Ухвала суду № 114162371, 11.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

справа № 380/14241/23

11 жовтня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Стецишин П.Д.,

за участі:

представника позивача Смолинець Я.І.,

представника відповідача Мнацаканян С.А.,

третьої особи Зубач А.З.

розглянувши у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника позивача та представника відповідача про зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВПРОЕКТ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!Фест», про визнання протиправним і скасування припису,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВПРОЕКТ» до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - МКІП), треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!Фест», у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №10/56/23 від 08.06.2023.

Ухвалою суду від 27.06.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

18.09.2023 представником відповідача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, до прийняття Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення по справі №380/13557/21. Клопотання мотивоване тим, що на розгляді Верховного Суду перебуває касаційна скарга МКІП по справі № 380/13557/21 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у (яким у позові відмовлено) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису МКІП від 26.07.2021 № 868/6.11.6 (будівництво в межах історичного ареалу АДРЕСА_1 ). Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 справу № 380/13557/21 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування припису передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. З метою прийняття Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення, зокрема, в частині наявності чи відсутності історичного ареалу м. Львова, яке буде мати значення для вирішення справи № 380/14241/23, просить зупинити провадження у даній справі.

26.09.2023 представником позивача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, до вирішення Верховним Судом справи №380/13557/21. Клопотання мотивоване тим, що у справі № 380/13557/21 Верховний Суд розглядає принципове питання, а саме встановлення правового режиму історичного ареалу м. Львова в аспекті застосування статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318, що прямо впливає на розгляд даної справи.

28.09.2023 третьою особою ОСОБА_1 подано до суду заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи. В обґрунтування клопотання зазначає, що Львівська обласна військова адміністрація у своєму листі до МКІПу від 08.06.2023 р. за № 10/56/23 вказує, що зазначена земельна ділянка знаходиться в межах територій і зон охорони пам`яток місцевого значення, де вказує три об`єкти культурної спадщини з відповідними охоронними номерами 1) будинок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що на вул. Глінки, 10 у м.Львові, 2) будинок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що на АДРЕСА_2 ) будинок «Жітловий будинок архітектора Петра Тарнавецького», що на вул. Героїв Майдану, 15. До свого листа ЛОВА додає акт візуального обстеження від 26.05.2023 року, де вказує саме про перебування земельної ділянки як в зоні історичного ареалу, так і в межах охоронних зон зазначених пам`яток культурної спадщини. Цими документами ще раз підтверджується наявність двох порушень: 1) будова в межах історичного ареалу, 2) будова в межах охоронних зон пам`яток. Підставою для проведення візуального огляду та подальшого винесення припису було звернення ОСОБА_1 до МКІП із скаргою, до якої він додав висновки експертизи від 31.01.2022 року № 6012, та від 06.06.2022 року № 963. У даних висновках експерт вказує, що Містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 не відповідають вимогам п.13.1.14 ДБН А.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині відстані об`єкта будівництва до пам`яток архітектури місцевого значення на АДРЕСА_3 та на вулиці М. Глінки 10 і 12. Власне цим підтверджується, що наявне порушення мінімальної відстані до пам`яток, яке встановлено не лише ЗУ «Про охорону культурної спадщини», але й Державними будівельними нормами. В даному контексті Закон встановлює більш жорсткі вимоги щодо охоронних зон (мінімальної відстані) до пам`яток архітектури ніж ДБН. Але висновки експерта додатково підтверджують порушення буферних зон, що зазначені в акті візуального обстеження від 26.05.2023. З наведених підстав ОСОБА_1 заперечує проти зупинення розгляду даної справи.

У підготовчому засіданні представник позивача та представник відповідача заявлені клопотання про зупинення провадження у справі підтримали, просили їх задовольнити. Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 проти заявлених клопотань заперечив, просив у їх задоволенні відмовити.

При вирішенні клопотань представників позивача та відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі є тимчасовим зупиненням розгляду справи у зв`язку з обставинами, які перешкоджають розгляду справи, до їх усунення або виконання необхідних дій.

Обов`язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов`язаного спору іншим судом в іншій справі. При цьому, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з`ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Суд зазначає, що зупинення провадження з підстав, передбачених п. 3 ч.1 ст. 236 КАС України, допускається лише тоді, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 року у справі № 640/23621/19, надаючи правову оцінку можливості зупинення провадження у справі підстави, визначеної п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України вказав, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Також об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку, зокрема, адміністративного судочинства та зазначити чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Предметом оскарження у даній справі є припис Міністерства культури та інформаційної політики України №10/56/23 від 08.06.2023 року, яким вимагається, зокрема, негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Героїв Майдану, 17-А у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

Судом встановлено, що у провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 380/13557/21 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 липня 2021 року № 868/6.11.6 щодо припинення проведення земельних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель», зі змісту якого вбачається, що такий винесено з підстав здійснення ОСОБА_2 будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, в обох зазначених вище приписах, які оскаржуються різними позивачами в межах різних справ, зазначено, що будівельні роботи проводяться, зокрема в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311).

Ухвалою від 05.09.2023 року Верховний Суд передав справу № 380/13557/21 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В зазначеній ухвалі Верховний Суд вказав про існування суперечливої судової практики при вирішенні спорів, що стосуються встановлення правового режиму історичного ареалу м. Львова в аспекті застосування статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318 (пункт 64). У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 380/13557/21 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема з метою вирішення питання про відступ від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 813/3269/17 та в інших постановах, де цю позицію застосовано (пункт 79).

Беручи до уваги те, що предметом оскарження у цій справі та справі № 380/13557/21 є приписи Міністерства культури та інформаційної політики України, у яких зазначено про проведення будівельних робіт, зокрема в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311), а під час розгляду справи № 380/13557/21 Верховний Суд зробив висновок про існування суперечливої судової практики при вирішенні спорів, що стосуються встановлення правового режиму історичного ареалу м. Львова, у зв`язку з чим вирішив передати вказану справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, то, на переконання суду, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 380/13557/21, оскільки рішенням суду у вказаній справі можуть бути встановлені обставини, які впливатимуть на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема в частині, що стосується встановлення правового режиму історичного ареалу м. Львова в аспекті застосування статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами представників позивача та відповідача про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Також суд враховує вимоги пункту п`ятого частини другої статті 236 КАС України, згідно з положеннями якого суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Суд відзначає, що судове рішення у справі № 380/13557/21, яке підлягатиме перегляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалено судом у подібних правовідносинах, які виникли між сторонами у цій справі.

Так, в обох справах позивачі оскаржують приписи Міністерства культури та інформаційної політики України, якими вимагається негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт, які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

Зважаючи на викладене, клопотання представників позивача та відповідача про зупинення провадження у справі є обґрунтованими, відтак їх належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 236, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

клопотання представника позивача та представника відповідача про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі № 380/14241/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВПРОЕКТ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг емоцій «!Фест», про визнання протиправним і скасування припису до набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції у справі № 380/13557/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 13.10.2023 року.

Суддя Костецький Н.В.