договору, термін дії договору подовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання. Позивач вказує, що оскільки станом на сьогоднішній день, жодна із сторін не заявляла про розірвання договору, договір є чинним.

Позивач також вважає безпідставними твердження Відповідача про те, що поставка товару за спірними накладними відбувалась не на підставі договору № 58 від 01.07.2004 р., оскільки останнім (Відповідачем) не було надано належних доказів в обґрунтування цих тверджень.

Позивач окрім того зазначив, що твердження Відповідача про те, що Позивач не заявляв вимог по оплаті товару до подачі позову, спростовуються претензією № 63 від 16.03.2010 р. з вимогою оплати заборгованості та поштовим повідомленням про вручення претензії.

09.08.2010 р. за вх. № 20497 Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 5229,33 грн. (4281,79 грн. інфляційних нарахувань та 947,54 грн. –3 % річних).

У запереченнях на заперечення Позивача за вх. № 20130 від 09.08.2010 р., Відповідач зазначає про те, що в жодному документі не вказувався строк виконання зобов'язання. Строк виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не був узгоджений сторонами взагалі, і Позивачем не заявлялись вимоги про оплату переданих товарів. На думку Відповідача на день звернення із позовом, строк оплати не настав (ст.530 ЦК України), тому і прострочення виконання зобов'язань по оплаті не мало місце.

Також Відповідач вказує, що не отримував від Позивача претензії №134 від 30.10.2008 р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу № 58, укладеного 01.07.2004 р. між ТОВ "КОНТИНЕНТ" та ТОВ "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС", Продавець (Позивач) прийняв на себе зобов'язання продати, а Покупець (Відповідач) прийняти та оплатити товари для виноробства (далі –Товар) в кількості та асортименті, згідно до Додатків до чинного Договору, які є його невід'ємними частинами.

Ціна товару та сума Договору зазначається в Додатках до чинного Договору (п.2.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було поставлено Відповідачу товар за накладними № РН-0506.02 від 06.05.2008 р. на суму 22747,98 грн., № РН-0708.06 від 08.07.2008 р. на суму 4664,94 грн., № РН-0807.01 від 07.08.2008 р. на суму 6131,90 грн. та № РН-0911.06 від 11.09.2008 р. на суму 7421,40 грн.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За отриманий товар Відповідач розрахувався частково, внаслідок чого станом на 26.04.2010 р. (дата надходження позовної заяви до суду) у Відповідача утворилась заборгованість в сумі 20 966,22 грн. В ході розгляду справи Відповідач сплатив суму основної заборгованості, що вбачається з платіжного доручення № 696 від 13.05.2010 р. на суму 5000,00 грн. та платіжного доручення № 864 від 03.06.2010 р. на суму 15966,22 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 4281,79 грн. та 3% річних в сумі 947,54 грн. слід зазначити наступне.

Умовами Договору № 58 від 01.07.2004 р. було передбачено що ціна, кількість та асортимент поставки встановлюється Додатком(ми) до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих Позивачем накладних №№ РН-0506.02 від 06.05.2008 р., РН-0708.06 від 08.07.2008 р., РН-0807.01 від 07.08.2008 р. і РН-0911.06 від 11.09.2008 р., довіреностей на отримання товару (а.с.20,23,26,28), товарно-транспортних накладних (а.с.21,24,27,29) не вбачається, що поставка товару відбувалася на підставі Договору № 58.

З урахуванням зазначеного слід зазначити, що Товари поставлялися не на підставі договору № 58 від 01.07.2004 р., а за спірними накладними, в яких не зазначався строк оплати.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних матеріалів справи (а.с.101,102) вбачається, що Позивачем було направлено Відповідачу претензію за вих. № 134 від 30.10.2008 р. з вимогою оплатити поставку товару за травень –вересень в сумі 36966,22 грн. Зазначена претензія була отримана Відповідачем 05.11.2008 р., що вбачається з поштового повідомлення про вручення.

Заперечення Відповідача стосовно неотримання претензії за вих. № 134 від 30.10.2008 р., судом до уваги не приймаються, оскільки останнім, в порушення вимог ст. 33,34 ГПК України, не було надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, Відповідач повинен був в строк до 12.11.2008 р. включно оплатити отриманий за накладними товар.

Частиною 2 ст.625 ГК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зроблений Позивачем розрахунок судом до уваги не приймається, оскільки містить лише кінцеві суми, а до уточнень до позовної заяви не додано розгорнутого розрахунку встановленого індексу інфляції та 3 % річних.

Згідно розрахунку суду розмір встановленого індексу інфляції та 3 % річних за період прострочки з 13.11.2008 р. по 13.05.2010 р. та з 13.05.2010 р. по 03.06.2010 р. складає:

індекс інфляції за період з 13.11.2008 р. по 13.05.2010 р. складає:

20966,22 грн. х 121,45569296 (індекс інфляції за період з листопада 2008 р. по квітень 2009 р. включно)/100 = 25464,67 грн. –20966,22 грн. = 4498,45 грн.

індекс інфляції за період 13.05.2010 р. по 03.06.2010 р. складає:

15966,22 грн. х 99,4 (індекс інфляції за травень 2009 р. включно)/100 = 15870,42 грн. –15966,22 грн. = -95,8 грн.

Всього за вказаний період індекс інфляції складає: 4402,65 грн.

3% річних за період з 13.11.2008 р. по 13.05.2010 р. складають:

20966,22 грн. х 546 дн./365 дн. х 3% = 940,90 грн.

3% річних за період з 13.05.2010 р. по 03.06.2010 р. складають:

15966,22 грн. х 21 дн./365 дн. х 3% = 27,56 грн.

Всього 3% за вказаний період складають: 968,46 грн.

Приймаючи до уваги те, що Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 4281,79 грн. та 3% річних в сумі 947,54 грн., а всього 5229,33 грн., уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню саме в цьому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ" підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що оплату основної заборгованості і сумі 20966,22 грн. було здійснено Відповідачем в ході розгляду справи, витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (67832, Одеська область, с.м.т. Великодолинське, вул. Леніна, 126, код 25040503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ" (98433, АР Крим, Бахчисарайський р-н, с. Віліно, вул. Кулиняк, буд. 15) –5229,33 грн., 261,96 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 20.08.2010 р.

Суддя                                                             Власова С.Г.