Ухвала суду № 114174473, 06.10.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1961/23 4-с/335/32/2023

Ухвала

Іменем України

06 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Радченко А.Є., представника стягувачаадвоката Волошиної Є.В., представника боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на рішення заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся через свого представника ОСОБА_2 із скаргою на рішення (дії) державного виконавця. А обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 335/1961/23 було задоволено його вимоги до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати та належних сум у зв`язку із звільненням. Рішення в установленому порядку набрало законної сили. Затим, Орджонікідзевським районним судом м. Запорiжжя 06.07.2023 було видано виконавчі листи на виконання зазначеного рішення суду. 24.07.2023 виконавчі листи було подано до Лівобережного відділу ДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 25.07.2023 державний виконавець відкрив виконавчі провадження. Потім, на підставі постанов від 26.07.2023 вчинення виконавчих дій було зупинено на підставі Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1«Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році», п.12 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України«Про виконавче провадження».

Вважають, що у спірних відносинах втручання держави у право на працю та право на мирне володіння майном здійснюється: з відвертим порушенням принципу верховенства права; є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати будь-які рішення суду, навіть ті, що не пов`язанні безпосередньо із грошовими виплатами (рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника). На думку представника стягувача, вказані обставини не були враховані виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих дій. В спірних відносинах усуненням порушення є зобов`язання виконавця скасувати незаконні постанови, що матиме наслідком відновлення виконавчих дій аж до повного виконання рішення.

Крім того, звертають увагу суду, що питання законності зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно АТ «ЗАлК» з мотивів включення пакету його акцій до об`єктів, що підлягають приватизації, вже було предметом судового дослідження та знайшло оцінку в судовому рішенні, яке набрало законної сили.

Додатково вказали про те, що про прийняті рішення стягувач дізнався 06.08.2023.

Просили поновити строк на звернення до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя зі скаргою на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни від 26.07.2023 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП № 72342058, ВП 72341797, ВП 72341959, Визнати неправомірними постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни від 26.07.2023 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП № 72342058, ВП 72341797, ВП 72341959. Зобов`язати державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанови від 26.07.2023 року про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП № 72342058, ВП 72341797, ВП 72341959. Зобов`язати державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) поновити виконавчі провадження ВП № 72342058, ВП 72341797, ВП 72341959.

15.09.2023 заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світлана Соколенко надала письмовий відзив на скаргу, в якому зазначила про правомірність прийнятих нею рішень та просила відмовити у задоволенні скарги стягувача.

05.10.2023 представник боржника Соснін Т.Ю. надав заперечення на скаргу стягувача, в яких зазначив, що у повному обсязі заперечують щодо вимог Антонова М.І.. Вважають, що у державного виконавця були всі законодавчо визначені обставини для обов`язкового зупинення виконавчих проваджень.

В судовому засіданні представник стягувача адвокат Волошина Є.В. повністю підтримала скаргу за наведених у ній обставин, просила її задовольнити. Представник боржника ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги стягувача з підстав, викладених ним у своїх запереченнях.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилася, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, у своєму відзиві просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника стягувача та представника боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2023, позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ «ЗАлК» задоволені повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122), в тому числі з рахунків його відокремленого структурного підрозділу Придніпровське виробниче управління Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Обсерваторна, буд. 5, код ЄДРПОУ 04720228) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 47 196 (сорок сім тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 14 копійок, вихідну допомогу за посадою інженера-електрика, у розмірі 37269 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 00194122), на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійки.

На виконання рішення суду у справі № 335/1961/23 за заявою стягувача ОСОБА_2 06.07.2023 було видано три виконавчі листи.

24.07.2023 ОСОБА_2 через свого представника звернувся до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження, ним були пред`явлені до примусового виконання виконавчий лист № 335/1961/23 виданий 06.07.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 47 196 (сорок сім тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 14 копійок; виконавчий лист № 335/1961/23 виданий 06.07.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з АТ «ЗАлК» на користь ОСОБА_2 вихідної допомоги за посадою інженера-електрика, у розмірі 37269 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок, та виконавчий лист № 335/1961/23 виданий 06.07.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з АТ «ЗАлК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

25.07.2023 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світланою Соколенко винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 72342058 про витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок; ВП № 72341959 про вихідної допомоги за посадою інженера-електрика, у розмірі 37269 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок; ВП № 72341797 про стягнення з АТ «ЗАЛК» на користь ОСОБА_2 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 47 196 (сорок сім тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 14 копійок, копії яких були направлені сторонам виконавчого провадження.

26.07.2023 виконавчі провадження за виконавчими листами наданими стягувачем на підставі рішення державного виконавця було приєднано до зведеного виконавчого провадження відносно боржника АТ «ЗАлК».

26.07.2023 заступник начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Світлана Соколенко на підставі п. 12 ч. 1ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»винесла постанови про зупинення вчинення виконавчих дій по всім трьом зазначеним виконавчим провадженням, у зв`язку із наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році». Згідно наказом Фонду державного майна України від 27.12.2022 № 1660 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації із змінами».

Разом з тим, у своєму відзиві на скаргу державний виконавець посилалася також на застосування нею наказу Фонду державного майна України від 10.02.2023 № 232 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації із змінами», яким продовжено приватизацію АТ «ЗАлК», але в самих постановах від 26.07.2023 як на підставу зупинення вчинення виконавчих дій даний нормативний акт зазначений не був.

При цьому, також суд звертає увагу на те, що у постановах державного виконавця у виконавчому провадженні № 72341797 як щодо відкриття провадження, так і щодо зупинення міститься помилка у даті видачі виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 335/1961/23 виданого 06.06.2023, замість вірного 06.07.2023.

Відповідно до наказу № 810 від 18.06.2018 Фонду державного майна України «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» внесено позицію по ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» ЄДРПОУ 00194122.

Згідно з додатком № 1 до Наказу Фонду державного майна України «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» № 1 від 04.01.2022 року (Перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності) належні державі пакет акцій АТ «ЗАлК» в розмірі 68,0095% статутного капіталу включено в перелік об`єктів, що підлягають приватизації в 2022 році.

Такий же розмір належного державі пакету акцій АТ «ЗАлК», а саме в розмірі 68,0095% статутного капіталу, зазначено і в запереченнях представника боржника.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 18 ЦПК України,судові рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органівдержавної владиі органівмісцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,-і заїї межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 129-1Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили,не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі №916/4106/14та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі №924/315/17.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначеноЗаконом України «Про виконавче провадження».

В силу приписівст. 19 Конституції України,ст. 1 Закону № 1404-VIIIдержавний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманнямЗакону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Отже, дії органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень регламентовані не тількиЗаконом України «Про виконавче провадження», а й іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Положеннямист. 2 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності.

Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначеностаттею 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Посилаючись на дану обставину, заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Світланою Соколенко винесені оскаржувані постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, сама конструкція норми визначеної ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не містить в собі посилання на саме на обов`язок державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у встановлених випадках.

Відповідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченомупунктом 12частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Як вбачається з відповідних наказі Фонду державного майна України приватизація боржника за даним виконавчим провадження не може завершитися тривалий час, зокрема, ще з 2018 року і постійно пролонгується.

На виконанні в Лівобережному відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) знаходить зведене виконавче провадження відносно АТ «ЗАлК», що також може свідчити про тривале невиконання рішень суду, за якими боржником виступає дане підприємство.

Водночас, суд погоджується з запереченнями представника боржника щодо помилкового посилання представника стягувача на необхідність застосування положеньЗакону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI, оскільки АТ «ЗАлК» дійсно не є державним підприємством.

Так, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»та особливості їх виконання (ч. 1ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до частини 1ст. 2 цього Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеномуЗаконом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

В той же час, відповідно дост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ізст. 22 Конституції Україниконституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язанийвживати передбаченихцим Закономзаходів щодопримусового виконаннярішень,неупереджено,ефективно,своєчасно ів повномуобсязі вчинятивиконавчі дії. Виконавецьзобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року по справі № 619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

За приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.

Зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи - на виконання судового рішення та отримання за цим рішенням заробітної плати та інших виплат пов`язаних зі звільненням. Окрім того, що стягувач втратив роботу, так він ще і не має можливості в розумні строки отримати свою заробітну плату та повний розрахунок. Змушений доводити свою правоту у судах починаючи зі стягнення заробітної плати, а так само і щодо належного виконання рішення суду, яке набуло законної сили в установленому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованою Україною 04.08.1961 року, Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Зазначені положення Конвенції узгоджуються з положеннямиКонституції Українита прийнятим на їх виконання спеціальним законодавством.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.

Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Войтенко проти України» від 29.06.2004 року).

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:

?незалежнимвід будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59);

?«ефективним»як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75);

?спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушеннячи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Суд наголошує, що ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Також, суд звертає увагу і на критерій якості закону, як складової верховенства права, та складової першого критерію правомірності втручання, адже згаданий п. 12 ч.1ст.34Закону України «Про виконавчепровадження» визначає, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Проте із наведеної норми не є зрозумілим, в якому випадку зупиняється вчинення виконавчих дій: - у разі включення кредитора, чи все ж таки боржника до переліку об`єктів приватизації; чи є підставами для зупинення те, що підприємство вже було включено у цей перелік на час відкриття виконавчого провадження (як в даному випадку ще з 2018 року).

Встановлено, що АТ «ЗАлК» знаходиться в Додатку 6 (перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках) до наказу Фонду державного майн України від 28.12.2019 № 1574, як об`єкт малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році.

У 2021 році АТ «ЗАлК» також увійшло у перелік майна, об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у цьому році (Додаток 1 до наказу Фонду державного майн України від 06.01.2021 № 5).

Згідно з додатком № 1 до Наказу Фонду державного майна України «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» № 1 від 04.01.2022 року (Перелік державних пакетів акцій (часток) господарських товариств та інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності) належні державі пакет акцій АТ «ЗАлК» в розмірі 68,0095% статутного капіталу включено в перелік об`єктів, що підлягають приватизації в 2022 році.

При цьому, як зазначалося вище, то у своїх рішеннях державний виконавець не послалася на відповідний наказ Фонду державного майна України, яким було продовжено приватизацію АТ «ЗАлК» саме на час прийняття таких рішень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

16 листопада 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/7310/20, провадження № 12-23гс22 відступила від висновків КГС та КЦС ВС про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби та приватних виконавців. Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідневідступити від висновків КГС ВСпро застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 25.06.2021 у справі № 25/7, від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14, від 11.04.2022 у справі № 916/3143/19 та від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20, а також висновківКЦС ВСпро застосування аналогічних положень частини другої статті 451ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 у справі № 1005/7141/2012,про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.

Тому суд вважає, що вимога, яка сформульована у скарзі щодо зобов`язання державного виконавцяскасувати постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, як просить боржник, є некоректною, поновлення порушеного права боржника може відбутися шляхом скасування судом оскаржуваних постанов.

Відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст.260-261,353-354, 450-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на рішення заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни - задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлани Миколаївни від 26.07.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 72342058, № 72341959, № 72341797.

Зобов`язати заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко Світлану Миколаївну поновити порушені права ОСОБА_2 шляхом поновлення виконавчих проваджень № 72342058, № 72341959, № 72341797 з примусового виконання виконавчих документів № 335/1961/23 від 06.07.2023, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

В задоволенні решти вимог скаргивідмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне судове рішення складено 10.10.2023.

Суддя: О.О. Романько