Рішення № 11416456, 21.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.10                                                                                 Справа № 18/193

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Скіф», м. Луганськ

про стягнення 271914,40 грн.

за участю представників:

від позивача:           Шагін О.В. за дов. від 16.08.2010;

від відповідача:           Міщенко А.А. за дов. від 18.06.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

-          заборгованості в сумі 220322,47 грн. по внесенню лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 10.07.2008 № 01-200/08-ОБЛ;

-          втрат від інфляції в сумі 14632,64 грн. за несвоєчасне внесення лізингових платежів;

-          трьох процентів річних в сумі 4899,29 грн. за несвоєчасне внесення лізингових платежів;

-          штрафу в сумі 32060 грн. за ненадання інформації про стан і місцезнаходження предмету лізингу.

Уточненнями позовних вимог від 18.08.2010 № 1340 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 14414,59 грн. та трьох процентів річних до суми 4856,70 грн.

Клопотанням від 21.09.2010 позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 14414,59 грн. та трьох процентів річних в сумі 4856,70 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 08.09.2010 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору фінансового лізингу від 10.07.2008 № 01-200/08-ОБЛ, укладеному між сторонами за позовом, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу два автонавантажувачі Komatsu FG30T-16, загальною вартістю 320600 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 01.08.2008 та визнано відповідачем.

          Відповідач в свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірі та у строки, передбачені загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 договору лізингу) та Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу).

          Відповідно до п. 3.1. договору до складу лізингових платежів входять:

-          сума, що відшкодовує вартість предмету лізингу;

-          винагорода лізингодавцю за надання предмету лізингу.

          У порушення умов договору відповідач 20 чергових лізингових платежів за період грудень 2008 р. –липень 2010 р. (п’ятий –двадцять четвертий лізингові платежі) позивачу не платив.

          Борг відповідача по внесенню лізингових платежів, які передбачені Графіком сплати лізингових платежів, за вказаний період складає 156302,80 грн. (7815,14 грн. х 20 періодів), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

          За таких обставин, борг в сумі 156302,80 грн. по сплаті лізингових платежів підлягає стягненню з відповідача.

          Відповідно до п. 3.8. загальних умов фінансового лізингу у разі прострочення лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів, розмір винагороди збільшується на суму, яка визначається виходячи із суми, яка прострочена, кількості днів прострочення та відсоткової ставки –20 % річних.

          Суму такого збільшення винагороди лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у складі наступного за простроченим чергового лізингового платежу.

          Згідно обґрунтованому розрахунку позивача сума на яку збільшена винагорода позивача (в зв’язку з простроченням відповідача) складає 4676,92 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

          Загальними умовами фінансового лізингу (п. п. 3.7. –3.9.), які є додатком № 4 до договору фінансового лізингу, передбачено корегування лізингового платежу (винагороди лізингодавця) відносно курсу гривні до долару США.

          Пунктом 3.9. загальних умов фінансового лізингу встановлено, що лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу. Суму такого корегування лізингоодержувач зобов’язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

          Із положень загальних умов фінансового лізингу витікає, що розрахунок корегування лізингового платежу повинен здійснювати лізингодавець (останній отримує довідки у банку або банківські виписки про курс гривні до долару США, направляє лізингоодержувачу повідомлення про корегування лізингових платежів).

          Судом встановлено, що позивач не надсилав відповідачу повідомлення про коригування лізингових платежів та відповідних розрахунків цього коригування, як встановлено загальними умовами фінансового лізингу (що визнано самим позивачем).

          Позивачем надсилалися відповідачу лише рахунки на сплату лізингових платежів без зазначення розрахунків коригування цих платежів.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що йому розрахунки лізингових платежів (з їх коригуванням) та повідомлення про корегування лізингових платежів не надходили, тому він взагалі позбавлений можливості дослідити обґрунтованість здійснення позивачем корегування лізингових платежів.

          Враховуючи, що відповідач зобов’язаний сплатити суму корегування протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення про корегування (п. 3.9. загальних умов фінансового лізингу), однак, вказані повідомлення та розрахунки йому не надсилатися, відсутні підстави для стягнення з відповідача сум корегування лізингових платежів.

          За таких обставин, в решті вимог про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам (сум корегування лізингових платежів) слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

Відповідно до п. 7.2. загальних умов фінансового лізингу відповідач був зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у встановленій формі (додаток № 3 до договору лізингу).

          Однак, у порушення умов договору відповідач у 1-му та 2-му кварталі 2010 року не інформував позивача у встановленій договорами формі про стан та місцезнаходження майна.

          Пунктом 4.2.5. договору лізингу встановлено, що за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна відповідач несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п’яти відсотків загальної вартості предмету лізингу, вказаної в Специфікації, за кожен випадок такого порушення.

          Згідно Специфікації (додаток № 2 до договору лізингу) вартість майна переданого у лізинг складає 320600 грн.

          Відповідач допустив два випадки порушення договору (не подав звіт за 1-й та 2-й квартали 2010 року).

          Згідно обґрунтованому розрахунку позивача штраф складає 32060 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Клопотанням від 21.09.2010 позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних.

Відмова від позову у вказаній частині прийнята судом. Позивачу роз’яснено наслідки цієї процесуальної дії.

          За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних, підлягає припиненню.

          Всього з відповідача підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти в сумі 193039,72 грн. (156302,80 + 4676,92 + 32060).

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 1930,40 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; всього позивачем заявлено до стягнення грошові кошти в сумі 271914,40 грн.; задоволено позов на 193039,72 грн., тобто на 71 %) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 167,56 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Скіф», м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 3-а, ідентифікаційний код 33008305, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 30575865, заборгованість по лізинговим платежам в сумі 160979,72 грн. (у тому числі сума 4676,92 грн. на яку збільшилася винагорода лізингодавця в зв’язку з простроченням лізингоодержувача), штраф в сумі 32060 грн., витрати на державне мито в сумі 1930,40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 167,56 грн.; наказ видати.

3.          Провадження у справі, в частині позову про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних, припинити.

4.          В решті позову відмовити.

21 вересня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27 вересня 2010 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко