Рішення № 114164779, 12.10.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/12343/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження позивачу розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» розміром 1500,00 грн;

-зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500,00 грн, та виплачувати перераховану пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації пенсії та щомісячної доплати до пенсії, встановлених законодавством, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що відповідач після перерахунку пенсії з 01.03.2023 замість застосування коефіцієнту 1,197 нарахував до його пенсійного забезпечення індексацію у розмірі 1500,00 грн, а повинно було 16117,78*0,197=3175,20 грн, що на думку позивача, є грубим порушенням його прав.

Суд ухвалою від21.08.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач, протягом встановленого судом строку, надав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки порядок проведення індексації грошових доходів населення визначється Кабінетом Міністрів України. Відтак, пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 установлено, що у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн.

Позивачем надано заперечення на відзив, у якому просив визнати всі його позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від26.05.2023 у справі 620/2528/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111167255) зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити з 09.09.2022 позивачу щомісячну доплату у розмірі 1807,13 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» ГУПФУ в Чернігівській області провів перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023. Як зазначає позивач, при перерахунку його пенсії відповідач замість застосування коефіцієнту 1,197 нарахувало до його пенсійного забезпечення індексацію у розмірі 1500,00 грн, а повинно було 16117,78*0,197=3175,20 грн.

Не погоджуючись з таким діями, позивач 18.08.2023 звернувся до відповідача із заявою нарахування йому індексації у розмірі визначеному постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 та надати роз`яснення з цього приводу (а.с.9).

Проте, листом від17.08.2023 №13689-13952/Л-02/8-2500/23 відповідач відмовив йому у проведенні виплати, вказавши, що відповідно до пункту 10 постанови №168 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн. З 01.08.2023 пенсія позивачу виплачується в розмірі 19424,91 грн (в тому числі індексація 1896,13 грн та 1500,00 грн).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Крім цього, 24.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», відповідно до п.2 якої установлено, що з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно допункту 2постанови Кабінету Міністрів України від16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст.968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбаченихпунктом 10цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

З наданого відповідачем протоколу розрахунку пенсії судом встановлено, що станом на 01.03.2023 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від26.05.2023 у справі №620/2528/23 відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача з чого вбачається, що сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 14842,46 грн. Основний розмір пенсії виходячи з 73% грошового забезпечення: 10835,00 грн. З урахуванням індексації розмір пенсії склав 14231,13 грн (в тому числі 1896,13 грн + 1500,00 грн суми індексації). З урахуванням доплати: 18747,01 грн (в тому числі 2708,75 грн збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 10835,00 грн та 1807,13 грн щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від14.07.2021 №713 (згідно з рішенням суду)). Підсумок пенсії (з надбавками) склав 19424,91 грн.

Суд погоджується з такими діями відповідача, оскільки з заначеного протоколу розрахунку пенсії (а.с.24) не встановлено порушення прав позивача.

Щодо позовної вимоги здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168, суд зазначає таке.

Пунктом 1 постанови №168 установлено, що:

з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно зПорядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019р., №19, ст.663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Абзацом 2 пункту 10 постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченогопунктами 1-7цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

При цьому пунктом 12 постанови №168 установлено, що фінансування виплат, передбаченихпунктами 6-8таабзацом другимпункту 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

На противагу помилкових міркувань позивача, щодо колізії норм права та невідповідності правового акта Конституції України в частині правової конструкції «в межах максимального розміру пенсії», як підставу застосування коефіцієнту збільшення у розмірі 1,197, суд зазначає, що встановлення верхньої межі суми індексації не є тотожним регулюванню саме максимального розміру пенсії.

При цьому суд звертає увагу, що, термін «індексація» визначений у статті 1 Закону України від03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» «індексація грошових доходів населення» вживається в такому значенні: встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

В той же час, термін «пенсія» - регулярнагрошовавиплата (у розрахунку намісяць), яка призначається у встановленомудержавоюпорядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

08.07.2011 було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.

У відповідності до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абзацу першого пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на зазначене, суд констатує, що частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ не встановлено обмеження максимального розміру пенсії позивача.

При цьому, оскільки Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, саме абзацом 4 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що розмір та порядок збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно, статтею 64 Закону України від09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що у разі, якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно дочастини четвертоїстатті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно дочастини другоїстатті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно достатті 63цього Закону.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що Кабінету Міністрів України законом надано право встановлювати порядок та визначати застосування коефіцієнта збільшення. А отже, враховуючи різне тлумачення термінів «індексації» та «пенсії», в частині позовної вимоги щодо здійснення з 01.03.2023 перерахунку та виплати позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації пенсії, суд вважає такі вимоги необґрунтованими та зазначає, що захисту підлягає виключно порушене право. Оскільки, згідно з наданим протоколом розрахунком пенсії позивача, судом не встановлено протиправні дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром. Також з протоколу перерахунку пенсії (а.с.24) встановлено, що позивачу нараховано та виплачено індексацію. А отже, в частині даної позовної вимоги також належить відмовити.

Також, суд звертає увагу, що щомісячна доплата до пенсії позивачу була встановлена та нарахована, що підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від26.05.2023 у справі 620/2528/23 та протоколом перерахунку пенсії (а.с.24). Тому, суд вважає вимогу про зобов`язання відповідача здійснити виплату щомісячної доплати до пенсії, встановлених законодавством, безпідставною, оскільки захисту підлягає виключно порушене право. Так як перерахунок відповідачем проводився, тому питання виплати щомісячної доплати до пенсії, вже вирішено судом. З огляду на це, суд вважає, що в задоволенні даної частини вимоги необхідно відмовити.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України від23.02.2006 №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (№39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Суд зазначає, що хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від28.08.2018 у справі №826/6382/17 та від16.10.2018 у справі №522/16882/17.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись основними засадами адміністративного судочинства, та нормами чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати суми індексації позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1500,00 грн є правомірними.

Відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 12.10.2023.

Суддя Л.О. Житняк