Рішення № 11416099, 24.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.10 р. Справа № 7/172

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” м.Донецьк

До відповідача-1: Дочірнього підприємства „Еско-Донецьк” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „ЕСКО” м.Донецьк

До відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_1 м. Донецьк,

- ОСОБА_2 м. Донецьк

- Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 м. Донецьк

Предмет спору: стягнення в порядку регресу 510,00 грн. з відповідача-1та 8400, 00 грн. з відповідача-2

За участю представників:

від позивача: не зявились

від відповідача-1: не зявились

від відповідача-2: не зявились

Треті особи:

- ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” не зявились,

- ОСОБА_1. та ОСОБА_2 ОСОБА_4. ордер

- ОСОБА_3. - не зявився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 23.09.2010р. оголошувалась перерва до 24.09.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ДП „Еско-Донецьк”м. Донецьк та ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ про стягнення в порядку регресу суми 11010,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Toyota Lexus та посвідчення водія ОСОБА_2; довідку ДАІ м.Макіївки №1171 від 05.09.2008р.; постанову Київського районного суду м.Донецька №3-15819/08 від 22.09.2008р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №029488-02-05-01-04 від 30.07.2008р.; заяву на виплату страхового відшкодування від 01.09.2008р.; звіт №547-01 від 24.09.2008р.; страховий акт №6587-02 від 29.09.2008р. до договору №029488-02-05-01-04 від 30.07.2008р.; рахунок-фактуру №0095 від 29.08.2008р.; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_5.; акт огляду автомобіля від 01.09.2008р.; платіжне доручення №160111 від 29.09.2008р.; поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5866536 від 02.04.2008р.; заяву про страхове відшкодування №709 від 20.04.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.04.2010р.; договір уступки права вимоги від 23.12.2009р. з додатками.

Разом із супровідним листом №1566 від 22.07.2010р. позивач надав копію позову із зазначенням повного найменування відповідача-1, зокрема Дочірнє підприємство „Еско-Донецьк” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „ЕСКО” м.Донецьк.

Згідно письмових та усних пояснень позивача, він просить стягнути з відповідача-1 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 510,00 грон., з відповідача-2 10500, 00 грн.

В судовому засіданні 23.09.2010р. позивач надав заяву про зменшення суми позову та просить стягнути 510,00 грн. з відповідача-1та 8400, 00 грн. з відповідача-2. Повноважність особи, що підписала заяву, перевірена судом. Заява розглянута та прийнята судом.

У відзиві відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що за спірними правовідносинами спірну суму повинен сплатити на користь позивача саме відповідач-2, оскільки між відповідачами укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У письмових та усних поясненнях відповідач-2 зазначив, що претензія позивача про сплату спірної суми не була задоволена у звязку з недостатністю представлених позивачем документів. На час розгляду спору, необхідні документи, на думку відповідача, для здійснення відшкодування в порядку регресу позивачем не надані. В судовому засіданні 23.09.2010р. відповідач-2 надав свій розрахунок вартості завданої матеріальної шкоди постраждалому у ДТП автомобілю, розмір якої становить 8910, 00 грн., в тому числі 510 грн. франшизи.

Ухвалою від 12.07.2010р. у справу залучено як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 на стороні відповідача.

Ухвалою від 27.07.2010р. у справу залучено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО”.

Третя особа ОСОБА_1. надала письмові пояснення по справі, зауважила, що третя особа ОСОБА_2 керувала автомобілем Toyota Lexus на законних підставах, оскільки вона є вписаною і свідоцтво пре реєстрацію вказаного автомобіля. Вимоги позивача підтримала. Аналогічні письмові пояснення надала третя особа ОСОБА_2

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1. надали клопотання про розгляд справи без їх участі. Представник вказаних осіб, у судовому засіданні 23.09.2010р. вимоги позивача підтримав.

ОСОБА_3. у судовому засіданні підтвердив факт наявності в момент ДТП між ним та відповідачем-1 трудових відносин.

Третя особа ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” до суду не прибула, пояснень по справі не надала.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-15819/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Київським районним судом м.Донецька, відповідно до ухвали господарського суду від 12.07.2010р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд ВСТАНОВИВ:

28.08.2008р. біля 08:20 год. в м. Макіївка (АЗС „АРС”, автодорога Словянськ Донецьк Маріуполь) сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Renault Kangoo д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Рено), який належить ДП „Еско-Донецьк” ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство „ЕСКО” м.Донецьк, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Lexus д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Тойота), який належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно протоколу серії ДО №763875 від 29.08.2008р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Київського районного суду м.Донецька.

Постановою Київського районного суду м.Донецька від 22.09.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнено ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та піддано покаранню у вигляді штрафу в доход держави.

