Рішення № 11416807, 11.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р.Справа № 15-3/136-08-2614 Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрова В.С.

суддів Демешина О.А.

Аленіна О.Ю.

при секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Романадзе Л.Д.,

від відповідача - Пронін О.О.,

від третіх осіб:

1)          КП „Теплопостачання міста Одеси” –Березанський С.А.,

2)          Одеської міської ради –не з’явився,

3)          Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області –не з’явився,

4)          Закритого акціонерного товариства „Одеська швейна фабрика” - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, про знесення об’єкту самочинного будівництва та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору –Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, про зобов’язання звільнити земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій-XXI”, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Одеська міська рада та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області, про зобов’язання відповідача за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва –складські приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11а.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2008 р. порушено провадження у справі № 3/136-08-2614.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2007 р. справу № 3/136-08-2614 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С. та суддів: Демешина О.А. і Д’яченко Т.Г., присвоєно справі № 15-3/136-08-2614 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2008 р. до участі у справі № 15-3/136-08-2614 залучено Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача. Також вказаною ухвалою суду від 22.10.2008 р. провадження у справі №15-3/136-08-2614 було зупинено до вирішення по суті господарської справи № 15-16/56-08-1543 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ” до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, Комунальне підприємство „Одесатеплоенерго” та Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради, про визнання права власності.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 18.11.2009 р. № 439-р про заміну судді у складі колегії у зв’язку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Д’яченко Т.Г. на лікарняному здійснено замінену судді господарського суду Одеської області Д’яченко Т.Г. на суддю господарського суду Одеської області Аленіна О.Ю. у складі колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 15-3/136-08-2614 та справу передано на колегіальний розгляд у наступному складі: головуючий суддя - Петров В.С., судді –Демешин О.А. та Аленін О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2009 р. справу № 15-3/136-08-2614 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С., суддів –Демешина О.А. і Аленіна О.Ю., на підставі заяви Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради провадження у справі поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, шляхом знесення об’єктів самочинного будівництва –складських приміщень, що позначені літерами „Д”, „Е”, „Ж” у технічному паспорті, складеному КП „ОМБТІ та РОН” станом на 09.01.2008 р. за власний рахунок. У своїй позовній заяві Одеська міська рада просила суд замінити її процесуальний статус з третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –на третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2010 р. було залучено до участі у справі № 15-3/136-08-2614 Одеську міську в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та самостійні позовні вимоги Одеської міської ради прийнято до спільного провадження зі справою № 15-3/136-08-2614.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради посилається на наступне.

Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради стало відомо, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Обрій ” з порушенням будівельних норм і правил без оформленої належним чином проектно-правової документації та дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється будівництво складських приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11-а.

Статтею 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року № 280/97-Вр, передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

З метою усунення самочинного будівництва зазначених вище складських приміщень, відділом контролю за забудовою міста, який входить до складу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, 24.01.2008 р., 29.02.2008 р., 17.04.2008 р., 13.07.2008 р. було складено приписи, в яких містилась вимога зупинити всі види будівельних робіт та надати проектно-правову документацію.

Відповідно до статті 23 Закону України „Про планування і забудову території” від 20 квітня 2000 р. № 1699 - ІІІ будівництво об'єктів містобудування має здійснюватися відповідно до проектної документації.

Статтею 5 Закону України „Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ встановлено, що однією із основних вимог містобудування є забезпечення будівництва об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів цих об'єктів.

Статтею 9 Закону України „Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 р. № 687-ХІV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Статтею 28 зазначеного Закону передбачено обов'язок власників або користувачів об'єктів архітектури отримувати у встановленому порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією, реставрацією або капітальним ремонтом об'єкта архітектури, а у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень, об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію згідно з вимогами архітектурно-технічного паспорта об'єкта, погоджувати, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законом порядку.

Статтею 29 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІІІ передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273, дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

В пункті 5.1. Положення зазначено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім того, відповідно до статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до проекту та будівельних норм і правил, а також у разі неможливості проведення такої перебудови, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Як зазначає позивач, до теперішнього часу будівництво вищезазначених складських приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11-а, не було приведено відповідачем у відповідність будівельним нормам і правилам, в тому числі до вимог ДБН А.2.2.3-2004 „Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва”, затвердженого Наказом Держбуду України від 20.01.2004 року № 8.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 68 Конституції України, ст.ст. 23, 29 Закону України „Про планування і забудову території” від 20 квітня 2000 р. № 1699 - III, ст. 5 Закону України „Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року № 2780-XII, ст. 9, 28 Закону України „Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 р. № 687-ХІУ, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273 позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Обрій ” за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва - складські приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11-а.

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, шляхом знесення об’єктів самочинного будівництва –складських приміщень, що позначені літерами „Д”, „Е”, „Ж” у технічному паспорті, складеному КП „ОМБТІ та РОН” станом на 09.01.2008 р. за власний рахунок.

Позовні вимоги третя особа з самостійними вимогами обґрунтовує наступним.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради встановлено, що будівництво складських приміщень, позначених літерами «Д»«Е»«Ж»у технічному паспорті, складеному КП «ОМБТІ та РОН»станом на 09.01.2008 р. та розташованих за адресом. Одеса, вул. Краснова, 11/1, здійснюється відповідачем без оформленої належним чином проектно-правової документації та дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, Товариству з обмеженою відповідальністю «Обрій - XXI»на праві спільної часткової власності належить 1/25 нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1. Співвласником зазначених нежитлових приміщень є Закрите акціонерне товариство «Одеська швейна фабрика», якій належить 24/25 вказаного об'єкту.

Як зазначено третьою особою, ТОВ „Обрій XI” самовільно, без усіх необхідних погоджень було збудовано нові складські приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1. Також, таке будівництво було здійснено без погодження із співвласником зазначених будівель. Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про архітектурну діяльність" під час організації та виконання будівельних робіт зі створення об'єкта архітектури не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд.

Крім того, нові складські приміщення були збудовані ТОВ „Обрій-ХХІ” з порушенням будівельних норм та правил. Так згідно з п. 4.18 ДБН 360-92 „Планування і забудова міських і сільських поселень”, складські комплекси, не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення, слід розміщувати за межами міста, наближаючи їх до вузлів зовнішнього транспорту.

Також, доказом того, що збудовані складські приміщення не відповідають будівельним нормам та правилам є технічні умови на перенесення ділянки тепломагістралі видані КП „Теплопостачання" від 12.12.2007 р. № 28/15-115, у яких дозволяється перенесення тепломагістралей, але при цьому необхідно демонтувати один з складських корпусів, щоб забезпечити зону обслуговування шириною 4 метра.

Крім того, пунктом 42 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що до виключної компетенції Одеської міської ради відноситься затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

З метою усунення самочинного будівництва складських приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, Відділом контролю за забудовою міста, який входить до складу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, 24.01.2008 р., 29.02.2008 р., 17.04.2008 р., 13.07.2008 р. було складено приписи, у яких містяться вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ” зупинити усі види будівельних робіт за вказаною адресою та надати проектно-правову документацію.

Згідно ст. 23 Закону України „Про планування та і забудову територій” суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування та і забудову територій»здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як стверджує третя особа, в процесі здійснення самочинного будівництва складських приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, Товариством з обмеженою відповідальністю „Обрій ” порушено ст. 5 Закону України „Про основи містобудування”.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, рішення щодо регулювання земельних відносин і розпорядження землями територіальної громади віднесені до виняткової компетенції міської ради.

Земельна ділянка, на якій самовільно збудовано прибудову, знаходиться у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Право користування (власності) зазначеної земельної ділянки відповідачем не оформлено.

Крім цього, згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України за вимогою власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, самочинно збудованого на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Через порушення прав та інтересів власника земельної ділянки, Одеська міська рада зазнала шкоди, пов'язаної з необхідністю відновлення порушуваного права звернення до органів судової влади за захистом охоронюваних законом інтересів, через неправомірне використання комунальної власності, яке здійснювалось без відома власника майна.

До теперішнього часу будівництво вищезазначених складських приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, не було приведено відповідачем у відповідність будівельним нормам і правилам, в тому числі до вимог ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», затвердженого Наказом Держбуду України від 20.01.2004 року № 8.

Так, на підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 68, 144 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 23, 29 Закону України «Про планування та і забудову територій», ст. 5, 12 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 9, 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273, ст. 376 Цивільного кодексу України, Одеська міська рада просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій - XXI»звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - складських приміщень, що позначені літерами «Д»«Е»«Ж»у технічному паспорті, складеному КП «ОМБТІ та РОН»станом на 09.01.2008 р. за власний рахунок.

Відповідач позовні вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами не визнає в повному обсязі, про що зазначали його представники в усних запереченнях на позов та в письмовому відзиві на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами.

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав зазначених в письмових поясненнях.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та ЗАТ „Одеська швейна фабрика” вважають позовні вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що зазначено в письмових поясненнях наданих суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвом про право власності на 1/25 частину нежитлових будівель, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.11.2005 р., позивачу на праві власності належить 1/25 частин об’єкту нерухомого майна, яка складається з будівель під літ. „Б”, „В”, загальною площею 57,7 кв.м., літ. „Г”, відображених у технічному паспорті від 23.02.2005р., за адресою: м. Одеса, вул.. Краснова, 11/1. Співвласником зазначених нежитлових будівель є Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, якому на праві спільної часткової власності належить 24/25 частин зазначеного вище нерухомого майна.

В подальшому, позивачем було знесено сарай, який входив до складу вищевказаного об’єкту. Замість цього сараю позивачем у 2007-2008 роках було збудовано складські будівлі під літ. „Д”, „Е”, „Ж”, що розташовані в місті Одесі по вулиці Краснова під номером 11/1, при цьому, було збільшено площу забудови за рахунок прилеглої до сараю неблагоустроєної внутрішньо-дворової території.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” станом на 29.01.2008 року, збудовані позивачем складська будівля під літ. „Д” має площу 336,9 кв.м., складська будівля „Е” має площу 133 кв.м. та складська будівля „Ж” має площу 446 кв.м.

Об'єкти, які є предметом спору по даній справі - будівлі під літ. „Д”, „Е”, „Ж”, розташовані в місті Одесі по вулиці Краснова під номером 11/1, відносяться до категорії нерухомого майна відповідно до п. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.. 23 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III передбачено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-IIIпередбачено також обов’язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 року N 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи в порушення наведених вимог чинного законодавства України, у встановленому законом порядку позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об’єкти отримано не було. Вказані обставини позивачем не спростовано.

Також, як вбачається з матеріалів справи, будівництво спірних об’єктів здійснювалося позивачем за відсутністю належним чином затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно із ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що будівництво спірних об’єктів нерухомості, здійснене позивачем, підпадає під категорію самочинного.

При цьому, частинами 3 –5 наведеної законодавчої норми встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, виходячи з наведених вимог закону право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду лише за особою, якій земельна ділянка, на якій здійснено таке будівництво, належить на праві власності або на праві користування.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.20010 року по справі № 16/23-10-773 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій –ХХІ” до Одеської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, закритого акціонерного товариства „Одеська швейна фабрика” про визнання права власності, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року в позові відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який віршує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні господарських спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, вищезазначеним рішенням господарського суду встановлено, що спірні будівлі відносяться до об’єктів нерухомого майна, побудовані відповідачем з порушенням норм діючого законодавства (ст. ст. 24, 26, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 23, 29 Закону України «Про планування та і забудову територій», ст. 5, 12 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 9, 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273, ст. 376 Цивільного кодексу України), вважаються самочинними будівництвом.

Позивач в позовній заяві та уточненнях до неї в обґрунтування своїх вимог посилається на ч.7 статті 376 ЦК України відповідно до якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. При цьому позивач зазначає, що в зв’язку з тим, що у відповідача відсутній погоджений проект, проведення перебудови у відповідності до нього є неможливим, отже спірний об’єкт самочинного будівництва підлягає в зв’язку з цим знесенню.

Так, суд вважає, що вимоги позивача про знесення самочинно збудованого нерухомого майна в зв’язку з відсутністю погодженого проекту не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України для прийняття рішення про знесення об’єкту самочинного будівництва позивач повинен довести, що відповідачем допущено істотне відхилення від проекту і воно порушує права інших осіб та суперечить суспільним інтересам. У даному випадку неможливо довести істотне відхилення від проекту якого немає. Істотне порушення відповідачем будівельних норм і правил в судовому засіданні встановлено, але позивач не навів жодного доказу яка повинна бути перебудова, а також чому неможливо проведення відповідної перебудови, або відмови відповідача від проведення такої перебудови.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинно будівництво, або за Ії рахунок.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Статтею 375 Цивільного кодексу України встановлено право лише власника зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно зі ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, належать територіальній громаді, яка реалізує своє право на землі, що перебувають у комунальній власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, земельна ділянка, на якій розташовані спірні об’єкти є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада. До виключної компетенції Одеської міської ради згідно з п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 12 Земельного кодексу України відноситься вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин, а саме: розпорядження землями територіальної громади м. Одеси; надання в користування земель комунальної власності; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.

Проте, відповідач не надав суду жодних доказів отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, на якій проведено самочинне будівництво. При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на набуття ним права користування земельною ділянкою, на якій було збудовано спірні об’єкти на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 Земельного кодексу України. При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладання чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, проте визначає переважне право власника об'єкта нерухомості на ділянку, на якій він розташований. Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

В даному випадку земельна ділянка, на якій розташовувався сарай, на місці якого збудовані спірні об’єкти, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Одеси. Однак, жодних доказів щодо передачі у встановленому законом порядку відповідачу власником землі - територіальною громадою міста Одеси у користування земельної ділянки для здійснення будівництва спірних об’єктів, або навіть прийняття Одеською міською радою рішень з цього приводу суду надано не було.

З урахуванням викладеного доводи відповідача про перехід до нього права користування на земельну ділянку, на якій розташовувався сарай, на підставі договору купівлі-продажу цього майна, є безпідставними та необґрунтованими.

Слід також зауважити, що відповідно до п. 6.3.7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 р. N 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 р. за N 197/13464 відстані від огороджувальних конструкцій тепломережі до будівель, споруд повинні відповідати вимогам БНіП 2.04.07. У місцях прокладання трубопроводів теплових мереж забороняється спорудження будівель, розміщення автозаправних станцій, гаражів, ринків, стоянок, складування, насадження дерев і багаторічних кущів у межах охоронних зон на віддалі менше ніж 3 м від проекції на поверхню землі краю будівельних конструкцій теплової мережі підземної канальної прокладки та повітряної прокладки або від проекції на землю краю трубопроводів теплових мереж безканальної прокладки. Ця віддаль у разі безканального прокладання трубопроводів умовним проходом понад 300 мм може становити 5 м і більше з урахуванням глибини залягання та характеристик ґрунту, виходячи з умов безпечного виконання земляних робіт.

З пояснень КП „Теплопостачання міста Одеси” та наданих останнім документів вбачається, що в порушення технічних умов позивачем одна зі спірних складських споруд збудована на тепловій камері, в якій знаходяться дренажі, а друга - на ділянці теплотраси. Ангари встановлені на бетонній підставі товщиною близько 200 мм, що унеможливлює у разі течі теплотраси взимку доступу до неї для проведення ремонту, що в свою чергу, створює загрозу залишення без опалення на досить тривалий час 337 домів, міської лікарні № 10 та дитячих установ. Факт порушення при здійсненні будівництва спірних об’єктів наведених положень Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 р. N 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 р. за N 197/13464, підтверджується зокрема, листом Головного управління МНС України в Одеській області за вих. № 08-16-983/2459 від 04.08.2009р.

Викладеним спростовуються усні пояснення представника позивача у судовому засіданні 05.03.2010 р. про те, що КП „Теплопостачання міста Одеси” було відімкнено частину теплотраси, у місці розташування якої споруджені спірні об’єкти за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, а, відтак, факт будівництва спірних об’єктів жодним чином не порушує права КП „Теплопостачання міста Одеси”.

Враховуючи висновки суду, наведені по тексту рішення вище про здійснення ТОВ „Обрій–ХХІ” будівництва спірних об’єктів за відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також за відсутністю згоди власника землі на визнання за позивачем права власності на спірні об’єкти та наявності порушення прав інших осіб, суд доходить висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України, для задоволення позову Одеської міської ради про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення об’єктів самочинного будівництва - складські будівлі під літ. „Д”, „Е”, „Ж”, що розташовані в місті Одесі по вулиці Краснова під номером 11/1, згідно технічного паспорту, що виданий КП „ОМБТІ та РОН” 29.01.2008р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради необґрунтовані, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають, а вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору –Одеської міської ради цілком правомірні та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Одеською міською радою при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, про знесення об’єкту самочинного будівництва відмовити.

2.          Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору –Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ХХІ”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області та Закрите акціонерне товариство „Одеська швейна фабрика”, про зобов’язання звільнити земельну ділянку задовольнити.

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Обрій ” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 24, кв. 5; код ЄДРПОУ 33890635) звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - складських приміщень, що позначені літерами „Д”, „Е”, „Ж” у технічному паспорті, складеному КП „ОМБТІ та РОН” станом на 09.01.2008 р. за власний рахунок.

4.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій ” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 24, кв. 5; код ЄДРПОУ 33890635) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 359165) 102/сто дві/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 13.08.2010 р.

Головуючий суддя Петров В.С.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Аленін О.Ю.