Між третіми особами ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” та ОСОБА_1, яка є власником автомобіля Тойота, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №029488-02-05-01-04 від 30.07.2008р. (далі по тексту Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 29.07.2009р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Тойота був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхователя у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №396012 від 29.01.2008р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 29.01.2008р. під №0680541 надалі Правила. Обєктом страхування є автомобіль Toyota Lexus GS 300 д/н НОМЕР_1, 2005 р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду, у разі якщо особистість винуватого у скоєнні ДТП встановлена та, якщо ця особа не є водієм застрахованого транспортного засобу. У цьому випадку розмір франшизи складає 0% або 0,00 грн. (розділ 4 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є рахунок СТО (розділ 5 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до рахунку-фактури №0095 від 29.08.2008р., вартість ремонтних та відновлювальних робіт склала 11010, 00 грн.

Згідно звіту №547-01 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, складає 11010, 00 грн.

Відповідно до страхового акта №6587-02 від 29.09.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 11010, 00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №029488-02-05-01-04 від 30.07.2008р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 01.09.2008р. третя особа ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” зазнала витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 11010, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №16011 від 29.09.2008р.

23.12.2009р. між позивачем та третьою особою ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” укладено договір уступки права вимоги б/н (далі Договір уступки).

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно приписів ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно п.1 Договору уступки, в порядку та на умовах визначених цим договором, цедент (ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО”) передає цесіонарію (позивач), а цесіонарій отримує належні цеденту права вимоги, які виникли в останнього на підставі ст.27 Закону України „Про страхування” у звязку із виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, відповідальним за заподіяні збитки.

Згідно додатку №1 до Договору уступки, до позивача, у тому числі, перейшло право вимоги за договором №029488-02-05-01-04 від 30.07.2008р. (по страховому акту №6587-02 від 29.09.2008р. на суму 11010, 00 грн., винна особа у скоєнні ДТП ОСОБА_3., страхувальник за договором №029488-02-05-01-04 ОСОБА_1.).

З огляду на матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди пошкодженому автомобілю Тойота у сумі 11010, 00 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Київського районного суду м.Донецька від 22.09.2008р. №3-15819/08, вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-1 ОСОБА_3

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3, керуючи автомобілем Рено перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та скоїв зіткнення з автомобілем Тойота. Тобто, ОСОБА_3. діяв в порушення приписів п.10.1 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобілів Тойота та Рено.

Відповідачем-1 та матеріалами справи, у тому числі постановою Київського районного суду м.Донецька, довідкою №1209/1 від 12.09.2010р. підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_3 у трудових відносинах з ДП „Еско-Донецьк” ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство „ЕСКО” м.Донецьк, а також факт наявності вини робітника (водія) відповідача-1 ОСОБА_3

Факт виконання третьою особою ОСОБА_3 своїх трудових обовязків під час скоєння ДТП підтверджений відповідачем -1 та наявним у справі наказом №12-27-дп від 27.12.2007р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між відповідачами по справі, Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/5866536 від 02.04.2008р. (далі по тексту Поліс).

Згідно Полісу, страхувальником є ДП „Еско-Донецьк”, страховиком Донецька регіональна дирекція ВАТ „Страхова компанія „Універсальна”.

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль Рено (д/н НОМЕР_2).

Відповідно до Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно Полісу, строк його дії встановлений з 02.04.2008р. по 01.04.2009р.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Тойота завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_3, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-1 та виконувала свої трудові обовязки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач-2 по справі є страховиком відповідача-1, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-2 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі перейшло право регресного позову до страховика відповідача-2, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн. (п.2 Полісу).

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про страхове відшкодування №709 від 20.04.2010р., в якій повідомив про укладення між ЗАТ „Страхова компанія ВУСО” та ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” договору уступки права вимоги та просить здійснити страхове відшкодування у розмірі 11010, 00 грн. В підтвердження отримання заяви відповідачем-2 у справі міститься повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.04.2010р.

Враховуючи наведене, той факт, що відповідач-2 не відреагував на заяву про здійснення страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачів по справі (з урахуванням заяви про зменшення) 8910, 00 грн. (згідно розрахунку відповідача-2, з урахуванням фізичного зносу автомобіля). Зокрема, позивач просить стягнути 510,00 грн. з відповідача-1, 8400, 00 грн. з відповідача-2.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 8910, 00 грн., є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі:

- 8400, 00 грн.(сума, яка не перевищує ліміт відповідальності винної у скоєнні ДТП особи за Полісом) з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ;

- 510, 00 грн. (сума на яку зменшується розмір страхового відшкодування за Полісом) з Дочірнього підприємства „Еско-Донецьк” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „ЕСКО” м.Донецьк.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” м.Донецьк задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (01601, м.Київ, вул.Пилипа Орлика, б.24/1, ЄДРПОУ 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 27, ЄДРПОУ 33792667, р/р 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ „КАМБІО”, МФО 394523) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 8 400, 00 грн., 84, 00 грн. державне мито, 179, 12 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Еско-Донецьк” Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційне підприємство „ЕСКО” м.Донецьк (83004, м.Донецьк, вул.Артема, 146, ЄДРПОУ 26082142) на користь Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 27, ЄДРПОУ 33792667, р/р 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ „КАМБІО”, МФО 394523) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510, 00 грн., 05, 10 грн. державне мито, 11, 79 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів діючого законодавства.

Повний текст рішення підписаний 24.09.2010р.

Суддя